Рішення

від 18.09.2009 по справі 20-30/154-08-3055

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

20-30/154-08-3055

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" вересня 2009 р.Справа  № 20-30/154-08-3055

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Чорноморочка”

до відповідача: Державного регіонального проектно-вишукувального інститута „Укрпівдендіпроводгосп”

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: 1) Товариство з обмеженою відповідальністю „Холодцентр”

2) Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області

про визнання недійсними договорів оренди технологічних площадок, визнання недійсним договору про відшкодування витрат по комунальним послугам та накладним витратам, стягнення 45 829,35 грн.,  спонукання надати згоду на переоформленя відводу земельної ділянки

                                                                                                              Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: Костюк Ю.Д., діючий за довіреністю № 04/08 від 31.07.2008 року;

від відповідача: Гайдей М.А., діючий за довіреністю № 4-ю від 16.07.2008 року;

від третіх осіб:

- ТОВ „Холодцентр”: не з'явились;

- Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області: Чистяков О.О., діючий за довіреністю № 16 від 15.01.2009 року.

У судовому засіданні 14.09.2009р. було оголошено перерву відповідно до ст.77 ГПК України.

Суть спору: Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю  „Чорноморочка” звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Державного регіонального проектно-вишукувального інституту  „Укрпівдендіпроводгосп”, в якому, з урахуванням уточнень (заява вх.14958 від 23.07.2008р.), просить суд визнати недійсними:  договір оренди технічних площадок від 01.11.2004р. на 267,62 кв.м; договір оренди технічних площадок від 01.11.2004р. на 760,68 кв.м; договір оренди технічних площадок від 01.10.2006р. на 1200 кв.м, договір на відшкодування витрат по комунальним послугам та накладним витратам від 01.10.2006р., що були укладені між ТОВ „Чорноморочка” та Державним регіональним проектно-вишукувальним інститутом   „Укрпівдендіпроводгосп”, стягнути з відповідача грошові кошти у сумі 45 829 грн. 35 коп., що були сплачені по цим договорам, а також зобов'язати відповідача надати згоду на переоформлення відводу земельної ділянки площею 1200 кв.м.

В якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, позивачем зазначені ТОВ „Холодцентр” та Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області.

В обґрунтування  заявлених вимог позивач посилався на те,  що 24 березня 2004р. між ТОВ „Холодцентр”  (Продавець) та ТОВ „Чорноморочка” (Покупець) був укладений Договір купівлі-продажу, згідно якого Продавець передав у власність Покупця, а останній прийняв  у власність нежитлові приміщення –споруду складської бази, площею 267,62 кв.м, що розташована за адресою: Одеська обл.., Овідіопольський р-н, смт.Авангард, вул..Базова, 12а, та складається із приміщень літ.”1А”, спорудження №1-3, розташованих на земельній ділянці площею 1220 кв.м. Вказане майно, у свою чергу, було придбано ТОВ „Холодцентр”  у РВФДМУ по Одеській області за Договором купівлі-продажу державного майна шляхом викупу від 29.01.2004р.

Відповідно до ст.377 Цивільного кодексу України, яка цілком кореспондується зі ст.120 ЗК України, до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.

Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження  до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

За таких обставин, позивач вважає, що у зв'язку із придбанням у власність об'єкту нерухомості - нежитлових приміщень –споруди складської бази, площею 267,62 кв.м, що розташована за адресою: Одеська обл.., Овідіопольський р-н, смт.Авангард, вул..Базова, 12а, та складається із приміщень літ.”1А”, спорудження №1-3, розташованих на земельній ділянці площею 1220 кв.м, у нього виникло право користування  земельною ділянкою   площею 1220 кв.м., з урахуванням чого спірні договори оренди укладені в порушення ст.377 ЦК України та ст.120 ЗК України, у зв'язку з чим мають бути визнані недійсними відповідно до ст.207 Господарського кодексу України.

