Рішення

від 17.08.2015 по справі 924/875/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" серпня 2015 р.Справа № 924/875/15

Господарський суд Хмельницької області у складі:

суддя Вибодовський О.Д., розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного підприємства "КОРД", с.Бортниця, Дубенського району, Рівненської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Залізничник УБ ХАЕС", м. Нетішин, Хмельницької області

про стягнення 26 835,75 грн.

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю від 06.07.2015р. (в режимі відеоконференції)

Від відповідача: не з'явився

Рішення приймається 17.08.2015р., оскільки в судових засіданнях 08.07.2015р. та 22.07.2015р. оголошувались перерви.

Позивач звернувся з позовом до суду в якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в сумі 26835,75 грн. з якої: 16408,19 грн. - основного боргу, 3273,09 грн. - пені, 368,81 грн. - 3%річних, 6416,85 грн. - інфляційних втрат, 368,81 грн. відсотків за користування чужими коштами за неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу №28/08-14 від 01.08.2014р.

Ухвалою суду від 22.07.2015р. продовжено строк розгляду справи на 15 днів до 17.08.2015р.

30.06.2015р. на адресу суду надійшов письмовий відзив відповідача на позовну заяву. У поданому відзиві відповідачем зазначено, що ТОВ "Залізничник" УБ ХАЕС" позовні вимоги не визнає, оскільки позовні вимоги в сумі 26 835,75 грн. є безпідставно заявленими, є такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому ТОВ "Залізничник" УБ ХАЕС" просить відмовити в їх задоволенні. Окрім того, в задоволенні заявлених позовних вимог слід відмовити, оскільки вони заявлені з посиланням на договір купівлі-продажу № 28/08-14 від 01.08.2014 року та норми матеріального права, які на думку ТОВ "Залізничник" УБ ХАЕС" не можуть бути застосованими для врегулювання ситуації, що фактично виникла у взаємовідносинах між підприємствами.

Так, 15.08.2014 року позивачем дійсно було перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ "Залізничник" УБ ХАЕС" кошти в сумі 26946.90 грн., однак дані кошти позивачем було перераховано не на виконання зобов'язань по договору купівлі-продажу № 28/08-14 від 01.08.2014 року. Кошти позивачем було перераховано за пісок згідно рахунку № 39 від 12.08.2014 року. Доказом цього є інформація про призначення платежу зазначена в платіжному дорученні № 1316 від 15.08.2014 року та рахунку № 39 від 12.08.2014 року, копії яких було долучено до позовної заяви. Виставленим рахунком не передбачались жодні терміни поставки піску, оплату за який здійснив позивач. Рахунком також не передбачались жодні фінансові та штрафні санкції за невиконання зобов'язань по передачі оплаченого піску.

Рахунком не передбачався конкретний термін поставки піску - 19.08.2014 року, який зазначається в позовній заяві в розрахунках, якби зазначались фінансові та штрафні санкції за невиконання зобов'язань по передачі оплаченого піску, то вимоги про пеню - 3273.09 грн. необхідно було б залишити без задоволення, оскільки позивачем пропущено термін звернення до суду з даними вимогами. Оскільки позивач обґрунтовує свої вимоги про пеню невиконанням зобов'язань по договору від 01.08.2014 року, то дані вимоги не підлягають до задоволення з підстави пропуску терміну звернення до суду, тому відповідач просить застосувати в цій частині строк позовної давності, встановлений ч. 3 ст. 267 ЦК України - відмовити в задоволенні позовних вимог і за безпідставністю, оплата проведена не по договору і в зв'язку із пропуском строку звернення до суду з позовом про стягнення пені.

В задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних -368.81 грн., інфляційних втрат - 6416.85грн., відсотків за користування чужими коштами -368.81 грн. ТОВ "Залізничник" УБ ХАЕС" також просить суд відмовити, оскільки в такому об'ємі відповідальність чинним законодавством передбачена у випадку несвоєчасного виконання або невиконання грошового зобов'язання контрагентом. Так, ч. 2 статті 625 ЦК України визначено, що саме боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. У ТОВ "Залізничник" УБ ХАЕС" не було грошових зобов'язань перед позивачем.

