Рішення

від 16.09.2009 по справі 10/145-09-3842

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/145-09-3842

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" вересня 2009 р.Справа  № 10/145-09-3842

за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Прогрес»  

до відповідача Фермерського господарства «Терра-А»    

про стягнення 14089 грн.     

                    Суддя     Смелянець Г.Є.

за участю представників сторін   

від позивача: Грицюта О.П. за довіреністю від 20.02.2009р. №42

від відповідача: не з'явився

Суть спору: СВК «Прогрес»звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з ФГ «Терра-А»14089 грн., з яких, 12000 грн. –основний борг за товар, що поставлений позивачем на підставі укладеного з відповідачем договору купівлі-продажу насіннєвої  кукурудзи від 31.03.2008р., 1729 грн. –штрафні санкції, що нараховані відповідачу за 350 днів прострочення оплати поставленого позивачем товару та 360 грн. – 3% річних, що також нараховані відповідачу за порушення строків оплати поставленого позивачем товару.

Відповідач надав до суду відзив на позов від 04.09.2009р. за вх.№22336, згідно з яким, визнає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача боргу за поставлений товар, але просить надати відстрочку погашення боргу в сумі 12000 грн. строком на 3 місяці та не застосовувати до відповідача штрафні санкції, з посиланням  при цьому на те, що врожаю, який зібраний відповідачем у 2008 році, ледве вистачає для розрахунку з пайовиками, а причиною цього є сильна засуха від якої постраждали господарства  півдня Одеської області. Незважаючи на такі обставини, відповідач очікує у найближчий час надходження грошових коштів від реалізації  птиці та великої рогатої худоби, які в осені набирають кондиційну вагу.  Також відповідач надіслав до суду телеграму від 15.09.2009р. за вх.№364, в якій просив суд розглянути справу за відсутністю відповідача у судовому засіданні.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача,  суд встановив:

31.03.2008р. між СВК «Прогрес»(продавець, позивач) і ФГ «Терра-А»(покупець, відповідач) укладений договір купівлі-продажу насіннєвої  кукурудзи, згідно з яким, позивач зобов'язується передати у власність  відповідача належну позивачу партію товару, а відповідач зобов'язується прийняти цей товар і оплатити його.

У п.2.1. договору встановлені відомості про товар, а саме, 12 тон по ціні за одиницю 12000 грн. у кількості 1 одиниця.

У п.2.4. договору встановлено, що строк оплати товару до 01.08.2008р., а умовами  п.3.2. договору передбачено, що за необґрунтовану  відмову від приймання товару або оплати переданого товару, а також за несвоєчасну або неповну оплату товару за кожний день прострочення відповідач сплачує штраф в розмірі одного проценту вартості  несплаченого товару за кожний день прострочення.  

Разом з тим судом встановлено, що на виконання умов укладеного між сторонами договору позивач поставив відповідачу насіннєву  кукурудзу «Одеська»385 у кількості 1000 кг загальною вартістю 12 000 грн., що підтверджується накладною №115 від 01.04.2008р. та довіреністю відповідача на одержання ТМЦ серії ЯНГ № 413610 від 31.03.2008р.

Оскільки у встановлений договором строк відповідач не розрахувався з позивачем  за поставлений товар, то останній звернувся  до відповідача з претензією про сплату боргу, яка надіслана відповідачу 06.05.2009р., що підтверджується  фіскальним чеком №6908. Водночас супровідним листом від 10.06.2009р. за №22 позивач надіслав відповідачу акт звірки розрахунків, який просив відповідача підписати та повернути на адресу позивача.

Вказаний супровідний лист, разом із актом звірки розрахунків,  одержаний відповідачем 15.06.2009р., що підтверджується повідомленням про вручення   поштового відправлення.

Оскільки акт звірки розрахунків відповідач не підписав та грошові кошти за одержаний від позивача товар не сплатив, останній звернувся до суду з даним позовом,  в якому, окрім стягнення з відповідача основного боргу в сумі 12000 грн.,  просить також суд стягнути з відповідача штраф  та 3% річних за порушення строків оплати поставленого товару.

          Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення  позову, виходячи з наступного:

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу вимог ч.1 ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.  Згідно з вимогами ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами  цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вище встановлено господарським судом, між сторонами у справі укладено договір купівлі-продажу, згідно з яким, позивач зобов'язався передати у власність відповідача товар, а відповідач зобов'язався прийняти і оплатити переданий позивачем товар до 01.08.2008р.  

