Постанова

від 18.08.2015 по справі 914/756/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" серпня 2015 р. Справа № 914/756/15

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді Юрченка Я.О.

суддів Давид Л.Л.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання Лялька Н.Р.

за участю:

прокуратури: ОСОБА_2 - прокурор;

позивача: ОСОБА_3 - представник (довіреність в матеріалах справи);

відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю В«Макс ФрізВ» б/н від 30.06.2015

на рішення Господарського суду Львівської області від 12.05.2015 (суддя Шпакович О.Ф.)

у справі № 914/756/15

за позовом: прокурора Личаківського району м. Львова в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м. Львів

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю В«Макс ФрізВ» , м. Львів

про стягнення неустойки

Прокурор Личаківського району в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до ТОВ В«Макс ФрізВ» про стягнення неустойки у сумі 141 985, 68 грн, нарахованої за фактичне користування (з 01.09.2013 до 01.09.2014) об'єктом нерухомості, який було надано відповідачу у найм згідно з договором № 26 від 22.12.2003, строк дії якого (три роки) закінчився 22.12.2006.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач у порушення п. 2.4 вищевказаного договору після припинення його дії не повернув позивачу у встановлені строки орендоване майно, що згідно ч. 2 ст. 785 ЦК України є підставою для нарахування та стягнення неустойки.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 12.05.15 у справі № 914/756/15 позовні вимоги задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 141 958, 68 грн неустойки.

Присуджено до стягнення з відповідача в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2 839, 71 грн.

В обґрунтування свої позиції місцевий суд зазначив, що матеріалами справи підтверджено, що у порушення п. 2.4 договору, орендар не повернув об'єкт оренди протягом 7 днів з моменту припинення дії договору (з 22.12.2006) і це повернення, як вбачається з акту приймання - передачі (повернення), було здійснено лише 01.09.2014, що згідно ч. 2 ст. 785 ЦК України є підставою для стягнення неустойки.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач - ТОВ В«Макс ФрізВ» звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 12.05.2015 та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю, мотивуючи свої доводи порушенням місцевим господарським судом норм процесуального права.

Зокрема, покликається на те, що станом на час укладення договору № 26 від 22.12.2003 був чинний Цивільний кодекс в редакції від 16.01.2003, який не передбачав відповідальності наймача за не повернення речі у вигляді сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 13.07.15 у складі колегії суддів: головуючий суддя: Юрченко Я.О., судді Гриців В.М., Давид Л.Л. апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 18.08.15.

Розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 18.08.2015 у склад колегії суддів для розгляду даної справи у зв'язку з перебуванням судді Гриців В.М. у відпустці внесено зміни, введено замість суддів Гриців В.М. - суддю Зварич О.В.

В судове засідання з'явився прокурор та представник позивача, які підтримали доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, поданого РВ ФДМ України, зазначали про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі з огляду на п. 9, 10 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, відтак просили рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач (скаржник) явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, хоча про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 98).

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення Господарського суду Львівської області від 12.05.2015 у справі № 914/756/15 - залишити без змін, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 22.12.2003 Регіональним відділенням ФДМУ по Львівській області (ореднодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю В«Галка МаксВ» (правонаступник ТОВ В«Макс ФрізВ» - орендар) укладено договір № 26, відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме державне майно, яке є на балансі ЗАТ «Львівський виноробний завод» в складі переданого в оренду цілісного майнового комплексу, що міститься за адресою: м. Львів, вулиця Погулянка, 26, загальною площею об'єкта оренди 1 652, 35 м?.

Відповідно до п. 2.4 договору у разі його припинення, майно повертається орендарем балансоутримувачу (або ж відповідному підприємству вказаному орендодавцем) в тижневий термін. Орендар повертає майно балансоутримувачу аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю цим договором. Майно вважається поверненим балансоутримувачу (чи відповідному підприємству вказаному орендодавцем) з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.

