Рішення

від 11.08.2015 по справі 910/16706/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.08.2015Справа №910/16706/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче

підприємство "ХІМЕК"

до Національної Дитячої спеціалізованої лікарні "Охматдит" МОЗ України

про стягнення 168 700,00 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Представники сторін:

від позивача Мала Людмила Миколаївна за дов. №б/н від 16.06.2015 р., договір №б/н від\

16.06.2015 р. про надання правової допомоги;

від відповідача Курінна В.А. - представник (дов. № 408 від 19.05.2015 р.)

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "ХІМЕК" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Національної Дитячої спеціалізованої лікарні "Охматдит" МОЗ України про стягнення 168 700,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.07.2015 р. порушено провадження у справі № 916/16706/15 , розгляд справи призначено на 14.07.2015 р.

У судове засідання 14.07.2015 р. представник відповідача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

14.07.2015 р. через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з підстав відсутності належного бюджетного фінансування особи відповідача та клопотання про відкладення розгляду справи. Клопотання судом задоволено.

Позивачем у даному судовому засіданні подано клопотання про покладення на відповідача витрат на правову допомогу допомогу у розмірі 16 870 грн.

У зв'язку із нез'явленням у судове засідання відповідача, невиконанням вимог ухвали суду, суд відповідно до ст. 77 ГПК України відклав розгляд справи на 11.08.2015 р., про що виніс відповідну ухвалу.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, в судовому засіданні 11.08.2015 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд, -

ВСТАНОВИВ:

26.10.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничим підприємством «Хімек» (далі - постачальник, позивач) та Національною дитячою спеціалізованою лікарнею «Охмадит» (далі - замовник, відповідач) був укладений договір про закупівлю товарів за державні кошти № 26/10/1 від 26.10.2012 р. (далі-Договір).

Згідно п. 1.1 Договору, постачальник зобов'язується поставити замовнику устаткування медичне хірургічне та ортопедичне код 33.10.1 , а замовник зобов'язується прийняти та оплатити товар та вартість інших елементів пов'язаних з виконанням зобов'язань по договору безпосередньо постачальником.

Як встановлено у п. 3.2. Договору, вартість Договору складає 168 700, 00 грн.

Відповідно до п. 4.1. Договору в залежності від дати та обсягу надходження бюджетних коштів оплата товару здійснюється замовником шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника в розмірі до 30% загальної вартості а термін не більше 3 місяців.

За змістом п. 5.1., 6.1. Договору сторони погодили, що позивач поставляє товар не пізніше 31.12.2012 року, а відповідач оплачує його вартість.

На виконання умов Договору, позивач здійснював відповідачеві поставку товару на умовах Договору, що підтверджується наданою до матеріалів справи копією видаткової накладної № РН-001888 від 12.12.2012 р.

В порушення умов договору, постачальником не здійснено у оплату вартості поставленого за Договором товару.

Вказана заборгованість відповідачем не погашена, доказів іншого суду не надано.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Отже, внаслідок укладення Договору між сторонами виникли цивільні права та обов'язки.

Вказаний договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Під час судового розгляду справи судом було встановлено, що свої зобов'язання щодо оплати коштів за поставлений позивачем товар, відповідач у встановлений строк не виконав.

Станом на день розгляду справи, сума основної заборгованості за Договором становить 168 700, 00 грн.

Факт порушення відповідачем договірних зобов'язань судом встановлено.

За відсутності доказів зворотного, несплата вартості наданих послуг вважається судом невиконанням умов Договору.

Крім того, дана позиція суду підтверджується позицією Вищого господарського суду України, викладеної в Оглядовому листі Вищого господарського суду України № 01-06/374/2013 від 18.02.2014р. «Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України)», де у п.5 зазначено наступне.

Згідно з частиною першої статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 названого Кодексу і статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Враховуючи викладене, відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання (постанова Вищого господарського суду України від 23.08.2012 N 15/5027/715/2011).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 N 11/446 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005.

Таким чином, викладені у відзиві заперечення відповідача щодо відсутності коштів бюджетного фінансування не приймаються судом.

За таких обставин, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості в розмірі 168 700, 00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Положеннями статті 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 16 870,00 грн. витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Згідно п. 6.3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Згідно договору про надання правової допомоги від 16.06.2015 р., укладеного між ТОВ НВП «Хімек» (клієнт) та Адвокатським об'єднанням «Адвокатська компанія «ВЕРУМ» (компанія), зокрема, п.1.1. компанія згідно з цим договором зобов'язується надати послуги з консультування клієнта та захисті його прав та інтересів з питання невиконання НДСЛ «Охмадит» договору № 26/10/1 від 26.10.2012 р. та включає в себе проведення досудової роботи, підготовку позовної заяви, представництво інтересів клієнта в господарському суді міста Києва.

Ордером серія ДП № 743/000014, виданим АО «АК «ВЕРУМ» 16.06.2015 р., адвокат Мала Л.М. уповноважена надати ТОВ НВП «Хімек» правову допомогу у Господарському суді міста Києва.

У пункті 3 статті 48 ГПК України передбачено, що витрати які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Відповідно до частини 2 статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Відповідно до абз. 3 пункту 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 N01-8/973 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права" у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Як вбачається з платіжного доручення № 848 від 10.07.2015 р. ТОВ НВП «Хімек» 10.07.2015 р. сплатило грошові кошти в розмірі 16870,00 грн. за надання правової допомоги за договором від 16.06.2015 р. на користь «Адвокатської компанії «ВЕРУМ».

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що розмір сплаченої вартості адвокатських послуг є неспіврозмірним та явно завищеним, а тому зважаючи на обсяг зібраних доказів, що зумовлюють визначення предмету та підстав даного позову, суд вважає за розумну необхідність зменшити розмір судових витрат в частині оплати послуг адвоката до 5% від ціни позову, тобто до 8435, 00 грн.

Приймаючи до уваги все вище викладене, суд прийшов до висновку, що вимога позивача про компенсацію витрат на правову допомогу є обґрунтованою, однак такою, що підлягає задоволенню частково.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, оскільки позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охмадит» МОЗ України (01135, м. Київ, вул. В'ячеслава Чорновола, 28/1; ідентифікаційний код 01994089) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Хімек» (03035, м. Київ, вул. Кавказька, 11, кв. 4; ідентифікаційний код 16481527) 168 700 (сто шістдесят вісім тисяч сімсот) грн. 00 коп. основного боргу, 8 435 (вісім тисяч чотириста тридцять п'ять) грн. 00 коп. витрат на правову допомогу та 3 374 (три тисячі триста сімдесят чотири) грн. 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення

складено 17.08.2015 р.

Суддя Ю.В. Картавцева