Слід звернути увагу на ту обставину, що у відповіді на претензію 04.02.2015 року ТОВ "Залізничник" УБ ХАЕС" вказувало на можливість відправки раніше оплаченого піску в березні 2015 року за згоди позивача - оскільки згода/незгода на відправку піску не надійшла, то й відправка в березні не відбулась. Після повторної претензії ТОВ "Залізничник" УБ ХАЕС" не змогло повернути кошти ПП "КОРД" через відсутність обігових коштів на рахунку підприємства, адже підприємство не розраховувало на необхідність повернення коштів - розраховувало на поставку оплаченого піску.

Відповідач вважає, що укладений сторонами договір купівлі-продажу № 28/03-14 від 01.08.2014 року фактично сторонами залишився невиконаним і термін його дії закінчився 31.12.2014 року. Так, п. 3 договору було передбачено форму та порядок розрахунків по договору - відповідно до п.3.1 покупець мав би оплатити придбаваємий товар 100% від суми договору/письмової заявки протягом 3 днів з моменту подання письмової заявки - в період дії договору ПП "КОРД" письмових заявок не подавало, попередню оплату 100% від суми укладеного 01.08.2014 року договору/письмової заявки не оплачувало.

З огляду на цю обставину у ТОВ "Залізничник" УБ ХАЕС" в жодному періоді не виникало зобов'язань по поставці піску по укладеному 01.08.2014 року договору, а відтак не могло виникнути і відповідальності за несвоєчасність виконання зобов'язань передбаченої договором.

21.07.2015р. на адресу суду надійшло клопотання позивача про долучення до матеріалів справи письмового пояснення та доданих до нього документів.

У поданому пояснені позивач зазначає, що 15.08.2014р. ТОВ "Залізничник" УБ ХАЕС" було виписано для ПП "КОРД" податкову накладну № 27 в якій вказано вид цивільно-правового договору - договір купівлі-продажу від 01.08.2014р. №28/08-14, що підтверджує, що поставка товару відбувалася згідно договору купілі-продажу.

Крім цього, позивачем зазначено, що на виконання умов Договору ПП "КОРД" було подано заявку від 15.08.2014р. №136 для ТОВ "Залізничник" УБ ХАЕС" з проханням відвантажити пісок намивний крупнозернистий без вмісту глини, в кількості 5 напіввагон, за наступними реквізитами Станція призначення: Дубно; Код станції: 350303; Код одержувача: 4256; Одержувач: ТзОВ СП "Нива"; Адреса одержувача: м. Дубно, пров., Проїздний, 11, Рівненська обл.

Оплату по вищевказаній заявці ПП "КОРД" здійснило, що підтверджується банківською випискою по рахунку, яка долучена до позовної заяви.

Отже термін поставки мав би бути 3 дні з моменту перерахування покупцем попередньої оплати так як це вказано в п. 4.1. договору.

Так як покупець свої зобов'язання виконав в повному обсязі, відповідно до виставленого рахунку постачальника, що не заперечується постачальником (відповідачем) то у постачальника в свою чергу виник обов'язок вчасно поставити товар, а саме до 19.08.2015 року, з дні з моменту попередньої оплати.

В судовому засіданні представник позивача в режимі відеоконференції наполягав на задоволенні позовних вимог у повному об’ємі.

Крім зазначеного вище, розглядом матеріалів справи господарським судом встановлено наступне:

01.08.2014р. між ТОВ "Залізничник" УБ ХАЕС" (за договором - продавець) та ПП "КОРД" (за договором - покупець) було укладено договір купівлі - продажу № 28/08-14.

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору продавець зобов'язується передати товар (майно) у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах даного договору у відповідності до накладної на матеріали.

Відповідно до п. 1.2 договору товар, (найменування), що поставляється вказується у Специфікації, а саме: пісок, організація перевезень вантажів до ст. Дубно.

Відповідно до п. 3.1 укладеного договору форма розрахунків за товар, що передається, безготівкова, яка здійснюється шляхом перерахування платіжним дорученням покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Відповідно до п. 3.2 договору передбачає порядок розрахунків, попередня оплата розмірі 100% від суми даного договору (письмової заявки) має бути перерахована продавцю протягом 3 днів з моменту подання письмової заявки, повний (остаточний розрахунок) складає 3 дні з моменту прийняття товару покупцем .

