Рішення

від 19.08.2015 по справі 569/493/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2015 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючого судді Рожина Ю.М.,

суддів - Максимчук З.М., Василевича В.С.,

секретаря судового засідання Шептицької С.С.,

за участю

представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2,

представника третіх осіб: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 - ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Рівненської області цивільну справу за апеляційною скаргою третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_5 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 23 червня 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю „Радуга", треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про звільнення з роботи.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, що з'явились у судове засідання, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, -

в с т а н о в и л а:

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 23 червня 2015 року позов задоволено частково.

Звільнено ОСОБА_1 з посади директора товариства з обмеженою відповідальністю «Радуга» за власним бажанням відповідно до п.1 ст.38 Кодексу законів про працю України з моменту набрання рішення законної сили.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 вказує на незаконність та необґрунтованість прийнятого рішення.

Зазначає про порушення судом норм матеріального права, оскільки рішення прийняте у відсутності на засіданнях відповідача по справі - ТОВ «Радуга», в зв'язку з чим представник останнього був позбавлений права висловити свою позицію та надати необхідні докази та пояснення.

Доводить, що позивач не виконав вимоги закону щодо письмового попередження власника або уповноваженого ним органу про наступне звільнення посилаючись на те, що відповідно до заяви позивач просив звільнити його з 09 грудня 2014 року, написавши заяву 24 листопада 2014 року, дата проведення загальних зборів була призначена на 24 грудня 2014 року, а тому подана заява на вказану дату була неактуальна, оскільки відповідно до ч.2 ст.38 КЗпП України позивач не залишив роботи і не вимагав розірвання трудового договору, а власник чи уповноважений ним орган станом на 24 грудня 2014 року був не вправі звільнити його за поданою раніше заявою.

За викладених обставин просить рішення скасувати, прийняти нове, яким у позові відмовити.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 01 жовтня 2010 року на підставі протоколу №1/10 загальних зборів учасників ТОВ «Радуга» від 01 жовтня 2010 року та наказу №1 від 01 жовтня 2010 року ОСОБА_1 було призначено директором ТОВ «Радуга».

Згідно витягу з ЄДРПОУ засновниками ТОВ «Радуга» є фізичні особи: ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4.

24 листопада 2014 року позивач, відповідно до ст.38 КЗпП України подав заяву про звільнення із займаної посади з 09 грудня 2014 року, яка була адресована загальним зборам учасників ТОВ «Радуга» та директору ОСОБА_1 та отримана 24 листопада 2014 року, ОСОБА_1, як директором ТОВ «Радуга», що підтверджується підписом на вказаній заяві.

25 листопада 2014 року позивачем було направлено рекомендованою кореспонденцією повідомлення про скликання з ініціативи директора 26 грудня 2014 року загальних зборів учасників ТОВ «Радуга», в порядок денний зборів були включені питання про звільнення директора Товариства, та призначення директора Товариства.

На загальні збори учасники товариства не з'явилися, про причини неявки не повідомляли, внаслідок чого загальні збори учасників не відбулися.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог, враховував обставини подання позивачем до загальних зборів ТОВ «Радуга» заяви про звільнення з роботи за власним бажанням за ст.38 КЗпП України та неприйняття останнім рішення про звільнення позивача у порядку, визначеному Статутом товариства, прийшов до висновку, що з метою захисту трудових прав позивача, які суд визнав порушеними, необхідно позов задовольнити та звільнити ОСОБА_1 з посади директора товариства на підставі ст.38 КЗпП України з дня набрання рішенням законної сили, оскільки позивач з 26 грудня 2014 року і по даний час виконує обов'язки директора.

Колегія суддів не може погодись із таким висновком місцевого суду з наступних підстав.

Згідно ст.4 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб визначений законом.

Способи захисту цивільних прав та інтересів, у судовому порядку, визначені в ч.2 ст.16 ЦК України, що відповідно до позову могли носити вимоги зобов'язального характеру щодо відповідача про звільнення позивача із займаної посади.

У відповідності до ч.3 ст.303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Згідно з п.4.13. Статуту товариства з обмеженою відповідальністю «Радуга» функції виконавчого органу покладаються на директора, якого обирають (призначають) на зборах учасників, дані положення Статуту узгоджуються з нормами ст.145 ЦК України та ст.62 Закону України «Про господарські товариства».

З наведено слідує, що обрання директора товариства здійснюється загальними зборами учасників товариства, з чого випливає, що звільнення директора товариства також належить до компетенції загальних зборів учасників товариства.

Таким чином, ухвалюючи рішення про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади місцевий суд вийшов за межі своїх повноважень та способу захисту прав та інтересів фізичної особи, визначено ч.2 ст.16 ЦК України, та фактично перебрав на себе функцію роботодавця, в даному випадку загальних зборів учасників товариства, оскільки тільки вони можуть вирішувати питання щодо звільнення директора товариства.

За викладених обставин колегія суддів дійшла висновку, що що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303,307,309,314,316,317,324,325 ЦПК України колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 23 червня 2015 року скасувати.

Відмовити ОСОБА_1 у позові до товариства з обмеженою відповідальністю „Радуга", треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про звільнення з роботи.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним чинності.

Головуючий Ю.М. Рожин

Судді З.М.Максимчук

В.С.Василевич