Рішення

від 19.08.2015 по справі 904/4847/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.08.15 Справа № 904/4847/15

За позовом публічного акціонерного товариства "ДНІПРОГАЗ", м. Дніпропетровськ

до ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ДЕРЖАВНОЇ ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЇ, м. Дніпропет

про стягнення 29 258,88 грн.

Суддя Соловйова А.Є.

Секретар судового засідання Гаркуша К.О.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1Ю, довіреність № 51 юр від 25.05.2015

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №3 від 12.01.2015

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "ДНІПРОГАЗ" (далі-Позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ДЕРЖАВНОЇ ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЇ (далі-Відповідач) про стягнення 93 113,70 грн. за Типовим договором на постачання природного газу за регульованим тарифом, укладений за результатами проведення процедури закупівлі за державні кошти (в межах обсягів природного газу для забезпечення потреб підприємств, установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів) №2014/ТП-Б-859/169818 від 25.06.2014, з яких 78 322,70 грн. - основного боргу, 7 972,59 грн. - пені, 6 407,29 грн. - інфляційних втрат, 411,81 грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2015 порушено провадження у справі, позовну заяву прийнято до розгляду.

13.08.2015 Позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої Позивач, в зв'язку зі сплатою Відповідачем суми боргу, просить стягнути пеню в сумі 14 152,52 грн., інфляційні втрати в сумі 14 385,56 грн., 3% річних в сумі 720,80 грн.

Заява Позивача про збільшення розміру позовних вимог прийнята судом до розгляду.

В обґрунтування своїх позовних вимог Позивач посилається на невиконання Відповідачем вимог діючого законодавства та умов згаданого договору, а саме порушення строків оплати за природний газ та послуги з постачання газу в січні-березні 2015 року. У підтвердження своїх позовних вимог Позивач надав суду Типовий договір на постачання природного газу за регульованим тарифом, укладений за результатами проведення процедури закупівлі за державні кошти (в межах обсягів природного газу для забезпечення потреб підприємств, установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів) №2014/ТП-Б-859/169818 від 25.06.2014 з додатками та додатковими угодами до нього, акти приймання-передачі природного газу, Постанову НКРЕКП №226 від 26.02.2015.

В судових засіданнях 23.06.2015, 21.07.2015 розгляд справи був відкладений на 21.07.2015, 18.08.2015 відповідно, згідно зі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2015 на підставі клопотання Сторін, відповідно до ч.3 ст.69 Господарського процесуального кодексу України, строк розгляду спору був продовжений до 19.08.2015.

Позивач в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав повністю, просив суд їх задовольнити.

Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, надав відзив вих. №410 від 20.07.2015 на позов, доповнення до відзиву вих. №513 від 13.08.2015 на позов, заперечення вих. №514 від 13.08.2015 до заяви ПАТ «ДНІПРОГАЗ» про збільшення розміру позовних вимог. В обґрунтування своїх заперечень Відповідач посилається на те, що ним зобов'язання згідно умов укладеного договору виконані в повному обсязі на підставі наданих 24.06.2015 Позивачем рахунків про сплату грошових коштів за надані послуги.

В судовому засіданні 18.08.2015 оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

25.06.2015 між публічним акціонерним товариством "ДНІПРОГАЗ" (далі-Постачальник) та ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЮ ОБЛАСНОЮ ДЕРЖАВНОЮ ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЄЮ (далі-Споживач) був підписаний Типовий договір на постачання природного газу за регульованим тарифом, укладений за результатами проведення процедури закупівлі за державні кошти (в межах обсягів природного газу для забезпечення потреб підприємств, установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів) №2014/ТП-Б-859/169818 (далі-Договір), відповідно до пункту 1.1 якого Постачальник постачає (код-06.20.1) газ природний, скраплений або в газоподібному стані (газ природний) Споживачу в обсягах і порядку, передбачених Договором для забезпечення потреб Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених Договором.

Пунктами 4.1, 4.2 (в редакції змін, внесеними відповідними додатковими угодами) визначена ціна 1000 кубічних метрів природного газу без урахування збору у вигляді цільової надбавки до тарифу на природний газ, тарифів на постачання та транспортування природного газу, а також встановлено, що до ціни на природний газ додаються:

- збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ в розмірі 2 відсотки;

- тариф на транспортування газу магістральними трубопроводами;

- тариф на транспортування газу розподільними трубопроводами;

- тариф на постачання газу за регульованим тарифом;

- податок на додану вартість за ставкою 20%.

