Рішення

від 19.08.2015 по справі 910/19290/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.08.2015Справа №910/19290/15

За позовом Черкаської торгово-промислової палати

до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»

про стягнення 213 619,17 грн.

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача: Литвин Б.О. - представник за довіреністю від 22.07.15

від відповідача: не з'явились

В судовому засіданні 19.08.2015 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Черкаської торгово-промислової палати про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» суми вкладу та процентів у розмірі 213 619,17 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між сторонами було укладено договір банківського вкладу «Класичний» № 3-1 від 04.01.2013 р. за умовами якого позивач надав банку суму грошових коштів у розмірі 200 000,00 грн у тимчасове користування на умовах терміновості, платності та зворотності, а банк зобов'язався виплатити клієнту таку суму та проценти, нараховані на неї. Строк дії договору згідно з п. 1.4. встановлений до 05.03.2013 р. У період з 04.01.2013 по 05.05.2015 до вказаного договору сторонами укладалися додатки, якими продовжено дію договору до 05.06.2015 р. За доводами позивача, відповідачем порушення умов договору не виплачено позивачу як вкладнику за договором процентів у розмірі 13 619,17 грн та не повернуто суми вкладу - у розмірі 200 000,00 грн. З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з претензіями щодо повернення суми кредиту та процентів, які залишені без реагування. А тому позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача грошові кошти у сумі 213 619,17 грн, з яких: сума вкладу - 200 000,00 грн; проценти за вкладом 13 619,17 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 29.07.2015 за вказаною позовною заявою порушено провадження у праві № 910/19290/15 та призначено до розгляду у судовому засіданні на 19.08.2015.

У судове засіданні 19.08.2015 з'явився представник позивача, який надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав.

Відповідач не забезпечив явку уповноваженого представника у судове засідання, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0405029127018, з якого вбачається, що відповідач отримав ухвалу суду 03.08.2015. Клопотання про відкладення від відповідача не надходило.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

04 січня 2013 року між Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» (надалі - банк, відповідач) та Черкаською торгово-промисловою палатою (надалі - клієнт, позивач) був укладений договір банківського вкладу «Класичний» № 3-1 (надалі - договір), за умовами якого клієнт надає банку суму грошових коштів (надалі - вклад) у тимчасове користування на умовах терміновості, платності та зворотності, а банк виплачує клієнту таку суму та проценти, нараховані на неї.

На суму вкладу в розрізі вкладних траншів банк нараховує проценти, розмір яких обумовлюється сторонами в додатках, що є невід»ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п. 1.2 зазначеного договору вклад складається з вкладних траншів, що розміщені клієнтом згідно з умовами цього договору. Вкладний транш є сумою грошових коштів, що переказана клієнтом на вкладний рахунок в порядку та умовах, передбачених цим договором та додатками до нього, укладеними в рамках цього договору і які є його невід'ємною частиною.

Строк дії договору у п. 1.4 встановлено до 05.02.2013 р.

У п. 1.5 договору сторони погодили, що в додатках, які укладаються на підставі цього договору, визначаються наступні умови: номер транзитного рахунку, який відкривається клієнту для розміщення транзитного траншу; сума коштів, які перераховуються на вкладний рахунок (сума вкладного траншу); строк, на який розміщується транш; процентна ставка, яка нараховується на вкладний транш, розмір ставки у разі дострокового витребування вкладеного траншу за ініціативою клієнта та при наявності згоди банку; термін виплати процентів; іншу умови.

Проценти за коштами клієнта в національній валюті України нараховуються за методом факт/факт. Проценти за цим договором нараховуються лише на залишок грошових коштів на вкладному рахунку (п. 2.2. договору).

Відповідно до п. 2.3 договору, нарахування процентів за вкладом проводяться від дня, наступного за днем надходження вкладного траншу у банк, до дня, який передує його повернення клієнта або списанню з рахунку клієнта, відповідно до строку вкладного траншу, що вказаний у відповідному додатку.

Згідно п. 3.1. договору, при закінченні строку розміщення вкладного траншу повернення вкладного траншу здійснюється банком шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок клієнта, що вказаний в розділі 7 цього договору, або ж на інший поточний рахунок, вказаний у листі клієнта.

При настанні терміну, вказаного в п. 1.4 цього договору, строк дії договору може бути продовжений за згодою сторін шляхом укладення відповідного договору (п. 3.2. договору).

Як вбачається з матеріалів справи у період з 04.01.2013 по 05.05.2015 до вказаного договору сторонами укладалися додатки, якими визначалися розмір траншу, нарахування процентів та строк повернення вкладу.

