Рішення

від 14.08.2015 по справі 911/2884/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" серпня 2015 р. Справа № 911/2884/15

За позовом Прокурора Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Прибережне»

про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу, розірвання договору, зобов'язання вчинити дії

Суддя Горбасенко П.В.

За участю представників:

від прокуратури ОСОБА_1 (посв. № 030855 від 15.12.2014);

від першого позивача не з'явилися;

від другого позивача ОСОБА_2 (дов. № 14/20-25-15 від 07.05.2015);

від відповідача не з'явилися.

Обставини справи:

Прокурор Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України (далі - перший позивач) та Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» (далі - другий позивач) звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Прибережне» (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь другого позивача 36 926,97 грн заборгованості, з яких: 29 612,08 грн боргу зі сплати лізингових платежів згідно договору фінансового лізингу № 1-10-373 стз-фл/548 від 10.08.2010, 3 018 грн пені, 4 145,69 грн інфляційних втрат та 150,90 грн 3 % річних, розірвання договору фінансового лізингу № 1-10-373 стз-фл/548 від 10.08.2010, укладеного між Державним публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Прибережне», зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Прибережне» повернути Державному публічному акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» за актом приймання-передачі предмет лізингу - чотири трактори залишковою вартістю 37 309,46 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором фінансового лізингу № 1-10-373 стз-фл/548 від 10.08.2010.

Ухвалою господарського суду Київської області від 09.07.2015 порушено провадження у справі № 911/2884/15, розгляд справи призначено на 14.08.2015.

28.07.2015 до канцелярії господарського суду Київської області від прокуратури надійшла заява про збільшення позовних вимог № 05/2/1-311вих-15 від 27.07.2015 (а.с. 73-74), згідно якої остання на підставі ст. 22 ГПК України збільшила позовні вимоги та просила суд стягнути з відповідача на користь другого позивача 69 739,24 грн заборгованості, з яких: 58 731,80 грн боргу зі сплати лізингових платежів згідно договору фінансового лізингу № 1-10-373 стз-фл/548 від 10.08.2010, 5 829,95 грн пені, 4 885,99 грн інфляційних втрат та 291,50 грн 3 % річних, розірвати договір фінансового лізингу № 1-10-373 стз-фл/548 від 10.08.2010, укладений між Державним публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Прибережне», зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Прибережне» повернути Державному публічному акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» за актом приймання-передачі предмет лізингу - чотири трактори залишковою вартістю 37 309,46 грн. Вказана заява прийнята судом.

У судовому засіданні 14.08.2015 представники прокуратури та другого позивача підтримали позов повністю.

Згідно п.п. 1, 5 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування у судовій практиці Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»» № 01-06/745/2014 від 05.06.2014р. неможливість надсилання будь-яких поштових відправлень на адресу учасників судового процесу, які знаходяться на тимчасово окупованих територіях України, повинна бути підтверджена відповідною довідкою (листом) підприємства зв'язку. Форму відповідного документа законодавчо не визначено. Отже, ним може бути будь-який документ, виданий (надісланий) будь-якому адресатові підприємством зв'язку за підписом керівника (заступника керівника, іншої уповноваженої особи) такого підприємства, що свідчив би про неможливість пересилання поштової кореспонденції до Автономної Республіки Крим і міста Севастополя. Учасник судового процесу, який знаходиться на тимчасово окупованій території України, вважатиметься належним чином повідомленим про час і місце засідання господарського суду за умов, зазначених у підпунктах 1 - 4 пункту 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 № 01-06/1290/14 "Про Закон України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції".

