Постанова

від 17.08.2015 по справі 910/3983/15-г

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" серпня 2015 р. Справа№ 910/3983/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Остапенка О.М.

Сітайло Л.Г.

за участю представників:

від позивача - Федорчук В.В., довіреність № 1 від 23.01.2015;

від відповідача - Вождаєнко Н.М., довіреність № 109/01/11-8323 від 05.12.2014,

розглянувши апеляційну скаргу Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації на рішення господарського суду міста Києва від 23.04.2015 у справі № 910/3983/15-г (суддя Пінчук В.І.) за позовом приватного підприємства "Атлант" до Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації про стягнення 169 347,23 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Атлант" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації про стягнення 169 347,23 грн., з яких: 149 499, 94 грн. - основна заборгованість, 17 777, 56 грн. - інфляційні та 2 069, 73 грн. - 3% річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.04.2015 у справі № 910/3983/15-г позов задоволено частково: провадження у справі в частині стягнення 149 499, 94 грн. основного боргу припинено на підставі п.1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України - за відсутністю предмету спору; стягнуто з відповідача на користь позивача - 17 777, 56 грн. - інфляційних та 2 069, 73 грн. - 3% річних

Суд першої інстанції при ухваленні рішення по даній справі виходив з того, що відповідач не виконав своє грошове зобов'язання за договором на охорону.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 23.04.2015 у справі № 910/3983/15-г скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неможливість виконання зобов'язання у передбачений договором строк у зв'язку з відсутністю бюджетних коштів для фінансування наданих позивачем послуг.

Також, апелянт зазначає про те, що згідно п. 7.11 договору у випадку відсутності на розрахунковому рахунку Замовника, як бюджетної установи, коштів, штрафні санкції до нього не застосовуються.

Представник апелянта - відповідача у справі в судовому засіданні 17.08.2015 підтримав вимоги за апеляційною скаргою.

Представник позивача в судовому засіданні 17.08.2015 проти апеляційної скарги заперечив та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Між Шевченківською районною в місті Києві державною адміністрацією (Замовник) та приватним підприємством "Атлант" (Учасник) 03.04.2014 укладено договір про закупівлю послуг за державні кошти № 18/14.

Згідно предмету даного договору (п. 1.1) Учасник зобов'язався з квітня по грудень 2014 р. надати Замовнику послуги з охорони об'єктів, а Замовник зобов'язався оплатити надані послуги охорони за цінами та у терміни, які зазначені в даному договорі.

Відповідно до п. 4.1 договору розрахунки проводяться замовником щомісячно, на підставі акта здачі - приймання послуг у безготівковому порядку на розрахунковий рахунок Учасника до п'ятого числа місяця наступного за звітним, згідно рахунку - фактури.

На виконання умов договору позивачем за період з 03.04.2014 р. по 10.11.2014 р. було надано відповідачу послуги з охорони об'єкту на загальну суму 159 499,94 грн., що підтверджується наступними актами здачі-приймання наданих послуг по охороні: № 54 від 16.06.2014 р., № 56 від 16.06.2014 р., № 59 від 08.07.2014 р., № 60 від 29.07.2014 р., № 64 від 17.09.2014 р., № 66 від 12.12.2014, № 69 від 14.11.2014, № 74 від 12.12.2014.

Відповідач за отримані послуги розрахувався частково, сплативши позивачу лише 10 000, 00 грн.

Решта заборгованості (149 499, 94 грн.) на момент подачі позову відповідачем оплачена не була.

Між сторонами було складено Акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.04.2014 по 01.01.2015, в якому відповідач підтвердив наявність заборгованості перед позивачем в сумі 149 499, 94 грн. за договором № 18/14 від 03.04.2014.

У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором в частині оплати послуг охорони об'єкта, позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації 149 499, 94 грн. боргу.

Так, сума боргу відповідача перед позивачем на момент звернення останнього до суду становила 149 499, 94 грн.

Після порушення провадження у даній справі відповідачем було здійснено оплату боргу в сумі 149 499, 94 грн., що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 54-59).

Враховуючи погашення боргу відповідачем вже після подачі позову до суду, відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України судом першої інстанції було припинено провадження по справі в частині стягнення заборгованості в розмірі 149 499, 94 грн.

В частині стягнення з відповідача інфляційних та 3% річних позовні вимоги судом першої інстанції задоволено.

Колегія суддів погоджується із задоволенням позову у зазначеній частині, з наступних підстав.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Приписами статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 4.1 договору розрахунки проводяться замовником щомісячно, на підставі акта здачі - приймання послуг у безготівковому порядку на розрахунковий рахунок Учасника до п'ятого числа місяця наступного за звітним, згідно рахунку - фактури.

Відповідачем зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг виконувались неналежним чином, тобто з порушенням строків, встановлених договором.

Як вже зазначалось, відповідачем, заборгованість заявлена до стягнення, була оплачена вже після порушення провадження у даній справі.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо припинення провадження по справі відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України в частині стягнення заборгованості в розмірі 149 499, 94 грн.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивачем, у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання відповідачем нараховано інфляційні в сумі 17 777, 56 грн. та 3% річних в сумі 2 069, 73 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, як і трьох процентів річних від простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

З огляду на те, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання перед позивачем за договором, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 2 069, 73 грн. та інфляційних в сумі 17 777, 56 грн., розрахунок яких перевірений судом та не суперечить чинному законодавству.

Доводи апелянта про неможливість виконання зобов'язання у передбачений договором строк у зв'язку з відсутністю бюджетних коштів для фінансування наданих позивачем послуг підлягають відхиленню, оскільки на підставі частини другої статті 617 Цивільного кодексу України, частини другої статті 218 Господарського кодексу України та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18 жовтня 2005 року відсутність бюджетних коштів передбачених у видатках Державного бюджету України не виправдовує бездіяльність боржника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Крім цього, згідно п. 1.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому, у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Також, є необґрунтованими посилання апелянта на те, що згідно п. 7.11 договору у випадку відсутності на розрахунковому рахунку Замовника, як бюджетної установи, коштів, штрафні санкції до нього не застосовуються.

Так, дійсно наведеним пунктом передбачено, що у разі відсутності у Замовника бюджетних коштів штрафні санкції до нього не застосовуються.

Разом з тим, позивачем заявлено вимоги лише про стягнення 3% річних та інфляційних.

Жодних вимог про стягнення з відповідача штрафних санкцій - неустойки (штрафу, пені) позивачем не заявлялось.

Згідно п. 4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2014 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів річних від простроченої суми, так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

За наведених обставин, позивач обґрунтовано вимагає сплати відповідачем 3% річних та інфляційних.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку в частині задоволення вказаних вимог.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 23.04.2015 у справі № 910/3983/15-г - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача у справі.

3. Матеріали справи № 910/3983/15-г повернути до господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді О.М. Остапенко

Л.Г. Сітайло