Рішення

від 12.08.2015 по справі 922/3424/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2015 р.Справа № 922/3424/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жельне С.Ч.

при секретарі судового засідання Федоровой Т.О.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансатлантік Україна", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан", м. Мерефа про стягнення 40 090,82 грн. за участю представників сторін:

від позивача - не з'явивя,

від відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

У червні 2015 року ТОВ "Трансатлантік Україна" (надалі - позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ "Титан" (надалі - відповідач), в якому просило суд стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості в розмірі 40 090,82 грн., а також суму витрат зі оплати судового збору в розмірі 1 827 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається не неналежне виконання відповідачем покладених на нього зобов'язань за Договором поставки Т 291111 від 28.11.2011 року в частині повноти та своєчасності проведення розрахунків за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.06.2015 року за позовною заявою порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 25.06.2014 року об11:30 год.

Ухвалами суду від 25.06.2015 року та від 14.07.2015 року розгляд справи відкладався на 12.08.2015 року о 10:30 год.

Представники сторін, повідомлені належним чином про дату час та місце розгляду справи, в господарське засідання 11.08.2015 року не прибули. В той же час, від позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Беручи до уваги, що відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, та те, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

28.11.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансатлантік Україна" (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Титан" (відповідач, покупець) було укладено договір поставки Т 291111 (Договір).

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 2 ст.712 Цивільного кодексу України встановлює, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно п.1.1 Договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність покупцю визначений цим договором товар, а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату.

Відповідно до п.2.1. Договору, поставка товару здійснюється позивачем на підставі зробленої заявки відповідача (направленої по факсу чи електронною поштою) протягом 5 календарних днів з моменту її отримання. Постачальник має право на дострокову поставку товару.

Відповідно до п.4.2. Договору, ціна товару, яка входить у партію поставки, підтверджується у заявці покупця та вказується у видатково-прибуткових накладних.

Згідно п. 4.3. Договору, сума договору складається з суми вартості партій товарів, поставлених позивачем протягом строку дії договору.

Відповідно до ч.1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач належним чином виконував умови договору, а саме поставив відповідачу товар на загальну суму 168 500,42 грн., що підтверджується видатковими накладними, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що оплата за поставлену партію товару здійснюється відповідачем по мірі реалізації поставленого товару кожні два тижні, відповідно до 5-го числа та до 30-го числа місяця. Покупець зобов'язується перераховувати Постачальнику оплату за реалізований товар.

Відповідно до п.5.4. Договору, кожні 2 тижні, відповідно до 5 числа місяця та 30 числа місяця Покупець надає Постачальнику звіт про реалізований товар, підписаний та скріплений печаткою підприємства, який направляється Постачальнику по факсу чи поштовим переказом.

Разом з тим, п.6.1. Договору, граничний термін реалізації товару являється 1 календарний рік, після чого поставлений, але не реалізований, товар підлягає поверненню позивачу.

Оскільки відповідач взяті на себе договірні зобов'язання по оплаті товару в строк, передбачений умовами договору не виконав, звіти про реалізацію товару не надав, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам суд встановив наступне.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.265 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як зазначив позивач у позовній заяві, ним на виконання умов договору було поставлено відповідачу товар на загальну суму 168 500,42 грн.

Відповідач зобов'язання за договором належним чином не виконав, звіти про реалізований товар не надав, за отриманий товар розрахувався частково в сумі 128 409,60 грн. (включаючи вартість поверненого нереалізованого товару).

Таким чином, у відповідача перед позивачем залишилась заборгованість в розмірі 40 090,82 грн.

Позивачем до матеріалів справи надано видаткові накладні, товар за якими відповідач отримав, однак з позивачем не розрахувався.

Видаткові накладні відповідають вимогам ст.9 Закону України від 16.07.1999р. № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Дані накладні є первинними документами, які фіксують здійснення господарської операції (поставка товару) та містять ціну, одиницю виміру, кількість та вартість поставленого товару.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 5.1 договору сторони погодили оплату за товар на умовах реалізації відповідно до звітів, що містять інформацію про реалізований товар (п.5.4 договору). При цьому суд звертає увагу, що сторони погодили п.5.4 договору обов'язок відповідача надавати звіти про реалізований товар кожні два тижні, відповідно до 5-го та 30-го числа місяця.

Даний обов'язок відповідачем виконаний не був, інформація про проданий ним товар позивачу надана не була.

Таким чином, невиконання відповідачем обов'язку щодо надання звітів стосовно проданого товару фактично призвело до ненастання строку його оплати та невиконання відповідачем свого обов'язку з оплати за отриманий ним за договором товар, що спричинило порушення загального принципу виконання зобов'язання - належного виконання.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Враховуючи викладене суд, керуючись загальною засадою цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності (ст. 3 Цивільного кодексу України) вважає за можливе застосувати до спірних правовідносин ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, відповідно до якої покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Таким чином, суд дійшов висновку, що строк оплати за поставлений за договором товар настав, оскільки відповідачем не був виконаний його обов'язок щодо надання звітів про реалізований товар.

Згідно із ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Факт наявності заборгованості за спірним договором на суму 12 220,12грн. підтверджується належними доказами, наявними у справі.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження сплати ним заборгованості перед позивачем у сумі 12 220,12грн., суд дійшов висновку, що позовні вимоги є цілком обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст.49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої при задоволенні позову судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 75, ст. 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан" (62472, Харківська область, м. Мерефа, вул. Дніпропетровська, 223, к. 8-8, код ЄДРПОУ 30588785) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансатлантік Україна" (02660, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1, код ЄДРПОУ 36883840) суму заборгованості в розмірі 40 090,82 грн., а також суму витрат з оплати судового збору в розмірі 1 827 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 17.08.2015 р.

Суддя ОСОБА_1

справа № 922/3424/15