Рішення

від 02.10.2009 по справі 16/2198

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/2198

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И    

         "02" жовтня 2009 р.                                                             Справа № 16/2198

Господарський суд Черкаської області у складі: головуючого - судді Спаських Н.М.,

при секретарі судового засідання Волна С.В., за участю представників:

від позивача: Білан В.В. - ліквідатор;

від  відповідача: Сивачук Г.Ф. - голова села, Домачук В.А. - за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за  позовом  Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Тікич” до Долинківської сільської ради про визнання права власності на майно,

ВСТАНОВИВ:

          Заявлено позов про визнання права власності на майно - комплекс будівель у складі: зерносховище А- 470,3 кв.м., пристройка № 1,Б- 24,6 кв.м., навіс для зерна В -940 кв.м., які знаходяться за адресою вул. Шевченка, 1б в с. Долинка Монастирищенського району Черкаської області з мотивів, що це майно було передано в якості внеску до статутного фонду ВАТ "Тікич" в процесі його приватизації та перейшло внаслідок правонаступництва до СВК "Тікич", який перебуває у ліквідаційній процедурі і це майно необхідне для  реалізації та проведення розрахунків із кредиторами. В судовому засіданні представник позивача  свої вимоги визнав повністю та  просить їх задовольнити.

          Представники  відповідача  проти задоволення позову заперечили з мотивів, що спірне майно є власністю фізичних осіб-власників майнових сертифікатів на пайове майно СВК "Тікич", а тому сільська рада  правомірно відмовилася видавати позивачу свідоцтво на право власності на спірне майно.

          Заслухавши доводи та пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до повного задоволення, виходячи з такого:

          У відповідності до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

          З матеріалів справи вбачається наступне:

          Постановою господарського суду Черкаської області від 28.07.2006 року по справі № 01-08/1129 СВК "Тікич" було визнано банкрутом  та відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором СВК "Тікич" згідно ухвали від 10.10.2006 року було призначено Білана В.В. ( а.с. 6,8)

          У відповідності до положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 року ліквідатор організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення визнаних судом вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку, зокрема, реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом.

          У відповідності до наявних у справі документів, наказом № 616-АТ від 20.11.1996 року Регіональним відділенням ФДМУ по Черкаській області було перетворено державне підприємство Цибулівський буряконасінницький  радгосп у ВАТ "Тікич" . Додатком  до листа РВ ФДМУ від 29.05.2007 року № 2071/01 ( а.с. 10-11) було складено перелік майна, переданого до статутного фонду відкритого акціонерного товариства, яке знаходиться в  межах Іванівської та Долинківської сільських рад Монастирищенського району.

          СВК "Тікич" (банкрут) згідно положень його статуту ( а.с. 13-14) є правонаступником  СВАТ  (ВАТ) "Тікич"  з переходом до нього всіх майнових прав та зобов'язань  реорганізованого підприємства.  Довідкою РВ ФДМУ від 11.09.2007 року № 3745/01, копія якої є в справі, підтверджується, що ВАТ "Тікич" і СВАТ "Тікич" є одним і тим же підприємством з кодом ЄДРПОУ 387401, створеним на майні  ДП Цибулівського буряконасінницького радгоспу.

          За доводами позивача, на частину майна вже було оформлено право власності і Іванівською і Долинківською сільськими радами, на території яких знаходиться майно банкрута,  та рішеннями судів, але на спірне майно відповідач відмовився оформляти право власності, з чого і виник спір.

          За доводами представника відповідача, спірне майно - зерносховище, пристройка №1 та навіс для зерна на території Долинківської сільської ради маються в кількості трьох зерносховищ, трьох пристройок та трьох навісів, а тому їх не можливо ідентифікувати.

          При цьому на запитання суду  про те кому належать всі три зерносховища, пристройки та навіси і які є про це підтверджуючі документи, представники відповідача  сказали, що не володіють інформацією про їх власників, але в ході розгляду справи підтвердили, що на два навіси, два зерносклади та на прибудову з переліку майна вже оформлено право власності за позивачем згідно  рішення  виконкому Долинківської сільської ради.  

          З цього приводу в справі мається  копія свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 06.11.2008 року згідно якого рішенням виконавчого комітету Долинківської сільської ради за СВК "Тікич" було оформлено право власності на комплекс будівель у складі вагової з навісом, зерноскладу, комбікормового цеху, зерноскладу, навісу для зерна, електроцеху, контори, прибудови.

