Рішення

від 12.08.2015 по справі 910/17226/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.08.2015Справа №910/17226/15

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Клініка сімейної медицини «Здравиця», м.Київ, ЄДРПОУ 36845496

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ваш Асистанс», м.Київ, ЄДРПОУ 38022224

про стягнення 5189,19 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: Манжула А.М. - по дов.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Клініка сімейної медицини «Здравиця», м.Київ звернулось до господарського суду м.Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ваш Асистанс», м.Київ про стягнення основного боргу в сумі 2760 грн., пені в сумі 190,99 грн., інфляційних втрат в розмірі 2095,89 грн. та 3% річних в сумі 142,31 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Ваш Асистанс» умов договору №080612/01-М від 08.06.2012р. про надання медичної допомоги в частині внесення плати за надані послуги в обсязі та строки, що встановлені правочином, що і стало підставою звернення до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач у судове засідання 12.08.2015р., як і в попереднє засідання суду, не з'явився, представника не направив, відзиву на позов не надав, правами, що передбачені Господарським процесуальним кодексом України, не скористався, правової позиції по суті спору не висловив.

За висновками суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ваш Асистанс» було належним чином повідомлене про час та місце розгляду справи. При цьому, господарський суд виходить з наступного.

За приписами ст.65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За змістом наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням відповідача на теперішній час є: 03056, м.Київ, Солом'янський район, вул.Дашавська, буд.25.

На вказану адресу судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України було скеровано, в тому числі, ухвалу від 22.07.2015р. з метою повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Наразі, конверт з вказаною ухвалою було повернуто на адресу суду з відміткою «За зазначеною адресою не значиться».

Суд зазначає, що попередня судова кореспонденція, скерована на адресу відповідача, також була повернута до суду.

У відповідності до п.3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За таких обставин, приймаючи до уваги направлення господарським судом поштової кореспонденції за адресою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ваш Асистанс», яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, з огляду на позицію Вищого господарського суду України, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи.

Наразі, суд зауважує, що інформація стосовно слухання судом справ є публічною та розміщується на офіційному сайті господарського суду м.Києва в мережі Інтернет, що також свідчить про наявність у відповідача можливості дізнатись про слухання справи за його участю.

Крім того, господарський суд зазначає, що у відповідності до ч.2 ст.2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Статтею 3 вказаного нормативно-правового акту передбачено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - це автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

У статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» передбачено, що судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Отже, з огляду на наведене вище, суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою від 22.07.2015р. у Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua ).

З приводу неявки відповідача в судове засідання господарський суд зазначає наступне.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У п.3 Постанови №11 від 17.10.2014р. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010р., «Смірнова проти України» від 08.11.2005р., «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006р., «Літоселітіс Проти Греції» від 05.02.2004р.)

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Судом також враховано, що ухвалою від 22.07.2015р. явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась, а відповідачем клопотань про відкладення розгляду справи не заявлялось.

За висновками суду, незважаючи на те, що відповідач не з'явився у судове засідання 12.08.2015р., справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши всі представлені докази, господарський суд встановив:

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

За змістом ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст.901 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, 08.06.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Клініка сімейної медицини «Здравиця» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ваш Асистанс» (замовник), було укладено договір №080612/01-М, відповідно до п.2.1 якого виконавець зобов'язується за заявою замовника надати медичну допомогу клієнтам в порядку та на умовах, визначених правочином.

Всі розрахунки за договором проводяться в національній валюті України (п.6.6 договору №080612/01-М від 08.06.2012р.).

У п.п.8.1, 8.2 договору №080612/01-М від 08.06.2012р. зазначено, що останній діє з моменту його підписання повноважними представниками сторін та до 31.12.2012р. і буде пролонгований на наступний календарний рік на тих же умовах, якщо жодна зі сторін не заявить про свій намір припинити дію договору і не повідомить письмово іншу сторону за один місяць до закінчення дії договору.

Під час розгляду справи у судовому засіданні 12.08.2015р. представником позивача зазначено, що від відповідача заяв про припинення договору не надходило, а отже останній було пролонговано у порядку п.8.2 спірного правочину.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №080612/01-М від 08.06.2012р. як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків з надання медичних послуг.

За приписами зі ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За умовами п.1.4 договору №080612/01-М від 08.06.2012р. медичною допомогою у розумінні укладеного між сторонами правочину є комплекс послуг з проведення лабораторних досліджень, лікувальних та діагностичних заходів, що надаються клієнтам замовника.

