Постанова

від 19.08.2015 по справі 808/3496/15

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2015 року о/об 12 год. 16 хв.Справа № 808/3496/15 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., при секретарі судового засідання Білоусі А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомтехпостач» до Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

за участю:

представник позивача - ОСОБА_1

(довіреність №1 від 05.01.15);

представник відповідача - ОСОБА_2

(довіреність №1203/І/10 від 10.03.15),

ВСТАНОВИВ:

30 червня 2015 року до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) надійшов адміністративний позов від Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомтехпостач» (далі - позивач) до Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000192200 від 09 лютого 2015 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Агрокомтехпостач» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 41363,75 грн., з яких 33091,00 грн. - за основним платежем, та 8272,75 грн. - штрафних санкцій.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 09 лютого 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрокомтехпостач» отримало повідомлення-рішення №0000192200. Позивач зазначає, що ОСОБА_3 перевірки не містить жодних відомостей щодо визнання недійсним господарських операцій позивача з ТОВ «ЮКОН СОЮЗ» в судовому порядку, жодних відомостей щодо невідповідності наявних у Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомтехпостач» податкових накладних вимогам Податкового кодексу України. Також зазначає, що позивачем не вчинено правопорушення у сфері оподаткування, а відтак не має відповідати за неможливість провести співробітниками ДФС перевірку контрагента позивача. На підставі зазначеного вважає, що податкове повідомлення-рішення від 09 лютого 2014 року за №0000192200 є безпідставним, а отже, й незаконним.

Представник позивача в судовому засідання позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у запереченнях, відповідно до яких зазначив, що в зв'язку з ненаданням ТОВ «ЮКОН СОЮЗ» (код ЄДРПОУ 39181314) до перевірки первинних бухгалтерських та податкових документів, та проведені заходи щодо наявності здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ «ЮКОН СОЮЗ» (код ЄДРПОУ 39181314) та його постачальників не підтверджують фактичного постачання товарів та послуг на адресу ТОВ «Агрокомтехпостач», свідчить про відсутність взаєморозрахунків ТОВ «ЮКОН СОЮЗ» (код ЄДРПОУ 39181314) з його постачальниками, тому підтвердження факту наявності фактичного руху активів відсутнє. Крім того вказує, що виходячи з вищенаведеного, ТОВ «ЮКОН СОЮЗ» (код ЄДРПОУ 39181314) здійснює діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, тому усі операції купівлі-продажу ТОВ «ЮКОН СОЮЗ» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже, є безтоварними по ланцюгу до «вигодонабувача».

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив та просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) сторонам проголошено вступну та резолютивну частину постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Відповідно до статті 41 КАС України, у судовому засіданні здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: комплексу «Камертон».

Вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, вивчивши наявні матеріали та фактичні обставини справи, перевіривши їх наявними у справі доказами, суд з'ясував наступне.

Відповідно до копії виписки Серія АД №161312 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрокомтехпостач» 08 лютого 2014 року зареєстровано, як юридичну особу за адресою: 70500, Запорізька область, Оріхівський район, м. Оріхів, вул. Карла Лібкнехта, буд. 33-Б, ідентифікаційний код 39088365.

На підставі повідомлення під 26 грудня 2014 року №324, виданого Пологівською ОДПІ ГУ Міндоходів у Запорізькій області головному державному ревізору інспектору відділу податкового аудиту ОСОБА_4, згідно підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 статті 79 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року та відповідно до наказу Пологівської ОДПІ від 26 грудня 2014 року №3056 проведена позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Агрокомтехпостач» (код ЄДРПОУ 39088365), з питання підтвердження взаємовідносин із платником податків ТОВ «ЮКОН СОЮЗ» (код ЄДРПОУ 39181314) їх реальності та повноти відображення в обліку за вересень 2014 року.

Перевірка проводилась з 12 січня 2015 року по 16 січня 2015 року.