Так, зокрема, у додатку №1 від 04.01.2013 р. сторонами визначено, що клієнт не пізніше 04.01.2013 р. здійснює перерахування грошових коштів зі свого поточного рахунку через транзитний рахунок на вкладний рахунок у банку № 2610707188001 у розмірі 200 000,00 грн. на вказану суму грошових коштів нараховуються проценти виходячи із процентної ставки 27% річних.

Додатком № 5 від 09.09.2013 р. сторони дійшли згоди вважати правильний номер договору банківського вкладу «Класични» від 04.01.2013 р. - 258-2-1.

Додатком № 17 від 05.05.2015 р. продовжено дію договору до 05.06.2015 р., та встановлено процентну ставку у розмірі 9,5 % річних.

Відповідно до п. 5.4 договору клієнт зобов'язаний надати банку письмову вимогу щодо повернення вкладу не пізніше, ніж за один банківський день до дати закінчення строку повернення вкладу.

За доводами позивача, що підтверджується матеріалами справи, позивач звернувся до відповідача з претензіями від 03.06.2015 № 153\01.4.-7 та від 08.06.2015 № 158/-1.4-7 з вимогою про припинення дії договору та повернення суми вкладу та процентів. Вказані претензії були зареєстровані відповідачем відповідно 03.06.2015 та 08.06.2015, однак вимоги позивача не були задоволенні, сума вкладу та проценти не були перераховані на рахунок, вказаний у вимозі позивача. У зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 213 619,17 грн, з яких: сума вкладу - 200 000,00 грн; проценти за вкладом 13 619,17 грн

Отже, спір виник внаслідок того, що на думку позивача, відповідач зобов'язання за договором вкладу не виконав та грошові кошти у строки визначені договором на рахунок позивача не перерахував.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно з ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Згідно з ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Згідно із частиною першою статті 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Відповідно до частини п'ятої статті 1061 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

У п. 2., 3 додатку № 17 від 05.05.2015 до договору визначено, що на суму грошових коштів вказаних у п. 1 додатку № 1, банком нараховується проценти виходячи із процентної ставки у розмірі 9,5% річних. Виплата клієнту нарахованих процентів здійснюється банком щомісячно, в останній робочий день кожного місяця.

Як вже зазначалося вище додатком № 17 від 05.05.2015 р. продовжено дію договору до 05.06.2015 р

Згідно з приписами п. 4.2. договору після закінчення строків надання вкладних траншів, що обумовлюються сторонами в додатках та є невід'ємною частиною цього договору, банк зобов'язаний повернути суму вкладних траншів на умовах, зазначених у цьому договорі та у додатках.

У відповідності до ст.ст. 526 , 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України ).

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи пунктів 4.2. договору з урахуванням додатку № 17 строк виконання відповідачем зобов'язань щодо перерахування на рахунок позивача суму вкладу та нарахованих процентів станом на момент вирішення спору настав.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач взяті на себе зобов'язання за договором вкладу не виконав, зокрема не виплатив позивачу, у строки визначені договором, вклад та нараховані проценти (належним чином завірені виписки по особовому рахунку містяться в матеріалах справи).

Відповідно до частини 3 статті 1058 ЦК України до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Згідно з положеннями ст. 1074 Цивільного кодексу України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Частиною 2 статті 59 Закону України "Про банки і банківську" регламентовано, що діяльність зупинення власних видаткових операцій банку за його рахунками, а також видаткових операцій за рахунками юридичних або фізичних осіб здійснюється лише в разі накладення арешту відповідно до частини першої цієї статті, крім випадків, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму". Зупинення видаткових операцій здійснюється в межах суми, на яку накладено арешт, крім випадків, коли арешт накладено без встановлення такої суми.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З огляду на викладене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми вкладу у розмірі 200 000,00 грн та нарахованих процентів у розмірі 13 619,17 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення", рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідач жодних обґрунтованих заперечень та належних доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

Отже, оцінивши всі надані докази та пояснення в їх сукупності, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач -установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними та допустимими доказами належного виконання ними своїх зобов'язань за договором, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32 , 33 , 44, 75, 49 , 82 - 85 ГПК України , господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (04050, м. Київ, вул. Артема, буд. 60; ідентифікаційний код 09807856) на користь Черкаської торгово-промислової палати (18002, м. Черкаси, вул.. Леніна, буд. 105; ідентифікаційний код 02944946) грошові кошти (вклад) у розмірі 200 000 (двісті тисяч) грн 00 коп.; проценти нараховані на вклад у розмірі 13 619 (тринадцять тисяч шістсот дев'ятнадцять) грн 17 коп. та витрат по сплаті судового збору у розмірі 4 272 (чотири тисячі двісті сімдесят дві) грн 38 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.08.2015 р.

Суддя Пукшин Л.Г.