Рішення

від 14.08.2012 по справі 5019/1095/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" серпня 2012 р. Справа № 5019/1095/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівне Дон"

до відповідача ОСОБА_1 особа - суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2

про стягнення в сумі 100 969 грн. 59 коп.

Суддя Торчинюк В.Г. Представники:

Від позивача : ОСОБА_3 за дов. № 4 від 25.06.2012 р.;

Від відповідача : не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівне Дон" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом про стягнення з ОСОБА_1 особи- підприємця ОСОБА_2 коштів в сумі 100 969 грн. 59 коп.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 27 червня 2012 року було порушено провадження у даній справі і призначено її розгляд на 16 липня 2012 року.

Ухвалою суду від 16 липня 2012 року розгляд справи відкладено на 31 липня 2012 року.

Ухвалою суду від 31 липня 2012 року розгляд справи було відкладено на 14 серпня 2012 року.

У судовому засідання 14 серпня 2012 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзиву на позов не подав, вимог не заперечив. Про дату, час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями про вручення рекомендованої кореспонденції адресату. Суд зазначає, що відповідачу було надано достатньо часу для реалізації своїх процесуальних прав та обов'язків.

Статтею 22 ГПК України встановлено права та обов'язки сторін в судовому процесі. Зокрема вказаною статтею передбачено, що сторони мають право брати участь в господарських засіданнях. Відповідно до норм вказаної статті сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Не забезпечивши явку свого представника в судове засідання відповідач не виявив бажання скористатися наданими йому вищевказаними нормами ГПК правами.

Крім того, явка представників сторін для участі у судовому засіданні не визнавалася обов'язковою.

Зважаючи на наведене суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ

12 грудня 2011 року Позивачем був укладений зовнішньоекономічний контракт №12/12/11 (а.с. 7-10) з компанією «Фріпстар Текстиль»(Франція) на поставку товару (одягу секунд-хенд) в кількості 500 000 кг. На умовах ex works, партіями, згідно попередніх рахунків-фактур. В рамках зазначеного договору, узгодивши з компанією Фріпстар Текстиль попередній рахунок-фактуру партії товару, в лютому 2012 року, Позивач здійснив попередню оплату партії товару в розмірі 9 900 євро, копія платіжного доручення в іноземній валюті №01 від 02.02.2012 року є в додатках до позовної заяви (а.с. 11).

З метою доставки партії товару з Франції до України, 02 березня 2012 року Позивач уклав з відповідачем договір транспортного експедирування №00022 (а.с. 12-14)

Відповідно до розділу 1 Договору, Експедитор бере на себе зобов'язання від свого імені та за рахунок Замовника забезпечити організацію та здійснення перевезень вантажу Замовника автомобільним транспортом в межах та поза межами території України, також за домовленістю сторін договору, експедитор може надавати додаткові послуги необхідні для доставки вантажу (перевірка кількості і стану вантажу, його цілісність і схоронність, вантажно-розвантажувальні роботи).

У розділі 2 Договору визначено, що вартість послуг, які включають у себе провізну плату й винагороду, що належить експедитору, а також розмір зборів за виконання Експедитором пов'язаних з організацією та здійсненням перевезення операцій та послуг, визначаються за взаємною згодою сторін і фіксуються у рахунках. Вартість послуг визначається на підставі діючих ринкових розцінок і тарифів на аналогічні послуги та може змінюватися, відповідно до зміни кон'юктури ринку транспортно-експедиторських послуг та цін на паливно-мастильні матеріали. Розрахунки за договором проводяться в національній валюті через установи банку. За виконання транспортно-експедиторського обслуговування Замовник зобов'язаний перерахувати кошти на розрахунковий рахунок Експедитора протягом трьох банківських днів після надання послуг.

Також, відповідно до розділу 2 Договору Експедитор має право залучити до виконання обов`язків за цим договором інших осіб. У разі залучення експедитором інших осіб, відповідальність перед замовником за виконання обов`язків за договором несе експедитор.

Договір вступає в дію з моменту його підписання, або з моменту фактичного виконання сторонами обов'язків згідно цього договору та діє до 31 грудня поточного року (2012 року). У випадку, якщо жодна із сторін не виявила бажання розірвати договір до 31 грудня поточного року. договір вважається продовженим ще на один рік, аналогічно договір може бути продовжений і на наступні роки.

Договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відбитками їх печаток.

02 березня 2012 року між позивачем та відповідачем був укладений договір перевезення вантажу -одягу в мішках до 20 т., оформлений транспортною заявкою №02/03-12 (а.с. 15), підписаною сторонами, які є учасниками процесу у даній справі та скріпленою відбитками їх печаток, і відповідно до якого узгоджений термін доставки вантажу встановлений 09.03.2012 року.

Так як предметом договору №00022 є транспортне експедирування в межах та поза межами території України , а предметом договору перевезення №02/03-12 є перевезення вантажу за маршрутом м. Mornas (Франція) до м. Рівне (Україна) на дані правовідносини поширюється дія Конвенції «про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів», Женева, 19 травня 1956 року (надалі по тексту Конвенція). До вищезазначеної конвенції Україна приєдналася 01.08 2006 року.

В ст.1 вищезгаданого документу викладено наступне, Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з якими принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Відповідно до ст.4 Конвенції, договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної.

05 березня 2012 року Відправником (по контракту №12/12/11 від 12.12.11 року) ФРІПСТАР ТЕКСТИЛЬ (вул. Жулі Кюрі, 22, 30130, Пон-Сент-Експрі, ФРАНЦІЯ) та перевізником ТРАНС-ТІР -міжнародне перевезення та спедиція (реєстр №PL6850004157, REGON370013059), була складена міжнародна товаротранспортна накладна CMR (надалі по тексту накладна CMR) від 05.03.2012 року в місті Морнас. Відповідно до вищезгаданої по тексту накладної, був загружений товар, ношений одяг (секонд-хенд) та інші вживані предмети, несортовані (оригінальні, в сумках), загальною масою 15500 кг. Одержувачем є Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівне Дон»(вул. Гагаріна 39, 33023, Рівне, Україна).

Так відповідно до п.1. ст.9 Конвенції Вантажна накладна є первинним доказом укладення договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Відповідно до законодавства України -статті 626 Цивільного кодексу України, встановлює поняття договору, відповідно до якої, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Крім того, Цивільним кодексом України (ст.629) встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Статтями 930 та 931 ЦК України передбачено, що договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі. Клієнт повинен видати експедиторові довіреність, якщо вона є необхідною для виконання його обов'язків. Розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

06.03.2012 року згідно фактури/інвойсу 041211 від 04.12.2011 року (а.с.18) , позивач здійснив доплату за партію товару в розмірі 175 євро, і таким чином загальна сума оплати за спірний вантаж склала - 10 075 євро, що на час подання позову еквівалентно 100 969 грн. 59 коп.

07.03.2012 року Відповідач повідомив Позивача, що водій з вантажем заїхав на французьку митницю і намагається оформити (здійснити митне пломбування) вантажу, але через відсутність коштів не може це зробити, відтак потрібно здійснити оплату в розмірі 65 євро. Того ж дня позивачем була здійснена оплата, платіжне доручення №01 від 07.03.2012 року (а.с.24), після чого водій перевізника здійснив пломбування вантажу і поїхав в Україну.

Згідно умов договору на транспортне експедирування №00022 від 02.03.2012 року а саме частини 3, Експедитор зобов`язаний:

- своєчасно доставити ввірений товар у пункт призначення;

- передати у пункті призначення ввірений вантаж уповноваженій особі одержувача, зазначеного у супровідних документах.

Так як вантаж не був доставлений в місце і термін обумовлений договором перевезення №02/03-12 від 02.03.2012 року Позивачем на адресу відповідача була направлена вимога від 11.04.2012 року в якій вимагається доставити вантаж в строк до 20.04.2012 року.

Відповідь на дану вимогу в матеріалах справи відсутня.

Відповідно до розділу 5 договору №00022 від 02.03.2012 р. у випадку якщо Сторони в результаті перговорів не змогли дійти взаємної згоди щодо виниклих розбіжностей , а також якщо одна зі сторін систематично ухиляється від проведення переговорів, спір вирішується у судовому порядку згідно чинного законодавства.

Згідно п.п.1, 2 ст.14 Конвенції якщо з будь-якої причини виконання договору на встановлених вантажною накладною умовах є чи стає неможливим до прибуття вантажу до передбаченого для його доставки місця, перевізник запитує інструкції в особи, яка має право розпоряджатися вантажем відповідно до положень статті 12. Незважаючи на це, якщо обставини дозволяють виконати перевезення на умовах, відмінних від передбачених у вантажній накладній, і якщо перевізник не зміг вчасно одержати інструкції від особи, яка має право розпоряджатися вантажем відповідно до статті 12, перевізник повинен вжити заходів, які він вважає найбільш придатними в інтересах особи, яка має право розпоряджатись вантажем.

Відповідно до п.п.1, 2 ст. 17, розділу 7 Конвенції перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки. Однак, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.

Ст.18 Конвенції вказує на те, що тягар доказу того, що втрата вантажу, його ушкодження чи затримка доставки викликані обставинами, зазначеними в пункті 2 статті 17, лежить на перевізнику.

Приписами ст.20 Конвенції вказується, про факт, що вантаж не був доставлений протягом тридцяти днів після закінчення узгодженого терміну або, за відсутності узгодженого терміну, протягом шістдесяти днів із дня прийняття вантажу перевізником, є безперечним доказом втрати вантажу і особа, яка має право пред'явити претензію, може на цій підставі вважати його загубленим.

Ст.23 вказує на наступне, якщо відповідно до положень цієї Конвенції, перевізник зобов'язаний компенсувати повну або часткову втрату вантажу, така компенсація розраховується на підставі вартості вантажу в місці і під час прийняття його для перевезення.

Ч.1, та, ч.2 ст. 924 Цивільного кодексу України встановлена відповідальність перевізника за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу, багажу пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Згідно рахунку (інвойсу) компанії «Фліпстар Текстиль»від 04.12.2011 року, Позивачем було сплачено 10 075 Євро, що підтверджується платіжними дорученнями від 02.02.2012 року на суму 9900 Євро та платіжним дорученням від 06.03.2012 року на суму 175 Євро, що в перерахунок на національну валюту, станом на день подачі позовної заяви становить суму в 100 969 грн.59 коп.

Оскільки, Відповідач не надав суду доказів на підтвердження отримання вантажу Позивачем, а Відповідач надав суду на підтвердження своїх позовних вимог належні докази, які є наявні в матеріалах справи суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівне Дон»до ОСОБА_1 особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення коштів в сумі 100 969 грн. 59 коп.

Згідно статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторону пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 особи-підприємця ОСОБА_2 (м. Рівне, вул. Яворницького, 9, ідент.код НОМЕР_1, МФО 333391) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівне Дон»(м. Рівне, вул. Гагаріна, 39, код 37645928) 100 969 грн. 59 коп. в рахунок втраченого вантажу та 2 032 грн 11 коп. судового збору..

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Торчинюк В.Г.