Крім того, позивач просить суд застосувати ст.216 Цивільного кодексу України та  стягнути з відповідача 45 829 грн. 35 коп., що були сплачені ТОВ „Чорноморочка” на виконання оскаржуваних договорів, та сплата яких підтверджується платіжними дорученнями №1357 від 15.02.2005р. на суму 759 грн. 12 коп., №1360  від 16.02.2005р. на суму 1791 грн. 52 коп., №1498 від 23.03.2005р. на суму 659 грн. 07 коп., №1739 від 16.05.2005р. на суму 669 грн. 62 коп., №1824 від 31.05.2005р. на суму 674 грн. 30 коп., №1980 від 29.06.2005р. на суму 678 грн. 35 коп., №2124 від 18.07.2005р. на суму 682 грн. 43 коп., №2305 від 16.08.2005р. на суму 684 грн. 47 коп., №2425 від 12.09.2005р. на суму 684 грн. 47 коп., №2566 від 24.10.2005р. на суму 687 грн. 20 коп., №2672 від 17.11.2005р. на суму 693 грн. 38 коп., №2771 від 13.12.2005р. на суму 701 грн. 71 коп., №2887 від 20.01.2006р. на суму 708 грн. 05 коп., №2951 від 13.02.2006р. на суму 735 грн. 79 коп., №3041 від 14.03.2006р. на суму 729 грн. 42 коп., №115 від 12.04.2006р. на суму 749 грн. 12 коп., №225 від 11.05.2006р. на суму 724 грн. 34 коп., №388 від 14.06.2006р. на суму 727 грн. 95 коп., №519 від 11.07.2006р. на суму 728 грн. 67 коп., №696 від 10.08.2006р. на суму 735 грн. 24 коп.,  №877 від 11.09.2006р. на суму 735 грн. 24 коп., №1072 від 13.10.2006р. на суму 749 грн. 93 коп., №1239 від 27.11.2006р. на суму 769 грн. 42 коп., №3152 від 27.12.2006р. на суму 783 грн. 29 коп., №85 від 06.02.2007р. на суму 1077 грн. 80 коп., №84 від 06.02.2007р. на суму 10687 грн. 21 коп., №83 від 06.02.2007р. на суму 837 грн. 56 коп., №109 від 15.02.2007р. на суму 1083 грн. 19 коп., №164 від 15.03.2007р. на суму 1089 грн. 70 коп., №235 від 18.04.2007р. на суму 1091 грн. 87 коп., №221 від 25.05.2007р. на суму 1 091 грн. 87 коп. , №345 від 13.06.2007р. на суму 1 098 грн. 42 коп., №551 від 16.07.2007р. на суму 1 122 грн. 59 коп., №887 від 22.08.2007р. на суму 1 625 грн. 66 коп., №1237 від 18.10.2007р. на суму 1 671 грн. 40 коп., №1406 від 19.11.2007р. на суму 1 716 грн. 86 коп. , №1559 від 20.12.2007р. на суму 1 757 грн. 70 коп.

Позивач також вважає, що у відповідності до вимог чинного законодавства, у зв'язку із виникненням у ТОВ „Чорноморочка права на користування земельною ділянкою загальною площею 1220 кв.м, на якій розташований об'єкт нерухомості, що належить ТОВ „Чорноморочка” на праві власності, Державний регіональний проектно-вишукувальний інститут „Укрпівдендіпроводгосп” не може мати цю земельну ділянку у постійному користуванні та повинен надати згоду щодо переоформлення зазначеної земельної ділянки на нового користувача –ТОВ „Чорноморочка”. Враховуючи, що листами від 16.02.2005р. та від 25.03.2005р. ТОВ „Чорноморочка зверталося до відповідача з заявою щодо переоформлення  відведення земельної ділянки, але відповіді на них позивачем отримано не було, позивач просить суд зобов'язати відповідача надати згоду на переоформлення відводу земельної ділянки.

Рішенням від 06.10.08 господарського суду Одеської області (суддя Рога Н.В.) позовну заяву Товариства задоволено. Визнано недійсними договір оренди технологічної площадки, укладений 01.11.04 між Інститутом та Товариством щодо асфальтованої площадки загальною площею 267,62 м2, договір оренди технологічної площадки, укладений 01.11.04 між інститутом та Товариством щодо асфальтованої площадки загальною площею 760,68 м2, договір оренди технологічної площадки, укладений 01.10.06 між Інститутом та Товариством щодо асфальтованої площадки загальною площею 1 220 м2, договір про відшкодування витрат по комунальним послугам та накладним витратам, укладений 01.10.06 між Інститутом та Товариством. Крім того, Інститут зобов'язано надати згоду на переоформлення на користь Товариства відводу земельної ділянки площею 1 220 м2, а також стягнуто з Інституту на користь Товариства 45 829, 35 грн. та державне мито у сумі 458,29 грн. і витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн. та стягнуто з Товариства на користь Державного бюджету України державне мито у сумі 170,00 грн.

Постановою від 25.11.08 Одеського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого Жукової А.М., суддів Величко Т.А., Бойко Л.І.) апеляційну скаргу Інституту залишено без задоволення, а рішення від 06.10.08 господарського суду Одеської області справі –без змін.

Приймаючи рішення, суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що відповідно до п. 2 ст. 207, п. 3 ст. 215, п. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, п. 6 ст. 283, ст. 287 Господарського кодексу України, ст. 116, 120, 151 Земельного кодексу України, ст. 5 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" орендодавцями державного майна є Фонд державного майна України та його регіональні відділення, а державні підприємства –щодо окремого індивідуально визначеного майна. При цьому, підприємства мають право передавати в оренду окреме індивідуально визначене майно та нерухоме майно, загальна площа яких не перевищує 200 м2, а оскаржувані договори оренди визначають оренду частина території виробничо-складської бази Інституту, яка знаходиться у постійному користуванні Інституту та перевищують вказані розміри. Оскільки, договір оренди укладено з порушенням вимог чинного законодавства, то похідний від цього договору договір про відшкодування витрат по комунальним послугам і накладним витратам відповідно до приписів Цивільного кодексу України є недійсним, та не створює юридичних наслідків крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.04.2009 року касаційну скаргу державного регіонального проектно - вишукувального інституту „Укрпівдендіпроводгосп” №001/271-Др/к5 від 17.12.2008року задоволено частково, рішення від 06.10.2008року господарського суду Одеської області та постанову від 25.11.2008року Одеського апеляційного господарського суду у справі №30/154-08-3055 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи судові рішення, касаційна інстанція зазначила, що визнавши недійсним укладені між Інститутом (Орендодавець) та ТОВ "Чорноморочка" (Орендар) договори про оренду технологічних площадок, суди не встановили технічний, фінансовий та правовий статус господарської споруди –асфальтованої площадки, оскільки лише після цього можливо визначати правомірність укладання договорів та суб'єктів, які мають право виступати у якості орендодавця.

