Ухвала

від 12.08.2015 по справі 820/1359/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2015 р.Справа № 820/1359/15 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Укрспецтехнік" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.04.2015р. по справі № 820/1359/15

за позовом Приватного підприємства "Укрспецтехнік"

до Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство "Укрспецтехнік" (далі по тексту - позивач, ПП "Укрспецтехнік"), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Московському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області), у якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення №000011 від 22.01.2015 року у повному обсязі.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.04.2015 року по справі №820/1359/15 відмовлено у задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "Укрспецтехнік" до Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення.

Стягнуто з Приватного підприємства "Укрспецтехнік" на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 1644,30грн.

Позивач, не погодившись із вказаною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, ігнорування дійсних обставин справи ненадання правової оцінки доводам позивача, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.04.2015 року по справі №820/1359/15 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що вжив всіх необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення. Вказав на те, що формування ним податкового кредиту за перевіряємий період підтверджено належним чином складеними первинними документами, які відображають реальність господарських операцій позивача з ТОВ "Прод-Логістік". З викладених підстав, вважає оскаржуване повідомлення - рішення протиправним та таким, що має бути скасовано.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Приватне підприємство "Укрспецтехнік" зареєстровано як юридична особа 04.02.2005 року № 14801020000006439 за адресою: 61005, м. Харків, пров. Іскринська, 18 та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Московському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області з 14.03.2005 року № 85.

На підставі наказу ДПІ у Московському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 12.12.2014 № 1836 була проведена перевірка ПП "Укрспецтехнік" щодо дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ "Прод-Логістік" (код ЄДРПОУ 38605886) за період з 01.08.2014 року по 31.08.2014 року та подальшої участі отриманих ТМЦ (робіт, послуг) у фінансово-господарських операціях підприємства.

Результати перевірки оформлені актом від 30.12.2014 року № 4508/20-34-22-02-05/33292584, згідно висновків якого, встановлено порушення п.198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України - занижено податок на додану вартість за серпень 2014 року на загальну суму 6750,00 грн.; ст. 44 Податкового кодексу України - не надано платником податків контролюючому органу оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю.

На підставі висновків акту перевірки ДПІ у Московському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області винесено податкове повідомлення рішення № 000011 від 22.01.2015 року, яким ПП "Укрспецтехнік" збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 6750,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1687,50 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням від 22.01.2015 року, ПП "Укрспецтехнік" звернулось до суду з вимогою про його скасування.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості, а також з правомірності прийнятого відповідачем оскаржуваного повідомлення-рішення.

Так, судом першої інстанції зазначено, що позивачем не підтверджено реальності здійснення господарських операцій з контрагентом ТОВ "Прод-Логістік", відсутні докази щодо досягнення якогось реального господарського результату, що в свою чергу свідчить про правильність висновків податкового органу щодо заниження позивачем сум задекларованих податку на додану вартість за серпень 2014 року на суму 6750 грн.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як встановлено пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Колегія суддів зазначає, що вимоги до первинних документів визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-Х1У та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 24.05.95р. №88, зареєстрованого в Мін'юсті України 05.06.95р. №168/704).

У відповідності до ст. 1 розділу 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За визначенням п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.1995р. №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Таким чином, проведення будь-якої господарської операції фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Згідно з вимогами ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, ПП "Укрспецтехнік" у перевіряємому періоді мав господарські відносини із ТОВ "Прод-Логістік".

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено в ході апеляційного розгляду, що між ПП "Укрспецтехнік" та ТОВ "Прод-Логістік" було укладено договір підряду № 1082014 від 01.08.2014 року про технічне обслуговування газопроводів, договір підряду № 4082014 від 04.08.2014 року щодо виконання ремонтних робіт та договір підряду № 5082014 від 05.08.2014 року щодо технічного обслуговування приборів КВПіА в котельній.

Колегія суддів звертає увагу на те, що п.1.1 вказаних договорів передбачено виконання робіт згідно завдань замовника.

Проте, ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції підприємством не було надано вказані завдання на підтвердження реальності зазначених угод.

Зокрема, договір підряду № 4082014 від 04.08.2014 року передбачає виконання ремонтних робіт, однак, які саме ремонтні роботи повинні були бути виконані за цим договором, встановити з наявних у матеріалах справи документів, не вбачається можливим.

Також, неможливо встановити мету та підставу замовлених послуг, а саме: які об`єкти потребували ремонту, чи знаходяться вони на праві користування позивача або власності. Дефектні акти або акти обстеження об`єктів в матеріалах справи також відсутні.

Крім того, колегія суддів зауважує, що догорів підряду, зокрема, передбачає складання та погоження договірної документації, яка встановлює, конкретизує, уточнює або змінює умови договору підряду, а саме: проекта, кошторисна, тендерна документація, тендерні пропозиції, акцепт тендерної пропозиції, повідомлення, запити, претензії, тощо, однак, вказані документи не були долучені позивачем до матеріалів справи.

Так, на підтвердження господарських операцій, що були проведені в межах зазначених договорів позивачем надані лише Акти виконання робіт від 18.08.2014 року, 22.08.2014 року та 29.08.2014 року, податкові накладні від 18.08.2014 року, 22.08.2014 року та 29.08.2014 року, а також банківські виписки про сплату коштів.

