Рішення

від 06.08.2015 по справі 922/3612/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" серпня 2015 р.Справа № 922/3612/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Яризька В.О.

при секретарі судового засідання Солдатовій М.Ю.

розглянувши справу

за позовом Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство Машівської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Полтавській області (№ 9), с. Кустолово - Суходілка Машівського району Полтавської області, до підприємства Дергачівської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Харківської області (№ 109), с. Дворічний Кут Дергачівського району Харківської області, про стягнення 14002,60 грн. за участю представників:

позивача - не з'явився, відповідача - ОСОБА_1 (дов.),

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ДП "Сільськогосподарське підприємство Машівської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Полтавській області (№ 9), звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, підприємства Дергачівської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Харківської області (№ 109), про стягнення заборгованості за поставлений товар за договором № 79 від 22.02.2012р. у сумі 14002,60 грн., в т.ч. основна заборгованість - 3839,00 грн., 3% річні - 279,46 грн., інфляційні втрати - 6735,21 грн., пеня - 6987,93 грн. Позивач просить також стягнути з відповідача судові витрати.

Позивач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений ухвалою суду.

Від позивача через канцелярію суду факсом надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника позивача та додаткові документи.

Суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності позивача.

Відповідач проти позову заперечує, просить застосувати строк позовної давності.

Вислухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

02.02.2012р. між позивачем, як продавцем, та відповідачем, як покупцем, був укладений договір № 79 купівлі-продажу, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити на умовах цього договору товар, а саме бичків в кількості 637 кг за ціною 17,00 грн. за 1 кг на загальну суму 10829,00 грн.

Відповідно до п. 3.2 Договору перехід права власності відбувається в момент передачі товару, що оформлюється видатковою накладною.

Згідно п. 4.2 Договору оплата здійснюється по факту отримання товару на протязі 1 банківського дня.

На виконання умов Договору позивачем на адресу позивача був поставлений молодняк у кількості 2 голів на загальну суму 10829,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 38 від 22.02.2012р.

Відповідачем факт отримання товару від позивача не заперечується.

З урахуванням умов договору товар повинен бут оплачений 23.02.2012р.

Відповідачем була здійснена часткова оплату товару, а саме згідно платіжного доручення № 118 від 29.02.2012р. оплачено 5000,00 грн., згідно платіжного доручення № 553 від 21.08.2012р. - 2000,00 грн., що підтверджується наданими до матеріалів справи копіями платіжних доручень ти виписок банку.

Таким чином, залишок заборгованості відповідача перед позивачем складає 3839,00 грн.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно положень ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тому, згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав передбачені договором зобов’язання по сплаті грошових коштів у визначений строк, позивачем обґрунтовано пред’явлено до стягнення основний борг у сумі 3839,00 грн.

Відповідач просить застосувати строк позовної давності.

Відповідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, при цьому відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Суд також зазначає, що згідно положень ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть належати, зокрема, визнання пред'явленої претензії; письмове прохання відстрочити сплату боргу; часткова сплата боржником основного боргу та/або сум санкцій.

Так ж позиція міститься в п. 4.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013р. (зі змінами та доповненнями).

Матеріали справи свідчать про те, що відповідачем в межах строку позовної давності частково були здійснені оплати, а саме 29.02.2012р. та 21.08.2015р., що свідчить про визнання ним свого боргу перед позивачем, а отже строк позовної давності був перерваний та починається з 22.08.2012р. Дана позовна заява подана до суду 22.06.2015р., тобто в межах строку позовної давності, а тому заява відповідача про застосування строку позовної давності не підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в частині стягнення основної суми боргу в розмірі 3839,00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Позивач просить також стягнути з відповідача пеню в сумі 6987,93 грн., яка розрахована ним за 365 днів в розмірі 50% від суми необґрунтованої відмови від розрахунку.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Отже, штраф та пеня є різновидами неустойки, які відрізняються тим, що розмір пені залежить від тривалості прострочення боржника, а штраф не залежить.

Згідно з частиною першою статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В пункті 6.5. Договору сторони передбачили, що за необґрунтовану відмову від розрахунку за товар покупець виплачує пеню у розмірі 50% від суми відмови (але не більше подвійної облікової ставки НБУ , що діяла на момент прострочення) за кожний день прострочення.

За приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у зазначеній нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Суд звертає увагу на те, що сторони в договорі також обмежили нарахування пені подвійною обліковою ставкою НБУ за кожен день прострочення.

Таким чином, позивачем невірно нарахована пеня в розмірі 50% від суми заборгованості за кожен день прострочення, оскільки таке нарахування перевищує той розмір, якби нарахування здійснювалось в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Крім того, суд зазначає, що згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому перебіг зазначеного шестимісячного строку починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Таким чином, позивач мав право на нарахування пені протягом шести місяців, починаючи з 24.02.2012р., однак з наданого позивачем розрахунку вбачається, що пеня нарахована за 365 днів, тобто за більший період, ніж передбачено законом, та не зазначено, з якої дати розпочато нарахування.

Суд також звертає увагу на те, що до позовної вимоги про стягнення пені застосовується строк позовної давності в один рік.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що здійснене нарахування пені не відповідає вимогам чинного законодавства та умовам договору та відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем до матеріалів справи наданий розрахунок 3% річних, відповідно до якого позивачем нараховані річні у розмірі 279,46 грн. на суму заборгованості 3829,00 грн. за період з 01.01.2013р. по 09.06.2015р.

Позивачем до матеріалів справи наданий розрахунок 3% річних, відповідно до якого позивачем нараховані річні у розмірі 279,46 грн. на суму заборгованості 3829,00 грн. за період з 01.01.2013р. по 09.06.2015р.

Судом перевірений розрахунок 3% річних та встановлено, що такий розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства, арифметично обчислення здійснені вірно, а тому такий розрахунок приймається судом.

Також позивачем до матеріалів справи наданий розрахунок інфляційних втрат, відповідно до якого позивачем нараховані інфляційні втрати в розмірі 6735,21 грн. на суму заборгованості 3829,00 грн. за період з січня 2013р. по травень 2015р.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що позивачем застосована невірна формула нарахування інфляційних.

Так, позивачем вірно визначений сукупний індекс інфляції (1,759) за період який здійснюється нарахування, вірно помножено суму заборгованості 3829,00 грн. на сукупний індекс інфляції та отримано добуток у розмірі 6735,21 грн., тобто отриманий добуток, який містить суму заборгованості з урахуванням інфляційних втрат, а для вирахування лише суми інфляційних втрат необхідно з отриманого добутку відняти суму заборгованості та отримати чисту суму інфляційних втрат, яка в даному випадку складає 2906,21 грн. та підлягає стягненню з відповідача.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 3829,00 грн. з наведених вище підстав.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати повністю покладаються на відповідача, оскільки з його вини справу було доведено до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1, 12, 22, 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з підприємства Дергачівської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Харківської області (№ 109) (64250, Харківська область, Дергачівський район, с. Дворічний Кут, код 08564601) на користь Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство Машівської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Полтавській області (№ 9) (39433, Полтавська область, Машівський район, с. Кустолово - Суходілка, вул. Лісна, 1/2, код 08680626) основну заборгованість у сумі 3829,00 грн., 3% річних у сумі 279,46 грн., інфляційні втрати в сумі 2906,21 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 1827,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено 11.08.2015 р.

Суддя ОСОБА_2