Постанова

від 18.08.2015 по справі 816/2894/15

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2015 року м.ПолтаваСправа № 816/2894/15

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Удовіченка С.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Шулик Н.І.,

представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Інспекції захисту прав споживачів у Полтавській області, третя особа: Октябрський відділ державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції про скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

29 липня 2015 року фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Інспекції захисту прав споживачів у Полтавській області, третя особа: Октябрський відділ державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції про скасування постанови від 15 липня 2014 року №108.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що порушень встановлених в акті позапланової перевірки від 04 липня 2014 року №000231 не вчиняв. Вказував на те, що споживачам надається можливість ознайомитися з меню, прейскурантами алкогольних і безалкогольних напоїв, кондитерських і тютюнових виробів, фруктів, додаткових послуг, що надаються, до початку обслуговування. При цьому договором є усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем про якість, термін, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція, підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном або іншим документом. Таким чином рахунок, є підтвердженням укладення усного правочину між споживачем і продавцем. Так, до початку замовлення послуг ресторану "Козачка" споживач має змогу дізнатися про надання рестораном такої послуги як сервісне обслуговування офіціантами, а також його вартість (що становить 10 % вартості замовлення).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи попереджався належним чином, надав суду клопотання про розгляд справи без його участі.

Третя особа явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи попереджався належним чином.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) зареєстрований як фізична особа-підприємець 10 січня 2000 року (а.с. 27-28) та перебуває на обліку в ДПІ у м. Полтаві.

04 липня 2014 року Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Полтавській області проведено перевірку ФОП ОСОБА_2 щодо дотримання законодавства про захист прав споживачів, в ході якої встановлено, що в прейскуранті, який використовується на підприємстві ресторанного господарства, поряд із зазначеним переліком алкогольних та безалкогольних напоїв зазначено: "10% за обслуговування від вартості замовлення при готівковому та безготівковому розрахунку, що примушує споживача придбавати продукцію (послуги) не потрібного йому асортименту.

За результатами перевірки складено акт №000231 (а.с. 14-17) та складено припис (розділ IV акту), яким позивача зобов'язано, оформити прейскурант належним чином, вжити заходів щодо припинення порушень, зазначених в акті (а.с. 18).

На підставі вищевказаного акту перевірки відповідачем 15 липня 2014 року прийнято постанову №108 про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України "Про захист прав споживачів", а саме штрафу в розмірі 8500 грн.

Позивач, не погоджуючись із позицією відповідача щодо правомірності накладення на останнього штрафу звернувся до суду з вимогою про визнання протиправною та скасування постанови №108 від 15 липня 2014 року.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Завданням адміністративного судочинства, згідно частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Надаючи правову оцінку спірній постанові, суд дійшов до наступних висновків.

Вимоги щодо роботи суб'єктів господарської діяльності (закладів, підприємств) усіх форм власності, що здійснюють діяльність на території України у сфері ресторанного господарства визначені Правилами роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства.

Пунктом 1.3 Правил роботи визначено, що ресторанне господарство - вид економічної діяльності суб'єктів господарської діяльності щодо надавання послуг відносно задоволення потреб споживачів у харчуванні з організуванням дозвілля або без нього.

Пунктом 1.5 Правил передбачено, що заклади (підприємства) ресторанного господарства поділяються за типами: фабрики-кухні, фабрики-заготівельні, ресторани, бари, кафе, їдальні, закусочні, буфети, магазини кулінарних виробів, кафетерії, а ресторани та бари - також на класи (перший, вищий, люкс). Вибір типу закладу (підприємства) ресторанного господарства та класу ресторану або бару здійснюється суб'єктом господарської діяльності самостійно з урахуванням вимог законодавства України.

