Рішення
від 30.07.2012 по справі 5019/1024/12
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" липня 2012 р. Справа № 5019/1024/12

За позовом: Заступника прокурора м. Рівне в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" в особі відокремленого підрозділу - Рівненської філії Національної акціонерної компанії "Украгролізинг"

до відповідача: Приватного сільськогосподарського підприємства В«КнягининВ»

про стягнення в сумі 47 077 грн. 39 коп.

Суддя Торчинюк В.Г.

В засіданні приймали участь:

Від позивача: ОСОБА_1 довіреність №91-32/1114 від 29.12.2011р.

Від позивача: ОСОБА_2 довіреність №14/20-39/12 від 13.01.2012р.

Від відповідача: ОСОБА_3 довіреність № 1 від 12.03.2012 р.

Від прокуратури: ОСОБА_4 посвідчення №94 від 16.11.2011р.

СУТЬ СПОРУ: Заступник прокурора м. Рівне в інтересах позивача звернувся до суду з позовом про стягнення з Приватного фермерського господарства В«КнягининВ» 10 000 грн. основного боргу, 148 грн. 63 коп. пені, 28 грн. 76 коп. 3% річних та штрафу в сумі 46 900 грн.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 18 червня 2012 року порушено провадження у справі № 5019/1024/12, розгляд якої призначено на 09 липня 2012 року.

09 липня 2012 року в судовому засіданні, суд розпочавши розгляд справи по суті, заслухав пояснення представників позивача та прокурора. Прокурор та позивач підтримали свої позовні вимоги, зазначені у позовній заяві а також повідомили суд, що 22.06.2012 р. Відповідачем була сплачена повністю сума основного боргу згідно чергового лізингового платежу, проте доказів сплати боргу суду не надали. Відповідач в судове засідання не з`явився, відзиву на позов не подав. За таких обставин відповідно до п.п. 1, 2 ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 30 липня 2012 року.

Після судового засідання, через канцелярію суду надійшла заява від позивача № 418 від 10 липня 2012 року про зменшення розміру позовних вимог. У вказаній заяві позивач зазначив, що 22 червня 2012 року відповідач сплатив основний борг, у зв'язку з чим просив стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства В«КнягининВ» 148 грн. 63 коп. пені, 28 грн. 76 коп. 3% річних та штраф в сумі 46 900 грн. Вказана заява прийнята судом до розгляду.

Згідно пункту 3 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.11 р., у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, в яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

27 липня 2012 року через канцелярію суду заступник прокурора м.Рівне подав заяву №66-7835 від 25.07.2012 року про зміну підстави позову. У вказаній заяві заступник прокурора замінив підставу стягнення штрафу. Згідно п. 7.2 договору №17-08-304 бфл/17 від 25.06.2008 року просить стягнути з ПСП "Княгинин" штраф у розмірі 2 % від вартості предмета лізингу, який взагальній сумі становить 13 400 грн. 00 коп.

З урахуванням вказаної заяви заступник прокурора просить стягнути з відповідача 148 грн. 63 коп. пені, 28 грн. 76 коп. 3% річних та штраф в сумі 13 400 грн. 00 коп.

Відповідно до пункту 3.12. постанови пленуму вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року, право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізовано лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого кодексу. Невідповідність вище згаданої заяви, вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених ч. ст. 63 ГПК.

Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, про що зазначається в протоколі судового засідання. При цьому неявка у судове засідання однієї з сторін, належним чином повідомленої про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

У разі подання заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову.

У судовому засіданні 09.07.12 р. господарським судом розпочато розгляд справи № 5019/1024/12 по суті, зокрема було роз'яснено представникам прокуратури та позивача права та обов'язки, з'ясовано наявність відводів складу суду, заслухано пояснення представників прокуратури та позивача, що відображено у протоколі судового засідання від 09.07.12 р.

