Рішення

від 19.08.2015 по справі 910/19380/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.08.2015Справа №910/19380/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІТНЕС ЗДОРОВ'Я»

до Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Центральне регіональне управління» Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»

про стягнення 149 887,60 грн.

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача: Есауленко М.В.- представник за довіреністю від 23.02.15

від відповідача: не з'явились

В судовому засіданні 19.08.2015 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІТНЕС ЗДОРОВ'Я» до Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Центральне регіональне управління» Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про стягнення 149 887,60 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між сторонами було укладено договір № 32809 на розрахунково-касове обслуговування від 01.07.2013 р. За доводами позивача, ТОВ «ФІТНЕС ЗДОРОВ'Я» у системі «Клієнт-банк» 16.03.2015 р. були створені та подані відповідачу для проведення платіжні доручення на перерахування грошових коштів з поточного рахунку клієнта № 26003017518301 на загальну суму 135 250,86 грн. Проте, відповідачем в порушення умов договору та норм чинного законодавства, вказані платіжні доручення не біли виконані. На претензію позивача щодо неналежного виконання зобов'язань за договором, відповідачем зі значним запізненням була надана 04.06.2015 р. формальна відповідь, в якій зазначено про те, що банк намагається здійснювати платежі клієнтів та сподівається на подальшу співпрацю. У зв'язку з невиконанням договірних зобов'язань з боку відповідача, позивач звернувся до суд з вимогами про зобов'язання ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» перерахувати грошові кошти згідно з платіжними дорученнями, а також про стягнення з відповідача пені у розмірі 13 525,09 грн та 3 % річних у розмір 1 111,65 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 29.07.2015 за вказаною позовною заявою порушено провадження у праві № 910/19380/15 та призначено до розгляду у судовому засіданні на 19.08.2015.

У судове засіданні 19.08.2015 з'явився представник позивача, вимоги ували суду виконав, надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав.

Відповідач не забезпечив явку уповноваженого представника у судове засідання, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0405029127018, з якого вбачається, що відповідач отримав ухвалу суду 03.08.2015. Клопотання про відкладення від відповідача не надходило.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

01 липня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІТНЕС ЗДОРОВ'Я» (надалі - позивач, клієнт) та Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» в особі відділення № 61 Філії «Центральне регіональне управління» Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (надалі - відповідач, банк) було укладено договір на розрахунково-касове обслуговування № 32809 (надалі - договір), умовами якого передбачено, що банк відкриває клієнту поточний рахунок у національній валюті № 26003017518301 та зобов'язується здійснювати його розрахунково-касове обслуговування, а клієнт зобов'язується оплачувати послуги банку відповідно до тарифів банку в порядку і на умовах, визначених договором.

Відповідно до п. 2.1. договору, банк здійснює розрахунково-касове обслуговування рахунків в операційний день банку у порядку і на умовах, визначених чинним законодавством України та банківськими правилами.

Згідно п. 3.3.2 договору, банк зобов'язується вести комплексне розрахунково-касове обслуговування рахунку та виконувати за дорученням клієнта розрахункові, касові та інші операції, які не суперечать та передбачені для даного виду рахунків чинним законодавством України та банківськими правилами. Надання інших послуг, що безпосередньо не відносяться до розрахунково-касового обслуговування (кредитування, операції з цінними паперами, факторинг, лізинг та інші операції), здійснюється на підставі окремих договорів, укладених між банком і клієнтом.

Банк зобов'язується здійснювати розрахунково-касове обслуговування рахунків у визначений внутрішніми документами банка робочий час з 9-00 до 15-00 крім суботи, неділі та святкових і неробочих днів (п. 3.3.3 договору).

Умовами п. 5.1. договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє протягом невизначеного строку (п. 8.1 договору).

05 липня 2013 року сторони уклали додатковий договір № 1 до договору, відповідно до умов якої банк зобов'язується здійснювати розрахункове обслуговування клієнта в системі електронних платежів "Клієнт-Банк", а саме здійснювати розрахункові операції за дорученням клієнта з використанням розрахункових документів в електронній формі, що передаються по каналам електронного зв'язку.

За доводами позивача, ТОВ «ФІТНЕС ЗДОРОВ'Я» у системі «Клієнт-банк» 16.03.2015 р. були створені та подані відповідачу для проведення платіжні доручення на перерахування грошових коштів з поточного рахунку клієнта № 26003017518301 на загальну суму 135 250,86 грн, а саме: № 32 на суму 44 045,85 грн з призначенням платежу: «єдиний податок з юридичних осіб»; № 30 на суму 2872,26 грн з призначенням платежу: «податок на дохід за лютий 2015 р.»; № 31 на суму 297,96 грн з призначенням платежу «військовий збір 1,5% - 297,96 грн. із зарплати за лютий 2015 р.»; № 33 на суму 8 034,79 грн з призначенням платежу «внески ЄСВ 3,6%-715,08; 36,85%-7319,71 зарплата за лютий 2015 р.»; № 34 на суму 80 000,00 грн з призначенням платежу « оренда приміщення згідно договору ДГ-9.13».

Позивач звернувся до відповідача з претензією з вимогою виконати платіжні доручення у відповідності до умов договору. Відповідачем була надана відповідь, в якій зазначено про те, що банк намагається здійснювати платежі клієнтів та сподівається на подальшу співпрацю, однак ця відповідь не містила посилань на норми чинного законодавства та пояснень причин невиконання платіжних доручень.