          Представники відповідача в засіданні підтвердили, що спірне майно у складі зерносховища, пристройки та навісу для зерна  знаходяться за адресою вул. Шевченка, 1 б у с. Долинка Монастирищенського району. На це нерухоме майно було виготовлено і інвентаризаційну справу органом БТІ ( а.с. 15-16).

          У відповідності до п. 10 ст. 30 Закону України "Про  місцеве самоврядування в Україні"- до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать в т.ч.  облік та реєстрація відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності.  

          У матеріалах справи мається ксерокопія оголошення з газети "Зоря" з повідомленням Долинківської сільської ради про те, що безгосподарське майно по вул. Шевченка, 1а та 1б комплекс будівель (зерносховище, зернотік, вагова, навіс для зерна та магазин) взяте на облік органом державної реєстрації  прав на нерухоме майно.

          Довідкою з БТІ від 30.09.2009 року підтверджується, що на облік взято як безхозне лише майно за адресою вул. Шевченка, 1а  в с. Долинка з 24.07.2009 року, а на майно по вул. Шевченка, 1б  реєстрація права власності відсутня.

          Таким чином у справі відсутні докази того, що  за будь-якими третіми особами зареєстровано право власності на спірне майно.

          Відповідач заперечив проти задоволення позову з мотивів, що спірне майно, а також і інше майно СВК "Тікич" є власністю фізичних осіб,  на користь яких було розпайовано майно СВК "Тікич". При цьому жодних доказів того, що  фізичні особи мають рішення про визнання за ними права власності на  спірне майно - у справі немає.

          Представниками відповідача було заявлено клопотання про витребування доказів про розпаювання майна, акти інвентаризації майна та інші документи, яке було відхилено судом, оскільки це не відноситься до предмету спору.

          Представниками обох сторін в засіданні також було підтверджено, що фізичні особи не зверталися із заявами до СВК "Тікич" про визнання їх кредиторами стосовно майна, на яке вони претендують на праві власності. У відповідності до ст. 14 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 року  місячний строк для звернення до банкрута із майновими вимогами є пресічним, після чого незаявлені вимоги слід вважати погашеними.  

          Також було відхилено і клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до часу розгляду Монастирищенським районним судом справи  № 2-439/09 за позовом фізичних осіб до СВК "Тікич", Монастирищенської РДА  про визнання статуту СВК "Тікич" недійсним, державної реєстрації СВК "Тікич" неправомірною, оскільки цей спір до спору про право власності на зерносховище, пристройку  та навіс для зерна  - не відноситься.

          Право власності СВАТ "Тікич" на  зерносховище, пристройку № 1 та навіс для зерна, які           знаходяться на території Долинківської сільської ради (відділок Балка), правонаступником якого єпозивач по справі, підтверджено Регіональним відділенням ФДМУ по Черкаській області ( а.с. 10-12) .  Набуття права власності на майно в процесі приватизації у СВАТ "Тікич" та у СВК "Тікич" внаслідок правонаступництва відбулося правомірно, оскільки судові рішення про  протилежне (визнання прав власності на спірне майно за іншими особами) відсутні.

          У відповідності до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності важається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

          У відповідності до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється  або  не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

          На підставі розгляду даної справи суд приходить до висновку, що законних підстав для відмови позивачу в оформленні права власності на спірне майно у Долинківської сільської ради не було.

          На підставі викладеного, за позивачем слід визнати право власності на комплекс будівель у складі: зерносховище  А-470,3 кв.м., пристройка № 1,Б- 24,6 кв.м., навіс для зерна В -940 кв.м., які знаходяться за адресою вул. Шевченка, 1б в с. Долинка Монастирищенського району Черкаської області.

У відповідності до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути 869,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Керуючись  ст. 49,  ст.. 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

          1. Позов задовольнити повністю.

          2. Визнати за Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Тікич" , ідентифікаційний код 00387401">00387401, вул. Перемоги, 3 с. Івахни, Монастирищенського району Черкаської області право власності на комплекс будівель у складі : зерносховище А- 470,3 кв.м., пристройка № 1,Б- 24,6 кв.м., навіс для зерна В -940 кв.м., які знаходяться за адресою вул. Шевченка, 1б в с. Долинка Монастирищенського району Черкаської області.

Наказ видати.

Рішення може бути оскаржено до Київського міжобласного апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

Суддя                                                                                                              Спаських Н.М.