Щодо задоволення вимог про зобов'язання надати згоду на переоформлення відводу земельної ділянки саме ТОВ "Чорноморочка", Вищий господарський суд зазначив, що оскільки землекористувач спірної земельної ділянки, на якій розміщений об'єкт нерухомості (Інститут) є лише користувачем, а не власником цієї ділянки, у нього не має правових підстави для безпосереднього надання земельної ділянки ТОВ "Чорноморочка".

Згідно з резолюцією голови господарського суду Одеської області справу №30/154-08-3055 передано на новий розгляд судді господарського суду Одеської області               Щавинській Ю.М.

При новому розгляді справи позивач заявлені вимоги підтримав у повному обсязі, уточнивши, що договір про відшкодування витрат по комунальним послугам від 1.10.2006р. має бути визнаний недійсним на підставі ст.229 ЦК України, як вчинений під впливом помилки, а вимоги про зобов'язання надати згоду засновані на ст.151 ЗК України

Відповідач, Державний регіональний проектно - вишукувальний інститут „Укрпівдендіпроводгосп”, проти позову заперечує, надавши відзив, в якому зазначив, посилання позивача на наявність у нього прав на асфальтовану площадку є необґрунтованим, оскільки у жодному з договорів купівлі-продажу не зазначено, що його об'єктом є асфальтована площадка відкритого зберігання. Крім того, щодо вимог про визнання недійсними  договорів від 1.11.2004р. відповідач просить застосувати строк позовної давності, що, відповідно до ст.267 ЦК України, є підставою для відмови у позові. Стосовно вимог про визнання недійсним договору про відшкодування витрат, відповідач зазначив про його правомірність з урахуванням вимог ст.203, 627, 629 ЦК України.

Третя особа Регіональне відділення Фонду державного майна України  по Одеській області зазначило, що воно не має жодних правових відносин ані з ТОВ „Холодцентр”, ані з ТОВ „Чорноморочка”, і, відповідно, не має відношення до укладених договорів оренди. Разом з тим, третя особа зазначила, що як вже було вказано у відзиві на касаційну скаргу, інститутом неправомірно були укладені договори на оренду майна площею, що перевищує 200 кв.м. В порушення вимог фонду орендні правовідносини у відповідність до чинного законодавства інститутом не приведені.

Третя особа ТОВ „Холодцентр” про час та місце судового розгляду повідомлена належним чином шляхом надсилання судових ухвал за адресою, що вказана у Довідці з Єдиного державного реєстру. У судові засідання не з'явилася, витребувані документи не надала.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, проаналізувавши наявні у справі та додатково витребувані на виконання вказівок касаційної інстанції докази, суд дійшов наступних висновків.

Як вбачається із матеріалів справи, згідно Договору купівлі-продажу державного майна шляхом викупу від 29.01.2004р. ТОВ „Холодцентр” придбало у РВФДМУ по Одеській області об'єкт малої приватизації державної власності –нежитлові приміщення –споруду складської бази, площею 267,62 кв.м, що розташована за адресою: Одеська обл.., Овідіопольський р-н, смт.Авангард, вул..Базова, 12а, та складаються із приміщень літ.”1А”, спорудження №1-3, розташованих на земельній ділянці площею 1220 кв.м.  

24 березня 2004р. між ТОВ „Холодцентр”  (Продавець) та ТОВ „Чорноморочка” (Покупець) був укладений Договір купівлі-продажу, згідно якого Продавець передав у власність Покупця нежитлові приміщення –споруду складської бази, площею 267,62 кв.м, що розташована за адресою: Одеська обл.., Овідіопольський р-н, смт.Авангард, вул..Базова, 12а, та складається із приміщень літ.”1А”, спорудження №1-3, розташованих на земельній ділянці площею 1220 кв.м, а Покупець приймає зазначений об'єкт у власність.

Вказані договори укладені у нотаріальній формі, пройшли державну реєстрацію та не визнані недійсними у встановленому порядку, а отже є чинними.