Клієнт - це фізична особа, громадянин України або іноземець, що потребує медичних або лабораторних послуг, та яка на момент звернення має право користуватись послугами Товариства з обмеженою відповідальністю «Ваш Асистанс» і має відповідні документи, що підтверджують це право: страховий поліс, сервісна картка застрахованої особи (п.1.1 договору №080612/01-М від 08.06.2012р.).

У п.2.2 укладеного між сторонами правочину зазначено, що конкретний перелік послуг, що складає медичну допомогу за договором, та їх ціна вказуються у додатку №1 до договору, що є невід'ємною частиною правочину.

Пунктом 3.1.11 спірної угоди передбачено обов'язок виконавця оформлювати за наслідками надання послуг у відповідності з нормами чинного законодавства та надавати замовнику не пізніше десятого числа наступного за звітним місяця рахунки-фактури, акти виконаних робіт та податкові накладні.

У додатку №1 до договору контрагентами було погоджено перелік та вартість медичних послуг, що надаються у межах договору №080612/01-М від 08.06.2012р.

Додатковими угодами б/н від 22.10.2012р. та б/н від 01.03.2013р. сторонами було збільшено перелік медичних послуг, які може надавати Товариство з обмеженою відповідальністю «Клініка сімейної медицини «Здравиця» на підставі договору №080612/01-М від 08.06.2012р.

За твердженнями позивача, Товариством з обмеженою відповідальністю «Клініка сімейної медицини «Здравиця» у липні 2013р., жовтні 2013р. та листопаді 2013р. було надано клієнтам замовника медичні послуги на загальну суму 2760 грн.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

За приписами ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст.36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Згідно зі ст.34 вказаного нормативно-правового акту господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи (п.2.5 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Проте, всупереч означеним приписам чинного Господарського процесуального кодексу України, заявником не надано до матеріалів справи належних та допустимих доказів надання відповідачу медичних послуг на заявлену до стягнення суму.

Наразі, заявником представлено до матеріалів справи лише один підписаний представниками обох контрагентів акт №ОУ-0000459 від 31.07.2013р. на суму 1140 грн.

Актів, що були складені та підписані Товариством з обмеженою відповідальністю «Клініка сімейної медицини «Здравиця» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ваш Асистанс» за наслідками надання послуг у жовні-листопаді 2013р. матеріали справи не містять.

Одночасно, представлені заявником рахунки-фактури №СФ-0000763 від 31.10.2013р. та №СФ-0000846 від 30.11.2013р. суд не приймає в якості належного доказу надання відповідачу медичних послуг на суму 1620 грн. При цьому, суд зазначає, що рахунок не є первинним бухгалтерським документом у розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що засвідчує факт здійснення господарської операції, а містить лише платіжні реквізити контрагентів.

Наведеною статтею визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Доказів складання сторонами за наслідками надання медичних послуг у жовтні-листопаді 2013р. відповідних актів в межах договору №080612/01-М від 08.06.2012р. матеріали справи не містять. Одночасно, заявником не представлено суду документів, що свідчили б про виконання останнім свого обов'язку з направлення замовнику актів, рахунків та податкових накладних за жовтень-листопад 2013р.

З метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, ухвалою від 22.07.2015р. судом було зобов'язано Державну податкову інспекцію у Солом'янському районі ГУ ДФС у м.Києві та Державну податкову інспекцію у Печерському районі ГУ ДФС у м.Києві надати податкову звітність, складену Товариством з обмеженою відповідальністю «Ваш Асистанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Клініка сімейної медицини «Здравиця» при виконанні зобов'язань за договором №080512/01-М від 08.06.2012р.

На виконання вимог суду Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі ГУ ДФС у м.Києві було надано суду реєстри податкових накладних, що відображені у податковому обліку Товариства з обмеженою відповідальністю «Ваш Асистанс». Зокрема, у наведеному реєстрі відображено лише податкову накладку, складену на підставі підписаного акту №ОУ-0000459 від 31.07.2013р. на суму 1140 грн. Господарські операції за непідписаними між позивачем та відповідачем актами наданих послуг у податковому обліку Товариства з обмеженою відповідальністю «Ваш Асистанс» не відображені.

За таких обставин, приймаючи до уваги наявні в матеріалах справи документи, суд зазначає, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Клініка сімейної медицини «Здравиця» доведено належними та допустимими у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами лише факт надання та прийняття Товариством з обмеженою відповідальністю «Ваш Асистанс» медичних послуг в межах договору №080612/01-М від 08.06.2012р. на суму 1140 грн.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст.530 Цивільного кодексу України , якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За умовами п.6.2 договору №080612/01-М від 08.06.2012р. оплата за надану медичну допомогу здійснюється замовником протягом десяти робочих днів з моменту отримання документів, перелічених у п.3.1.11, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця.