За наслідками перевірки складено ОСОБА_3 перевірки №73/08-15-22-021/39088365 від 22 січня 2015 року «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Агрокомтехпостач» (код ЄДРПОУ 39088365) з питання підтвердження взаємовідносин із платником податків ТОВ «ЮКОН СОЮЗ» (код ЄДРПОУ 39181314) їх реальності та повноти відображення в обліку за вересень 2014 року.

ОСОБА_3 перевірки встановлено порушення: пунктів 198.1, 198.3, 198.6, статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 33091,00 грн., у тому числі за вересень 2014 року на суму 33091,00 грн.

На підставі ОСОБА_3 перевірки №73/08-15-22-021/39088365 від 22 січня 2015 року податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» за №0000192200 від 09 лютого 2015 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Агрокомтехпостач» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 41363,75 грн., з яких 33091,00 грн. - за основним платежем, та 8272,75 грн. - штрафних санкцій.

18 лютого 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрокомтехпостач» звернулося до Головного управління ДФС у Запорізькій області зі скаргою на податкове повідомлення-рішення форми «Р» за №0000192200 від 09 лютого 2015 року.

За результатами розгляду скарги, Головним управлінням ДФС у Запорізькій області позивачу 15 квітня 2015 року надана відповідь, відповідно до якої податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення.

20 квітня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрокомтехпостач» звернулося зі скаргою до Державної фіскальної служби України на податкове повідомлення-рішення форми «Р» за №0000192200 від 09 лютого 2015 року.

16 червня 2015 року Державною фіскальною службою України надано відповідь Товариству з обмеженою відповідальністю «Агрокомтехпостач», відповідно до якої податкове повідомлення-рішення форми «Р» за №0000192200 від 09 лютого 2015 року залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Не погоджуючись з такими діями податкового органу позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини та перевіривши їх доказами, дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено матеріалами справи позивач мав правовідносини з ТОВ «ЮКОН СОЮЗ» (код ЄДРПОУ 39181314) за вересень 2014 року.

На підтвердження господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮКОН СОЮЗ» (код ЄДРПОУ 39181314) Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрокомтехпостач» надано до суду:

- Договір купівлі продажу №95 від 01 серпня 2014 року відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮКОН СОЮЗ» (постачальник) зобов'язується передати у власність Товариству з обмеженою відповідальністю «Агрокомтехпостач» (покупцю) товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити поставлений йому товар в строки та в розмірах, вказаних в цьому договорі;

- Договір уступки вимоги укладений 20 жовтня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮКОН СОЮЗ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АРОСА СТРОЙ», відповідно до якого до ТОВ «АРОСА СТРОЙ» перейшло право вимагати від ТОВ «Агрокомтехпостач» суму основного боргу за договором купівлі продажу №95 від 01 серпня 2014 року;

- Договір уступки вимоги укладений 19 січня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АРОСА СТРОЙ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФОРНЕЛ», відповідно до якого до ТОВ «ФОРНЕЛ» перейшло право вимагати від ТОВ «Агрокомтехпостач» суму основного боргу за договором купівлі продажу №95 від 01 серпня 2014 року;

- Податкову накладну №11 від 01 вересня 2014 року відповідно до якої Товариству з обмеженою відповідальністю «Агрокомтехпостач» передано товар на загальну суму 69003,00 грн. у тому числі 11500,50 грн. ПДВ;

- Податкову накладну №12 від 08 вересня 2014 року відповідно до якої Товариству з обмеженою відповідальністю «Агрокомтехпостач» передано товар на загальну суму 65151,90 грн. у тому числі 10858,65 грн. ПДВ;

- Податкову накладну №116 від 04 вересня 2014 року відповідно до якої Товариству з обмеженою відповідальністю «Агрокомтехпостач» передано товар на загальну суму 64390,57 грн. у тому числі 10731,76 грн. ПДВ;

- Видаткову накладну №382 від 01 вересня 2014 року відповідно до якої Товариству з обмеженою відповідальністю «Агрокомтехпостач» передано товар на загальну суму 69003,00 грн. у тому числі 11500,50 грн. ПДВ;