01 листопада 2004р. між Державним регіональним  проектно-вишукувальним інститутом   „Укрпівдендіпроводгосп” (Орендодавець) та ТОВ „Чорноморочка” (Орендар) був укладений Договір оренди технологічної площадки, згідно якого Орендодавець здає, а Орендар приймає в платне користування частину території  виробничо-складської бази інституту за адресою: Одеська обл.., Овідіопольський р-н, 7 км Овідіопольської дороги, вул..Базова, 1а –асфальтовану площадку  загальною площею 267, 62 кв.м під площадку відкритого зберігання. Строк оренди –з 01 11.2004р. по 01.10.2006р.  Відповідно до п.1.4. Договору якщо по закінченню строку жодна з сторін письмово не заявить про його розірвання, Договір вважається продовженим на той самий строк. За умовами розділу 3 Договору  Орендар щомісячно, до 10 числа поточного місяця, незалежно від результатів господарської діяльності, сплачує Орендодавцю орендну плату, базовий розмір якої (серпень 2002р.) складає 105 грн. 28 коп. (без ПДВ), та яка підлягає корегуванню з урахуванням щомісячного індексу інфляції.

Крім того, 01 листопада 2004р. між Державним регіональним  проектно-вишукувальним інститутом „Укрпівдендіпроводгосп” (Орендодавець) та ТОВ „Чорноморочка” (Орендар) був укладений Договір оренди технологічної площадки, згідно якого Орендодавець здає, а Орендар приймає в платне користування частину території  виробничо-складської бази інституту за адресою: Одеська обл.., Овідіопольський р-н, 7 км Овідіопольської дороги, вул. Базова, 1а –асфальтовану площадку  загальною площею 760, 68 кв.м під площадку відкритого зберігання. Строк оренди –з 01.11.2004р. по 01.10.2006р.  Відповідно до п.1.4. Договору якщо по закінченню строку жодна з сторін письмово не заявить про його розірвання, Договір вважається продовженим на той самий строк. За умовами розділу 3 Договору  Орендар щомісячно, до 10 числа поточного місяця, незалежно від результатів господарської діяльності, сплачує Орендодавцю орендну плату, базовий розмір якої (серпень 2002р.) складає 299 грн. 20 коп. (без ПДВ), та яка підлягає корегуванню з урахуванням щомісячного індексу інфляції.

Після закінчення строку зазначених договорів, 01 жовтня 2006р. між Державним регіональним проектно-вишукувальним інститутом „Укрпівдендіпроводгосп” (Орендодавець) та ТОВ „Чорноморочка” (Орендар) був укладений Договір оренди технологічної площадки, згідно якого Орендодавець здає, а Орендар приймає у тимчасове платне користування  частину території виробничо-складської бази інституту за адресою: Одеська обл.., Овідіопольський р-н, 7-км Овідіопольської дороги, вул. Базова, 1а –асфальтовану площадку  загальною площею 1220 кв.м під площадку відкритого зберігання. Строк оренди –з 01.10.2006р. по 01.09.2007р. Відповідно до п.1.4. Договору якщо по закінченню строку жодна з сторін письмово не заявить про його розірвання, Договір вважається продовженим на той самий строк. За умовами розділу 3 Договору  Орендар щомісячно, до 10 числа поточного місяця, незалежно від результатів господарської діяльності , сплачує Орендодавцю орендну плату, базовий розмір якої (грудень 2002р.) складає 599 грн. 83 коп. (без ПДВ), та яка підлягає корегуванню з урахуванням щомісячного індексу інфляції.

Крім того, 01 жовтня 2006р. між Державним регіональним проектно-вишукувальним інститутом   „Укрпівдендіпроводгосп” (Орендодавець) та ТОВ „Чорноморочка” (Орендар) був укладений Договір на відшкодування витрат по комунальним послугам та накладним витратам, згідно якого Орендодавець здає, а Орендар приймає в платне користування частину території виробничо-складської бази інституту за адресою: Одеська обл.., Овідіопольський р-н, 7 км Овідіопольської дороги, вул. Базова, 1а –асфальтовану площадку  загальною площею 1220 кв.м під площадку відкритого зберігання. Строк оренди –з 01.10.2006р. по 01.09.2007р. Відповідно до п.1.4. Договору якщо по закінченню строку жодна з сторін письмово не заявить про його розірвання, Договір вважається продовженим на той самий строк. За умовами розділу 2 Договору, за орендовану частину території бази Орендар зобов'язується  відшкодовувати  витрати по комунальним послугам та накладним витратам, які складають 3 562 грн. 40 коп. в місяць ( з ПДВ).