Згідно п.4.1 договору продавець зобов'язаний передати покупцеві обумовлений даним договором товар у строк 3 днів з моменту перерахування попередньої оплати.

12.08.2014р. ПП "КОРД" від ТОВ "Залізничник" УБ ХАЕС" отримало рахунок № 39 на оплату в розмірі 26 946,90 грн. Даний рахунок згідно пояснень позивача був надісланий електронною поштою.

На виконання п. 3.1 договору 15.08.2014р. ПП "КОРД" було перераховано на р/р ТОВ "Залізничник" УБ ХАЕС" суму в розмірі 26 946, 90 грн. з призначенням платежу за пісок згідно рахунку № 39 від 12.08.2014р.

23.09.2014р. ТОВ "Залізничник" УБ ХАЕС" було частково здійснено поставку товару на суму 10 538,71 грн. що підтверджується видатковою накладною №22 від 23.09.2014р.

15.01.2015р. ПП "КОРД" було направлено претензію для ТОВ "Залізничник" УБ ХАЕС" про повернення 16 408,19 грн. недопоставленого товару.

16.02.2015р. ПП "КОРД" отримало відповідь від ТОВ "Залізничник" УБ ХАЕС" на дану претензію, де вказано, що ТОВ "Залізничник" УБ ХАЕС" просить відтермінувати виплату боргу та бере зобов'язання в березня місяці 2015 року відправити недопоставлений ними товар.

13.03.2015р. ПП "КОРД" повторно було направлено претензію для ТОВ "Залізничник" УБ ХАЕС" про повернення 16 408,19 грн. недопоставленого товару, проте відповідні станом на день подання позовної заяви отримано не було.

Станом на 17.08.2015р. на суму 16 408,19 грн. поставка оплаченого товару не відбулася, а оплачені покупцем суми не повернуті.

Судом встановлено, що згідно податкової накладної ТОВ "Залізничник" УБ ХАЕС" № 27 від 15.08.2014р. вказано вид цивільно-правового договору - договір купівлі-продажу від 01.08.2014р. №28/08-14, на загальну суму 26946, 90 грн. що підтверджує поставка товару.

Представник позивача в режимі відеоконференції повідомив, що інших угод сторони між собою не укладали, а лише договір купівлі-продажу від 01.08.2014р. №28/08-14.

Відповідно до п. 7.2 Договору за несвоєчасну передачу товару у строк, передбачений п. 4.1 даного договору, продавець сплачує покупцю неустойку (пеню ) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непереданого товару за кожний день прострочення.

Зобов'язання по оплаті 26 946,90 грн. мало б бути виконано 19.08.2014р., проте виконані не були.

Зобов'язання відповідача було частково перед позивачем виконано 23.09.2014 року на суму 10 538,71 грн.

Відповідачем доказів поставки оплаченого товару на суму 16 408,19 грн. та повернення вказаної сплачено суми не подано.

У зв’язку з невиконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу №28/08-14 від 01.08.2014р., позивач відповідно до п. 7.2 договору та ст.ст. 536, 625 ЦК України нарахував до стягнення суму 3273,09 грн. пені за період з 19.08.2014р. по 22.09.2014р. - 645,99 грн., з 24.09.2014р. по 12.11.2014р. - 561,92 грн., з 13.11.2014р. по 05.02.2015р. - 1069,90 грн., за 06.02.2015р. по 03.04.2015р. - 455,83 грн., з 04.03.2015р. по 23.03.2015р. - 539,45 грн., суму 368,81 грн. - 3% річних за період з 19.08.2014р. по 22.09.2014р. - 77,51 грн., за період з 24.09.2014р. по 27.04.2015р. - 291,30 грн., сума 6 416,85 грн. - інфляційних втрат за період з 19.08.2014р. по 23.09.2014р. - 997,03 грн., з 24.09.2014р. по 27.04.2015р. - 5419,82 грн., суму 368,81 грн. процентів за користування чужими коштами за період з 19.08.2014р. по 22.09.2014р. - 77,51 грн., за період з 24.09.2014р. по 27.04.2015р. - 291,30 грн.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності судом враховується наступне:

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини, які виникли між сторонами за своїм характером являються господарськими, виходячи зі змісту ст.ст. 173, 174 ГК України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України є предметом його регулювання.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Згідно ст. 655 ГК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів купівлі-продажу.