Відповідно до підпункту 1 п. 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 № 01-06/1290/14 "Про Закон України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" за неможливості здійснити повідомлення учасника судового процесу і в такий спосіб - інформація про час і місце судового засідання розміщується на сторінці відповідного суду (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/). У такому разі на роздрукованій сторінці з мережі Інтернет, на якій розміщено інформацію про час та місце засідання господарського суду, зазначаються дата розміщення інформації, прізвище та ініціали судді, у провадженні якого знаходиться відповідна справа, а також вчиняється його підпис. Якщо господарським судом вжито відповідних заходів щодо повідомлення учасника судового процесу, який знаходиться на території проведення АТО, у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування прийнятого судового рішення з посиланням на пункт 2 частини третьої статті 104 або пункт 2 частини другої статті 111-10 ГПК.

Представник відповідача в судове засідання 14.08.2015 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується наявною в матеріалах справи роздруківкою з офіційного веб-сайту господарського суду, де міститься інформація про призначення справи № 911/2884/15 до розгляду у судовому засіданні 14.08.2015.

Абзацом першим пункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» № 18 від 26.12.2011 передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що неявка першого позивача та відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представників першого позивача та відповідача.

Заяв чи клопотання про застосування позовної давності до вимог прокуратури відповідачем не заявлено.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників прокуратури та другого позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

10.08.2010 між Державним публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» (Лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Прибережне» (Лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № 1-10-373 стз-фл/548, згідно якого лізингодавець зобов'язався передати лізингоодержувачу у користування на визначений договором строк предмет лізингу, який набувається ним у власність у постачальника, а лізингоодержувач - сплатити лізингові платежі на умовах договору.

Згідно п. 2.2. договору строк лізингу відраховується з дати підписання акту приймання-передачі між сторонами (далі - акт), що укладається у 5 автентичних примірниках.

Відповідно до п. 3.4.3 договору лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору.

Згідно п. 4.4. договору розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлюється додатком до договору «Графік сплати лізингових платежів».

Предмет лізингу передається лізингоодержувачу за актом за умови перерахування платежів у розмірі та в порядку, визначеному п. 4.2. договору (п. 5.1. договору).

Пунктом 8.1. договору передбачено, що договір набуває чинності від дати надходження платежів, визначених та сплачених згідно п. 4.2. договору, і діє до закінчення строку лізингу, зазначеного в додатку до договору, та виконання сторонами всіх зобов'язань за договором.

На виконання договору фінансового лізингу № 1-10-373 стз-фл/548 від 10.08.2010 другий позивач передав, а відповідач прийняв у користування предмет лізингу: 4 трактори МТЗ-82.1.26 (зав. № 012221, зав. № 012222, зав. № 012224, зав. № 012228 вартістю 662 000 грн, що підтверджується актами приймання-передачі сільськогосподарської техніки № 40 та № 41 від 17.09.2010 (а.с. 31-32), підписаними та скріпленими печатками обох сторін договору.

Суд встановив, що відповідач свій обов'язок зі сплати лізингових платежів в порушення погодженого сторонами графіку виконав частково, не сплатив другому позивачу чергові платежі від 17.03.2015 та 17.06.2015 у сумі 14 806,04 грн, 14 806,04 грн, 14 559,86 грн та 14 559,86 грн на загальну суму 58 731,80 грн, шо підтверджується довідкою ПАТ «АЛЬФА-БАНК» № 47/95 від 12.08.2015 (а.с. 80-83) та довідкою ПАТ «Діамантбанк» № 47/95 від 12.08.2015 (а.с. 80), внаслідок чого борг відповідача перед другим позивачем зі сплати лізингових платежів згідно договору фінансового лізингу № 1-10-373 стз-фл/548 від 10.08.2010 на момент прийняття судового рішення склав 58 731,80 грн.

Предметом позову, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог № 05/2/1-311вих-15 від 27.07.2015 (а.с. 73-74), є вимоги про стягнення з відповідача на користь другого позивача 58 731,80 грн боргу зі сплати лізингових платежів згідно договору фінансового лізингу № 1-10-373 стз-фл/548 від 10.08.2010, 5 829,95 грн пені, 4 885,99 грн інфляційних втрат та 291,50 грн 3 % річних, розірвання договору фінансового лізингу № 1-10-373 стз-фл/548 від 10.08.2010, укладеного між Державним публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Прибережне», зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Прибережне» повернути Державному публічному акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» за актом приймання-передачі предмет лізингу - чотири трактори залишковою вартістю 37 309,46 грн.