Згідно з п.10.1, договір укладено на три роки, що зумовило припинення його дії 22.12.2006 (ч. 2 ст. 291 ГКУ, ч. 2 ст. 26 ЗУ В«Про оренду державного та комунального майнаВ» ).

Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана,з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з ст. 27 ЗУ В«Про оренду державного та комунального майнаВ» у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Відтак, в орендаря виник обов'язок з повернення найманого майна у 7-денний строк.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.07.2008 у справі № 4/29 (1/336-9/24) зобов'язано відповідача (орендаря) повернути орендодавцю об'єкт оренди, проте, ухвалою суду від 01.09.2014 виконання зазначеного рішення відстрочено до 01.09.2014.

Як вбачається з акту приймання-передачі (повернення) нерухомого державного майна від 01.09.2014, відповідачем повернуто ДП «Львівське агрторгове підприємство», яке є балансоутримувачем майна, об'єкт нерухомості.

Відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Оскільки відповідачем, після припинення дії договору № 26, не виконано обов'язок щодо повернення об'єкту оренди у 7-денний строк, у нього виник обов'язок зі сплати позивачу (орендодавцю) неустойки у розмірі подвійної плати за увесь час фактичного користування майном (після припинення договірних відносин).

Оскільки рішенням Господарського суду Львівської області від 21.11.2013 (у справі № 914/3939/13) з відповідача на користь позивача присуджено до стягнення неустойку до 31.08.2013 (включно), позивачем додатково нараховано неустойку за наступний період фактичного користування орендарем об'єктом нерухомості: з 01.09.2013 до 01.09.2014.

З огляду на викладене, судова колегія, з урахуванням положень 3 розділу договору, перевіивши розрвхунок, який міститься в матеріалах справи, погоджується з наявністю правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення неустойки в розмірі 141 985, 68 грн, у зв'язку з не поверненням у строки, встановлені законом та договором нерухомого державного майна та фактичним його користуванням до 01.09.2014.

Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі є безпідставними, з огляду на наступне.

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

В даному випадку правовідносини сторін з приводу оренди нерухомого державного майна виникли до набрання чинності Цивільного кодексу України (з 2003 року) та продовжували існувати після набрання ним чинності на умовах, визначених у договорі оренди нежитлового приміщення № 26.

Відповідно до п. 10 Прикінцевих та перехідних положень (нового) Цивільного Кодексу України, правила Цивільного кодексу України про відповідальність за порушення договору застосовуються в тих випадках, коли відповідні порушення були допущені після набрання чинності цим Кодексом, крім випадків, коли в договорах, укладених до 1 січня 2004 року, була встановлена інша відповідальність за такі порушення.

Проте зі місту договору, вбачається, що сторони не узгодили відповідальність за порушення п. 2.4 договору, відтак, з урахуванням того, що відносини між сторонами тривали до 2014 року, а порушення були допущені під час дії нового ЦК України, до спірних правовідносин підлягає засуванню відповідальність, передбачена ч. 2 ст. 785 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки скаржник, у встановленому законом порядку, не подав належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтовували неправомірність та безпідставність заявленого позову, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Львівської області відповідає законодавству, матеріалам та дійсним обставинам справи, а тому не вбачає підстав його для зміни чи скасування.

З огляду на те, що ухвалою суду від 13.07.2015 відстрочено сплату судового збору до прийняття рішення по справі, такий підлягає стягненню з відповідача в розмірі 1 419, 86 грн в доход Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 12.05.2015 у справі № 914/756/15 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю В«Макс ФрізВ» , ідент.код 32712638 місцезнаходження: 79017, м. Львів, вул. Погулянка, 26 у доход Державного бюджету України судовий збір у сумі 1 419, 86 грн за перегляд в апеляційній інстанції.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Справу повернути до місцевого господарського суду.

Головуючий суддя Юрченко Я.О.

Суддя Давид Л.Л.

Суддя Зварич О.В.