Рішення

від 26.06.2012 по справі 5019/1004/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" червня 2012 р. Справа № 5019/1004/12

Господарський суд Рівненської області у складі судді Торчинюка В.Г., розглянувши матеріали справи за позовом заступника прокурора м. Рівне (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Рівненської міської ради (далі - Рада) в особі комунального підприємства «Теплотранссервіс» (далі - Підприємство) Рівненської міської ради до Товариства з додатковою відповідальністю "Юність" (далі -ТзДВ "Юність") про стягнення в сумі 433 грн. 50 коп.

За участю представників:

Підприємства: не з`явився;

відповідача: не з`явився;

від органу прокуратури: ОСОБА_1 (посв. № 94 від 16 листопада 2011 року);

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У червні 2012 року Прокурор звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом в інтересах держави в особі Ради та Підприємства про стягнення з ТзДВ "Юність" 6 437 грн. 32 коп. В обґрунтування позовних вимог прокурор послався на те, що на виконання умов договору № 1383, укладеного між Підприємством та відповідачем 01 травня 2004 року, відповідачу була поставлена теплова енергія на загальну суму 6 000 грн. 00 коп. Оскільки відповідач взяте на себе зобов'язання щодо плати поставленої йому енергії у встановлений договором строк не виконав, прокурор, посилаючись на статті 526,625 Цивільного кодексу України ( далі - ЦК України) та статті 231, 232 Господарського кодексу України (далі -ГК України), просив суд стягнути з Підприємства 6 000 грн. 00 коп. основного боргу; 339 грн. 75 коп. пені; 80 грн. 51 коп. 3% річних; 17 грн. 06 коп. збитків від інфляції.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 14 червня 2012 року порушено провадження у справі № 5019/1004/12, розгляд якої було призначено на 26 червня 2012 року.

До початку судового засідання, призначеного на 26 червня 2012 року, через канцелярію суду надійшла заява прокурора та позивача від 25 червня 2012 року № 2879 про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої останній просив стягнути з відповідача 335 грн. 93 коп. пені; 80 грн. 51 коп. 3% річних; 17 грн. 06 коп. збитків від інфляції. Вказана заява прийнята судом до розгляду.

Згідно пункту 3 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.11 р., у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Представник прокуратури в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, з підстав, викладених у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

Підприємство та рада про дату, час та місце розгляду даної справи були повідомлені належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи поштовими повідомленнями (а.с 24-25), проте не забезпечили явку своїх повноважних представників у судове засідання, будь-яких заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи на іншу дату не надіслали.

Відповідач про дату, час та місце розгляду даної справи був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним у матеріалах справи поштовим повідомленням (а.с. 26), проте не забезпечив явку свого повноважного представника у судове засідання, будь-яких заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи на іншу дату не надіслав.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника прокуратури, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01 травня 2004 року між відповідачем та Підприємством було укладено договір № 1383 на відпуск теплової енергії, за умовами якого КП «Теплотранссервіс»зобов'язалось забезпечити тепловою енергією для потреб центрального опалення приміщення відповідача загальною площею 1405,6 м.кв. за адресою м. Рівне, вул.Базарна, 9 (Пасаж "Юність"), а відповідач в свою чергу зобов'язується здійснювати оплату за спожиту теплову енергію на умовах даного договору не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором № 1383 від 01 травня 2004 року щодо поставки теплової енергії свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником умов даної угоди.

Однак ТзДВ "Юність" взятий на себе за договором обов'язок щодо своєчасної оплати поставленої енергії не виконало, заборгованість, яка утворилась станом на 29.05.2012 р. в сумі 6 000 грн. 00 коп., сплачена відповідачем лише 15 червня 2012 року, що підтверджується банківською випискою за 15.06.2012 р. (а.с.29).

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України ).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України , якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У зв'язку з неналежним виконанням ТзДВ "Юність" взятих на себе за договором зобов'язань щодо своєчасної оплати вартості поставленої позивачем енергії, останній просив суд стягнути відповідача з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, пеню у розмірі 335 грн. 93 коп., нарахованої у період з 01 листопада 2011 року по 30 квітня 2012 року.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України В«Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Оскільки розмір вказаної штрафної санкції, нарахованої прокурором, відповідає вищезазначеним приписам законодавства та положенням договору, а також є арифметично вірним, тому позовна вимога про стягнення з відповідача 335 грн. 93 коп. пені підлягає задоволенню.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором прокурор просив суд стягнути з останнього три проценти річних в сумі 80 грн. 51 коп., нараховані з 01 листопада 2011 року по 29 травня 2012 року, а також 17 грн. 06 коп. інфляційних втрат, нарахованих з 01 листопада 2011 року по 01 квітня 2012 року.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки заявлений позивачем до стягнення розмір трьох процентів річних та інфляційних втрат є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та не суперечить положенням договору, позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаних сум також підлягають задоволенню в повному обсязі.

За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Юність" (33000, місто Рівне, вул. Базарна, буд. 9, код: 13983091) на користь комунального підприємства В«ТеплотранссервісВ» (33027, місто Рівне, вул. Данила Галицького, будинок 27, код ЄДРПОУ: 30841056) 335 (триста тридцять п`ять) грн. 93 коп. пені, три проценти річних у розмірі 80 (вісімдесят) грн. 51 коп., а також 17 (сімнадцять) грн. 06 коп. інфляційних втрат.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Юність" (33000, місто Рівне, вул. Базарна, буд. 9, код: 13983091) в доход Державного бюджету України 1609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27 червня 2012 року

Суддя Торчинюк В.Г.