Рішення

від 12.08.2015 по справі 910/16903/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.08.2015Справа № 910/16903/15

Суддя Господарського суду міста Києва Карабань Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні при секретарі Змієвській Т.П. справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КЛІНІКА СІМЕЙНОЇ МЕДИЦИНИ «ЗДРАВИЦЯ» до публічного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ГАРАНТ-АВТО» про стягнення 121491,94 грн, за участю представників:

від позивача - Манжула А.М. (довіреність від 27.07.2015 № 483);

від відповідача - не з'явилися,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2015 року до Господарського суду міста Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «КЛІНІКА СІМЕЙНОЇ МЕДИЦИНИ «ЗДРАВИЦЯ» (далі - позивач / ТОВ «КСМ «ЗДРАВИЦЯ» / виконавець) з позовом до публічного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ГАРАНТ-АВТО» (далі - відповідач / ПАТ «УСК «ГАРАНТ-АВТО» / замовник) про стягнення з останнього заборгованості в сумі 191075,50 грн, з яких: 69583,56 грн - основний борг; 8848,49 грн - пеня; 2084,00 грн - 3 % річних; 110559,45 грн - втрати від інфляції. Також позивач просить суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору та послуг адвоката на відповідача.

Позов мотивований порушенням відповідачем грошового зобов'язання за договором від 03.02.2014 № 93/1/2014 МА про надання медичної допомоги та забезпечення медикаментами застрахованим особам за програмами добровільного медичного страхування.

14 липня 2015 року до господарського суду надійшла заява позивача від 14.07.2015 № 457 про зменшення позовних вимог в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до вказаної заяви позивачем заявлено до стягнення 121491,94 грн, з яких: 69583,56 грн - основний борг; 8848,49 грн - пеня; 2084,00 грн - 3 % річних; 40975,89 грн - втрати від інфляції.

Заява позивача від 14.07.2015 № 457 судом прийнята, а тому спір розглядається з урахуванням зменшення позовних вимог.

До господарського суду 11 серпня 2015 року надійшло клопотання позивача від 10.08.2015 № 552 про витребування податкової звітності.

Суд, дослідивши клопотання від 10.08.2015 № 552, дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, оскільки матеріали справи містять достатньо документів для правильного вирішення спору.

Ухвали у даній справі надсилалися, зокрема відповідачеві на його адресу місцезнаходження, яка відповідає відомостям, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а відтак, в силу ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце належним чином. Крім того, в матеріалах справи містяться повідомлення поштового зв'язку про вручення представникам відповідача поштових відправлень суду завчасно.

Однак, відповідач в жодне судове засідання свого повноважного представника не направив, обґрунтованих письмових пояснень із зазначенням поважних причин неявки його представника у судові засідання до суду не подав, правом, наданим ст. 59 ГПК України, не скористався, відзиву на позов від останнього до суду не надійшло, а тому, відповідно до положень ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 12 серпня 2015 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вивчивши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, заслухавши повноважного представника позивача, судом встановлено таке.

Між ТОВ «КСМ «ЗДРАВИЦЯ» та ПАТ «УСК «ГАРАНТ-АВТО» укладено договір від 03.02.2014 № 93/1/2014 МА про надання медичної допомоги та забезпечення медикаментами застрахованим особам за програмами добровільного медичного страхування (далі - договір), у відповідності до предмета якого виконавець зобов'язується надавати необхідну медичну допомогу (в тому числі амбулаторно-поліклінічну та невідкладну медичну допомогу), медичні послуги та забезпечувати медикаментами осіб (далі - медичні послуги), застрахованих за чинними полісами страхування замовника (далі - застраховані особи), а замовник зобов'язується сплачувати надані послуги згідно з умовами договору (п. 1.1 договору).

Вартість медичної допомоги та (або) медичних послуг, наданих виконавцем застрахованій особі, визначається на підставі тарифів (додаток № 1), узгоджених із замовником (п. 4.1 договору).

Згідно з п. 4.2 договору вартість медикаментів, наданих виконавцем застрахованій особі, визначається на підставі погоджених у договорі умов на формування тарифів на медикаменти згідно з п. 4.5 Договору.