Як вказувалось вище, у п.3.1.11 спірного правочину зазначено, що виконавець передає замовнику рахунок-фактуру, акт та податкову накладну.

За твердженнями заявника, на оплату, в тому числі, послуг, наданих згідно акту №ОУ-0000459 від 31.07.2013р. на суму 1140 грн. відповідачу було виставлено рахунок-фактуру №СФ-000505 від 31.07.2013р. та направлено податкову накладну №120 від 31.07.2013р.

З метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, судом ухвалами від 08.07.2015р. та від 22.07.2015р. відповідача було зобов'язано надати заперечення (у разі наявності) щодо отримання від позивача документів, перелік яких наведено у п.3.1.11 договору №080612/01-М від 08.06.2012р.

Однак, витребуваних пояснень надано не було, факту отримання від заявника рахунку-фактури та податкової накладної за послуги, надані у липні 2013р., не спростовано. При цьому, суд зазначає, що обставини щодо отримання акту наданих послуг за вказаний період підтверджуються відтиском печатки Товариства з обмеженою відповідальністю «Ваш Асистанс» та підписом його представника, що міститься на акті №ОУ-0000459 від 31.07.2013р.

За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище, з огляду на умови укладеного між сторонами правочину, суд дійшов висновку, що строк оплати послуг, наданих згідно акту №ОУ-0000459 від 31.07.2013р. в межах договору №080612/01-М від 08.06.2012р., настав.

За твердженнями позивача, які з боку відповідача не спростовані, Товариством з обмеженою відповідальністю «Ваш Асистанс» свої обов'язки з оплати вказаних послуг виконано не було.

З метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, судом ухвалами від 08.07.2015р. та від 22.07.2015р. відповідача було зобов'язано надати докази повного чи часткового виконання своїх зобов'язань за договором №080612/01-М від 08.06.2012р.

Проте, як неодноразово зазначалось, відповідачем правової позиції по суті спору не висловлено, витребуваних судом доказів не надано.

При цьому, суд зазначає, що відповідно п.2.3 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (ч.1 ст.38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується надання позивачем за договором №080612/01-М від 08.06.2012р. послуг лише на суму 1140 грн., строк оплати яких настав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Клініка сімейної медицини «Здравиця» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ваш Асистанс» про стягнення основного боргу в сумі 2760 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 1140 грн.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд також дійшов висновку щодо часткового задоволення вимог позивача про стягнення пені в розмірі 190,99 грн., інфляційних втрат в розмірі 2095,89 грн. та 3% річних в сумі 142,31 грн. При цьому, господарський суд виходить з наступного:

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Згідно з ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України ).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

У ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України зазначено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Разом з тим, згідно зі ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

За п.7.2 договору №080612/01-М від 08.06.2012р. передбачено, що у випадку порушення замовником строків оплати наданих виконавцем медичних послуг, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення, що діяла на момент прострочення.

За порушення відповідачем строків оплати наданих медичних послуг заявником нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 190,99 грн.

Проте, враховуючи висновки суду щодо відсутності підстав для стягнення з відповідача вартості послуг за жовтень-листопад 2013р., суд вважає необґрунтованим нарахування неустойки за неоплату наведених послуг.

Одночасно, суд також зауважує, що при нарахуванні пені за порушення строків оплати послуг за актом №ОУ-0000459 від 31.07.2013р. заявником не вірно визначено період нарахування, зокрема, з огляду на умови укладеного між сторонами правочину останнім строком оплати вказаних послуг було 14.08.2013р., а отже, право на нарахування неустойки виникло у позивача лише 15.08.2015р.

Після проведення власного розрахунку, судом встановлено, що обґрунтованим є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ваш Асистанс» пені в розмірі 74,71 грн.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За порушення строків внесення плати за послуги у межах договору №080612/01-М від 08.06.2012р. позивачем було нараховано 3% річних на суму 142,31 грн. та інфляційні втрати в розмірі 2095,89 грн.

Суд зазначає, що з огляду на часткове задоволення позову про стягнення основного боргу, нарахування, які передбачені ст.625 Цивільного кодексу України, повинні здійснюватись саме виходячи з дійсної суми заборгованості.