Суд встановив, що між сторонами виникли лізингові правовідносини.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд встановив, що відповідач свій обов'язок зі сплати лізингових платежів в порушення погодженого сторонами графіку виконав частково, не сплатив другому позивачу чергові платежі від 17.03.2015 та 17.06.2015 у сумі 14 806,04 грн, 14 806,04 грн, 14 559,86 грн та 14 559,86 грн на загальну суму 58 731,80 грн, шо підтверджується довідкою ПАТ «АЛЬФА-БАНК» № 47/95 від 12.08.2015 (а.с. 80-83) та довідкою ПАТ «Діамантбанк» № 47/95 від 12.08.2015 (а.с. 80), внаслідок чого борг відповідача перед другим позивачем зі сплати лізингових платежів згідно договору фінансового лізингу № 1-10-373 стз-фл/548 від 10.08.2010 на момент прийняття судового рішення склав 58 731,80 грн.

Враховуючи те, що борг відповідача перед другим позивачем на час прийняття судового рішення не погашено, розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 58 731,80 грн боргу зі сплати лізингових платежів згідно договору фінансового лізингу № 1-10-373 стз-фл/548 від 10.08.2010 є обґрунтованою, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягає задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за договором фінансового лізингу № 1-10-373 стз-фл/548 від 10.08.2010, позивачем за період з 18.03.2015 по 01.07.2015 нараховано 5 159,80 грн пені.

Частинами першою і третьою ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За порушення строків сплати лізингових платежів лізингоодержувач за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня (п. 7.1. договору).

Враховуючи положення вищезазначених норм, а також період нарахування пені, що вказаний позивачем в поданому ним розрахунку пені (а.с. 75), арифметично вірний розмір пені, нарахованої за період з 18.03.2015 по 01.07.2015 становить 5 159,80 грн пені. Відтак, вимога про стягнення 5 159,80 грн пені підлягає задоволенню повністю.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за договором фінансового лізингу № 1-10-373 стз-фл/548 від 10.08.2010 позивачем за період з квітня 2015 року по травень 2015 року нараховано 4 885,99 грн інфляційних втрат та 292,50 грн 3 % річних за період з 18.03.2015 по 01.07.2015.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, а також періоди нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, що вказані позивачем в поданому розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних (а.с. 75-76), арифметично вірний розмір інфляційних втрат, нарахованих за період з квітня 2015 року по травень 2015 року та 3 % річних, нарахованих за період з 18.03.2015 по 01.07.2015 становить 4 885,99 грн інфляційних втрат та 292,50 грн 3 % річних відповідно. Відтак, вимоги про стягнення 4 885,99 грн інфляційних втрат та 292,50 грн 3 % річних підлягають задоволенню повністю.

Крім того, прокуратурою заявлено вимогу про розірвання договору фінансового лізингу № 1-10-373 стз-фл/548 від 10.08.2010, укладеного між Державним публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Прибережне».

Згідно частини другої ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. При цьому істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до п. 8.3. договору лізингодавець має право повністю або частково відмовитись від договору у зв'язку з несплатою лізингоодержувачем протягом 30 календарних днів лізингового платежу.

Враховуючи встановлення судом істотного порушення відповідачем договору в частині своєчасної сплати лізингових платежів, суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги про розірвання договору фінансового лізингу № 1-10-373 стз-фл/548 від 10.08.2010, укладеного між Державним публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Прибережне» на підставі ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України.

Також, прокуратурою заявлено вимогу про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Прибережне» повернути Державному публічному акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» за актом приймання-передачі предмет лізингу - чотири трактори залишковою вартістю 37 309,46 грн.