Відтак, заява №16-7835 від 25.07.2012р. про зміну підстави позову надійшла до суду після початку розгляду господарським судом справи № 5019/1024/12 по суті, що суперечить нормам вищезгаданої постанови. Враховуючи вищенаведене суд відмовляє в прийнятті заяви про зміну підстав позову і розглядає по суті раніше заявлені позовні вимоги, а саме, про стягнення з відповідача 148 грн. 63 коп. пені, 28 грн. 76 коп. 3% річних та штраф в сумі 13 400 грн. 00 коп.

Відповідач у відзиві та його представник у судовому засіданні 30 липня 2012 року позовні вимоги в стягнення з приватного сільськогосподарського підприємства "Княгинин" на користь Державного публічного товариства Національної акціонерної компанії "Украгролізинг" в особі Рівненської філії Національної акціонерної компанії "Украгролізинг" 148 грн. 63 коп. пені, 28 грн. 76 коп. 3% річних просить задовільнити, у задоволенні решти позовних вимог просить відмовити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника прокуратури та сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" 25 червня 2008 року уклала договір фінансового лізингу № 17-08-304 бфл/17 з Приватним сільськогосподарським підприємством В«КнягининВ» .

Відповідно до п.1. договору Лізингодавець передає Лізингоодержувачу у користування на визначений Договором строк предмет лізингу, який набувається ним у власність у постачальника, самостійно обраного Лізингоодержувачем, та визначений у додатку до Договору В«Найменування, кількість, ціна і Предмета лізингуВ» , що є специфікацією Предмета лізингу, а останній сплачує за це лізингові платежі на умовах Договору.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що предмет лізингу передається лізингоодержувачу по тристорьонньому акту.

06 серпня 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю В«Херсонський машинобудівний заводВ» , Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" та Приватне сільськогосподарське підприємство В«КнягининВ» підписали акт № 7 приймання -передачі сільськогосподарської техніки, з якого вбачається, що Приватне сільськогосподарське підприємство В«КнягининВ» прийняло предмет лізингу - Зернозбиральний комбайн КЗС-9-1 В«СлавутичВ» , зав. № 969, вартістю 670 000 грн. 00 коп. та прийняло зобов'язання перед НАК В«УкрагролізингВ» по сплаті вартості переданої йому техніки в сумі 670 000 грн. 00 коп. на умовах договору фінансового лізингу № 17-08-304 бфл/17 від 25 червня 2008 року.

Відповідно до п.3.4.3 договору лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору.

Пунком 4.1. договору визначено, що з моменту підписання тристорьоннього акту одержання предмета лізингу Лізингоодержувач за користування Предметом лізингу сплачує Лізингодавцю чергові лізингові платежі, що включають:

- відшкодування вартості предмета лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім платежем вартості предмета лізингу;

- винагороду в розмірі 7 % річних від залишкової невідшкодованої вартості предмета лізингу.

Черговість сплати лізингових платежів кратна трьом місяцям. Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання тристороннього акту. Перший лізинговий платіж сплачується через три місяці з дати підписання тристороннього акту, подальші платежі - через кожні три місяці.

Пунктом 4.2. договору передбачено, що розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлюються додатком №4 до договору В«Графік сплати лізингових платежівВ» .

Згідно додатку до договору В«Графік сплати лізингових платежівВ» 06 травня 2012 року Приватне сільськогосподарське підприємство В«КнягининВ» повинно було сплатити черговий платіж в сумі 28 475 грн. 00 коп. Відповідач станом на 11 червня 2012 року сплатив вказаний платіж частково - в розмірі 18 475 грн. 00 коп., решта суми сплачена Приватним сільськогосподарським підприємством В«КнягининВ» 22 червня 2012 року, тобто, з порушенням строку сплати лізингових платежів.

Згідно ст. 11 ЦК України, договір є однією з підстав виникнення зобов'язань.

У відповідності до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч. 2 ст. 806 Цивільного кодексу України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених параграфом 6 Цивільного кодексу України та Законом.