Як свідчать матеріали справи, позивачем було сплачено на користь відповідача 45 829 грн. 35 коп. за платіжними дорученнями №1357 від 15.02.2005р. на суму 759 грн. 12 коп., №1360  від 16.02.2005р. на суму 1791 грн. 52 коп., №1498 від 23.03.2005р. на суму 659 грн. 07 коп., №1739 від 16.05.2005р. на суму 669 грн. 62 коп., №1824 від 31.05.2005р. на суму 674 грн. 30 коп., №1980 від 29.06.2005р. на суму 678 грн. 35 коп., №2124 від 18.07.2005р. на суму 682 грн. 43 коп., №2305 від 16.08.2005р. на суму 684 грн. 47 коп., №2425 від 12.09.2005р. на суму 684 грн. 47 коп., №2566 від 24.10.2005р. на суму 687 грн. 20 коп., №2672 від 17.11.2005р. на суму 693 грн. 38 коп., №2771 від 13.12.2005р. на суму 701 грн. 71 коп., №2887 від 20.01.2006р. на суму 708 грн. 05 коп., №2951 від 13.02.2006р. на суму 735 грн. 79 коп., №3041 від 14.03.2006р. на суму 729 грн. 42 коп., №115 від 12.04.2006р. на суму 749 грн. 12 коп., №225 від 11.05.2006р. на суму 724 грн. 34 коп., №388 від 14.06.2006р. на суму 727 грн. 95 коп., №519 від 11.07.2006р. на суму 728 грн. 67 коп., №696 від 10.08.2006р. на суму 735 грн. 24 коп.,  №877 від 11.09.2006р. на суму 735 грн. 24 коп., №1072 від 13.10.2006р. на суму 749 грн. 93 коп., №1239 від 27.11.2006р. на суму 769 грн. 42 коп., №3152 від 27.12.2006р. на суму 783 грн. 29 коп., №85 від 06.02.2007р. на суму 1077 грн. 80 коп., №84 від 06.02.2007р. на суму 10687 грн. 21 коп., №83 від 06.02.2007р. на суму 837 грн. 56 коп., №109 від 15.02.2007р. на суму 1083 грн. 19 коп., №164 від 15.03.2007р. на суму 1089 грн. 70 коп., №235 від 18.04.2007р. на суму 1091 грн. 87 коп., №221 від 25.05.2007р. на суму 1 091 грн. 87 коп. , №345 від 13.06.2007р. на суму 1 098 грн. 42 коп., №551 від 16.07.2007р. на суму 1 122 грн. 59 коп., №887 від 22.08.2007р. на суму 1 625 грн. 66 коп., №1237 від 18.10.2007р. на суму 1 671 грн. 40 коп., №1406 від 19.11.2007р. на суму 1 716 грн. 86 коп. , №1559 від 20.12.2007р. на суму 1 757 грн. 70 коп.

Зокрема, як встановлено судом на підставі аналізу рахунків на оренду, за договором від 1.11.2004р. на 760,68 кв.м. та договором від 1.11.2004р. на 267,62 кв.м. позивачем було сплачено 15 907,07 грн. орендної плати за період з 1.11.2004р. по 30.09.2006р., за договором оренди від 1.10.2006р. на 1220 кв.м. позивачем було сплачено 19202,68 грн. і за договором від 1.10.2006р. на відшкодування накладних витрат позивачем було сплачено 10687,2 грн.

Таким чином, в цілому по оскаржуваним договорам позивачем було сплачено 45 796,95 грн.

Аналізуючи зазначені договори та проведені по ним виплати на предмет їх правомірності, виконуючи вказівки касаційної інстанції, які, відповідно до вимог ст.111-12 ГПК України, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи, суд зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, предметом оскаржуваних договорів від 1.11.2004р. та 1.10.2006р. (щодо оренди 1220 кв.м.) є передача у тимчасове платне користування частини виробничо-складської бази інституту –асфальтованої площадки.

При цьому, як встановлено судом на виконання вказівок, що містяться у постанові ВГСУ, у судовому засіданні 10.08.2009р. при перевірці виконання сторонами ухвали суду від 24.06.2009р., документи технічної інвентаризації на вказану площадку відсутні у зв'язку із браком у відповідача коштів для оформлення таких документів у органах БТІ.

Крім того, визначаючи правовий статус асфальтованої площадки щодо її належності до нерухомого майна, суд вважає за необхідне вказати наступне.

Цивільний кодекс, як основний акт цивільного законодавства, використовує термінологію "нерухомі речі", "нерухоме майно", "нерухомість". Інші законодавчі акти містять іншу термінологію, яка також позначає нерухомі речі.

Так, Закони України "Про планування і забудову територій" (стаття 18), "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (стаття 44), "Про виконавче провадження" (статті 62, 64, 66), "Про оподаткування прибутку підприємств" (пункт 5.1 статті 5), "Про правові засади цивільного захисту" (стаття 9), "Про недержавне пенсійне забезпечення" (стаття 49) використовують термін "об'єкт нерухомості". У свою чергу Повітряний кодекс України використовує термін "нерухомі об'єкти і споруди" (стаття 46).

Отже, законодавчі акти використовують різну термінологію, що означає "нерухоме майно".

За Кодексом до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення (частина перша статті 181).

Ураховуючи наведені законодавчі акти, можна виділити такі ознаки нерухомої речі:

1) ці об'єкти розташовані на земельній ділянці та нерозривно пов'язані з землею, тобто вони не можуть існувати без землі;

2) переміщення зазначених об'єктів є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Вказані ознаки є основними, і їх розглядати необхідно у сукупності. При цьому, крім Кодексу слід ураховувати інші нормативні акти (спеціальне законодавство), які визначають статус того чи іншого виду нерухомого майна. Водночас низка нормативних актів не містять конкретних посилань відносно належності того чи іншого об'єкта до нерухомого майна, однак, аналізуючи в комплексі норми, які регулюють відносини стосовно цих об'єктів, можна дійти висновку про їх правовий статус.