Пунктом сьомим частини другої ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Згідно п. 3.1.2. договору лізингодавець має право вимагати повернення предмета лізингу, переданого в лізинг, якщо лізингоодержувач не сплатив частково або повністю лізингові платежі більше 30 календарних днів.

Враховуючи те, що договір фінансового лізингу № 1-11-162 стз-фл/555 від 26.10.2011 є розірваним судом у зв'язку з простроченням відповідачем сплати лізингових платежів більше ніж на 30 календарних днів, суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Прибережне» повернути Державному публічному акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» за актом приймання-передачі предмет лізингу - чотири трактори залишковою вартістю 37 309,46 грн на підставі ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» та п. 3.1.2. договору.

Відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь другого позивача 58 731,80 грн боргу зі сплати лізингових платежів згідно договору фінансового лізингу № 1-10-373 стз-фл/548 від 10.08.2010, 5 829,95 грн пені, 4 885,99 грн інфляційних втрат та 291,50 грн 3 % річних, розірвання договору фінансового лізингу № 1-10-373 стз-фл/548 від 10.08.2010, укладеного між Державним публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Прибережне», зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Прибережне» повернути Державному публічному акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» за актом приймання-передачі предмет лізингу - чотири трактори залишковою вартістю 37 309,46 грн. підтверджуються наявними матеріалами справи, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом.

Приписами ч. 3 ст. 49 ГПК України передбачено, що судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Згідно п. 4.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу УкраїниВ» № 7 від 21.02.2013р. приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

Судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру (пп. 2.2.1 п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»).

Водночас, як зазначено у п. 2.10 вказаної постанови Пленуму, у випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з пунктом 3 статті 6 Закону підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру.

Враховуючи, що відповідач не звільнений від сплати судового збору згідно ст. 5 Закону України „Про судовий збірВ» витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Прибережне» (96400, ОСОБА_2 Республіка Крим, Чорноморський район, смт Чорноморське, вул. Ломоносова, буд. 1; ідентифікаційний код 31970755) на користь Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» (01601, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 16 А; ідентифікаційний код 30401456) 58 731 (п'ятдесят вісім тисяч сімсот тридцять одну гривню) 80 коп. боргу зі сплати лізингових платежів згідно договору фінансового лізингу № 1-10-373 стз-фл/548 від 10.08.2010, 5 829 (п'ять тисяч вісімсот двадцять дев'ять гривень) 95 коп. пені, 4 885 (чотири тисячі вісімсот вісімдесят п'ять гривень) 99 коп. інфляційних втрат та 291 (двісті дев'яносто одну гривню) 50 коп. 3 % річних.

3. Розірвати договір фінансового лізингу № 1-10-373 стз-фл/548 від 10.08.2010, укладений між Державним публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» 01601, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 16 А; ідентифікаційний код 30401456) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Прибережне» (96400, ОСОБА_2 Республіка Крим, Чорноморський район, смт Чорноморське, вул. Ломоносова, буд. 1; ідентифікаційний код 31970755).

4. Зобов'язати Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Прибережне» (96400, ОСОБА_2 Республіка Крим, Чорноморський район, смт Чорноморське, вул. Ломоносова, буд. 1; ідентифікаційний код 31970755) повернути Державному публічному акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» (01601, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 16 А; ідентифікаційний код 30401456) за актом приймання-передачі предмет лізингу - чотири трактори МТЗ-82.1.26 (зав. № 012221, зав. № 012222, зав. № 012224, зав. № 012228) залишковою вартістю 37 309 (тридцять сім тисяч триста дев'ять гривень) 46 коп.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Прибережне» (96400, ОСОБА_2 Республіка Крим, Чорноморський район, смт Чорноморське, вул. Ломоносова, буд. 1; ідентифікаційний код 31970755) в доход Державного бюджету України 4 872 (чотири тисячі вісімсот сімдесят дві гривні) 00 коп. судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено: 18.08.2015

Суддя П.В.Горбасенко