Колегія суддів вказує на те, що зі змісту договору підряду вбачається, що, підрядник (ТОВ "Прод-Логістік") зобов`язується виконати роботи з використанням власних матеріалів, проте, в актах виконаних робіт не вказано які матеріали, або яке обладнання використовувались.

Аналізуючи вказані акти виконаних робіт, колегія суддів зазначає, що неможливо зробити достовірний висновок щодо характеру, виду, обсягу та змісту наданих послуг, місце виконання послуг, кількість осіб, які залучались до виконання робіт, оскільки зазначення наданих послуг носить загальний характер і фактично відтворює умови договору про надання цих послуг.

Крім того, акти виконаних робіт та податкові накладні не містять такого обов'язкового реквізиту як обсяг господарської операції та не визначає конкретних результатів виконаних робіт, що, на думку колегії суддів, є порушенням п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Отже, колегія суддів вважає, що наявні в матеріалах справи первинні документи бухгалтерського обліку складені з порушенням Закону України № 996-ХІУ від 16.07.1999 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і як наслідок, позбавлені юридичної сили та доказовості.

Також, ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції ПП "Укрспецтехнік" не були надані звіти виконаних робіт.

Зокрема, в матеріалах справи відсутні обґрунтування пояснень вартості спірних послуг, з чого складалася їх ціна - із якого обсягу робіт, якого характеру робіт, кількість залучених осіб до їх виконання, вартість матеріалів (якщо такі використовувалися).

Відсутні і документи, які б підтверджували відображення господарських операцій у бухгалтерському обліку.

Крім зазначеного, колегія суддів звертає увагу на те, що технічне обслуговування приборів КВПіА в котельній та технічне обслуговування газопроводів потребує спеціальних дозволів.

При цьому, в матеріалах справи наявний дозвіл виданий позивачу, на виконання робіт підвищеної небезпеки при спорудженні систем газопостачання природним газом, загопальникових пристоїв парових та водогрійних котлів, однак, будь-яких дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки, виданих контрагенту позивача ТОВ "Прод-Логістік", в матеріалах справи не вбачається.

Більше того, з наявних в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та статуту ПП "Укрспецтехнік" вбачається, що предмет діяльності підприємства охоплює можливість виконання ремонтних робіт та робіт з технічного обслуговування газопроводів, технічного обслуговування приборів КВПіА в котельній.

З матеріалів справи не вбачається можливим встановити який дійсний економічний зміст даної операції та яка ділова мета переслідувалася позивачем і який економічний ефект було досягнуто за наслідками спірної господарської операції суду не надано, а також не відображено в первинних документах, якими сторони оформили виконання цього договору

Тобто, колегія суддів не вбачає ані наявності економічного зв`язку замовлених послуг із господарською діяльністю позивача для встановлення економічної доцільності понесених витрат, ані доказів того, що роботи, які могли виконуватись із застосуванням спеціальних механізмів, були виконані саме ТОВ "Прод-Логістік".

Отже, колегія суддів вказує на відсутність в матеріалах справи документів, з яких достовірно можливо було б встановити, які саме які конкретно дії вчинялися контрагентом на користь позивача в рамках вищезазначених договорів та в якому обсязі, що мали б економічний ефект для позивача, були надані, так само як і будь - яких відомостей, які б дали змогу відстежити, що є результатом поставлених послуг, що містили б відомості про обґрунтування їх вартості, необхідність в отриманні таких послуг та зв'язок із господарською діяльністю позивача, осіб, які безпосередньо приймали участь в наданні вищевказаних послуг.

Враховуючи, що позивачем не надано до суду належних, достатніх та переконливих доказів реальності надання товарів від зазначеного суб'єкта господарювання, а також не надано доказів дотримання засад розумності та добросовісності у спірних взаємовідносинах, колегія суддів приходить до висновку, що господарські операції між позивачем та його контрагентом фактично не відбувалось.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про не підтвердження реальності оформлених документально господарських операцій між позивачем та ТОВ "Прод-Логістік", як наслідок, відсутністю у позивача права на формування податкового кредиту з урахуванням їх результатів, оскільки вважає, що право на формування податкового кредиту виникає у платника податків у випадку придбання товарів (послуг), безпосередньо пов'язаного з господарською діяльністю, за наявності податкових накладних, виданих на реально отриманий товар (роботи, послуги).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що матеріали справи та наявні в дій докази об'єктивно засвідчують відсутність реального наміру на виконання укладених між позивачем та контрагентом - ТОВ "Прод-Логістік" господарських відносин.

За таких обставин, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень було доведено правомірність встановлених під час перевірки порушень позивачем вимог діючого законодавства, що призвело до завищення податкового кредиту та як наслідок обґрунтованості винесення спірного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 000011 від 22.01.2015 року, яким ПП "Укрспецтехнік" збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 6750,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1687,50 грн., діяв на підставі та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, з дотриманням вимог ч.3 ст.2 КАС України, а отже, підстави для скасування даного податкового повідомлення-рішення відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Укрспецтехнік" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.04.2015р. по справі № 820/1359/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Жигилій С.П. Судді Дюкарєва С.В. Перцова Т.С. Повний текст ухвали виготовлений 17.08.2015 р.