До того ж, при визначенні початкової дати нарахування 3% річних та інфляційних втрат за порушення строків виконання грошових зобов'язань в частині оплати послуг за актом №ОУ-0000459 від 31.07.2013р. заявником було допущену ту ж саму помилку, що і при нарахуванні пені.

Після проведення власного перерахунку, суд дійшов висновку, що обґрунтованим є стягнення з відповідача 3% річних на суму 64,28 грн. та інфляційних втрат на суму 862,91 грн.

За таких обставин, з огляду на все вищенаведене, суд дійшов висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Клініка сімейної медицини «Здравиця» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ваш Асистанс» про стягнення основного боргу в сумі 2760 грн., пені в сумі 190,99 грн., інфляційних втрат в розмірі 2095,89 грн. та 3% річних в сумі 142,31 грн. підлягає задоволенню частково на визначені вище суми.

Щодо стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката в сумі 10 000 грн. суд зазначає наступне.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. В контексті цієї норми, судові витрати за участю адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в такому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Стаття 49 Господарського процесуального кодексу України регулює питання розподілу господарських витрат, в тому числі витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розподіл судових витрат, визначених законом, здійснюється судом за результатами судового провадження, спору, у межах якого такі витрати здійснені, а тому не можуть бути предметом окремого судового провадження. Розподіл господарських витрат відбувається при розгляді спору, а не стягується пред'явленням окремого позову. За приписами вказаної статті суми, які підлягають сплаті, зокрема, за послуги адвоката при задоволенні позову покладаються на відповідача.

Як вказувалось вище, відповідно до ст.28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законом та установчими документами, через свого представника.

Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджується довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

За приписами п.11 Листа №01-8/155 від 13.02.2002р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів та внесення змін і доповнень до деяких інформаційних листів», вирішуючи питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд, з урахуванням матеріалів конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Пунктом 6.3. Постанови №7 від 21.02.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» встановлено, що відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За висновками суду, виходячи з того, що кожна особа здатна бути позивачем та відповідачем у суді, отримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Клініка сімейної медицини «Здравиця» послуг адвоката, пов'язаних з представленням інтересів позивача в суді, не є обов'язковими витратами, які особа має зробити для відновлення свого порушеного права.

Наразі, позивачем в обґрунтування свого клопотання надано договір №19/05/15 від 19.05.2015р., укладений з Тімакіною Лілєю Володимирівною та платіжне доручення №40 від 17.07.2015р. на суму 5000 грн., як докази оплати адвокатських послуг.

Проте, слід зазначити, у жодному з судових засідань Тімакіна Лілія Володимирівна присутньою не була, інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю «Клініка сімейної медицини «Здравиця» не представляла, доказів вчинення останньою дій, направлених на підготування правової позиції заявника протягом всього часу розгляду спору, матеріали справи не містять. До того ж, судом прийнято до уваги, що позовну заяву та інші додані документи (розрахунок ціни позову, тощо) було підписано керівником позивача, у судових засіданнях Товариство з обмеженою відповідальністю «Клініка сімейної медицини «Здравиця» представляли Манжула Андрій Миколайович, Мурза Алла Валентинівна та Кунець Марина Олександрівна. Тобто, у суду відсутні підстави вважати, що Тімакіна Лілія Володимирівна дійсно надавала адвокатські послуги позивачу в межах провадження по справі №910/17226/15. Наразі, суд зазначає, що в матеріалах справи також відсутнє адвокатське свідоцтво Тімакіної Лілії Володимирівни.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, господарський суд дійшов висновку, що клопотання позивача про покладення на відповідача витрат на послуги адвоката є таким, що позбавлене доказового обґрунтування та підлягає залишенню без задоволення.

Згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Частково задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Клініка сімейної медицини «Здравиця», м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ваш Асистанс», м.Київ про стягнення основного боргу в сумі 2760 грн., пені в сумі 190,99 грн., інфляційних втрат в розмірі 2095,89 грн. та 3% річних в сумі 142,31 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ваш Асистанс» (03056, м.Київ, Солом'янський район, вул.Дашавська, буд.25, ЄДРПОУ 38022224) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Клініка сімейної медицини «Здравиця» (01015, м.Київ, Печерський район, вул.Старонаводницька, буд.13, приміщення 126 В, в літері А, секція Д, ЄДРПОУ 36845496) основний борг в сумі 1140 грн., пеню в розмірі 74,71 грн., 3% річних в сумі 64,28 грн., інфляційні втрати в розмірі 862,91 та судовий збір в розмірі 754,12 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

У судовому засіданні 12.08.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 17.08.2015р.

Суддя М.О.Любченко