- Видаткову накладну №383 від 08 вересня 2014 року відповідно до якої Товариству з обмеженою відповідальністю «Агрокомтехпостач» передано товар на загальну суму 65151,90 грн. у тому числі 10858,65 грн. ПДВ;

- Видаткову накладну №416 від 04 вересня 2014 року відповідно до якої Товариству з обмеженою відповідальністю «Агрокомтехпостач» передано товар на загальну суму 64390,57 грн. у тому числі 10731,76 грн. ПДВ;

- Рахунок-фактуру №382 від 01 вересня 2014 року на загальну суму 69003,00 грн. у тому числі 11500,50 грн. ПДВ;

- Рахунок-фактуру №383 від 08 вересня 2014 року на загальну суму 65151,90 грн. у тому числі 10858,65 грн. ПДВ;

- Рахунок-фактуру №416 від 04 вересня 2014 року загальну суму 64390,57 грн. у тому числі 10731,76 грн. ПДВ;

- Товарно-транспортну накладну №010914 від 01 вересня 2014 року;

- Товарно-транспортну накладну №080914 від 08 вересня 2014 року;

- Товарно-транспортну накладну №040914від 04 вересня 2014 року;

- Платіжні доручення за №№87, 96, 88, 125, 138, 157, 140, 207;

- реєстр виданих податкових накладних;

- реєстр отриманих податкових накладних.

Що стосується посилання відповідача на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮКОН СОЮЗ» на початок перевірки мало стан «9» - відсутність за місцезнаходженням, то відповідачем не доведено у суді, не надано до суду жодного доказу того, що безпосередній контрагент позивача ТОВ «ЮКОН СОЮЗ» (код ЄДРПОУ 39181314), яке видало податкові накладні, не було зареєстровано, як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідних господарських операцій.

Що стосується посилання податкового органу при проведенні перевірки на те, що операція по перевезенню Кормороздачика КТУ 10 фізично не могла проводитись, то суд зазначає, що відповідно до товарно-транспортних накладних перевезення товару здійснювалось автомобілем НОМЕР_1. Відповідачем до суду не надано інформацію, яка б підтверджувала що вищевказаний автомобіль технічно не може перевозити/буксирувати Кормороздачик КТУ 10.

Суд звертає увагу на те, що у даному випадку важливо встановити факт переміщення товару від продавця до покупця. Такий факт підтверджується товарно-транспортними накладними, наданими позивачем.

В судовому засіданні з'ясовано обставини викладені в акті перевірки стосовно неможливості підтвердження фактичного отримання підприємством позивачем товарно-матеріальних цінностей, оскільки в товарно-транспортних накладних № 040914, № 010914 вантажоодержувачем зазначено Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮКОН СОЮЗ».

Досліджено оригінали товарно-транспортних накладних № 040914, № 010914 та встановлено, що вантажоодержувачем зазначено саме Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрокомтехпостач».

Так, податковим органом не надано добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій.

Отже, відповідачем не надано доказів неможливості здійснення реальності операцій між позивачем та його контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮКОН СОЮЗ».

З урахуванням наведеного, відповідачем не спростовано у суді факт реальності господарських операцій, вчинених між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮКОН СОЮЗ».

Враховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає висновки акту перевірки, на підставі якого прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, необґрунтованими, у зв'язку з чим приходить до висновку про протиправність прийнятого податкового повідомлення-рішення виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 44.3 статті 44 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Статтею 3 Закону України № 996-ІV від 16 липня 1999 року «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 996-ІV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-ІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також підпунктом 1.2 пункту 1, підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до частини 2 статті 9 вказаного Закону та пункту 2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пункту 2.15 та пункту 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.

Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Суд зазначає, що позивач надав документи, які підтверджують факт придбання ТМЦ у контрагента, тобто позивачем доведено додержання вимог пункту 44.3 статті 44 Податкового кодексу України.

Крім того, суд звертає увагу, що оглянуті первинні документи містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими на час вчинення угоди суб'єктами права.