Згідно Національного стандарту України (ДСТУ 4281:2004 Заклади ресторанного господарства. Класифікація) визначено у п. 3.5 тип закладу - повносервісний заклад ресторанного господарства: різновид закладу ресторанного господарства з обслуговуванням офіціантами та значною часткою фірмових та замов них страв і (або) напоїв у продукції власного виробництва; у п. 3.11 тип закладу - ресторан: заклад ресторанного господарства з різноманітним асортиментом продукції власного виробництва і закупних товарів, високим рівнем обслуговування і комфорту у поєднанні з організуванням відпочинку і дозвілля споживачів; у п. 3.13 тип закладу - кафе: заклад ресторанного господарства із широким асортиментом страв нескладного готування, кондитерських виробів і напоїв, в якому застосовують самообслуговування або обслуговування офіціантами.

Статтею 17 Закону України "Про захист прав споживачів" визначено права споживача у сфері торговельного та інших видів обслуговування.

Так, за всіма споживачами однаковою мірою визнається право на задоволення їх потреб у сфері торговельного та інших видів обслуговування. Встановлення будь-яких переваг, застосування прямих або непрямих обмежень прав споживачів не допускається, крім випадків, передбачених нормативно-правовими актами.

Споживач має право на вільний вибір товарів і послуг у зручний для нього час та на вільне використання електронних платіжних засобів з урахуванням режиму роботи та обов'язкових для продавця (виконавця) форм (видів) розрахунків, установлених законодавством України.

Продавець (виконавець) зобов'язаний всіляко сприяти споживачеві у вільному виборі продукції та форм її оплати.

Забороняється примушувати споживача придбавати продукцію неналежної якості або непотрібного йому асортименту, у будь-який спосіб обмежувати використання ним електронних платіжних засобів, якщо відповідно до законодавства продавець (виконавець) зобов'язаний приймати їх до сплати.

Суб'єктами господарської діяльності у сфері ресторанного господарства здійснюється діяльність згідно з асортиментом продукції, затвердженим відповідно до типу та класу даного закладу (підприємства) керівником підприємства, а також забезпечується наявність продукції, зазначеної у меню, прейскуранті (пункт 2.1 Правил роботи).

У закладах (підприємствах) ресторанного господарства використовуються такі методи обслуговування як самообслуговування, обслуговування офіціантами, комбінований тощо (пункт 3.1 Правил роботи).

З викладеного вбачається, що діяльність закладів ресторанного господарства, у тому числі, і кафе, ресторанів, повносервісних закладів ресторанного господарства, може включати в себе такий метод обслуговування споживачів як обслуговування офіціантами, яка є основною діяльністю закладів (підприємств) ресторанного господарства.

Вимогами пункту 3.4 Правил роботи визначено, що у меню зазначається перелік страв, кулінарних, борошняних кондитерських, булочних виробів та напоїв власного виробництва, вихід і ціна однієї порції. У прейскуранті зазначається перелік алкогольних і безалкогольних напоїв, пива, тютюнових, кондитерських виробів та інших закупних товарів, маса, об'єм і ціна на відповідну одиницю продукту, крім того, для алкогольних напоїв - ємність пляшки, ціна за пляшку, за 50 та 100 мілілітрів.

Також, вимогами пункту 3.5 Правил роботи визначено, що поруч з основною діяльністю закладами (підприємствами) ресторанного господарства можуть надаватися додаткові послуги, перелік і вартість яких визначаються суб'єктом господарської діяльності та указуються в прейскуранті на послуги. Отже, Порядком роботи розрізняються види послуг, які можуть бути надані закладом ресторанного господарства, а саме: основні та додаткові послуги.

Тобто, діяльність з обслуговування споживачів офіціантами є основною діяльністю закладів (підприємств) ресторанного господарства та, відповідно, може входити в асортимент продукції, яка надається відповідним типом закладу ресторанного господарства, і наявність якої зазначається у меню, прейскуранті.

Основні вимоги щодо порядку позначення роздрібних цін на товари народного споживання в підприємствах роздрібної торгівлі, закладах ресторанного господарства та спрямована на дотримання прав споживачів щодо одержання необхідної, доступної та достовірної інформації про ціни на товари відповідно до Закону України "Про захист прав споживачів" визначені Інструкцією про порядок позначення роздрібних цін на товари народного споживання в підприємствах роздрібної торгівлі та закладах ресторанного господарства, затвердженою наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України від 4 січня 1997 р. N 2, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 20 січня 1997 р. за N 4/1808 (далі - Інструкція).

