Рішення

від 01.10.2009 по справі 40/254-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

40/254-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2009 р.                                                            Справа № 40/254-09

вх. № 7670/4-40

Суддя господарського суду Хотенець П.В. 

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Сас А.І., дов. від 15.09.2009 року  відповідача - не з*явився

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова ініціатива", м.Харків  

до  Вовчанського військово-патріотичного авіаційно-технічного спортивного клубу  "Сокіл" імені Героя Радянського Союзу М.І. Смільського, м. Вовчанськ  

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова ініціатива", звернувся до суду з позовною заявою про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, які були придбані ним у відповідача - Вовчанського військово-патріотичного авіаційно-технічного спортивного клубу "Сокіл" імені Героя Радянського Союзу М.І. Смільського, за договором купівлі-продажу №181 від 15 жовтня 2003 року.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що 15 жовтня 2003 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова ініціатива" та Вовчанським військово-патріотичним авіаційно-технічним спортивним клубом "Сокіл" імені Героя Радянського Союзу М.І. Смільського було укладено договір купівлі-продажу №181, відповідно до умов якого відповідач передав у власність позивача наступні нежитлові приміщення: автомайстерня літ. "Г-1" загальною площею 766,2 кв.м., та диспетчерська літ. "А-1" загальною площею 77,6 кв.м., що розташовані за адресою: 62503, Харківська область, м. Вовчанськ, вул. Фрунзе, 1. Того ж дня позивач сплатив у касу відповідача суму у розмірі 37000,00 грн., а відповідач передав йому вказані нежитлові приміщення за відповідним актом приймання-передачі. Однак на сьогодні він позбавлений можливості розпоряджатися належним йому майном, бо правовстановлювальний документ на вказані нежитлові приміщення не відповідає сьогоднішнім вимогам закону про нотаріальну форму таких договорів.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги і просить їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з*явився, у наданому відзиві на позовну заяву проти позову не заперечує, залишає вирішення даної справи на розсуд суду.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне.

15 жовтня 2003 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова ініціатива" та Вовчанським військово-патріотичним авіаційно-технічним спортивним клубом "Сокіл" імені Героя Радянського Союзу М.І. Смільського було укладено договір купівлі-продажу №181, відповідно до умов якого відповідач передав у власність позивача наступні нежитлові приміщення: автомайстерня літ. "Г-1" загальною площею 766,2 кв.м., та диспетчерська літ. "А-1" загальною площею 77,6 кв.м., що розташовані за адресою: 62503, Харківська області, м. Вовчанськ, вул. Фрунзе, 1. Того ж дня позивач сплатив у касу відповідача суму у розмірі 37000,00 грн., а відповідач передав йому вказані нежитлові приміщення за відповідним актом приймання-передачі.

Дані документи укладені у письмовій формі, а їх зміст відповідає вимогам чинного на момент укладання законодавству України.

На момент укладання вказаного договору, правовий режим власності в Україні регулювався Законом України "Про власність", який був чинний на той момент. За цим Законом перехід права власності відбувався на підставі цивільно-правових угод, а саме договорів купівлі-продажу, оформлених у відповідності з нормами ЦК УРСР 1963 року.

Згідно статтей 42, 44, 153, 154 Цивільного кодексу УРСР 1963 року, який був чинний на момент укладання договору, для укладення таких договорів купівлі-продажу була передбачена проста письмова форма договору і вказані вимоги сторонами були виконані.

Відповідно до статті 128 Цивільного кодексу УРСР 1963 року, який діяв на момент укладання договору, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

У відповідності до статті 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, враховуючи, що документи про продаж майна було оформлено у відповідності з законом, що був чинний на той момент, а також, що вони є чинними і не визнані у судовому порядку недійсними, суд вважає, що позивач набув права власності на вищезазначені нежитлові приміщення.

Також суд приходить до висновку про наявність у позивача права на звернення до суду з позовом про визнання права власності, оскільки на сьогодні він позбавлений можливості розпоряджатися належним йому майном, бо правовстановлювальний документ на вказані нежитлові приміщення не відповідає сьогоднішнім вимогам закону про нотаріальну форму таких договорів.

Згідно статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; право власності набувається у порядку, визначеному законом ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно статті 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до статті 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 386 Цивільного кодексу України передбачений захист права власності, згідно  якої власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання таком порушенню.

Згідно статті 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У відповідності до статті 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно частини 3 статті 55 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання реалізують свою господарську компетенцію на основі права власності, права господарського відання, права оперативного управління відповідно до визначення цієї компетенції у цьому Кодексі та інших законах.

Відповідно до статті 133 Господарського кодексу України, основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління. Держава забезпечує рівний захист майнових прав усіх суб'єктів господарювання.

У відповідності до статті 147 Господарського кодексу України, майнові права суб'єктів господарювання захищаються законом. Право власності та інші майнові права суб'єкта господарювання захищаються у спосіб, зазначений у статті 20 цього Кодексу.

Згідно статті 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються у тому числі шляхом визнання наявності або відсутності прав.

Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути у тому числі - визнання права.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є правомірними, направленими на захист прав та законних інтересів, а тому є всі законні підстави задоволення даного позову та визнання права власності на вказані нежитлові приміщення за позивачем.

Позивач у позовній заяві просив також суд покласти судові витрати на позивача. Оскільки це не суперечить чинному процесуальному законодавству, суд вважає за можливе задовольнити дане клопотання і судові витрати зі сплати державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на позивача.

          Враховуючи викладене та керуючись статтями  6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 16, 317, 319, 321, 328, 386, 391, 392 Цивільного кодексу України, статтями 20, 55, 133, 147 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 33, 43, 47-49, 75,  82-85  Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати право власності на нежитлові приміщення: автомайстерня літ. "Г-1" загальною площею 766,2 кв.м., що розташована за адресою: 62503, Харківська область, м. Вовчанськ, вул. Фрунзе, 1; диспетчерська літ. "А-1" загальною площею 77,6 кв.м., що розташована за адресою: 62503, Харківська область, м. Вовчанськ, вул. Фрунзе, 1 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова ініціатива»(ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 25188766, адреса: 61001, м. Харків, пл. Повстання, 7/8).

Повний текст рішення підписаний 01.10.2009 року.

Суддя                                                                                            Хотенець П.В.

Секретар судового засідання                                                                Карімов В.В.