Рішення

від 12.08.2015 по справі 910/16150/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.08.2015Справа №910/16150/15

за позовом: Комунального підприємства «Київпастранс», м.Київ, ЄДРПОУ 31725604 в особі Куренівського тролейбусного ремонтно-експлуатаційного депо, м.Київ

до відповідача: Приватного підприємства «АТІС», м.Київ, ЄДРПОУ 31032760

про стягнення 4 674,34 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: Магратій Я.В. - по дов.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Комунальне підприємство «Київпастранс», м.Київ в особі Куренівського тролейбусного ремонтно-експлуатаційного депо, м.Київ звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до відповідача, Приватного підприємства «АТІС», м.Київ (з урахуванням заяви №1260 від 20.07.2015р.) про стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 3586,24 грн., відшкодування вартості електричної енергії в розмірі 143,89 грн., вартості спожитої теплової енергії в сумі 717,67 грн., вартості гарячої води в розмірі 8,32 грн., заборгованості за холодне водопостачання в сумі 20,22 грн. та вартості послуг з вивезення сміття в розмірі 198 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору №04/36-07 від 01.10.2007р. про передачу майна комунальної територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, в частині внесення орендної плати та відшкодування вартості спожитих комунальних послуг в обсязі та у строки, передбачені договором, що стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач у судове засідання 12.08.2015р., як і попереднє засідання суду, не з'явився, представника не направив, відзиву на позов не надав, правами, що передбачені Господарським процесуальним кодексом України, не скористався, правової позиції по суті спору не висловив.

Проте, за висновками суду, Приватне підприємство «АТІС» було належним чином повідомлене про час та місце розгляду справи. При цьому, господарський суд виходить з наступного.

За приписами ст.65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За змістом наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням відповідача на теперішній час є: 04073, м.Київ, Шевченківський район, пров.Шишкінський, буд.3-А.

На вказану адресу судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України було скеровано, в тому числі, ухвалу від 22.07.2015р. з метою повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Наразі, конверт з вказаною вище ухвалою було повернуто на адресу суду з відміткою «За закінченням встановленого терміну зберігання».

У відповідності до п.3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Судом враховано, що попередню судову кореспонденцію також було повернуто відділенням поштового зв'язку.

За таких обставин, приймаючи до уваги направлення господарським судом поштової кореспонденції за адресою Приватного підприємства «АТІС», яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, з огляду на позицію Вищого господарського суду України, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи.

Наразі, суд зазначає, що інформація стосовно слухання судом справ є публічною та розміщується на офіційному сайті господарського суду м.Києва в мережі Інтернет, що також свідчить про наявність у відповідача можливості дізнатись про слухання справи за його участю.

Крім того, господарський суд вважає за необхідне зауважити, що у відповідності до ч.2 ст.2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Статтею 3 вказаного нормативно-правового акту передбачено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - це автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

У статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» передбачено, що судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Отже, з огляду на наведене вище, суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою від 22.07.2015р. у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

З приводу неявки відповідача в судові засідання господарський суд зазначає наступне.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У п.3 Постанови №11 від 17.10.2014р. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010р., «Смірнова проти України» від 08.11.2005р., «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006р., «Літоселітіс Проти Греції» від 05.02.2004р.)

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Судом також враховано, що ухвалою від 22.07.2015р. явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась, а відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи не заявлялось.

За висновками суду, незважаючи на те, що відповідач не з'явився в судове засідання 12.08.2015р., справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши всі представлені докази, господарський суд встановив:

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст.759 Цивільного кодексу України).

Як свідчать матеріали справи, 01.10.2007р. між Комунальним підприємством «Київпастранс» (орендодавець) та Приватним підприємством «АТІС» (орендар) було укладено договір №04/36-07 про передачу майна комунальної територіальної громади міста Києва, відповідно до п.1.1 якого орендодавець на підставі рішення №526/583-1 від 21.12.2006р. Київської міської ради передає, а орендар приймає в оренду нежитлові приміщення, розташовані за адресою: вул.Сирецька, 25, корп.1, для розміщення офісу площею 18 кв.м та складу площею 36 кв.м.

Пунктом 3.1 договору №04/36-07 від 01.10.2007р. передбачено, що за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м.Києва, затвердженої рішенням №34/91 від 28.09.2006р. Київської міської ради, місячний розмір якої згідно з розрахунком орендної плати, що є невід'ємною частиною договору, на дату підписання договору становить 2172,60 грн.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 29.09.2008р. (п.9.1 договору №04/36-07 від 01.10.2007р.).