Невиконання зобов’язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов’язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплати суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплатити 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором, або законом.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 7.2 Договору за несвоєчасну передачу товару у строк, передбачений п. 4.1 даного Договору, Продавець сплачує Покупцю неустойку (пеню ) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непереданого товару за кожний день прострочення.

Провівши перерахунок заявлених до стягнення з відповідача 368,81 грн. - 3% річних, 6 416,85 грн. інфляційних нарахувань та 368,81 грн. процентів за користування чужими коштами, судом встановлено, що останні нараховано в межах максимального розміру за заявлений період, а тому вимога про стягнення 3% річних, інфляційних нарахувань та процентів за користування чужими коштами підлягає задоволенню в повному обсязі.

Також, позивачем відповідно до п. 7.2 договору нараховано до стягнення з відповідача суму 3273,09 грн. пені за період з 19.08.2014р. по 22.09.2014р. - 645,99 грн., з 24.09.2014р. по 12.11.2014р. - 561,92 грн., з 13.11.2014р. по 05.02.2015р. - 1069,90 грн., за 06.02.2015р. по 03.04.2015р. - 455,83 грн., з 04.03.2015р. по 23.03.2015р. - 539,45 грн.

Провівши перерахунок заявленої до стягнення пені встановлено, що остання нарахована правомірно та в межах максимально можливого періоду та розміру.

Приписами п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України та ст. 233 ГК України встановлено, що господарський суд має право зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора. При цьому, таке право суд реалізує, як за клопотанням сторони, так і за власною ініціативою.

Зазначена стаття кореспондується з ч.3 ст.551 ЦК України, згідно якої, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Суд, дослідивши наявність підстав, передбачених ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 551 Цивільного кодексу України для зменшення розміру штрафних санкцій, з огляду на те, що розмір заявленої до стягнення пені є значним, заявлення позивачем вимоги про стягнення з відповідача також 3% річних, інфляційних нарахувань та процентів за користування чужими коштами, суд вважає за можливе зменшити розмір нарахованої пені на 50% та стягнути пеню в сумі 1 636,55 грн.

З огляду на викладене, у стягненні пені в сумі 1 636,55 грн. належить відмовити.

Відповідно до ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню та стягненню з відповідача 16 408,19 грн. (шістнадцять тисяч чотириста вісім гривень, 19 коп.) - основного боргу, 1 636,55 грн. (одна тисяча шістсот тридцять шість гривень, 55 коп.) - пені, 368,81 грн. (триста шістдесят вісім гривень, 81 коп.) - 3% річних, 6 416,85 грн. (шість тисяч чотириста шістнадцять гривень, 85 коп.) - інфляційних втрат, 368,81 грн. (триста шістдесят вісім гривень, 81 коп.) процентів за користування чужими коштами. У стягненні 1 636,55 грн. пені належить відмовити.

У зв’язку із задоволенням позову відповідно до ст.49 ГПК України, витрати по оплаті судового збору підлягають покладенню на відповідача. При цьому, судом враховано п. 4.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Керуючись ст.ст. 1, 12, 32, 33, 44, 49, 82, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальність "Залізничник" УБ ХАЕС" (м. Нетішин, вул. Промислова, 1/7, код 31161856) на користь Приватного підприємства "КОРД" (Рівненська область, Дубенський район, с. Бортниця, код 32005282) 16 408,19 грн. (шістнадцять тисяч чотириста вісім гривень, 19 коп.) - основного боргу, 1 636,55 грн. (одна тисяча шістсот тридцять шість гривень, 55 коп.) - пені, 368,81 грн. (триста шістдесят вісім гривень, 81 коп.) - 3% річних, 6 416,85 грн. (шість тисяч чотириста шістнадцять гривень, 85 коп.) - інфляційних втрат, 368,81 грн. (триста шістдесят вісім гривень, 81 коп.) процентів за користування чужими коштами, 1827,00 грн. ( одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень) - судового збору.

Видати наказ.

В частині позову про стягнення 1636,55 грн. пені відмовити.

Повний текст рішення складено 18.08.2015р.

Суддя О.Д. Вибодовський

Віддрук. 3 прим.:

1 - до справи,

2 - позивачу, с.Бортниця, Дубенського району, Рівненської області;

3 - відповідачу, м.Нетішин, вул.Промислова, б.1/7.