Рішення

від 22.09.2009 по справі 29/291-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

29/291-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.09.09р.

Справа № 29/291-09

За позовом  Дочірнього підприємства "Хадлер", с. Чайки Києво-Святошинського району Київської області 

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Сардонікс", м. Дніпропетровськ 

про стягнення 69097грн. 48коп.

Суддя  Полєв Д.М.

Представники:

  від позивача: представник Деченко О.С. за довіреністю б/н від 14.08.2009р.

 від відповідача: не з'явився     

СУТЬ СПОРУ:

Дочірнє підприємство "Хадлер" звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Сардонікс" 57523грн. 68коп. основного боргу з врахуванням індексу інфляції, 3142грн. 98коп. пені, 2430грн. 82коп. 3% річних, 6000грн. витрат на юридичну допомогу та судові витрати по справі.

Представник позивача позов підтримав та просить його задовольнити.

Відповідач  в судове засідання не з"явився, відзив на заяву не надав.

Суд вважає за можливе розглянути заяву за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи,  дослідивши  та оцінивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

Встановив:

              24.01.2007р. між дочірнім підприємством "Хадлер" (далі позивач) та товариством за обмеженою відповідальністю "Сардонікс" (далі відповідач) укладено договір №26/2007  (далі договір).

Відповідно до умов договору постачальник (позивач по справі) продає, а покупець (відповідач по справі) купує та оплачує пектин та іншу харчову сировину (далі товар) на умовах договору.

Цивільні  обов'язки  виконуються  у  межах,   встановлених договором або актом цивільного законодавства (п.1 ст.14 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за   договором  поставки  продавець  (постачальник),  який здійснює  підприємницьку  діяльність,  зобов'язується  передати  у встановлений   строк   (строки)  товар  у  власність  покупця  для використання його у підприємницькій діяльності або в інших  цілях, не пов'язаних з особистим,  сімейним,  домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві) , а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар)  і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач договірні зобов'язання  виконав, поставивши відповідачу товар на суму 38700грн., що підтверджується видатковими накладними від 12.04.2007р. №РН-256, від 18.05.2007р. №РН-348.

Відповідно до п. 5.2 договору оплата за товар здійснюється протягом 21 календарного дня від дня поставки.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

На момент розгляду справи заборгованість відповідача становить 38700грн., докази   сплати заборгованості  в матеріалах справи відсутні, сторонами не подано,  внаслідок чого суд вважає, що позовні вимоги в цій частині обґрунтовано, підтверджено матеріалами справи та підлягає задоволенню в заявленій сумі.

Також позивач також просить стягнути з відповідача 3142грн. 98коп. пені.

Відповідно до п. 8.2 договору  за прострочення оплати отриманого товару покупець оплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення.

Правочин   щодо   забезпечення   виконання    зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України  пенею  є  неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно  виконаного  грошового зобов'язання  за  кожен   день прострочення виконання.

Відповідальність  за  несвоєчасне  виконання грошових    зобов'язань    врегульовано   Законом   України   "Про відповідальність за несвоєчасне  виконання  грошових  зобов'язань",  згідно  з  пунктами  1,  3  якого  розмір пені за прострочку  платежу,  що   встановлюється   за   згодою   сторони, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

          Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних  санкцій  за  прострочення  виконання зобов'язання,  якщо  інше  не  встановлено  законом або договором, припиняється через шість місяців від дня,  коли зобов'язання  мало бути виконано.

          Перевіривши нарахування позивачем пені, суд приходить до висновку про можливість її задоволення в заявленій сумі.

Також позивач просить стягнути з відповідача 18823грн. 68 коп. інфляційних збитків, 2430грн. 82коп.  3% річних.

Стаття ст. 625 Цивільного кодексу України передбачає, що  боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час  прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність нарахування 3% річних та інфляційних збитків, суд вважає за необхідне задовольнити річні та інфляційні збитки в заявленій сумі.

Позивач, також,  просить стягнути з відповідача 6000грн.  суму витрачену на правову допомогу. Зазначені витрати позивач обґрунтовує як збитки.  

Відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України  боржник,   який  порушив зобов'язання,  має  відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір   збитків,  завданих   порушенням    зобов'язання, доказується кредитором.

          Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України під  збитками  розуміються  витрати,  зроблені  управною стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи,   які  управна  сторона  одержала  б  у  разі  належного виконання   зобов'язання   або   додержання   правил    здійснення господарської діяльності другою стороною.

          До складу збитків відносяться  додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів  тощо), понесені   стороною,  яка  зазнала  збитків  внаслідок   порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона,  яка зазнала   збитків,  мала  право  розраховувати  у  разі  належного виконання зобов'язання другою стороною (стаття 225 Господарського кодексу України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем не доведено факт прямого причинного зв'язку  між  порушенням   зобов'язання   і   завданими збитками .

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що за своєю суттю зазначені витрати є  юридичними послугами за договором №14р. від 09.07.2009р.  укладеним між позивачем та ПП "Ареопаг".

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України до судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Вищезазначена стаття не передбачає стягнення витрат за надані юридичні послуги. Вказані витрати позивача не мають обов'язкового характеру і факт їх наявності та розміру не знаходиться  у безпосередньому зв'язку з оспорюванню сумою, тому в задоволенні зазначеної суми слід відмовити.

Згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по справі покласти на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 47, 43, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

Вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Сардонікс" (49009, м. Дніпропетровськ, вул. Леваневського, буд. 10, корп. 1, кв. 45; р/р 260064113 в ДФ ВАТ АБ "Укргазбанк" у м. Києві, МФО 305448, код ЄДРПОУ 31816335) на користь дочірнього підприємства "Хадлер" (08130, Київська область, Києво-Святошинський р-н, с. Чайки, вул. Дачна, 1, оф. 407; код ЄДРПОУ 31902329; п/р 26004434406001 у Київському РУ "ПриватБанк", МФО 321842) 38700грн. основного боргу, 2430грн. 82коп. 3% річних, 18823грн. 68 коп. інфляційних збитків, 3142грн.98коп. пені, 631грн. 97коп. державного мита, 288грн. 10коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті суми позову відмовити.

  Видати наказ.

Суддя

 Д.М. Полєв