Постанова

від 17.08.2015 по справі 908/2594/15-г

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

17.08.2015 справа №908/2594/15-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:ОСОБА_1 суддівОСОБА_2, ОСОБА_3 від позивача:ОСОБА_4 - представник за довіреністю №11/08 від 11.08.2015 р. від відповідача:не з'явились Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 особи-підприємця ОСОБА_6, м. Київ на рішення господарського суду Запорізької області від 25.05.2015 року у справі№908/2594/15-г (суддя Корсун В.Л.) за позовомОСОБА_5 особи-підприємця ОСОБА_6, м. Київ до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Галлардо», м. Запоріжжя про стягнення 64 728,85 грн. ВСТАНОВИВ:

У 2015 році ОСОБА_5 особа-підприємець ОСОБА_6, м. Київ звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Галлардо»,м. Запоріжжя про стягнення заборгованості 64 728,85 грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 25.05.2015р. в задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі;

Позивач, ОСОБА_5 особа-підприємець ОСОБА_6, м. Київ з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального права України та порушенням норм процесуального права. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 25.05.2015 р. по справі №908/2594/15-г в повному обсязі і прийняти нове рішення яким стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Галлардо» (вул. Вороніна, 19А, м. Запоріжжя, 69120, код ЄДРПОУ 37611129) на користь позивача - Физічної особи-підприємця ОСОБА_6 (м. Київ, 03028, пр. Науки, 33 А, ІНН НОМЕР_1) суму заборгованості у розмірі - 64 728,85 грн. (шістдесят чотири тисячі сімсот двадцять вісім) грн., а саме розмір по несплаті орендної плати за користування обладнанням у сумі 27496,80грн., три відсотки річних - 2473,04грн. та розмір грошової компенсації за безпідставно утримання майна, що належить позивачу в сумі 34759,01грн.

Представник позивача, у судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 25.05.2015 р. по справі №908/2594/15-г в повному обсязі і прийняти нове рішення в якому: стягнути з відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «ГАЛЛАРДО» на користь позивача ОСОБА_5 особи-підприємця ОСОБА_6 суму заборгованості у розмірі - 64 728,85 грн.

Представник відповідача, до судового засідання не зВ»явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, своїми процесуальними правами, передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.

Розпорядженням Донецького апеляційного господарського суду від 17.08. 2015 року у зв'язку з відпусткою визначеного за результатами автоматичного розподілу справи №908/2594/15-г члена колегії суддів - судді К.І. Бойченко, з метою забезпечення подальшого розгляду справи, було замінено відсутнього суддю - К.І. Бойченко на суддю постійно діючої судової колегії другої судової палати - ОСОБА_2.

У зв'язку з відпусткою визначеного за результатами автоматичного розподілу справи №908/2594/15-г члена колегії суддів - судді Т.М. Колядко, з метою забезпечення подальшого розгляду справи, було замінено відсутнього суддю - Т.М. Колядко на суддю судової колегії №1 другої судової палати - ОСОБА_3.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду відповідає вимогам чинного законодавства України, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.06.11р. між ОСОБА_5 особою-підприємцем ОСОБА_6 (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Галлардо" (орендар) укладено договір оренди обладнання № ДО 01-25/06-11, за умовами якого (п. 1.1. договору) орендодавець зобов'язався надати, а орендар прийняти в користування обладнання виробника «PPG Industries» для розмішування автоемалей . Об'єктом оренди, що передається в користування є обладнання згідно акту прийому-передачі до договору оренди.

Згідно п. 2.1 договору об'єкт оренди передається орендарю для виготовлення сумішей автомобільних фарб з компонентів, що постачаються орендодавцем орендарю на умовах окремого договору поставки у відповідності до технології приготування автомобільних фарб, яка надається Орендодавцем Орендарю разом з обладнанням.

Пунктами 4.2., 4.4. договору передбачено, що передача об'єкту оренди здійснюється відповідними представниками сторін за актом прийому-передачі об'єкта оренди. Об'єкт оренди вважається переданим в оренду з моменту укладення сторонами акту прийому-передачі.

Як вбачається з акту прийому-передачі, 25.06.11р. орендодавець (ФОП ОСОБА_6В.) передав, а орендар (ТОВ "Галлардо") прийняв обладнання за договором оренди від 25.06.11р. № ДО 01-25/06-11 на загальну суму 34 759,01 грн ., без видимих ушкоджень та дефектів.

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 30.06.15р. (п. 8.1. договору).

За своєю правовою природою правовідносини, які склалися між сторонами є господарськими та приписами ст. 283 Господарського кодексу України (ГК України) передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (ЦК України), а саме глави 58 з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності, відповідно до ст. 283 ГК України та зі ст. 759 ЦК України . Орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату( ст. 285 ГК України ).

Статтею 762 цього Кодексу визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно норм ч. 1 ст. 175 ГК України , майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України .

У відповідності до ст. ст. 525 , 526 ЦК України , зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом. За приписами ст. 629 ЦК України , договір є обов'язком для виконання сторонами.