Суд зазначає, що законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві. У разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Прикладом подібного підходу є постанова Верховного Суду України від 09 вересня 2008 року.

Крім того, здійснення діяльності поза межами правової відповідальності має бути не сумнівом чи елементом аргументації, а переконливим та беззаперечно встановленим юридичним фактом реальної дійсності - конкретною обставиною, передбаченою нормами права, що спричиняє певні юридичні наслідки.

Суд звертає увагу на те, що Податковий кодекс України виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від свого контрагента способу ведення господарської діяльності.

Жоден нормативний акт не містить вказівок на залежність права платника податку на включення до свого податкового кредиту сум ПДВ, фактично сплачених в ціні придбання товару на підставі податкової накладної, від дотримання контрагентом правил господарської діяльності.

Зокрема, стаття 61 Конституції України закріплює принцип індивідуального характеру юридичної відповідальності особи.

Постановою Верховного Суду України від 11 січня 2011 року у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської ОДПІ встановлено, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Щодо викладеного в ОСОБА_3 перевірки №73/08-15-22-021/39088365 від 22 січня 2015 року про те, що перевіркою не встановлено реальності постачання товарно-матеріальних цінностей на користь позивача, а правочини здійснені між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮКОН СОЮЗ» - як постачальником та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрокомтехпостач» - як покупцем є нікчемними та не створюють юридичних наслідків - суд зазначає наступне.

Як видно з акту перевірки відповідачем досліджені первинні документи, які підтверджують отримання товарно-матеріальних цінностей від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮКОН СОЮЗ» за спірний період: договори, податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, рахунки фактур, платіжні доручення та інше.

Тобто, зазначені документи підтверджують реальність господарських операцій із вказаними контрагентами - фактичне отримання послуг Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрокомтехпостач».

Вказані ж в ОСОБА_3 висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними (фіктивними) правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що зміст угод, укладених між позивачем та його контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮКОН СОЮЗ», не суперечать актам цивільного законодавства, а відповідач не надав доказів, які б підтверджували, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків та створення правових наслідків, що обумовлюються цими правочинами.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (статті 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Крім того, відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідачем не надано доказів, а так само не було встановлено у судовому засіданні фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та його контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮКОН СОЮЗ» - правочинів.

Тобто, податковим органом не доведено, а судом також не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і не доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Крім того, слід звернути увагу, що відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Суд вважає за необхідне зазначити, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законом обов'язку щодо сплати податків, зборів вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків.

При придбанні товару покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість продавцю в ціні товару, який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність.

Слід врахувати і те, що якщо контрагент не виконував свої зобов'язання перед державою та податковим органом, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні виконаних робіт сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконував усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - по купця товару, яка є платником податку, не покладено обов'язку здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі буд-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через наявність/відсутність актів про здійснення зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ.

З наведеного випливає, що відсутність продавця за місцезнаходженням не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування, не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. В разі невиконання контрагентами по ланцюгу своїх обов'язків по сплаті податку на додану вартість до бюджету, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Крім того, нормами Податкового кодексу України, не встановлена відповідальність платника податку за не відображення господарської операції в податковому і бухгалтерському обліку його контрагентів.

Під час проведення перевірки податковий орган прийшов до висновку, що позивачем не надано доказів на підтвердження реальності господарських операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрокомтехпостач» та його контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮКОН СОЮЗ».

Однак, позивачем до суду було надано: договори, податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, рахунки фактур, реєстр виданих податкових накладних, реєстр отриманих податкових накладних, що підтверджують факт придбання товару у Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮКОН СОЮЗ» на користь позивача та платіжні доручення, які підтверджують факт повної оплати позивачем отриманих послуг.

Отже, факт виконання операцій засвідчується рядом первинних документів, які не викликають сумніву. Реальність господарських операцій з'ясована через дослідження у сукупності всіх первинних документів.

В ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів наявності обвинувального вироку відносно посадових (службових) осіб платника податків та наявності рішення суду про визнання правочинів недійсними.