В законодавчих актах відсутнє визначення асфальтобетонного покриття, міститься воно лише в Інструкції із складання звітності за формою N 1-ДГ "Звіт про наявність автомобільних доріг загального користування та їх благоустрій", затвердженій наказом Державної служби автомобільних доріг від 19 липня 2006 року N 284 (зареєстрованим в Міністерстві юстиції 3 серпня 2006 року за N 930/12804) (далі - Інструкція).

Так, Інструкція розглядає асфальтобетонне покриття як одне із типів дорожнього покриття. А саме, асфальтобетонне покриття - це удосконалене покриття капітального типу, яке збудовано з ущільнених асфальтобетонних сумішей (гарячих, теплих) (розділ 4 Інструкції).

Слід зазначити, що аналіз нормативно-правових актів різної юридичної сили свідчить, що асфальтобетонне покриття використовується як складова об'єктів, які мають різне функціональне призначення, зокрема - як складова дорожнього покриття, тротуару тощо. Так, за Законом України "Про автомобільні дороги" дорожнє покриття - це укріплені верхні шари дороги, що сприймають навантаження від транспортних засобів (стаття 1).

Тобто асфальтобетонне покриття - це верхній шар землі з твердим покриттям, яке впливає на довговічність, зокрема, дороги. Таку позицію поділяє і Інститут держави і права ім. В.М. Корецького, які у висновку зазначають, що асфальтне покриття не можна віднести до об'єктів нерухомості, воно належить до об'єктів благоустрою, тобто є типом покриття доріг і тротуарів, а не окремим об'єктом нерухомого майна.

З урахуванням викладеного, а також враховуючи, що за розміром асфальтована площадка повністю відповідає розміру земельної ділянки, на якій, згідно із договорами купівлі-продажу від 29.01.2004р. та 24.03.2004р., розташований об'єкт нерухомості, суд доходить висновку, що об'єктом оренди за оскаржуваними договорами від 1.11.2004р. та 1.10.2006р. була саме частина земельної ділянки відповідної площі, яка знаходиться у користуванні відповідача згідно державного акту від 5.07.2001р.

За таких обставин, виходячи з вимог ст.235 ЦК України, суд оцінює правомірність договорів оренди саме на предмет їх відповідності законодавству, що регулює правовідносини, пов'язані із орендою земельної ділянки.

Відповідно до приписів ст.ст. 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого це право здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Згідно ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки –це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам. Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Стаття 12 Земельного кодексу України визначає повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, до яких, зокрема, належить розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Згідно ст.792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Детальне регулювання відносини найму земельної ділянки міститься в Законі України “Про оренду землі”.

Так, згідно ст.13 Закону України “Про оренду землі” договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 15 Закону України „Про оренду землі” істотними умовами договору оренди є:-

об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки);

строк дії договору оренди;

орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату;

умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду;

умови збереження стану об'єкта оренди;

умови і строки передачі земельної ділянки орендарю;

умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;

існуючи обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки;

визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини;

відповідальність сторін;

відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови  в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Крім того, невід'ємною частиною договору оренди землі є:

план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду;

кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів;

акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

акт приймання-передачі об'єкта оренди;

проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Законом.

Суд вказує, що приписами статті 203 Цивільного кодексу України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: 1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5.Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу.

Зазначене цілком кореспондується зі ст. 207 ГК України, відповідно до якої господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги невідповідність оскаржуваних договорів від 1.11.2004р. та 1.10.2006р. (щодо оренди асфальтованої площадки) вимогам закону, суд доходить висновку про визнання зазначених договорів недійсними.

Вирішуючи питання про застосування строку позовної давності, сформульоване у заяві відповідача, наданої до суду у судовому засіданні від 4.09.2009р., суд зазначає, що у відповідності із вимогами ст.236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. При цьому недійсні правочини не породжують для сторін прав та обов'язків, тому до вимог про визнання недійсними таких правочинів строки позовної давності не застосовуються. Доречи, така правова позиція міститься у постанові Верховного суду України від 3.03.2009р. у справі №6/89д/08.