Як передбачено сторонами у п. 4.3 договору, щомісячно до 5 (п'ятого) числа місяця, наступного за звітним, виконавець за фактом надання медичних послуг надає замовнику звітно-фінансові документи для оплати наданих медичних послуг та оплати наданих застрахованим особам медикаментів, а саме:

- рахунок для оплати фактично наданих медичних послуг та рахунок для оплати фактично наданих медикаментів застрахованим особам замовника у звітному періоді, завірений підписом уповноваженої особи та відбитком печатки виконавця (п. 4.3.1 договору);

- акт виконаних робіт та акт про наданні медичні послуги (у двох примірниках за формою, що є додатком № 2), що включає ПІБ застрахованих осіб, номери полісів, перелік, вартість та кількість наданих медичних послуг протягом звітного місяця, загальну вартість отриманих послуг кожною застрахованою особою та всього до сплати з урахуванням знижки (якщо така є), завірений підписом уповноваженої особи та відбитком печатки виконавця (п. 4.3.2 договору);

- акт виконаних робіт та зведений звіт (у двох примірниках за формою, що є додатком № 3), що включає ПІБ застрахованих осіб, номери полісів, перелік, вартість та кількість наданих медикаментів протягом звітного місяця, загальну вартість отриманих медикаментів кожною застрахованою особою та всього до сплати з урахуванням знижки (якщо така є), завірений підписом уповноваженої особи та відбитком печатки виконавця (п. 4.3.3 договору);

- первинну документацію на кожну застраховану особу: копії рецептів або факсимільних Заявок Замовника на медикаменти (п. 4.3.4 договору).

Відповідно до підпункту 4.3.5 договору, у разі ненадання або затримки надання виконавцем належним чином оформленої звітно-фінансової документації у зазначений у договорі строк (до 5 числа місяця, наступного за звітним), оплата за надані послуги не здійснюється до надання повного пакету належним чином оформленої звітно-фінансової документації.

Згідно з підпунктом 4.3.4 договору замовник розглядає надану виконавцем звітно-фінансову документацію протягом 10 (десяти) робочих днів з дати її отримання. У разі погодження уповноважена особа замовника підписує акти виконаних робіт та зведені звіти, засвідчує своїм підписом і відбитком печатки замовника та повертає один екземпляр виконавцю.

Сторонами у п. 4.3 договору встановлено, що замовник здійснює розрахунки з виконавцем протягом 10 (десяти) робочих моменту узгодження сторонами актів виконаних робіт та зведених звітів.

У разі непогодження замовником наданої виконавцем звітно-фінансової документації замовник надає виконавцю акт медико-економічного контролю (додаток № 6) із своїми зауваженнями з обґрунтуванням виявлених порушень протягом 10 (десяти) робочих днів з дня отримання належним чином оформлених звітно-фінансових документів (п. 4.4 договору).

Договір набуває чинності з моменту його укладення обома сторонами і діє безстроково (п. 8.1 договору).

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Виходячи із змісту правовідносин сторін спору, останні є відносинами з надання послуг, тому, права і обов'язки сторін визначаються, у тому числі, положеннями глави 63 Цивільного кодексу України.

Положеннями ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Судом встановлено, що позивачем на виконання своїх зобов'язань за договором надано медичні послуги загальною вартістю 69583,56 грн, що підтверджується такими доказами, засвідчені копії яких містяться у матеріалах справи:

- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 15.03.2014 № ОУ-0000138 на суму 5635,60 грн та акт про надані медичні послуги за період з 01.03.2014 по 15.03.2014;

- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.03.2014 № ОУ-0000172 на суму 7433,50 грн та акт про надані медичні послуги за період з 16.03.2014 по 31.03.2014;

- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 15.04.2014 № ОУ-0000175 на суму 4675,00 грн та акт про надані медичні послуги за період з 01.04.2014 по 15.04.2014;

- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.04.2014 № ОУ-0000210 на суму 1576,50 грн та акт про надані медичні послуги за період з 16.04.2014 по 30.04.2014;

- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.05.2014 № ОУ-0000242 на суму 14766,50 грн та акт про надані медичні послуги за період з 16.05.2014 по 31.05.2014;

- видаткова накладна від 31.05.2014 № РН-0000066 на суму 4341,58 грн та зведений звіт від 31.05.2014 № 1;

- видаткова накладна від 30.06.2014 № РН-0000103 на суму 6169,02 грн та зведений звіт від 30.06.2014 № 1;

- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.06.2014 № ОУ-0000283 на суму 15612,00 грн та акт про надані медичні послуги за період з 01.06.2014 по 30.06.2014;

- видаткова накладна від 31.07.2014 № РН-0000123 на суму 148,51 грн та зведений звіт від 31.07.2014 № 1.

Наведені документи підписані сторонами і скріплені відбитками їх печаток.