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами правочин є договором оренди, який підпадає під правове регулювання норм статей 759 - 786 Цивільного кодексу України .

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №04/36-07 від 01.10.2007р. як належну підставу у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України для виникнення у сторін взаємних цивільних прав та обов'язків з оренди нерухомого майна.

За приписами ст.765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Пунктом 4.1 договору №04/36-07 від 01.10.2007р. передбачено, що орендодавець зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дати підписання договору передати, а орендар зобов'язаний прийняти об'єкт оренди.

Судом зазначалось, що об'єктом оренди за спірним правочином є нежитлові приміщення, розташовані за адресою: вул.Сирецька, 25, корп.1, для розміщення офісу площею 18 кв.м та складу площею 36 кв.м.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору Комунальним підприємством «Київпастранс» було передано, а Приватним підприємством «АТІС» прийнято у користування об'єкт оренди, про що контрагентами складено та підписано акт б/н від 01.10.2007р. прийому-передачі орендованих приміщень. В акті зазначено, що станом на момент приймання об'єкту останній перебував у задовільному технічному стані.

За таких обставин, господарським судом встановлено, що позивачем було належним чином виконано свій обов'язок з передачі Приватному підприємству «АТІС» на підставі договору №04/36-07 від 01.10.2007р. нежитлових приміщень в оренду.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ч.1 ст.762 вказаного нормативно-правового акту за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України).

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як зазначалось вище, п.3.1 договору №04/36-07 від 01.10.2007р. за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м.Києва, затвердженої рішенням №34/91 від 28.09.2006р. Київської міської ради, місячний розмір якої згідно з розрахунком орендної плати, що є невід'ємною частиною договору, на дату підписання договору становить 2172,60 грн.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць. Додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та у порядку, визначених законодавством. (п.п.3.3, 3.4 договору №04/36-07 від 01.10.2007р.).

За умовами п.3.5 спірного правочину орендна плата сплачується орендарем, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі, але в будь-якому випадку не пізніше, ніж одинадцять календарних днів з моменту підписання договору. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання - передачі при повернені об'єкта.

У п.3.7 укладеного між сторонами правочину зазначено, що орендна плата вноситься орендарем щомісячно не пізніше десятого числа поточного місяця на рахунок орендодавця.

Орендна плата сплачується орендарем в наступному порядку: 45% орендної плати вноситься на рахунок №2600700042840 у Відкритому акціонерному товаристві Комерційний банк «Хрещатик», МФО 300670, код 31725604, а 55% орендної плати вноситься на рахунок Куренівського тролейбусного депо Комунального підприємства «Київпастранс» (р/р 2600847020146 в Подільській філії Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Хрещатик» , МФО 380139, код ЗКПО 23390156, ідентифікаційний номер 317256026560.

За користування об'єктом оренди у період з квітня по травень 2008р. орендодавцем було нараховано орендну плату на загальну суму 6722,49 грн., з яких за квітень 2008р. - 3353 грн. та за травень 2008р. - 3369,49 грн.

Враховуючи умови укладеного між сторонами правочину, суд дійшов висновку, що строк внесення Приватним підприємством «АТІС» орендної плати за квітень-травень 2008р. настав.

Однак, за твердженнями позивача, які з боку відповідача належними та допустимими у розмінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами не спростовані, Приватним підприємством «АТІС» належним чином свої обов'язки з перерахування плати за оренду у спірний період виконано не було, в результаті чого у останнього утворилась заборгованість в сумі 2586,24 грн. (з урахуванням часткових оплат), з яких за квітень 2008р. борг становить 216,75 грн., а за травень 2008р. - 3369,49 грн.

Проте, після проведення перевірки наведеного заявником розрахунку орендної плати судом встановлено, що останній є арифметично необґрунтованим та не відповідає умовам укладеного між стогонами правочину. При цьому, судом враховано наступне.

Як вказувалось вище, умовами договору №04/36-07 від 01.10.2007р. передбачено, що визначений розмір орендної плати збільшується на розмір податку на додану вартість та підлягає коригуванню на індекс інфляції.

Статтею 6 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, що була чинною у період, за який стягується заборгованість) було визначено ставку податку на додану вартість в розмірі 20% бази оподаткування.