Інформування споживачів про роздрібні ціни на товари, відповідно до пункту 6 Інструкції, здійснюється за допомогою, серед іншого, ярликів цін (цінників), прейскурантів алкогольних напоїв, меню та прейскурантів цін на куповані товари у закладах ресторанного господарства.

Споживачам, відповідно до вимог пункту 3.6 Порядку роботи, надаються можливості ознайомитися з меню, прейскурантами алкогольних і безалкогольних напоїв, кондитерських і тютюнових виробів, фруктів, додаткових послуг, що надаються, до початку обслуговування.

Так, в матеріалах справи наявна копія меню ресторану "Козачка", в якому зокрема в графі послуги зазначено - 10% за обслуговування від вартості замовлення та безготівковому розрахунку (а.с. 44-45).

Крім того, позивачем надано суду копії рахунків за замовлення, в яких зокрема наявна графа - обслуговування 10% та визначена відповідна сума від вартості замовлення (а.с. 41).

Сторонами не ставився під сумнів факт ознайомлення перевіряючих з меню, прейскурантами алкогольних і безалкогольних напоїв, кондитерських і тютюнових виробів, фруктів, додаткових послуг, що надаються, до початку обслуговування.

Відповідно до вимог абзацу 7 частини 1 статті 1 Закону України "Про захист споживачів" договором є усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном або іншими документами.

За таких обставин рахунок є підтвердження укладення усного правочину між споживачем і продавцем (виконавцем).

Свобода договору закріплена в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до вимог якої, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Публічним, відповідно до вимог статті 633 ЦК України, є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом.

Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг).

Тобто, до початку замовлення послуг ресторану "Козачка" споживач мав змогу дізнатись про надання рестораном "Козачка" такої послуги як сервісне обслуговування офіціантами, а також його вартість (10% вартості замовлення).

В будь-якому випадку споживач, який ознайомився з асортиментом продукції ресторану мав вільний вибір в укладенні договору щодо отримання послуг закладу ресторанного господарства, виборі такого закладу та визначенні умов отримання відповідних послуг, які визначені в меню, прейскуранті ресторану "Козачка".

При цьому суд зазначає, що волевиявлення особи, яка має намір скористатися послугами ресторану спрямоване на отримання послуг з харчування, зокрема, через обслуговування офіціантами, а тому зазначення в меню вартості сервісного обслуговування офіціантами не може вважатись примушуванням споживача до придбання продукції непотрібного йому асортименту.

З огляду на викладене, позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а оскаржувана постанова є протиправною і підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України

Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Підпунктом 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що ставка судового збору за подання до адміністративного суду позову майнового характеру становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Судом встановлено, що позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір, який становить 10% від визначеної законом суми за подання позову майнового характеру у розмірі 182,70 грн., що підтверджується квитанцією від 27 липня 2015 року та від 17 серпня 2015 року.

У зв'язку із задоволенням позовних вимог, з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню витрати у вигляді судового збору у розмірі 182,70 гривень, та з Інспекції з питань захисту прав споживачів у Полтавській області підлягає стягненню до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1644,30 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Інспекції захисту прав споживачів у Полтавській області, третя особа: Октябрський відділ державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції про скасування постанови задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Інспекції з питань захисту прав споживачів у Полтавській області від15 липня 2014 року №108.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 судові витрати, понесені у зв'язку зі сплатою судового збору у розмірі 182,70 грн.

Стягнути з Інспекції з питань захисту прав споживачів у Полтавській області (ідентифікаційний код 38019636) до Державного бюджету України на р/р 31213206784002, отримувач коштів УДКСУ у м. Полтаві, код ЄДРПОУ 38019510, банк отримувача ГУДКСУ у Полтавській області, код класифікації доходів бюджету 22030001, судовий збір в розмірі 1 644,30 грн. (одна тисяча шістсот сорок чотири гривні тридцять копійок).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено 19 серпня 2015 року.

Суддя С.О. Удовіченко