Судом також встановлено, що позивачем відповідачеві виставлені такі рахунки-фактури на оплату медичних послуг, згідно із вищенаведеними документами: від 15.03.2014 № СФ-0000154 на суму 5635,60 грн; від 31.03.2014 № СФ-0000211 на суму 7433,50 грн; від 15.04.2014 № СФ-0000220 на суму 4675,00 грн; від 30.04.2014 № СФ-0000251 на суму 1331,85 грн; від 30.04.2014 № СФ-0000273 на суму 1576,50 грн; від 15.05.2014 № СФ-0000285 на суму 7893,50 грн; від 31.05.2014 № СФ-0000310 на суму 14766,50 грн; від 31.05.2014 № СФ-0000318 на суму 4341,58 грн; від 30.06.2014 № СФ-0000392 на суму 6169,02 грн; від 30.06.2014 № СФ-0000396 на суму 15612,00 грн; від 31.07.2014 № СФ-0000456 на суму 148,51 грн (засвідчені копії яких містяться у матеріалах справи).

Спір між сторонами справи, як стверджує позивач, виник внаслідок порушення відповідачем грошового зобов'язання за договором, останній у встановлений п. 4.3 строк медичні послуги не оплатив, що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 69583,56 грн.

Зважаючи на вищенаведені обставини справи, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача вказаної основної заборгованості за договором, а також пені та нарахувань, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі, з урахуванням такого.

Приписами ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Суд відзначає, що жодного підтвердження щодо факту оплати відповідачем наданих позивачем медичних послуг у встановлений п. 4.3 договору строк, сторонами спору суду не надано. Поряд із цим суд зазначає, що у матеріалах справи міститься засвідчена копія акту звірки взаємних розрахунків від 07.11.2014, складеного сторонами, підписаного ними і скріпленого відбитками їх печаток станом на 31 жовтня 2014 року, з якого вбачається, що у відповідача перед позивачем наявна заборгованість у розмірі 69583,56 грн.

За приписами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи (ч. 1 ст. 34 ГПК).

Підсумовуючи сукупність встановлених вище фактичних обставин і норм права, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості сумі 69583,56 грн, яка виникла внаслідок прострочення оплати медичних послуг, є правомірною, а тому підлягає задоволенню у повному обсязі, з тих підстав, що позов в цій частині позивачем належним чином доведено, документально підтверджено, і в той же час відповідачем жодними доказами не спростовано.

З огляду на те, що відповідач своїми діями порушив зобов'язання за договором (ст. 610 ЦК України), тому він вважається таким, що прострочив виконання (ст. 612 ЦК України), а відтак є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.

Розглядаючи спір в частині позовної вимоги про стягнення з відповідача пені, суд виходить з такого.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (ч. 1 ст. 546 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Приписом ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Положенням ч. 1 ст. 548 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В свою чергу, договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону).

Таким чином, в силу наведених положень норм права, пеня може бути стягнута лише у тому випадку, коли основне зобов'язання прямо забезпечено неустойкою у договорі, а також встановлено її розмір (встановлено за згодою сторін).

Однак, як встановлено судом, основна заборгованість відповідача виникла внаслідок порушення відповідачем його основного зобов'язання за договором від 03.02.2014 № 93/1/2014 МА, яке сторонами у вказаному правочині неустойкою не забезпечувалося, а тому вимога позивача про застосування до відповідача господарської санкції у вигляді пені, сума якої складає 8848,49 грн, задоволенню не підлягає.

Розглядаючи спір у частині позовних вимог про застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК України, суд виходить з такого.

Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що у правовідносинах сторін договору має місце допущене відповідачем порушення грошового зобов'язання, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача нарахувань, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, є правомірними та підлягають задоволенню у повному обсязі, за розрахунками позивача, доданих до позову (3 % річних) та до заяви про зменшення позовних вимог (інфляційні втрати), а саме: 3 % річних підлягають задоволенню в сумі 2084,00 грн, а втрати від інфляції - 40975,89 грн.

Враховуючи вищевикладене, позов підлягає задоволенню частково.

За приписами ч. 5 ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, відносно розподілення судових витрат, пов'язаних зі сплатою послуг адвоката, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно зі ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру".

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Частинами 1, 2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Так, між позивачем, як замовником, та адвокатом Тімакіною Лілією Володимирівною, як виконавцем, укладено договір від 19.05.2015 № 19/05/15 про надання послуг адвоката, відповідно до предмету якого виконавець зобов'язується надавати замовникові послуги адвоката по представництву інтересів замовника у своїй справі до, зокрема ПАТ «УСК «ГАРАНТ-АВТО», тобто відповідача у даній справі.

