Рішення

від 11.08.2015 по справі 911/2686/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" серпня 2015 р. Справа № 911/2686/15

Розглянувши матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства В«Національна акціонерна компанія В«Нафтогаз УкраїниВ» ;

до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку В«ЕНЕРГІЯВ» ;

про стягнення 5526,07 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

В засіданні приймали участь:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 14-100 від 18.04.2014 р.);

від відповідача: не з'явився.

обставини справи:

В провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Публічного акціонерного товариства В«Національна акціонерна компанія В«Нафтогаз УкраїниВ» до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку В«ЕНЕРГІЯВ» про стягнення 5526,07 грн. з яких: 3361,86 грн. основного боргу, 372,50 грн. пені, 118,54 грн. 3% річних та 1673,17 грн. інфляційних за Договором купівлі-продажу природного газу № 1474/14-ТЕ-19 від 27.12.2013 року.

Позов було прийнято Господарським судом Київської області у відповідності до ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 року № 1207.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.06.2015 року порушено провадження у справі № 911/2686/15 та призначено справу до розгляду на 14.07.2015 року.

В судове засідання, яке відбулось 14.07.2015 року представники сторін не з'явилися, вимоги ухвали Господарського суду Київської області від 30.06.2015 року не виконали, у зв'язку з чим розгляд справи відкладався до 11.08.2015 року.

Однак, відповідач у судове засідання 28.07.2015 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав.

Судом враховано рекомендації Вищого господарського суду України, що викладені в інформаційному листі від 05.06.2014 року № 01-06/745/2014 «Про деякі питання практики застосування у судовій практиці Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», яким визначено, що неможливість надсилання будь-яких поштових відправлень на адресу учасників судового процесу, які знаходяться на тимчасово окупованих територіях України, підтверджується повідомленням від 04.04.2014 № 33-20.606 Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» про тимчасове призупинення приймання до пересилання поштових відправлень адресованих одержувачам населених пунктів Автономної Республіки Крим.

Тимчасове призупинення поштових відправлень одержувачам населених пунктів Автономної Республіки Крим також підтверджується доповідною запискою керівника апарату Господарського суду Київської області у справі № 911/2686/15.

Інформація про дату і час судових засідань у справі № 911/2686/15 була розміщена на офіційному веб-порталі Судової влади України.

Відтак, суд здійснив всі заходи для належного повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи № 911/2686/15. Крім того, всі процесуальні документи суду у справі № 911/2686/15 занесені до Єдиного державного реєстру судових рішень.

Позивач в судовому засіданні 11.08.2015 року позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Однак, відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 11.08.2015 року повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав.

За таких обставин суд розглядає справу у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані докази, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

27.12.2013 року між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (Продавець, позивач) та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку В«ЕНЕРГІЯВ» (Покупець, відповідач) був укладений Договір № 1474/14-ТЕ-19 купівлі-продажу природного газу (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього Договору.

Згідно з п. 2.1 Договору Продавець передає Покупцеві з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року газ обсягом до 19,95 тис. куб. м.

Додатковою угодою № 1 від 31.01.2014 року до Договору, яка вступає в силу з 01.01.2014 року, Сторони погодили, що ціна за 1000 куб. м. газу становить 1091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 1 091,00 грн., крім того ПДВ - 20 % - 218,20 грн., всього з ПДВ - 1 309,20 грн. (п. 5.2 Договору).

Пунктом 5.5 Договору передбачено, що загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок товару.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується відповідачем, що на виконання умов Договору позивач протягом січня-лютого 2014 року поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 8361,85 грн., що підтверджується податковими накладними: № 3798 від 31.01.2014 року на суму 4249,66 грн., № 6498 від 28.022.2014 року на суму 4112,19 грн., реєстрами обсягів реалізації природного газу з ресурсів Публічного акціонерного товариства В«Національна акціонерна компанія В«Нафтогаз УкраїниВ» через газорозподільні мережі ПАТ «Кримгаз» за січень, лютий 2014 року та витягом з реєстру споживачів з якими не оформлювались акти приймання-передачі природного газу з прямими договорами укладеними з позивачем за січень-лютий 2014 року (копії наявні в матеріалах справи).

Відповідно до п. 6.1 Договору оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця (включно), наступного за місяцем поставки газу.

Як зазначив Вищий господарський суд України у постановах № 5021/1407/12 та № 924/943/14, п.6.1 Договору не пов'язує обов'язок покупця природного газу сплачувати помісячно за отриманий природний газ до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки природного газу, з датою оформлення відповідного акту приймання-передачі природного газу. Тобто, прострочення грошового зобов'язання відповідача за Договором не пов'язане з часом підписання відповідного акту.

Відтак, зобов'язання з оплати поставленого природного газу виникає не залежно від дати оформлення актів приймання-передачі природного газу і обраховується з врахуванням визначених Договором строків оплати, а саме, з 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки природного газу.

Однак, відповідач своєчасно та в повному обсязі отриманий природний газ не оплатив, розрахувався частково на суму 5000,00 грн., у зв'язку з чим, за ним виникла заборгованість в сумі 3361,86 грн., що відповідачем не заперечено та не спростовано.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами Договір за правовою природою є договором купівлі-продажу, за яким згідно ст. 655 Цивільного кодексу України, одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, матеріалами справи підтверджується основна заборгованість відповідача в сумі 3361,86 грн., що ним не заперечено та не спростовано.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У зв'язку з простроченням відповідачем строків оплати природного газу, позивач також заявив у позові вимогу про стягнення з відповідача 372,50 грн. пені на підставі п. 7.2 Договору, 118,54 грн. 3% річних та 1673,17 грн. інфляційних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з пунктом 7.2. Договору у разі невиконання Покупцем умов п. 6.1 Договору він зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом досліджено та встановлено, що позивачем нарахована пеня, 3 % річних та інфляційні по кожному періоду на фактичні суми заборгованості, існування яких у відповідні періоди відповідачем не заперечено та не спростовано. Пеня нарахована в межах п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Здійснені позивачем розрахунки пені, 3 % річних та інфляційних відповідають вимогам законодавства та обставинам справи, а тому позовні вимоги у відповідній частині є доведеними та обґрунтованими.

Однак, судом було виявлено арифметичні помилки в нарахуванні пені, 3% річних та інфляційних. Судом було здійснено правильний розрахунок пені, 3% річних та інфляційних, згідно з яким з відповідача підлягає стягненню 365,27 грн. пені, 118,20 грн. 3% річних та 1672,81 грн. інфляційних.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 5518,14 грн. з яких 3361,86 грн. основного боргу, 365,27 грн. пені, 118,20 грн. 3% річних та 1672,81 грн. інфляційних. В решті позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідач має відшкодувати позивачу витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовних вимогам.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку В«ЕНЕРГІЯВ» (98112, ОСОБА_1 АДРЕСА_1, код 36891867) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код 20077720) 3361 грн. (три тисячі триста шістдесят одна гривня) 86 коп. основного боргу, 365 грн. (триста шістдесят п'ять гривень) 27 коп. пені, 118 грн. (сто вісімнадцять гривень) 20 коп. 3% річних та 1672 грн. (одна тисяча шістсот сімдесят дві гривні) 81 коп. інфляційних та 1824 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять чотири гривні) 38 коп. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 17.08.2015 р.

Суддя Т.П. Карпечкін