Рішення

від 31.07.2012 по справі 5019/936/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"31" липня 2012 р. Справа № 5019/936/12

Господарський суд Рівненської області у складі судді Торчинюка В.Г., розглянувши матеріали справи

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Ньюка"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Усмарь

про стягнення в сумі 304 470 грн. 00 коп.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Усмарь"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ньюка"

про визнання недійсним договору

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Усмарь"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ньюка"

про стягнення 265 367 грн. 88 коп. процентів за користування грошовими коштами

В засіданні приймали участь:

Від позивача: ОСОБА_1 директор

Від відповідача : ОСОБА_2 директор

СУТЬ СПОРУ : Товариство з обмеженою відповідальністю "Ньюка" звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Усмарь" заборгованості по неустойці в сумі 304 470 грн. 00 коп., що виникла за договором поставки № Н-01 від 03.10.2011 р.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 07 червня 2012 року порушено провадження у справі № 5019/936/12.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Усмарь" звернулось до господарського суду з зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ньюка" про визнання недійсним договору поставки № Н-01 від 03 жовтня 2011 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Усмарь" також звернулось до господарського суду з зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ньюка" про стягнення неотриманих процентів за користування грошовими коштами у сумі 265 367 грн. 88 коп.

Ухвалою господарського суду від 26 червня 2012 року указані зустрічні позовні заяви прийнято для подальшого розгляду з первісним позовом.

У судовому засіданні 31 липня 2012 року представник позивача позовні вимоги первісного позову підтримав у повному обсязі. У задоволенні зустрічних позовів просив відмовити.

Представник первісного відповідача у судовому засіданні проти задоволення первісного позову заперечив, позовні вимоги зустрічних позовів підтримав у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

03 жовтня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ньюка»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Усмарь»укладено договір поставки № Н-01.

Відповідно до п.1.1. договору постачальник (ТОВ «Ньюка») зобов`язується на умовах та в строк обумовлений договором поставити покупцю (ТОВ «Усмарь») товари зазначені у п.1.2. договору, а покупець зі своєї сторони зобов`язується прийняти та оплатити ці товари на умовах договору.

«Товаром»за цим договором є паливо дизельне: марки Л-0,2-62, марки Л-0,20-40 та паливо пічне побутове. Кількість та ціна товару зазначена у специфікації поставки. Специфікація поставки товару є невід`ємною частиною договору (п.1.2. договору).

Пунктом 3.1. договору визначено, що сума договору дорівнює вартості товару, зазначеного у специфікації поставки товару. Сума за договором може змінюватися у разі укладення сторонами нової специфікації поставки.

Сторони погодили, що покупець здійснює 35 % передоплату товару у сумі його вартості зазначеної у специфікації до договору та в строк визначений п.3.4. договору (п.3.2. договору).

У пункті 3.4 договору зазначено, що рахунок на попередню оплату товару, підлягає оплаті покупцем протягом 12 календарних днів, починаючи з дня його отримання.

Позивач стверджує, що 05 жовтня 2011 року відповідач отримав рахунок на передоплату. Сума рахунку становила 106 564 500 грн. 00 коп. Протягом 12 календарних днів Товариство з обмеженою відповідальністю «Усмарь» перерахувало Товариству з обмеженою відповідальністю «Ньюка»65 138 000 грн. 00 коп. передоплати.

Згідно п.7.3. договору у випадку ненадходження від покупця передоплати за товар у обумовленій сумі (п.3.2. договору) чи строк (п.3.4. договору), постачальник має право вимагати від покупця сплатити штраф у розмірі 0,1 % від вартості товару за специфікацією № 1.

Позивач вважає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Усмарь»свої зобов`язання за договором поставки № Н-01 не виконало і просить стягнути з первісного відповідача 304 470 грн. 00 коп. штрафу, передбаченого п.7.3. договору поставки.

Відповідно до ст.509 ЦК України та ст.173 ГК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України та ст.174 ГК України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

В силу ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За договором поставки (ст.712 ЦК України), - продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До правовідносин постачання застосовуються також норми ЦК України про купівлю-продаж (ст. 655, ч. 1 ст. 691 ЦК України), які також передбачають обов'язок продавця передати або зобов'язання передати майно (товар) у власність покупця, а останній зобов'язаний сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу.

Судом встановлено, що 01 грудня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ньюка»та Товариство з обмеженою відповідальністю «Усмарь»підписали додаткову угоду № 1 до договору поставки № Н-01 від 03 жовтня 2011 року відповідно до якої постачальник зобов`язується поставити покупцю товари, зазначені у специфікації поставки № 2 до договору, а покупець зі своєї сторони зобов`язується оплатити та прийняти ці товари (а.с.62). Специфікація поставки № 2 є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до специфікації поставки № 2 вартість товару складає 80 046 400 грн. 00 коп. (а.с.63).

Пунктом 2 додаткової угоди № 1 визначено, що передоплату сплачену покупцем за товар, відповідно специфікації поставки № 1 до договору, сторони вважають передоплатою за товар згідно специфікації поставки № 2.

31 грудня 2011 року сторони підписали додаткову угоду № 2 до договору поставки № Н-01 від 03 жовтня 2011 року зокрема про наступне:

1.Постачальник зобов`язується поставити покупцю товари, зазначені у специфікації поставки № 3 до договору, а покупець зі своєї сторони зобов`язується оплатити та прийняти ці товари. Специфікація поставки № 2 є невід`ємною частиною договору.

2. Передоплата сплачена покупцем за договором постачальнику, відповідно специфікації поставки № 1 та № 2, сторони вважають передоплатою за товар згідно специфікації поставки № 3 (а.с.64).

У специфікації поставки № 3 зазначено , що постачальник зобов`язується на умовах і у порядку, зазначених договором та додатковою угодою № 2 поставити покупцю нафтопродукти вартість яких складає 75 107 994 грн. 50 коп. (а.с.65).

Сторонами також було підписано додаткову угоду № 3 від 30 березня 2012 року, у якій вони визначили період протягом якого постачальник здійснює поставку товару та продовжили термін дії договору поставки до 30.04.2012 р. (а.с.65).

У додатковій угоді № 4, яка підписана 30 квітня 2012 року сторони зазначили, що за прострочення постачальником виконання обов`язку здійснити поставку товару згідно специфікації поставки № 3 до додаткової угоди № 2 від 31.12.2011 р. у період з 01.04.2012 р. по 30.04.2012 р. та втратою інтересу покупця, постачальник звільняється від обов`язку виконати зобов`язання в натурі. Також сторони погодили порядок та строк повернення постачальником передоплати і продовжили термін дії договору поставки до 07.05.2012 р. (а.с.7).

Відповідно до наявних у справі платіжних доручень № 630 від 05 жовтня 2011 р. на суму 48 253 000 грн. 00 коп., № 631 від 05 жовтня 2011 р. на суму 3 262 000 грн. 00 коп., № 632 від 10 жовтня 2011 року на суму 2 500 000 грн. 00 коп., № 634 від 13 жовтня 2011 року на суму 9 490 000 грн. 00 коп., № 635 від 13 жовтня 2011 року на суму 1 633 000 грн. 00 коп. № 643 від 02 грудня 2011 року на суму 2 360 000 грн. 00 коп., № 644 від 02 грудня 2011 року на суму 2 960 000 грн. 00 коп., № 645 від 05 грудня 2011 року на суму 3 000 000 грн. 00 коп., № 646 від 05 грудня 2012 року на суму 1 680 000 грн. 00 коп. Товариство з обмеженою відповідальністю «Усмарь» перерахувало Товариству з обмеженою відповідальністю "Ньюка" 75 108 000 грн. 00 коп. передоплати згідно договору поставки № Н-01 від 03 жовтня 2011 року (а.с.68-78).

Згідно специфікації поставки № 3 до договору поставки № Н-01 від 03 жовтня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ньюка»зобов`язувалось поставити Товариству з обмеженою відповідальністю «Усмарь»товар, вартість якого складає 75 107 994 грн. 50 коп.

Відтак, суд приходить до висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Усмарь»здійснило передоплату у розмірі 100 % вартості товару зазначеної у специфікації поставки № 3.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 230 Господарського кодексу України визначає штрафні санкції як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань щодо здійснення передоплати.

Згідно з вимогами статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами частини 2 статті 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «Ньюка»не довело суду належними та допустимими доказами своїх вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Усмарь», правові підстави для задоволення первісного позову відсутні.

Стосовно зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Усмарь" про визнання недійсним договору поставки № Н-01 від 03 жовтня 2011 року суд зазначає наступне.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог позивач зазначає, що недійсність договору обумовлена тим, що відповідач за зустрічним позовом не здійснив та не мав наміру поставити товар покупцю, взагалі. Вважає, що дії постачальника були притворні, так як останній насправді бажав отримати грошові кошти від покупця.

На думку зустрічного позивача правочин, укладений між сторонами, не може вважатися дійсним, так як волевиявлення відповідача за зустрічним позовом не відповідало його внутрішній волі і не було спрямовано на реальне настання правових наслідків, а саме поставку товару позивачу за зустрічним позовом.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Усмарь" стверджує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Ньюка" ввело його в оману, щодо можливості отримання товару від нього.

Договір поставки № Н-01 від 03.10.2011 р. є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст. ст. 173, 174 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 203 Цивільного кодексу України, якою встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спір про визнання угоди (правочину) недійсною, господарський суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. При цьому обставини, що мають істотне значення для вирішення спору повинні підтверджуватись сторонами належними та допустимими доказами відповідно до вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З положень статті 628 Цивільного кодексу України вбачається, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За своєю правовою природою, укладений між сторонами спірний Договір є договором поставки.

У відповідності до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже, з огляду на наведені норми чинного законодавства істотними умовами договору поставки є предмет поставки (товар), строк поставки, кількість і ціна товару.

Оцінивши умови Договору № Н-01 від 03.10.2011 р., суд встановив, що сторони погодили вищезазначені істотні умови договору, зокрема, предмет договору (розділ 1), строк поставки (розділ 4), кількість товару (розділ1, специфікація) і ціну товару (розділ1, специфікація).

Таким чином, обставини, на які посилається позивач у зустрічній позовній заяві не відповідають дійсності, оскільки при укладенні договору сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах Договору.

Суд зазначає, що Договір № Н-01 від 03.10.2011 р., відповідає обов'язковим умовам чинності правочину, а саме: частинам 1, 3 та 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, та не суперечать моральним засадам суспільства (ч.1 ст. 203 ЦКУ), волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі (ч.3 ст. 203 ЦКУ) та правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦКУ).

Статтею 229 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Твердження зустрічного позивача, що спірний договір укладений під впливом обману та відповідно до ст. 230 ЦК України є недійсним, судом не приймаються, оскільки зазначені обставини нормативно та документально недоведені, необґрунтовані, а тому не підлягають задоволенню.

Враховуючи те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Усмарь»не довело суду належними та допустимими доказами наявності правових підстав, з якими закон пов'язує недійсність спірного договору, у задоволенні зустрічного позову про визнання недійсним договору поставки № Н-01 від 03.10.2011 року, слід відмовити.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Усмарь»також звернулось до суду з зустрічним позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ньюка" 265 367 грн. 88 коп. неотриманних процентів за користування грошовими коштами у період з 31.03.2012 р. по 21.05.2012 р. плюс один день 31.12.2011 р.

Судом встановлено, що на виконання умов договору поставки № Н-01 від 03.10.2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Усмарь»перерахувало Товариству з обмеженою відповідальністю «Ньюка»передоплату в сумі 75 108 000 грн. 00 коп.

Згідно п. 4 додаткової угоди № 2 до договору поставки № Н-01 сторони домовились, що передоплата за товар є грошові кошти покупця, якими користується постачальник. За час користування грошовими коштами покупця постачальник зобов`язується сплатити відсотки покупцю у розмірі 2, 48 % річних

За змістом ч.1 ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

При цьому, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ч.2 ст. 536 ЦК України).

Тобто, ст.536 ЦК України сама по собі не встановлює розміру процентів за користування грошовими коштами, віддаючи це на вирішення на рівні договору або закону.

Пунктом 4 додаткової угоди № 2 сторони визначили розмір процентів за користування грошовими коштами.

Як убачається з акту надання/отримання послуг по додатковій угоді №2 від 31 грудня 2011 року до договору поставки № Н-01 від 03.10.11 р. (а.с.78) Товариство з обмеженою відповідальністю «Ньюка»виконало свої зобов’язання в частині сплати відсотків за користування грошовими коштами у період з 01.01.2012 р. по 30.03.2012 р., перерахувавши на банківський рахунок покупця 460 000 грн. 00 коп.

Вказаний акт підписаний директорами сторін та скріплений відбитками печаток сторін.

Сторонами не заперечується, що станом на 21 травня 2012 року передоплата в сумі 75 108 000 грн. 00 коп. Товариству з обмеженою відповідальністю «Усмарь »зустрічним відповідачем не повернута.

Перевіривши розрахунок процентів (а.с.52), суд вважає, що зустрічним позивачем безпідставно нараховано відсотки за користування грошовими коштами 31.12.2011 р. (день підписання додаткової угоди № 2) і задовільняє зустрічний позов в частині стягнення 260 264 грн. 65 коп. відсотків за користування грошовими коштами за період з 01.04.2012 р. по 21.05.2012 р.

За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні первісного позову відмовити.

2. У задоволенні зустрічного позову про визнання недійсним договору поставки № Н-01 від 03 жовтня 2011 року відмовити.

3. Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Усмарь" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ньюка" 265 367 грн. 88 коп. процентів за користування грошовими коштами задоволити частково.

4. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Ньюка" (61068, м.Харків, в`їзд Тарасівський, 12 кв.56, код ЄДРПОУ 36757688) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Усмарь"(35350, Рівненський район, смт.Квасилів, вул.Б.Хмельницького, буд.2, код ЄДРПОУ 33725082) 260 264 грн. 65 коп. відсотків, 5 205 грн. 81 коп. судового збору.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 03 серпня 2012 року

Суддя Торчинюк В.Г.