Відповідно до п. 4.1 договору від 19.05.2015 № 19/05/15 загальна вартість послуг повіреного за цим договором визначається у розмірі 95000,00 грн.

Вартість юридичних послуг, визначена у п. 4.1 договору від 19.05.2015 № 19/05/15, сплачується виконавцем замовнику у такому порядку: протягом 3 (трьох) календарних днів з дня укладання цього договору замовник зобов'язується сплатити виконавцеві суму, що зазначена у п. 4.1 цього договору, по кожному позову окремими платежами.

Так, в матеріалах справи міститься платіжне доручення від 17.07.2015 № 39, з якого вбачається, що позивач на підставі договору від 19.05.2015 № 19/05/15 перерахував на користь адвоката грошові кошти в сумі 50000,00 грн за позов до ПАТ «УСК «ГАРАНТ-АВТО».

Таким чином, позивач просить суд покласти витрати по сплаті адвокатських послуг в сумі 50000,00 грн на відповідача.

Суд, розглядаючи дану вимогу позивача, виходить з такого.

У листі Вищого господарського суду України від 13.02.2002 № 01-8/155 «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів та внесення змін і доповнень до деяких інформаційних листів» наведена така позиція: «вирішуючи питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням матеріалів конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи» (п. 11 вказаного листа).

Так, у матеріалах справи міститься засвідчена копія звіт виконавця до акту виконаних робіт від 28.07.2015, з п. 3 якого вбачається, що загальна вартість послуг адвоката, які полягають у вивченні матеріалів для підготовки позовної заяви (4 години); написанні позовної заяви (3 години), відправці позовної заяви та додатків до неї відповідачеві (1 година), подачі позовної заяви до канцелярії суду (1 година), зустрічі з представником позивача з метою отримання витягу щодо відповідача у реєстраційній службі (3 год), підготовці інших документів на виконання ухвали про порушення провадження у даній справі та збору доказів (3 години), складає 45000,00 грн, а не 50000,00 грн.

У пункті 3 Правил адвокатської етики, затверджених Установчим З'їздом адвокатів України від 17.11.2012, передбачено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час на виконання доручення.

Отже, як зазначено вище договір про надання послуг адвоката укладено із Тімакіною Л.В., однак, у матеріалах справи не міститься жодного документу, поданого до суду позивачем, із підписом вказаного адвоката. Крім того, у жодному судовому засіданні адвокат Тімакіна Л.В. участь не брала.

Отже, в сукупності наведених вище норм права, обставин та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката, є достатньо завищеними та неспіврозмірними, порівняно з ціною позову та складністю справи. Поряд із цим суд враховує, що витирати на адвоката складають 41,2 % ціни позову (з урахуванням зменшення), а від розміру, який підлягає задоволенню, - 44,4 %.

За таких обставин, суд, з урахуванням матеріалів даної справи, зокрема, ціни позову та виходячи з розумної необхідності судових витрат для даної справи, вирішив обмежити розмір витрат на адвоката, які підлягають покладенню на відповідача, до 10 % ціни позову та, при цьому врахувати приписи ч. 5 ст. 49 ГПК України, з тих підстав, що розмір, який позивач сплатив адвокатові, не є безумовною підставою для відшкодування йому судом таких витрат у повному розмірі, оскільки розмір таких витрат має бути доведений та документально обґрунтований з урахуванням співрозмірності.

Таким чином, витрати по сплаті послуг адвоката покладаються на відповідача у розмірі 11264,35 грн.

Керуючись статтями 33-34, 43-44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ГАРАНТ-АВТО» (01042, м. Київ, провулок Новопечерський, буд. 19/3; ідентифікаційний код 16467237, з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КЛІНІКА СІМЕЙНОЇ МЕДИЦИНИ «ЗДРАВИЦЯ» (01015, м. Київ, вул. Старонаводницька, буд. 13, приміщення 126 В, в літері А, секція Д; ідентифікаційний код 36845496, на будь-який його рахунок, виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) основну заборгованість в сумі 69583,56 (шістдесят дев'ять тисяч п'ятсот вісімдесят три) грн 56 коп.; 3 % річних в сумі 2084,00 (дві тисячі вісімдесят чотири) грн 00 коп.; втрати від інфляції в сумі 40975,89 (сорок тисяч дев'ятсот сімдесят п'ять) грн 89 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 2252,87 (дві тисячі д) грн 85 коп.; витрати по сплаті послуг адвоката в сумі 11264,35 (одинадцять тисяч двісті шістдесят чотири) грн 35 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18 серпня 2015 року.

Суддя Я.А. Карабань