Пунктами 3.2., 3.3. договору, орендна плата сплачується орендарем в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 25 числа кожного місяця. Якщо 25 число співпадає з не робочим днем, орендар сплачує орендну плату не пізніше наступного робочого дня.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлено до стягнення 27 496,80 грн. основного боргу з орендної плати за період з 25 липня 2011 року по 25 березня 2015 року. При цьому, позивач застосовує строк позовної давності у 3 роки в спірних правовідносинах. У зв'язку з чим, заявляє до стягнення лише за останні 3 роки, тобто за 36 місяців із розрахунку курсу євро по відношенню до гривні, станом на дату складання позовної заяви, а саме - 03.04.15, що складає 25,46 грн. за 1 євро. Отже, виходячи із наданих позивачем розрахунків, 1 080 євро х 25,46 грн. = 27 496,80 грн. заборгованості з несплати орендної плати.

Відповідно п. 3.1. договору, розмір орендної плати за об'єкт оренди відповідно до цього договору розраховується наступним чином: якщо за поточний місяць клієнт купив матеріалів «PPG Industries» більше ніж на суму 5 670 грн., однак не менше ніж гривневий еквівалент 500 Євро на місяць, за офіційним курсом Національного банку України на дату поставки , то орендна плата складає 50 грн. (п. 3.1.1.); якщо ж за поточний місяць клієнт купив матеріалів «PPG Industries» менше ніж зазначено в п. 3.1.1., то орендна плата буде складати 30 Євро на місяць за офіційним курсом Національного банку України на дату поставки (п. 3.1.2.).

З огляду на вищевикладене, а також враховуючи положення п. 2.1. цього ж договору, сторони передбачили укладення окремого договору поставки компонентів для виготовлення сумішей автомобільних фарб. При цьому, перерахунок орендної плати з курсу Євро на курс гривні повинен бути здійснений позивачем за офіційним курсом Національного банку України саме на дату поставки компонентів для виготовлення сумішей автомобільних фарб.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження укладення між сторонами окремого договору поставки компонентів для виготовлення сумішей автомобільних фарб.

З пояснень позивача вбачається, що за час оренди відповідач жодної купівлі матеріалів, вказаних у п. 3.1.1. та п. 3.1.2. договору, не здійснив. У зв'язку з чим, позивачем було здійснено розрахунок курсу євро по відношенню до гривні, станом на дату складання позовної заяви, а саме - 03.04.15.

Дослідивши проведений позивачем розрахунок суми основного боргу з орендної плати, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про його необґрунтованість, оскільки перерахунок орендної плати з курсу євро на курс гривні станом на дату складання позовної заяви - 03.04.15 умовами договору оренди обладнання від 25.06.11 № ДО 01-25/06-11 не передбачений. За умовами договору орендна плата нараховується за офіційним курсом Національного банку України на дату поставки.

Згідно з ст. 32 ГПК України , доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Частиною 2 ст. 34 ГПК України , визначено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Сторони повинні довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, згідно ст. 33 ГПК України .

З огляду на вище викладені обставини справи, судова колегія дійшла висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами виникнення у відповідача заборгованості з орендної плати за договором оренди обладнання від 25.06.11 № ДО 01-25/06-11 саме в заявленій до стягнення сумі 27 496,80 грн. Тому, суд правомірно відмовив у задоволенні позивних вимог в цій частині.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем було заявлено до стягнення 3 % річних в сумі 2 473,04 грн. за період з 03.04.12 по 03.04.15.

Згідно з ст. 625 ЦК України , боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.

В ході розгляду справи №908/2594/15-г не доведено факту наявності у відповідача заборгованості з орендної плати за договором оренди обладнання від 25.06.11 № ДО 01-25/06-11 в сумі 27 496,80 грн. Отже, позивні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Також, позивачем були заявлені вимоги про стягнення з відповідача грошової компенсації за безпідставне утримання майна, що належить позивачу в сумі 34 759,01 грн.

У разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі, відповідно до ч.1 ст. 785 ЦК України .

Пунктом 5.1.4. договору визначено, що орендар зобов'язаний після закінчення терміну оренди повернути об'єкти оренди у належному, справному стані.

За змістом позивної заяви вбачається, що позивач посилається на вимоги ч.4. ст. 285 ГК України, відповідно до якої, орендар відшкодовує орендарю вартість орендованого майна у разі відчуження цього майна або його знищення чи псування з вини орендаря. У подальшому, просить стягнути розмір грошової компенсації за безпідставне утримання майна, що належить позивачу в сумі 34759,01грн. Тобто, правова природа цих понять є різна.

Позивач не позбавлений можливості звернутися до суду з позовом про зобов'зання вчинити дії відповідачем щодо повернення майна.

З огляду на вищевикладене, вбачається, що позивачем в ході розгляду справи жодних доказів на підтвердження втрати відповідачем спірного майна, його відчуження чи знищення не надано. У зв'язку з цим, позивачем не доведено факту виникнення у відповідача обов'язку саме з відшкодування орендодавцю вартості орендованого майна.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.

Відповідно до статті 4 7 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте за результатами дослідження усіх обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Запорізької області від 25.05.2015 року у справі №908/2594/15-г ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 особи-підприємця ОСОБА_6, м. Київ на рішення господарського суду Запорізької області від 25.05.2015 року у справі №908/2594/15-г - залишити без задоволення, а рішення - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Л.Ф.Чернота

Судді О.В. Стойка

ОСОБА_3

Надр.5 прим:

1 - у справу;

1 - позивачу;

1 - відповідачу;

1 - ДАГС;

1- ГСЗО