Оцінюючи договір від 1.10.2006р. про відшкодування витрат по комунальним послугам і накладним витратам, суд зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, 01 жовтня 2006р. між Державним регіональним проектно-вишукувальним інститутом   „Укрпівдендіпроводгосп” (Орендодавець) та ТОВ „Чорноморочка” (Орендар) був укладений Договір на відшкодування витрат по комунальним послугам та накладним витратам, згідно якого Орендодавець здає, а Орендар приймає в платне користування частину території виробничо-складської бази інституту за адресою: Одеська обл.., Овідіопольський р-н, 7 км Овідіопольської дороги, вул. Базова, 1а –асфальтовану площадку  загальною площею 1220 кв.м під площадку відкритого зберігання. Строк оренди –з 01.10.2006р. по 01.09.2007р. Відповідно до п.1.4. Договору якщо по закінченню строку жодна з сторін письмово не заявить про його розірвання, Договір вважається продовженим на той самий строк. За умовами розділу 2 Договору, за орендовану частину території бази Орендар зобов'язується  відшкодовувати  витрати по комунальним послугам та накладним витратам. П. 2.2, 2.3 договору передбачають, що відшкодування витрат по комунальним послугам здійснюється орендарем на підставі рахунків орендодавця за показниками вимірювальних пристроїв (на підставі рахунків відповідних комунальних служб), пропорційно розміру орендованої площі та з урахуванням часу роботи споживаючих електроенергію приладів та обладнання, систем водопостачання, вивозу сміття, слаботочних пристроїв, прибирання території, тощо.

Натомість, п.2.4 передбачено, що за орендовану частину території бази орендар зобов'язується відшкодовувати накладні витрати, які складають 3 562 грн. 40 коп. в місяць (з ПДВ).

Таким чином, суд доходить висновку, що оскаржуваний договір є змішаним і в частині відшкодування витрат по комунальним послугам та накладним витратам носить характер договору про надання послуг.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України  майново-господарськими     визнаються     цивільно-правові зобов'язання,  що виникають між учасниками господарських  відносин при  здійсненні господарської діяльності,  в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на  користь  другої сторони  або  утриматися  від певної дії,  а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання,   які    виникають    між    учасниками господарських відносин,  регулюються  Цивільним  кодексом  України  з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.   

Відповідно до п.1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське   зобов'язання,   що  не  відповідає  вимогам закону,  або вчинено з метою,  яка завідомо  суперечить  інтересам держави  і  суспільства,  або  укладено  учасниками  господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної  правосуб'єктності),  може  бути  на вимогу однієї із сторін,  або відповідного органу  державної  влади  визнано  судом недійсним повністю або в частині.

Зазначене положення цілком кореспондується із п. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, відповідно до якого, якщо  недійсність  правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована  особа  заперечує  його дійсність на підставах,  встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з п. 1-3 ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського  договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення,  зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як  обов'язкові  умови  договору відповідно до законодавства.

Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного  виду,  а  також  умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При  укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.  

Згідно ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Вказана норма матеріального права пов'язує зобов'язання по оплаті послуги замовником з обов'язковим  наданням йому такої послуги.

Таким чином, істотною умовою договору про надання послуг є найменування та зміст послуги, що має бути надана та оплачена.

Разом з тим, проаналізувавши зміст договору, суд доходить висновку про відсутність у ньому предмету, тобто послуги, надання якої має бути компенсована сплатою накладних витрат у сумі 3562,4 грн. на місяць. При цьому, ст. 203 ЦК України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності правочину. Серед таких вимог цією нормою визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як встановлено судом із пояснень відповідача, зокрема сформульованих у відзиві на позов (поданий 4.09.2009р.), зазначеним договором передбачено відшкодування лише накладних витрат по утриманню орендованого майна, до яких відносяться витрати по охороні території, підвезенню води, прибиранню та вивезенню сміття, а також витрати на штат працівників, які задіяні в утриманні майна, переданого в оренду.

Між тим, як вбачається з п.2.3 договору, вказані витрати повністю охоплені поняттям комунальних послуг.

Разом з тим, як встановлено судом при розгляді справи, на спірній території відсутнє електро та водопостачання, у зв'язку з чим рахунки на сплату комунальних послуг не виставлялися. Крім того, зважаючи на твердження позивача про відсутність факту надання таких послуг, відсутність актів приймання-передачі послуг, а також, приймаючи до увагу сплату накладних витрат лише єдиний раз за попередні три місяці (жовтень-грудень 2006р.) платіжним дорученням від 6.02.2007р. №84, суд доходить висновку про відсутність у договорі від 1.10.2006р. про відшкодування витрат по комунальним послугам і накладним витратам істотної умови –предмету договору, а також відсутність факту спрямованості договору на реальне настання правових наслідків. Крім того, вказаний договір є похідним від договору оренди від 1.10.2006р.

З урахуванням викладеного, суд вважає вказаний договір таким, що не відповідає вимогам ст.203 ЦК України, що зумовлює визнання його недійсним у судовому порядку.

Відповідно до ст.1212 ЦК України  особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Частиною 3 цієї статті передбачено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Приймаючи до уваги, що позивачем за правочинами, визнаними судом недійсними, було безпідставно сплачено за користування майном, яке не могло бути предметом укладених договорів оренди, а також по недійсному договору про відшкодування витрат з урахуванням відсутності факту надання послуг, суд доходить висновку про задоволення вимог про повернення коштів в сумі 45 796,95 грн., сплачених на виконання договорів, що визнані судом недійсними.