Згідно до ч. 2 ст. 1 Закону України В«Про фінансовий лізингВ» за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 7.1 договору № 17-08-304 бфл/17 сторонами визначено, що за порушення строків сплати лізингових платежів лізингоодержувач за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Враховуючи викладені положення договору та враховуючи, що відповідачем лізинговий платіж сплачено з порушенням строку сплати лізингових платежів, прокурором при зверненні до суду з позовом включено до ціни позову вимогу щодо стягнення з відповідача 148 грн. 63 коп. пені, нарахованої за період з 06 травня 2012 року по 11 червня 2012 року.

Згідно із ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею), згідно ст. 549 ЦК України, - є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Перевіривши наданий суду розрахунок пені, судом встановлено, що позивачем не взято до уваги Постанову НБУ від 21.03.2012 № 102, відповідно до якої з 23.03.2012р. розмір облікової ставки становить 7.5 %, а тому пеня за період з 06.05.2012 року по 11.06.2012 року підлягає стягненню в сумі 143 грн. 84 коп.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з наданим суду розрахунком, відповідачу відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України нараховано 28 грн. 76 коп. 3 % річних за період з 06.05.2012 року по 11.06.2012 року (а.с.6).

Оскільки несвоєчасне виконання грошового зобов'язання мало місце, то вимога позивача про стягнення 3% річних в сумі 28 грн. 76 коп. є підставною і підлягає задоволенню за обґрунтованим розрахунком позивача.

Прокурор та позивач також просять стягнути з відповідача 7% штрафу за прострочення виконання зобов'язання понад тридцять днів на підставі ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 231 ГК України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до частини 2 статті 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Зі змісту наведеної норми випливає, що зазначені штрафні санкції можуть бути застосовані за наявності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо скоєно господарське правопорушення у відносинах, в яких хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту; якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов`язання , пов`язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу чи пені.

Сама лише наявність у однієї із сторін спірних правовідносин статусу суб'єкта господарювання, що належить до державного сектора економіки не є достатньою підставою для стягнення із боржника вказаного штрафу, на підставі пункту 2 частини 2 статті 231 ГК України.

Згідно ст. 111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Суд зазначає, що у постанові Верховного Суду України від 28.02.2011 у справі № 23/225, прийнятої за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції ч. 2 ст. 231 ГК України, зазначено, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції у вигляді штрафу, передбаченого абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Для застосування до спірних правовідносин частини 2 статті 231 ГК України, позивачу необхідно було довести наявність усіх обставин, з якими законодавець пов`язує можливість стягнення зазначеного виду штрафних санкцій.

В одночас, позивач, звернувся з вимогою про стягнення штрафу з відповідача, посилався на невиконання останім саме грошового зобов`язання за договором лізингу, що виключає можливість застосування приписів ч.2 ст.231 ГК України.

За таких обставин, в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 7% штрафу в розмірі 46 900 грн. 00 коп., передбаченого частиною 2 статті 231 ГК України слід відмовити, оскільки зазначені вимоги не ґрунтується на нормах чинного законодавства.

Судові витрати по справі слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог згідно ст.49 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства В«КнягининВ» (35213, Рівненська область, Демидівський район, с. Княгинин, код 31259435) на користь державного публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Украгролізинг" в особі Рівненської філії Національної акціонерної компанії "Украгролізинг" (33028, м. Рівне, вул. Словацького, 4/6, код 25931001) 143 (сто сорок три) грн. 84 коп. пені та 28 (двадцять вісім) грн. 76 коп. 3% річних.

3. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства В«КнягининВ» (35213, Рівненська область, Демидівський район, с. Княгинин, код 31259435) в доход державного бюджету України 5 (п'ять) грн. 79 коп. судового збору.

4. У решті позову відмовити.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 30.07.2012р

Суддя В.Г.Торчинюк

СудГосподарський суд Рівненської області
Дата ухвалення рішення30.07.2012
Оприлюднено27.08.2015
Номер документу48826838
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —5019/1024/12

Судовий наказ від 10.08.2012

Господарське

Господарський суд Рівненської області

Торчинюк В.Г.

Рішення від 30.07.2012

Господарське

Господарський суд Рівненської області

Торчинюк В.Г.

Ухвала від 09.07.2012

Господарське

Господарський суд Рівненської області

Торчинюк В.Г.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні