Рішення

від 21.09.2009 по справі 62/57-09 (н.р. 59/20-09)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

62/57-09 (н.р. 59/20-09)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2009 р.                                                            Справа № 62/57-09 (н.р. 59/20

вх. № 5285/4-62 (н.р. 664/4-59)

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - не з"явився  відповідача - не з"явився

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг", м. Київ  

до  Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна фірма "Скала", м. Харків  

про стягнення 109061,76 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженої відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна фірма «Скала» про стягнення заборгованості та штрафних санкцій.

При цьому позивач посилається на те, що між позивачем та відповідачем був укладений договір фінансового лізингу № 080204-44/ФЛ-Ю-С від 04.02.2008 р., відповідно до якого Лізингодавець (позивач) зобов'язується передати Лізингоодержувачу (Відповідачу) в платне користування на умовах фінансового лізингу майно, зазначене в Специфікації до договору, а відповідач зобов'язується прийняти майно, своєчасно сплачувати періодичні лізингові платежі у порядку та строк, передбачений договором. Позивачем майно було передане у користування відповідачу. Відповідач свої обов'язки щодо сплати лізингових платежів виконує неналежним чином, систематично порушує строки сплати лізингових платежів, внаслідок чого у нього виникла заборгованість, що дає право позивачу стягнути з відповідача 109061,76 грн. заборгованості, з яких 84282,29 грн. - основний борг, 2618,02 грн. - пеня, 327,32 грн. -3% річних, 1634,13 грн. - збитки, понесені в зв'язку із знеціненням  грошових коштів, 20200,00 грн. – штраф.

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзиву та витребуваних судом документів не надав. Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Ухвали по справі, надіслані на адресу відповідача – м. Харків, вул. Малопанасівська, 4/7, поверталися з відміткою відділення поштового зв'язку про те, що підприємство за цією адресою не значиться. У матеріалах справи наявна копія

довідки з органів статистики та копія свідоцтва про державну реєстрацію відповідача, відповідно до яких ТОВ Будівельна фірма «Скала» значиться саме за цією адресою.

При вирішенні питання щодо належного повідомлення відповідача про час і місце судового розгляду суд бере до уваги положення п. 15 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 р.", в якому зазначається, у разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи – учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно із законом і дана особа своєчасно не повідомила про це господарський суд, інших учасників процесу, то всі наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Представник позивача у призначене судове засідання не з"явився,   про причини неявки не повідомив.

Розглянувши матеріали справи, надані докази суд встановив наступне.

Між сторонами по справі був укладений договір фінансового лізингу № 080204-44/ФЛ-Ю-С від 04.02.2008 р., відповідно до якого Лізингодавець (позивач) зобов'язується передати Лізингоодержувачу (відповідачу) в платне користування на умовах фінансового лізингу майно, зазначене в Специфікації до договору, а відповідач зобов'язується прийняти майно, своєчасно сплачувати періодичні лізингові платежі у порядку та строк, передбачений договором.

За актом прийому-передачі від 25.07.2008 р. позивачем було передано в користування відповідача автобетонозмішувач HOWO модель ZZ1257N3641 2007 року випуску, державний номер АА 73-13 НМ. Таким чином, позивач виконав свій договірний обов'язок щодо передачі майна.

Відповідач свої обов'язки щодо сплати лізингових платежів виконував неналежним чином, систематично порушував строки сплати лізингових платежів, внаслідок чого у нього виникла заборгованість, що дає право позивачу стягнути з відповідача 109061,76 грн. заборгованості, з яких 84282,29 грн. - основний борг, 2618,02 грн. - пеня, 327,32 грн. -3% річних, 1634,13 грн. - збитки, понесені в зв'язку із знеціненням  грошових коштів, 20200,00 грн. – штраф.

Відповідно до статті 3 вказаного договору лізингу сторони погодили визначення суми платежів та порядок їх сплати. А саме, згідно з п.3.1. вищезазначеного договору лізингоодержувач виплачує лізингодавцю лізингові платежі відповідно до графіку сплати лізингових платежів та пунктів 3.4.1-3.4.5 договору. Платежі здійснюються в  національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця.

Відповідно до пункту 3.7 договору лізингоодержувач не має права затримувати платежі за договором, строк сплати яких настав, навіть з причин пошкодження майна.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було отримано предмет лізингу, зауважень до якості предмету лізингу не було. Таким чином, вказані документи свідчать про те, що відповідач отримав товар належної якості.

Як вказує позивач у позовній заяві та не спростовано відповідачем у ході розгляду даної справи, відповідач не виконав свої зобов'язання щодо своєчасного внесення лізингових платежів, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за період з вересня 2008р по січень 2009р. у сумі 84282,29 грн., що стало підставою  для звернення позивача до господарського суду Харківської області з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч.1 ст. 175 Господарського кодексу України) .

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених  цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України, та ст.526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог що у певних умовах звичайно ставляться. За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

За змістом ч.2  ст.1 Закону України "Про фінансовий лізинг", за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

За договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу  застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом (ст. 806 ЦК України).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення  господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено (ст. 224  Господарського кодексу України).

Статтею 292 Господарського кодексу України передбачено, що залежно від особливостей  здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів -

фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо.

За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Статтею 2 зазначеного Закону передбачено, відносини, які виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відносини, що виникають у разі набуття права господарського відання на предмет договору лізингу, регулюються за правилами, встановленими для регулювання відносин, що виникають у разі набуття права власності на  предмет договору лізингу, крім права розпорядження предметом лізингу.

Разом з тим, за приписом ч. З статті 285 Господарського кодексу України та умовами Договору Відповідач повинен сплачувати Позивачу лізингові платежі за весь період користування транспортним засобом.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі лізингоотримувачем сплачувати періодичні лізингові платежі за користування об'єктом лізингу встановлений укладеним між сторонами Договором, частиною 1 статті 806 Цивільного кодексу України, частиною 1 статті 292 Господарського кодексу України та статтею 16 Закону України "Про фінансовий лізинг".

Таким чином, суд доходить висновку про законність і обґрунтованість позовних вимог позивача про стягнення заборгованості за договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема  сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

У відповідності до п. 11.2.1 договору, сторонами була встановлена відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від непогашеної заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У відповідності до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських

договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Розрахунок пені перевірено судом з урахуванням вимог діючого законодавства.

Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані, зокрема й щодо вини в невиконанні взятих на себе зобов'язань по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про стягнення на користь позивача пені у сумі 2618,02 грн.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних становлять 327,32 грн є також законними та обґрунтованими.

Суд вважає також законними та доведеними вимоги позивача щодо стягнення 1634,13 грн. збитків, понесених в зв'язку із знеціненням  грошових коштів.

Пунктом 8.2.1. Договору відповідач був зобов'язаний щоквартально письмово Інформувати позивача про стан та місцезнаходження майна шляхом направлення  звіту у формі встановленій Сторонами.

Проте з 1 кварталу 2008р. по 4 квартал 2008р. звіт в установленій формі Боржник не надавав.

Водночас суд бере до уваги, що автобетонозмішувач HOWO модель ZZ1257N3641 2007 року випуску, державний номер АА 73-13 НМ був переданий відповідачеві за актом прийому-передачі від 25.07.2008 р., а отже до цього часу на відповідачеві не лежав обов'язок інформувати позивача про стан та місцезнаходження майна, так як це майно не перебувало у користуванні відповідача.

Тому на відповідачі лежав обов'язок інформувати позивача про стан та місцезнаходження майна лише за 3 та 4 квартали 2008 р.

Відповідно до п. 11.2.3. Договору за використання майна не за призначенням, невиконання обов'язку з утримуванням його у відповідності до технічних умов, правил технічної експлуатації та інструкції виробника майна, неподання інформації про стан та місцезнаходження майна згідно пункту 8.2.1. договору, порушення умов пункту 14.7. договору боржник сплачує кредитору штраф у розмірі 1 відсоток загальної вартості майна на момент укладання  відповідного договору за кожен випадок такого порушення.

Відповідно до п. 18.6 договору лізингу сторони домовились,що необхідним та достатнім доказом надіслання одним одному письмового повідомлення є поштова квитанція (касовий чек).

Факт ненадсилання відповідачем звіту в установленій формі не був спростований відповідачем. Суду надано не було доказів на підтвердження виконання свого обов'язку щодо надсилання позивачу звіту протягом 4 кварталів, в матеріалах справи такі докази відсутні. Таким чином позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача штрафу в сумі 20200 грн. за неподання звіту протягом 4-х кварталів у відповідності до п. 8.2.1  підлягають частковому задоволенню у розмірі 10100 грн.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги підтверджуються матеріалами справи та відповідають діючому законодавству, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до статті 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статті 11, 15,16, 509, 525, 526, 530, 546, 548, 549, 599, 610, 611, 612, 625, 626, 692, 762, 806, 903 Цивільного кодексу України, статтями 173, 174, 175,179, 193, 198, 224, 232, 258, 285, 286, 292,

343 Господарського кодексу України,  ст..1, 2,16 Закону України "Про фінансовий лізинг" статтями 1, 4, 12, 33, 44, 49,  75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,суд -   

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна фірма "Скала" (61052, м.Харків, вул.Малопанасівська,4/7, ідентифікаційний код 30288140, п/р 26009701467101 у Харківській філії КБ "Експобанк", МФО 351964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" (04119, м.Київ, вул.Дегтярівська, буд.21, літ.Г, ідентифікаційний код 33880354, п/р26005300115839 в ПКФ ВАТ "ВіЕйБі Банк", МФО321637)   84282,29 грн. основного боргу, 2618,02 грн. пені, 327,32 грн. три відсотки річних, 1634,13 збитків понесених у зв"язку із знеціненням грошових коштів, 10100,00 грн. штрафу, 989,61 грн. держмита та 107,07 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 10100,00 грн. штрафу - відмовити.

Суддя                                                                                            

Повний текст рішення по справі №62/57-09 підписано 22.09.09р.