Рішення

від 19.08.2015 по справі 916/2603/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" серпня 2015 р.Справа № 916/2603/15

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Матрікс - ВП-3В» ;

до відповідача: Приватного підприємства „ДорлідерВ» ;

про стягнення 203 778,05 грн.

Суддя Оборотова О.Ю.

В судових засіданнях приймали участь представник

Від позивача: - ОСОБА_1 - довіреність від 15.04.2015р.

Від відповідача : - не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю „Матрікс - ВП-3В» звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства „ДорлідерВ» про стягнення 203 778,05грн., яка складається з суми основної заборгованості 116 185,22грн., 3% річних в розмірі 4822,48грн., інфляційні 82 770,35грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.06.2015р. порушено провадження у справі №916/2603/15.

Представник відповідача у судові засідання не з'явився, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав, відповідач свого права на захист не використав, хоч і повідомлявся про час та місце проведення судового засідання належним чином шляхом надіслання ухвал суду на юридичну адресу, у зв'язку з чим справа розглядається за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

У судовому засіданні 19.08.2015р. після виходу судді з нарадчої кімнати було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив .

15 жовтня 2013р. між Товариством з обмеженою відповільністю „Матрікс -ВП-3В» (Субпідрядник) та Приватним підприємством „ДорлідерВ» (Генпідрядник) було укладено договір субпідряду № 15/10-2, згідно якого Субпідрядник, взяв на себе зобов'язання виконати власними силами та засобами поточний середній ремонт автомобільних доріг державного Н- 11 Дніпропетровськ -Миколаїв (через Кривий Ріг) км268+663 - 271+720 (далі роботи), а Генпідрядник зобов'язався прийняти і здійснити оплату цих робіт.

Пунктом 12.1. Договору від 15.10.2013р. передбачено, що строк його дії вступає в силу в день підписання сторонами і є чинним до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Пунктом 2.4. Договору від 15.10.2013р. встановлено, що договірна ціна робіт обґрунтовується розрахунками і відображається у Актах виконаних робіт, які оформлюються і підписуються сторонами Договору.

Відповідно умов п.4.3. Договору від 15.10.2013р. акт виконаних робіт готує Субпідрядник і передає для підписання уповноваженому представнику Генпідрядника. Уповноважений представник Генпідрядника на протязі трьох днів перевіряє реальність акту і підписує його в частині фактично виконаних обсягів робіт.

08.01.2014р. сторони підписали акт виконаних робіт ф.КБ-2в та довідку про вартість будівельних робіт та витрат ф. КБ-3 на суму 117 358,80грн.

Пунктом 4.1. Договору від 15.10.2013р. передбачено, що розрахунки за виконані роботи з Субпідрядником здійснюються Генпідрядником на протязі 3-х днів після підписання акту виконаних робіт.

Пунктом 2.5. Договору від 15.10.2013р. передбачено, що Генпідрядник при проведені розрахунків за Договором з Субпідрядником утримує 1% від вартості робіт на покриття своїх витрат.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає 116 185,22грн. ( 117 358,80 x1%= 1 173 ,58грн. ; 117 358,80 - 1 173 ,58 = 116 185,22грн .)

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, сума 3% річних в розмірі 4822,48грн., інфляційні в розмірі 82 770,35грн.

Враховуючи невиконання відповідачем взятого на себе за договором від 15.10.2013р. обов'язку щодо оплати заборгованості за надані послуги, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Відповідно ст.. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Абзацом 1 ч. 1. ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором від 15.10.2013р. в сумі 116 185,22грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно абз.5, 6 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального праваВ» передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові... Тієї ж позиції дотримується ВСУ у постановах від 04.07.2011 по справі №13/210/10, від 12.09.2011р. по справі № 6/433-42/183 та ВГСУ у постанові від 16.03.2011 по справі № 11/109.

Позивачем було нараховано три відсотки річних на суму простроченого грошового зобов'язання в розмірі 4822,48грн. та інфляційні витрати в сумі 82 770,35грн. Розглянувши надані позивачем розрахунки трьох відсотків річних за прострочення виконання відповідачем прийнятих на себе грошових зобов'язань та інфляційних витрат, суд доходить висновку, що вказані розрахунки було здійснено позивачем обґрунтовано, з урахуванням приписів чинного законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з відповідача трьох відсотків річних в сумі 4822,48грн. та інфляційні витрати в сумі 82 770,35грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За при приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно зі ст.ст. 44,49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 50, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити .

2. Стягнути з Приватного підприємства „ДорлідерВ» (67560, Одеська обл, Комінтернівський р-н, сільрада Красносільська, Цілісний майновий комплекс 21 км Старокиївського шосе, 30А, код ЄДРПОУ 32863396) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Матрікс - ВП-3В» (67625, Одеська обл, Біляївський р-н, с. Дачне, вул Польова, 44, код ЄДРПОУ 34380477) - заборгованість у розмірі 203 778,05грн., яка складається з суми основної заборгованості 116 185,22грн., 3% річних в розмірі 4822,48грн., інфляційні 82 770,35грн.; судовий збір у розмірі 4075,56грн.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20 серпня 2015 р.

Суддя О.Ю. Оборотова