Розрахунковий період за Договором становить один місяць - з контрактної години першого дня місяця до контрактної години першого дня наступного місяця включно. Місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу на загальну кількість реалізованого газу, визначену згідно з розділом 3 договору. Загальна сума вартості Договору складається з місячних сум вартості договірних обсягів постачання газу Споживачу (п. 4.5 Договору).

Відповідно до п. 4.6 Договору, оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється Споживачем авансовими та/або плановими платежами із розрахунку договірного обсягу постачання газу протягом періоду оплати відповідно до додатку 2 до Договору. У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період Споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

На виконання умов Договору Позивач здійснив на адресу Відповідача в січні-березні 2015 року постачання природного газу у обсязі 12570 м.куб., з урахуванням передбачених п. 4.2 Договору надбавок, загальною вартістю 104 915,11 грн. з ПДВ, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу №ДНГ70651688 та №ДНГ70651792 від 28.01.2015, №ДНГ70935701 від 26.02.2015, №ДНГ71191257 від 27.03.2015 (а.с. 35, 35) та не заперечується Сторонами.

Проте Відповідач оплату за природний газ та послуги з постачання газу за період січень-березень 2015 року здійснив частково, сплативши суму 26 593,10 грн., в зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 78 322,01 грн.

Платіжними дорученнями №2826, №2827, №2828 від 30.06.2015 Відповідач сплатив заборгованість в сумі 78 322,01 грн., що свідчить про порушення строків оплати, встановлених п.4.6. Договору.

В силу ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов укладеного договору. Відповідно до вимог ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи з вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, невиконання зобов'язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, є порушенням зобов'язання.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

В зв'язку з порушенням Відповідачем строків оплати за природний газ та послуги з його постачання, Позивач нарахував 3% річних в сумі 720,80 грн. (загальний період прострочення з 06.02.2015 по 30.06.2015), та інфляційні втрати в сумі 14 385,56 грн. (загальний період прострочення лютий-червень 2015 року).

Враховуючи, що Позивачем доведено шляхом надання належних доказів, що Відповідачем допущено порушення строків розрахунків за природний газ та послуги з постачання газу, перевіривши здійснений Позивачем розрахунок 3% річних, судом встановлено, що Позивачем в порушення п.1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», день фактичної оплати Відповідачем заборгованості (30.06.2015) включено в період часу, за який здійснено нарахування 3% річних, а відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково, а саме: підлягають стягненню 3% річних в сумі 714,36 грн.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, виконаний Позивачем, господарським судом встановлено, що вказаний розрахунок виконано вірно. А отже інфляційні втрати підлягають стягненню в заявленому Позивачем розмірі 14 385,56 грн.

Виходячи з п. 6.2.2. Договору, у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 Договору, із Споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Позивач нарахував пеню у розмірі 14 152,52 за загальний період прострочення з 06.02.2015 по 30.06.2015.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

В силу п.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п.6 ст.231 Господарського кодексу України).

Положеннями ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши здійснений Позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що Позивачем в порушення п.1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», день фактичної оплати Відповідачем заборгованості (30.06.2015) включено в період часу, за який здійснено нарахування пені, а відтак вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 14 023,76 грн.

Заперечення Відповідача спростовуються вищевикладеним. Крім того, звертає увагу на п.1.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», відповідно до якого за загальним правилом, закріпленим у частині першій ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадку порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені Позивачем судові витрати у справі підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача.

Керуючись ст.ст. 1, 33, 35, 43, 44, 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ДЕРЖАВНОЇ ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЇ (49010, м. Дніпропетровськ, вул. Телевізійна, 3, код ЄДРПОУ 23364213) на користь публічного акціонерного товариства "ДНІПРОГАЗ" (49029, Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Володарського, 5, код ЄДРПОУ 20262860) 14 023,76 грн. - пені, 714,36 грн. - 3% річних, 14 385,56 грн. - інфляційних втрат, 1 818,56 грн. - судового збору.

Видати наказ.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 20.08.2015.

Суддя ОСОБА_3