Рішення

від 06.08.2012 по справі 5019/1138/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" серпня 2012 р. Справа № 5019/1138/12

Суддя Торчинюк В.Г., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«СВС ОСОБА_1В» (далі - Товариство)

до Підгаєцької сільської ради Рівненського району Рівненської області (далі - Рада)

про стягнення 6 327 грн. 04 коп.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2 довіреність № 658 від 31.07.2012 року;

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У липні 2012 року Товариство звернулося до господарського суду Рівненської області з вказаним позовом, посилаючись на те, що на виконання умов договору № 7221, укладеного між сторонами 21 вересня 2010 року, позивачем було надано Раді послуги з розробки інформаційних матеріалів (стаття-презентація), їх графічного оформлення та редагування, а також публікації вказаних інформаційних матеріалів (стаття-презентація) на порталі www.meriaonline.com.ua.

Оскільки відповідач взяте на себе за вказаним договором зобов'язання по оплаті послуг у встановлений строк не виконав, позивач, посилаючись на статті 526, 530 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), просив суд про стягнення з відповідача 4 680 грн. 00 коп. основного боргу, 365 грн. 68 коп. пені, 229 грн. 32 коп. інфляції, та 15 процентів річних у розмірі 1 052 грн. 04 коп.

Ухвалою господарського суду Рівненької області від 11 липня 2012 року порушено провадження у справі № 5019/1138/12, розгляд якої було призначено на 24 липня 2012 року.

Ухвалою цього ж суду від 24 липня 2012 року розгляд справи було відкладено на 06 серпня 2012 року на підставі пунктів 1, 2 частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України).

У судовому засіданні, призначеному 6 серпня 2012 року, представник позивача підтримав позовні вимоги, а також надіслав витребувані ухвалою суду копії документів.

Відповідач у призначені судові засідання не з'явився, витребувані судом докази не надав, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення судового засідання із зазначенням підстав щодо своєї неявки не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 33, 46)

Оскільки клопотань про відкладення чи перенесення розгляду справи від відповідача не надходило, справа відповідно до ст. 75 ГПК України розглядається за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

21 вересня 2010 року між Радою та Товариством був укладений договір № 7221, за умовами якого останнє взяло на себе обов'язок надати відповідачу (замовнику) послуги з розробки інформаційних матеріалів (стаття-презентація), їх графічного оформлення, редагування та публікації на порталі www.meriaonline.com.ua українською, російською, німецькою й англійською мовами, а замовник у свою чергу - оплатити вартість вказаних послуг до 20 грудня 2010 року.

Відповідно до пункту 2.1 цього договору загальна вартість послуг, яка підлягає оплаті замовником, складає 4 680 грн. 00 коп.

За умовами пунктів 3.6 договору виконавець (позивач) зобов'язаний опублікувати інформаційні матеріали на порталі www.meriaonline.com.ua протягом 45 календарних днів з моменту укладення цього договору.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що замовник зобов'язаний протягом 7 днів з дня підписання цього договору надіслати виконавцю письмові матеріали та фотографій для обробки, узгоджені у Додатку цього Договору, в іншому випадку інформаційні матеріали (стаття- претензія) розробляються та публікуються без фотографій.

Судом встановлено, що позивач взяті на себе зобов'язання по наданню послуг за договором № 7221 від 21 вересня 2010 року виконав , що підтверджується публікацією на порталі www.meriaonline.com.ua інформаційних матеріалів згідно замовлення відповідача із зазначенням дати їх реєстрації - 01 листопада 2010 року (роздруківки з вказаного інтернет-порталу, що засвідчують створення даної статті-презентації містяться у матеріалах справи (а.с. 23, 24, 25,26), а також надісланим на адресу Ради повідомленням від 02 листопада 2010 року за № 116 про виконання позивачем договірних зобов'язань, яке було отримано відповідачем 12 листопада 2010 року, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією поштового повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 17).

Проте всупереч пунктів 2.1, 2.2. договору Рада не виконала взятого на себе обов'язку по оплаті наданих послуг у встановлений договором строк, внаслідок чого у останнього виникла перед позивачем сума заборгованості в розмірі 4 680 грн. 00 коп.

Доказів сплати вказаної суми боргу відповідачем не надано.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться

Згідно частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що сума основного боргу за договором № 7221 від 21 вересня 2010 року, яка складає 4680 грн. 00 коп., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога Товариства до Ради про стягнення вказаної суми є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням Радою своїх зобов'язань за договором в частині своєчасної оплати вартості наданих позивачем послуг, останній також просить суд стягнути з відповідача 365 грн. 68 коп. пені, нарахованої на суму основного боргу з 1 липня 2011 року по 31 грудня 2011 року.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України В«Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 4.1 договору № 7221 від 21 вересня 2010 року передбачено, що у випадку невиконання або неналежного (несвоєчасного) виконання грошових зобов'язань замовник зобов'язаний сплатити виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Оскільки розмір пені, нарахованої Товариством за вказаний період, відповідає вищезазначеним приписам законодавства та положенням договору, а також є арифметично вірним, тому позовна вимога про стягнення з відповідача 365 грн. 68 коп. пені підлягає задоволенню

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором позивач просить суд стягнути з останнього п'ятнадцять процентів річних в сумі 1 052 грн. 00 коп., та 229 грн. 32 коп. інфляційних нарахованих на суму основного боргу з 1 січня 2011 року по 01 липня 2012 року.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 4.2 договору у випадку невиконання або неналежного (несвоєчасного) виконання грошових зобов'язань замовник на вимогу виконавця зобов'язаний сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також п'ятнадцять процентів річних від простроченої суми.

Оскільки заявлений Товариством до стягнення розмір п'ятнадцяти процентів річних та інфляційних є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору, позовна вимога про стягнення з відповідача вказаних процентів у розмірі 1 052 грн. 04 коп. та 229 грн. 32 коп. інфляційних також підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 5 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору при задоволені позову покладаються на відповідача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Підгаєцької сільської ради Рівненського району Рівненської області (35154, Рівненська область, Млинівський район, с. Підгайці, вул. Народна, 12, ідентифікаційний код: 04386410) на користь товариства з обмеженою відповідальністю В«СВС ОСОБА_1В» (01054, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код: 37025570) 4 680 (чотири тисячі шістсот вісімдесят) грн. 00 коп. основного боргу, 365 (триста шістдесят п'ять) грн. 68 коп. пені, п'ятнадцять процентів річних у розмірі 1 052 (одну тисячу п'ятдесят дві) грн. 04 коп., 229 (двісті двадцять дев'ять) грн.. 32 коп. інфляційних, а також 1609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08 серпня 2012 року

Суддя В.Г. Торчинюк