Таким чином, з рахуванням наведених приписів, суд зазначає, що розмір орендної плати, який наведено у п.3.1 укладеного між сторонами правочину, а саме 2172,60 грн. підлягає збільшенню на 20%, що фактично складатиме 2607,12 грн. на місяць.

Одночасно, як встановлено судом індекс інфляції у жовтні 2007р. становив 102,9% (Повідомлення б/н від 08.11.2007р. Державного комітету статистики України), у листопаді 2007р. - 102,2% (лист №62-211/1224 від 07.12.200р. Національного банку України), у грудні 2007р. - 102,1% (Лист №62-211/20 від 08.01.200р. Національного банку України), у січні 2008р. - 102,9% (Повідомлення б/н від 08.02.2008р. Державного комітету статистики України), у лютому 2008р. - 102,7% (Лист № 62-211/265 від 07.03.2008р. Національного банку України), у березні 2008р. - 103,8% (Лист №62-211/389 від 07.04.2008 Національного банку України) та у квітні 2008р. - 103,1% (Повідомлення б/н від 08.05.2008р. Державного комітету статистики України).

Тобто, щомісячне коригування розміру орендної плати повинно здійснюватись саме на підставі означених вище розмірів індексу інфляції.

Після проведення власного перерахунку, з урахуванням часткового погашення заборгованості, про яке було зазначено Комунальним підприємством «Київпастранс», суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача з внесення орендних платежів за період з квітня по травень 2008р. становить 3100,20 грн.

Крім того, у п.3.9 договору №04/36-07 від 01.10.2007р. зазначено, що вартість комунальних послуг, відшкодування сум земельного податку, витрати на утримання прибудинкової території, вартість послуг по ремонту і технічному обслуговування інженерного обладнання та внутрішньо-будинкових систем, вивіз сміття та інших витрат, що не входять до орендних платежів, сплачуються орендарем окремо на підставі договорів, укладених орендарем з організаціями, що надають такі послуги та/або на підставі виставлених рахунків орендодавця.

За твердженнями позивача, заборгованість відповідача з електропостачання за період з січня по травень 2008р. становить 143,89 грн., а за холодне водопостачання - 20,22 грн.

В обґрунтування заявлених до стягнення сум вартості спожитих послуг з електропостачання за період з січня 2008р. по травень 2008р. заявником представлено до матеріалів справи договір №736 від 10.01.1991р. про постачання електричної енергії, укладений між Комунальним підприємством «Київпастранс» та Акціонерною кампанією «Київенерго», довідки-рахунки за спожиту електроенергію, акти приймання-передачі теплової енергії та рахунку-фактури на загальну суму 143,89 грн.

Одночасно, на підтвердження забезпечення приміщень, які було передано в оренду відповідачу, холодним водопостачанням позивачем було надано суду договір №01911/1-2-07 від 25.02.2003р. на послуги водопостачання та водовідведення, укладений між Комунальним підприємством «Київпастранс» та Відкритим акціонерним товариством «АК «Київводоканал», акти наданих послуг та рахунки-фактури на суму 20,22 грн.

При цьому, судом встановлено, що договір №736 від 10.01.1991р. відповідно до п.9.4 діяв до 31.12.2011р., а договір №01911/1-2-07 від 25.02.2003р. згідно п.7.1 є безстроковим, тобто, вказані правочини були чинними у період з січня по травень 2008р., за який і стягується заборгованість з відповідача. Доказів зворотного матеріали справи не містять.

Ухвалами від 26.06.2015р. та від 22.07.2015р. відповідача було зобов'язано надати заперечення (у разі наявності) щодо користування у період з січня по травень 2008р. електричною енергією та холодним водопостачанням у приміщенні, що отримано в оренду від позивача.

Проте, відповідачем витребуваних судом пояснень надано не було, факту користування наведеними вище комунальними послугами у спірний період та отримання рахунків на їх оплату не спростовано.

Отже, враховуючи наведене вище, приймаючи до уваги умови укладеного між сторонами правочину, суд дійшов висновку, що у Приватного підприємства «АТІС» виник обов'язок з відшкодування позивачу вартості спожитих в орендованому приміщенні комунальних послуг, а саме електропостачання на суму 143,89 грн. та холодного водопостачання на суму 20,22 грн., який, за твердження позивача, відповідачем так і не було виконано, виставлені Комунальним підприємством «Київпастранс» рахунки за комунальні послуги не сплачено.

З метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, ухвалами від 26.06.2015р. та від 22.07.2015р. відповідача було зобов'язано надати докази повного чи часткового виконання своїх грошових зобов'язань за договором №04/36-07 від 01.10.2007р.