Також господарським судом встановлено, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання, що передбачені укладеним між сторонами договором,  а саме, передав відповідачу товар у кількості 1000 кг на загальну суму 12000 грн.,  що підтверджується відповідною накладною та довіреністю відповідача на одержання ТМЦ, а також підтверджується і самим відповідачем у відзиві на позов.  

Разом з тим, господарським судом встановлено, що одержаний від позивача товар не оплачений відповідачем, ані в строк, що встановлений умовами укладеного між сторонами договору, ані після звернення позивача з претензією про оплату боргу за цій товар, ані в подальшому і на момент розгляду справи заборгованість  відповідача становить 12000 грн., що не заперечується самим відповідачем у відзиві на позов.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України,  зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.  В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.  Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.

Водночас відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання. Вимогами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України також передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом,пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

При цьому вимогами ч.ч.2,3 ст.549 ЦК України передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки (пені)  є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Як вище встановлено господарським судом, умовами укладеного між сторонами договору встановлено, що за несвоєчасну або неповну оплату товару за кожний день прострочення відповідач сплачує штраф в розмірі одного проценту вартості  несплаченого товару за кожний день прострочення.  

Між тим, вищевикладені законодавчі норми ЦК України свідчать, що  штраф, який відповідач зобов'язаний сплатити позивачу за несвоєчасну або неповну оплату товару за кожний день прострочення за своєю правовою природою є пенею, а в силу вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання», розмір пені за прострочення виконання грошового зобов'язання  обмежений подвійною обліковою ставкою НБУ і в цих межах повинен визначатися договором. Поряд з цим в силу вимог ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання  мало бути виконано.

Згідно з розрахунком позивача, який здійснений останнім на виконання вимог суду, із врахуванням вищевикладених вимог законодавства, сума пені, що нарахована відповідачу за порушення  строків оплати товару з 01.08.2008р. по 31.01.2009р. становить 1420,20 грн. і саме в цій сумі позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню.

Водночас в силу вимог ч.1 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому вимогами ч.1 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється   від   відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно з розрахунком позивача, який здійснений останнім на виконання вимог суду, сума 3% річних, що нараховані відповідачу з 01.08.2008р. по 31.06.2009р. становить 360 грн. Вказаний розрахунок перевірений судом та встановлено правильність здійснених позивачем нарахувань.

З огляду на вищевикладене, позов задовольняється господарським судом частково в сумі 13780,20 грн.

Клопотання відповідача про надання відстрочки оплати основного боргу строком на 3 місяці та про незастосування до відповідача штрафних санкцій відхилено господарським судом, оскільки відповідач не надав до суду жодних доказів, які підтверджують посилання останнього, що викладені у відзиві на позов, а в силу вимог ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Більш того, посилання відповідача на те, що зібраного у 2009 році врожаю ледве вистачає для розрахунку з пайовиками взагалі не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до умов укладеного з позивачем договору купівлі-продажу оплатити поставлений позивачем  товар відповідач зобов'язаний в строк до 01.08.2008р.  Поряд з цим, в силу вимог п.3 ч.1 ст.83 ГПК України  право  на зменшення неустойки суд має лише у виняткових випадках, а доказів наявності таких випадків відповідач до суду не надав.  

На підставі ст.44,49 ГПК України судові витрати позивача по сплаті державного мита та на  інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  покладаються на обидві сторони у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.  

Керуючись ст.ст. 44, 49,  ст.ст. 82–85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Прогрес»  задовольнити частково.  

2.Стягнути з Фермерського господарства «Терра-А» (68831, Одеська область, Ренійський район, с. Орлівка, вул. Толбухіна,3, код ЄДРПОУ 32967009, р/р 2600646001 в ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805) на користь     Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Прогрес»(68514, Одеська область, Тарутинський район, с. Вознесенка, код ЄДРПОУ 05414679, р/р 26007010530067 в Тарутинській філії АКБ ЧБРР, МФО 328715) основний борг в сумі 12 000 (дванадцять тисяч) грн., пеню в сумі 1420 (одна тисяча чотириста двадцять) грн. 20 коп., 3% річних в сумі 360 (триста шістдесят) грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 136 (сто тридцять шість) грн. 66 коп., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 114 (сто чотирнадцять) грн.  46 коп.

          3. В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

           Рішення підписане  21 вересня 2009 року.

Суддя