Рішення

від 16.07.2012 по справі 5019/906/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2012 р. Справа № 5019/906/12

Господарський суд Рівненської області у складі судді Торчинюка В.Г. розглянувши справу

за позовом Публічного Акціонерного ОСОБА_1 "Новоград - Волинський хлібозавод"

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Оптіторг"

про стягнення в сумі 106 662 грн. 08 коп.

за участю представників сторін:

Від позивача : ОСОБА_2 дов. від 17 квітня 2012 року

Від відповідача : не з`явився

Статті 20, 22 ГПК України роз'яснені.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Новоград - Волинський хлібозавод", звернувся до господарського суду з позовною заявою, у якій просить стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Оптіторг" суму основного боргу у розмірі 104 400 грн. 00 коп., пеню в розмірі 2262 грн. 08 коп., а також судовий збір в розмірі 2133 грн. 24 коп.

У судовому засіданні 16 липня 2012 року представник позивача позовні вимоги підтримав з урахуванням поданого 16 липня 2012 року клопотання, у якому зазначено, що позивач вносить коригування до позовних вимог та просить стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Оптіторг" 103 000 грн. 00 коп. основного боргу, 6 320 грн. 13 коп. пені за період з 25 лютого 2012 року по 16 липня 2012 року та судовий збір в розмірі 2 133 грн. 24 коп.

Стосовно поданого позивачем клопотання суд зазначає наступне.

У постанові Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.11 р. зазначено, що статтею 22 ГПК України не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

Враховуючи викладене та беручи до уваги, що відповідно до клопотання про коригування позовних вимог збільшилась ціна позову, суд розцінює клопотання позивача про коригування позовних вимог як заяву про збільшення розміру позовних вимог.

Згідно із положеннями ст.22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Із змісту пунктів 3.10., 3.11 постанови Пленум Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вбачається, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. При цьому, позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, недотримання яких тягне процесуальні наслідки, передбачені ГПК України. Якщо ж до заяви про збільшення розміру позовних вимог не додано доказів сплати суми судового збору у встановленому порядку та розмірі (з урахуванням такого збільшення), то відповідна заява повертається господарським судом на підставі пункту 4 частини першої статті 63 ГПК України.

Пунктом 3.12 вказаної постанови Пленуму ВГСУ передбачено, що право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК.

Публічне акціонерне товариство "Новоград - Волинський хлібозавод" в порушення пунктів 2,3 ст.57 ГПК України, не додано до заяви доказів про сплату судового збору в частині збільшених позовних вимог та не подано доказів надсилання копії вказаної заяви відповідачу, що є підставою для повернення заяви про збільшення позовних вимог без розгляду відповідно до пунктів 4,6 частини першої статті 63 ГПК України.

Відповідач відзиву на позов не подав, у судове засідання не з'явився, про час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням, яке наявне в матеріалах справи (а.с.50).

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Оскільки відповідач був завчасно повідомлений про час і місце судового розгляду та мав можливість в розумні терміни довести до відома суду свої доводи та міркування стосовно позовних вимог, однак своїми правами визначеними ст. 22 ГПК України не скористався, то суд вважає можливим розгляд справи по суті позовних вимог, без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника позивача, вивчивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

21 лютого 2012 року між Публічним Акціонерним ОСОБА_1 "Новоград - Волинський хлібозавод" та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Оптіторг" укладено Угоду купівлі-продажу товару № 5 (далі - Договір). Відповідно до п.1.1.,1.2.,1.3. договору, Продавець (Відповідач) продає, а Покупець (позивач) купує цукор, упакований в мішки по 50 кг, надалі "Товар". Одиницею виміру товару приймаються сторонами тонни. Ціна (з ПДВ) та кількість вказується в рахунку-фактурі, що виписується "Покупцю" до відвантаження товару. Загальна сума Договору складається з сумарної вартості усіх видаткових накладних, що оформляються Сторонами під час дії Договору.

Пунктом 4.1. договору сторони погодили, що за товар покупець розраховується з продавцем шляхом перерахування грошових коштів на р/р продавця, згідно виставленого рахунку.

21 лютого 2012 року відповідач виставив позивачу для оплати рахунок-фактуру № ПР-0000004 на суму 114 400 грн. 00 коп.

На виконання умов вищевказаного договору 22 лютого 2012 року Публічне Акціонерне ОСОБА_1 "Новоград - Волинський хлібозавод" перерахувало платіжним дорученням № 494 на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти в сумі 114 400 грн. (а.с.14).

Відповідно до п.2.1. договору відповідач зобов`язаний відпустити товар позивачу на протязі трьох банківських днів з моменту отримання коштів на р/р продавця.

В порушення договірних зобов'язань відповідач цукор позивачу не відпустив.

29 лютого 2012 року позивачем направлено відповідачу претензію № 254 з вимогою негайно відвантажити цукор в кількості 22 тонни ПАТ "Новоград-Волинський хлібозавод" або повернути отримані кошти в сумі 114 400 грн. 00 коп. (а.с.11).

Відповідач відповіді на претензію не надав, однак 05 березня 2012 року повернув позивачу кошти в сумі 5 000 грн. 00 коп. Ще 5 000 грн. 00 коп. повернуто відповідачем 19 березня 2012 року.

На дату подання позовної заяви відповідач не повернув позивачу104 400 грн.

Після порушення провадження у справі ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Оптіторг" згідно платіжного доручення № 140 від 15 червня 2012 року повернуло позивачу кошти в сумі 1 400 грн. (а.с.44).

На підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи відсутність предмету спору в частині стягнення з відповідача на користь позивача 1400 грн. 00 коп. основного боргу, провадження у справі в цій частині підлягає припиненню.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 509 ЦК України - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від божника виконання його обов'язку.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. За умовами частини 1 статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент, зокрема, вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар або надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

У відповідності до ст. 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги.

Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). При цьому у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Докази виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань в матеріалах справи відсутні.

Оскільки позивачем надано достатньо належних і допустимих доказів суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення 103 000 грн. 00 коп. основного боргу заявлені обґрунтовано і підлягають задоволенню.

Пунктом 5.2. визначено, що у випадку невиконання Продавцем п.2 даної Угоди за кожний день прострочки поставки товару на користь Покупця, стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку від загальної суми купівлі, яка підлягає оплаті, починаючи з дати закінчення граничного терміну поставки.

Враховуючи, що відповідачем товар позивачу не відпущено, позивачем нарахована відповідачу пеня у розмірі 2 262 грн. 08 коп. за період з 25 лютого 2012 року по 11 квітня 2012 року.

Відповідно до ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею), згідно ст. 549 ЦК України, - є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки несвоєчасне виконання зобов'язання має місце, то вимога позивача про стягнення 2262 грн. 08 коп. пені, є підставною і підлягає задоволенню за обґрунтованим розрахунком позивача.

Судові витрати по справі згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 49,п.1-1 сь.80, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Оптіторг" (33018, м. Рівне вул. Д.Галицького, 16, код 37829983) на користь Публічного Акціонерного ОСОБА_1 "Новоград - Волинський хлібозавод" (11701, Житомирська область м. Новоград - Волинський, вул. Радянська, 10, код ЄДРПОУ 00377785) суму основного боргу у розмірі 103 000 грн. 00 коп., пеню в розмірі 2262 грн. 08 коп., судовий збір у розмірі 2 133 грн. 24 коп.

3. Припинити провадження в частині стягнення 1 400 грн. 00 коп. основного боргу.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.07.2012 року

Суддя В.Г. Торчинюк