Таким чином, доводи, якими податковий орган мотивував правомірність оскаржуваного податкового рішення не є переконливими.

Факт здійснення господарських операцій відображений у повному обсязі у бухгалтерському і податковому обліку позивача, що зафіксовано також актом перевірки, та підтверджує реальність господарських операцій.

Акт перевірки податкового органу не містить посилань щодо встановлених порушень стосовно форми та змісту первинних документів, які підтверджують фактичне виконання господарських операцій з постачання товарів.

Висновки податкового органу про відсутність фактичного постачання товарно-матеріальних цінностей спростовуються наданими позивачем документами.

Отже, зазначені обставини не можуть бути підставами для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту та позбавлення права бюджетного відшкодування.

Підпунктом 14.1.181, підпунктом 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу; бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами вказаної статті право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 ПК України).

В пункті 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У пункті 201.1 статті 201 ПК України вказано, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За правилами пункту 201.4 статті 201 ПК України встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до пунктів 201.6 та 201.8 статті 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм Податкового кодексу України, податкова накладна є документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару, та надає право на формування податкового кредиту платника податків-покупця. І лише придбання товарів (послуг, робіт), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної та складання податкової накладної особою, що не зареєстрована як платник ПДВ, позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Отже на підставі вищезазначеного, Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрокомтехпостач» мало належним чином оформлені податкові накладні, які одержані від такого постачальника, та інші первинні документи, що підтверджують факт наявності господарських відносин між підприємствами.

Будь-які порушення щодо форми та змісту первинних документів, які підтверджують фактичне вчинення господарських операцій з постачання товару між позивачем та його контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮКОН СОЮЗ» в акті перевірки відсутні.

Як свідчать матеріали справи позивачем надані як до перевірки, так і до суду податкові накладні та всі без винятку документи у підтвердження оплати товару.

Отже, Податковим кодексом України встановлено вичерпний перелік документів, на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

Таким чином, враховуючи наявність у позивача податкових накладних, видаткових накладних, договорів, товарно-транспортних накладних, рахунків фактур, реєстрів виданих податкових накладних, реєстрів отриманих податкових накладних, платіжних доручень, приймаючи до уваги, що зазначені документи не визнані недійсними, будь-яких посилань щодо невідповідності порядку їх оформлення вимогам Податкового кодексу України акт перевірки не містить, Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрокомтехпостач» цілком правомірно включило суми до витрат які враховуються для визначення об'єкта оподаткування та податку на додану вартість по придбаним товарно-матеріальним цінностям до складу податкового кредиту, оскільки його право на податковий кредит та витрати підтверджується єдиними і належними, з точки зору діючого законодавства, доказами.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частиною 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на все вищевикладене, суд вважає, що висновок податкового органу, викладений в ОСОБА_3 перевірки №73/08-15-22-021/39088365 від 22 січня 2015 року, про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрокомтехпостач» пунктів 198.1, 198.3, 198.6, статті 198 Податкового кодексу України є помилковим та спростовується дослідженими під час розгляду справи доказами.

Отже, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову, а тому податкове повідомлення-рішення форми «Р» за №0000192200 від 09 лютого 2015 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Агрокомтехпостач» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 41363,75 грн., з яких 33091,00 грн. - за основним платежем, та 8272,75 грн. - штрафних санкцій, слід визнати протиправними та скасувати.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи вищезазначене, та керуючись статтями 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомтехпостач» - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління ДФС у Запорізькій області №0000192200 від 09 лютого 2015 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Агрокомтехпостач» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) у розмірі 41363,75 грн., з яких 33091,00 грн. за основним платежем, та 8272,75 грн. - штрафних санкцій.

Судовий збір у розмірі 182,70 (сто вісімдесят дві гривні 70 копійок) повернути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомтехпостач» з Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили відповідно до частини 1 статті 254 КАС України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами встановленими статтями 185-186 КАС України.

Суддя Д.В. Татаринов