Оскільки, зобов'язання за договором щодо виконання платіжних доручень так і не були виконанні відповідач, позивач звернувся до суду з вимогами зобов'язати відповідача здійснити перерахування коштів згідно з платіжними дорученнями.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 3209 на розрахунково-касове обслуговування від 01.07.2013 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором банківського рахунка.

Так, згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст. 1066 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Згідно з ч. 3 ст. 1068 Цивільного кодексу України, банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Статтею 1073 Цивільного кодексу України передбачено, у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 1074 Цивільного кодексу України, обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

За платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту (ч. 1 ст. 1089 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 1091 Цивільного кодексу України, банк, що прийняв платіжне доручення платника, повинен перерахувати відповідну грошову суму банкові одержувача для її зарахування на рахунок особи, визначеної у платіжному дорученні.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Пунктом 8.4 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено, що міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів.

У разі невиконання або неналежного виконання платіжного доручення клієнта банк несе відповідальність відповідно до цього Кодексу та закону (ч. 1 ст. 1092 Цивільного кодексу України).

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач в порушення вимог п. 8.1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» вчасно не виконав платіжні доручення позивача: № 32 на суму 44 045,85 грн з призначенням платежу: «єдиний податок з юридичних осіб»; № 30 на суму 2872,26 грн з призначенням платежу: «податок на дохід за лютий 2015 р.»; № 31 на суму 297,96 грн з призначенням платежу «військовий збір 1,5% - 297,96 грн. із зарплати за лютий 2015 р.»; № 33 на суму 8 034,79 грн з призначенням платежу «внески ЄСВ 3,6%-715,08; 36,85%-7319,71 зарплата за лютий 2015 р.»; № 34 на суму 80 000,00 грн з призначенням платежу « оренда приміщення згідно договору ДГ-9.13».

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо переказу коштів у передбачені законодавством України строки, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахування коштів, згідно з платіжними дорученнями підлягає задоволенню.

Позивачем також заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 13 525,09 грн та 3 % річних у розмір 1 111,65 грн за неналежне виконання умов договору, на підставі ст. 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ст. ст. 625, 1092 ЦК України.

За правилами ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 1092 Цивільного кодексу України у разі невиконання або неналежного виконання платіжного доручення клієнта банк несе відповідальність відповідно до цього Кодексу та закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст. 32.2 Закону України "Про платіжні системи та перекази коштів України", у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим законом строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10% від суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Згідно зі ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Оскільки розмір процентів за користування чужими грошовими коштами не встановлений договором, то вони підлягають оплаті у розмірі, встановленому ст. 625 ЦК України.

Підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов'язання, яке визначається ст. 610 ЦК України, відповідно до якої порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Оскільки фактичні обставини справи свідчать про порушення відповідачем строків надання послуг, визначених як законом, так і договором, то суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 1 111,65 грн та пені у розмірі 13 525,09 грн за розрахунком позивача, з яким погоджується суд.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення", рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідач жодних обґрунтованих заперечень та належних доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

Отже, оцінивши всі надані докази та пояснення в їх сукупності, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач -установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними та допустимими доказами належного виконання ними своїх зобов'язань за договором, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32 , 33 , 44, 75, 49 , 82 - 85 ГПК України , господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» (04050, м. Київ, вул. Артема, буд. 60; ідентифікаційний код 09807856) перерахувати з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІТНЕС ЗДОРОВ'Я» (01601, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 3; ідентифікаційний код 38799981) № 26003017518301, відкритому у Банку ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», грошові кошти на користь:

Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва (код ЄДРПОУ 38004897; рахунок № 31413698700007 в ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО 820019) у розмірі 44 045 (сорок чотири тисячі сорок п'ять) грн 85 коп.;

Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва (код ЄДРПОУ 38004897; рахунок № 33112340700007 в ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО 820019) у розмірі 2 872 (дві тисячі вісімсот сімдесят дві) грн 26 коп.;

Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва (код ЄДРПОУ 38004897; рахунок № 31112063700007 в ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО 820019) у розмірі 297 (двісті дев'яносто сім) грн 96 коп.;

Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (код ЄДРПОУ 38748591; рахунок № 37192201002655 в ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО 820019) у розмірі 8 034 (вісім тисяч тридцять чотири) грн 79 коп.;

Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕДІНВЕСТ РІЕЛЕСТЕЙТ» (код ЄДРПОУ 36258174; п/р 26001014038020 у філії AT «Укрексімбанк» у м. Києві, МФО 380333) у розмірі 80 000 (вісімдесят тисяч) грн 00 коп.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (04050, м. Київ, вул. Артема, буд. 60; ідентифікаційний код 09807856) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІТНЕС ЗДОРОВ'Я» (01601, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 3; ідентифікаційний код 38799981) пеню - у розмірі 13 525 (тринадцять тисяч п'ятсот двадцять п'ять) грн 09 коп., 3% річних у розмірі 1 111 (одна тисяча сто одинадцять) грн 65 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 997 грн 75 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.08.2015 р.

Суддя Пукшин Л.Г.