Однак, як неодноразово зазначалось, Приватним підприємством «АТІС» витребувані судом докази надано не було, правової позиції по суті спору не висловлено, факт наявності заборгованості з орендних платежів, спожитої електроенергії та водопостачання не спростовано.

При цьому, суд зазначає, що відповідно п.2.3 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (ч.1 ст.38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги помилки, що були допущені заявником при розрахунку суми орендних платежів, що підлягали сплаті у період з квітня по травень 2008р., з огляду на всі фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Комунального підприємства «Київпастранс» в особі Куренівського тролейбусного ремонтно-експлуатаційного депо до Приватного підприємства «АТІС» про стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 3586,24 грн., відшкодування вартості електричної енергії в розмірі 143,89 грн. та заборгованості за холодне водопостачання в сумі 20,22 грн. підлягають частковому задоволенню на визначені вище суми.

Одночасно, з приводу заявленої до стягнення з відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію в сумі 717,67 грн., гарячу воду в розмірі 8,32 грн. та послуги з вивезення сміття в розмірі 198 грн. суд зазначає наступне.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

За приписами ст.36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Статтею 34 вказаного нормативно-правового акту передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (п.2.5 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Проте, всупереч означених вище приписів чинного законодавства, позивачем не було представлено до матеріалів справи належних та допустимих у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказів надання у період з січня 2008р. по травень 2008р. відповідачу послуг з вивезення сміття, забезпечення тепловою енергією та гарячим водопостачанням у визначених в позовній заяві розмірах.

При цьому, представлену суду повідомлення-угоду №24/03 від 10.01.2008р. про зміну тарифів на послуги з вивезення побутових відходів, суд не приймає в якості належного доказу надання відповідачу відповідних послуг, оскільки фактично у наведеному документі не вказано, на якій саме території надаються послуги з вивезення сміття, а отже, у суду відсутні підстави вважати, що наведеними послугами було забезпечено, в тому числі, нежилі приміщення, розташовані за адресою: вул.Сирецька, 25, корп.1, для розміщення офісу площею 18 кв.м та складу площею 36 кв.м, користування якими здійснювало Приватне підприємство «АТІС».

Одночасно, твердження заявника про те, що забезпечення орендованого відповідачем приміщення теплопостачанням та гарячим водопостачанням за рахунок власної котельні Комунального підприємства «Київпастранс», суд також вважає доказово необґрунтованими та такими, що не свідчать про надання Приватному підприємству «АТІС» таких комунальних послуг у заявленому до стягнення розмірі.

За таких обставин, з огляду на наведене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Комунального підприємства «Київпастранс» в особі Куренівського тролейбусного ремонтно-експлуатаційного депо до Приватного підприємства «АТІС» про стягнення заборгованості за теплову енергію в сумі 717,67 грн., гарячу воду в розмірі 8,32 грн. та послуги з вивезення сміття в розмірі 198 грн. підлягають залишенню без задоволення.

Всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування позивача відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Судовий збір згідно з приписами ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторін пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Частково задовольнити позовні вимоги Комунального підприємства «Київпастранс», м.Київ в особі Куренівського тролейбусного ремонтно-експлуатаційного депо, м.Київ до Приватного підприємства «АТІС», м.Київ про стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 3586,24 грн., відшкодування вартості електричної енергії в розмірі 143,89 грн., вартості спожитої теплової енергії в сумі 717,67 грн., вартості гарячої води в розмірі 8,32 грн., заборгованості за холодне водопостачання в сумі 20,22 грн. та вартості послуг з вивезення сміття в розмірі 198 грн.

Стягнути з Приватного підприємства «АТІС» (04073, м.Київ, Шевченківський район, пров.Шишкінський, буд.3-А, ЄДРПОУ 31032760) на користь Комунального підприємства «Київпастранс» (04070, м.Київ, Подільський район, вул.Набережне Шосе, буд.2, ЄДРПОУ 31725604) в особі Куренівського тролейбусного ремонтно-експлуатаційного депо (код 23390156) заборгованість з орендної плати в сумі 3100,20 грн., заборгованість з відшкодування вартості електричної енергії в розмірі 143,89 грн., заборгованість за холодне водопостачання в сумі 20,22 грн. та судовий збір в сумі 1275, 88 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 12.08.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 17.08.2015р.

Суддя Любченко М.О.