Приймаючи до уваги, що судом встановлено, що сума 32 грн.40 коп. сплачена позивачем не на виконання цих договорів, а, як пояснив у судовому засіданні позивач, надлишково, і вимоги про її повернення з відповідних підстав позивачем не заявлялися, у позові в цій частині слід відмовити.

Суд також відмовляє у задоволенні вимог позивача про зобов'язання  відповідача надати згоду на переоформлення відводу земельної ділянки, оскільки вважає їх такими, що не відповідають чинному законодавству з огляду на наступне.

Так, згідно до Конституції України, земля є основним національним багатством, яке перебуває під особливою охороною держави і набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Порядок надання юридичним особам у користування земельних ділянок комунальної власності здійснюється у відповідності з вказаними нормами на підставі яких юридична особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки, звертається з відповідним клопотанням в орган самоврядування, який розглядає таке клопотання в місячний термін і дає згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки.

Враховуючи, що надання земельних ділянок юридичним особам у користування здійснюється виключно на підставі відповідних рішень органу місцевого самоврядування та визначено коло повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст, до яких, зокрема, належить розпорядження землями територіальних громад, надання земель у користування, організація землеустрою, координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів та інше, то судові інстанції не мають правових підстав щодо зобов'язання надати згоду користувача на переоформлення відводу земельної ділянки саме ТОВ "Чорноморочка", оскільки землекористувач спірної земельної ділянки, на якій розміщений об'єкти нерухомості (Інститут) є лише користувачем, а не власником цієї ділянки, та не має правових підстави для безпосереднього надання земельної ділянки ТОВ "Чорноморочка".

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ "Чорноморочка" підлягають частковому задоволенню, з урахуванням чого судові витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу покладають на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст.ст.44.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Чорноморочка”  задовольнити  частково .

2. Визнати недійсним Договір оренди технологічної площадки, укладений 01 листопада 2004р. між Державним регіональним проектно-вишукувальним інститутом „Укрпівдендіпроводгосп” та Товариством з обмеженою відповідальністю   „Чорноморочка”,  щодо асфальтованої площадки загальною площею 267,62 кв.м.

3. Визнати недійсним Договір оренди технологічної площадки, укладений 01 листопада 2004р. між Державним регіональним проектно-вишукувальним інститутом „Укрпівдендіпроводгосп” та Товариством з обмеженою відповідальністю  „Чорноморочка”,  щодо асфальтованої площадки загальною площею 760,68 кв.м.

4. Визнати недійсним Договір оренди технологічної площадки, укладений 01 жовтня 2006р. між Державним регіональним проектно-вишукувальним інститутом „Укрпівдендіпроводгосп” та Товариством з обмеженою відповідальністю  „Чорноморочка”,  щодо асфальтованої площадки загальною площею 1220 кв.м.

5. Визнати недійсним Договір про відшкодування витрат по комунальним послугам та накладним витратам, укладений 01 жовтня 2006р. між Державним регіональним проектно-вишукувальним інститутом „Укрпівдендіпроводгосп” та Товариством з обмеженою відповідальністю   „Чорноморочка”.

6. Стягнути з Державного регіонального проектно-вишукувального інституту „Укрпівдендіпроводгосп” (м. Одеса, вул.Гайдара, 13, р\р26009001636321 у філії ВАТ Державний експортно-імпортний банк України, м. Одеса, МФО 328618, код 01037904) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Чорноморочка” (м. Одеса, пр.Шевченка, 15\2, кв.15, р\р260060062701 у Одеській філії баку АБ „Брокбізнесбанк” м. Одеса, МФО 388454, код ЄДРПОУ 30646899) 45 796,95 грн. державне мито у сумі  457 грн. 96 коп. та витрати на ІТЗ судового процесу у сумі 59 грн.

7. В решті позовних вимог відмовити.

8. Стягнути з  Товариства з обмеженою відповідальністю „Чорноморочка” (м. Одеса, пр.Шевченка, 15\2, кв.15, р\р260060062701 у Одеській філії баку АБ „Брокбізнесбанк”               м. Одеса, МФО 388454, код ЄДРПОУ 30646899) на користь державного бюджету України (р/р 31114095700008, одержувач ГУДКУ в Одеській області, код ЄДРПОУ 23213460, банк одержувача ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011, код бюджетної класифікації  22090200) державне мито у сумі 85 грн.

9. Стягнути з Державного регіонального проектно-вишукувального інституту „Укрпівдендіпроводгосп” (м. Одеса, вул.Гайдара, 13, р\р26009001636321 у філії ВАТ Державний експортно-імпортний банк України, м. Одеса, МФО 328618, код 01037904) на користь державного бюджету України (р/р 31114095700008, одержувач ГУДКУ в Одеській області, код ЄДРПОУ 23213460, банк одержувача ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011, код бюджетної класифікації  22090200) державне мито у сумі 85 грн.

Рішення господарського суду набирає чинності в порядку ст.85 ГПК України.      

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                       

рішення підписано 21.09.2009р.