Постанова

від 02.09.2009 по справі 18/39

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

18/39

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 02.09.2009                                                                                           № 18/39

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Смірнової  Л.Г.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача - Осикін В.О. (довіреність № б/н від 02.06.2009 р.) ;

від відповідача  -  не з'явився   

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Реда"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 17.02.2009

 у справі № 18/39 (суддя  

 за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково виробниче підприємство "Транс Лок"

 до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Реда"

 про                                                   стягнення 35166,24 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Товариство з обмеженою відповідальністю Науково виробниче підприємство “Транс Лок” (далі-позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма „Реда” (далі – відповідач) про стягнення 30266,66 грн. боргу за поставлений товар, 1604,13 грн. збитків від інфляції, 268,92 грн. 3 % річних, 3026,65 грн. витрат на оплату послуг адвоката, 351,66 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 17.02.2009 р. у справі         № 18/39 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 30266,66 грн. боргу за поставлений товар, 1604,13 грн. збитків від інфляції, 268,92 грн. 3 % річних, 351,66 грн., державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 3026,65 грн. витрат на оплату послуг адвоката відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить вказане рішення скасувати та прийняти нове рішення.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

В судовому засіданні 15.07.2009 р. представник відповідача підтримав апеляційну скаргу повністю, просив її задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 02.09.2009 р. не з'явився, але від відповідача надійшов лист про неможливість направлення свого представника в судове засідання. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного  законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив.

Між позивачем та відповідачем 15.08.2008 р. було укладено договір купівлі-продажу № 68 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого продавець (позивач) зобов'язується поставити та передати у власність покупця (відповідача), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар, вказаний в п. 1.2. Договору.

Найменування (асортимент), кількість, ціна товару, а також його вартість узгоджуються Сторонами та вказуються в рахунках-фактурах та видаткових накладних, що є невід'ємною частиною Договору (п. 1.2. Договору).

На виконання умов Договору позивачем поставлено продукцію згідно видаткових накладних № Р1-0007538 від 06.08.2008 р. на суму 9262,50 грн.,    № Р1-0007753 від 15.08.2008 р. на суму 39231,88 грн., № Р1-0008129 від 03.09.2008 р. на суму 16394,40 грн., № Р1-0008130 від 03.09.2008 р. на суму 928,80 грн., № Р1-0008202 від 05.09.2008 р. на суму 14246,28 грн.,                     № Р1-0008220 від 05.09.2008 р. на суму 11608,30 грн., № Р1-0008667 від 29.09.2008 р. на суму 26020,38 грн. (копії накладних містяться в матеріалах справи).

Що стосується факту отримання поставленого товару відповідачем, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

В матеріалах справи містяться копії довіреностей серія ЯПЗ № 448021 від 05.08.2008 р., серія ЯПЗ № 448031 від 25.08.2008 р., серія ЯПЗ № 448050 від 03.09.2006 р., серія ЯПЗ № 448021 від 05.08.2008 р.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 ЗУ “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення.

Тобто, належним доказом здійснення господарської операції є первинні бухгалтерські документи, якими в даному випадку виступають  накладні, надані позивачем.

Інструкція про приймання товару за якістю та кількістю П-6, П-7, затверджена Постановою Держарбітража СРСР передбачає, що приймання продукції проводиться уповноваженою на те керівником підприємства-отримувача або його заступником особою.

Відповідно до ст. 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що видаткова накладна № Р1-0008667 від 29.09.2009 р. не містить підпису уповноваженої особи відповідача, крім того, в матеріалах справи відсутня довіреність на отримання товару згідно вказаної накладної.

Апеляційний суд неодноразово зобов'язував позивача надати суду довіреніcть, згідно якої відповідач уповноважував відповідальних осіб на отримання поставленого позивачем товару згідно видаткової накладної            № Р1-0008667 від 29.09.2009 р. Позивач такої довіреності апеляційному суду не надав.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що видаткова накладна № Р1-0008667 від 29.09.2009 р. не є належним доказом в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно п. 4.2. Договору оплата партії товару, що поставляється, проводиться покупцем на протязі 7 календарних днів з моменту отримання товару.

В матеріалах справи містяться копії платіжних доручень № 363 від 04.08.2008 р., № 23 від 03.09.2008 р., № 25 від 04.09.2008 р., № 36 від 08.09.2008 р., № 37 від 08.09.2008 р., № 131 від 21.10.2008 р., які свідчать про те, що відповідач частково розрахувався за поставлений товар.  

Дослідивши вищезазначені копії платіжних доручень (оригінали були оглянуті в судовому засіданні), колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Товар, отриманий на підставі видаткової накладної № Р1-0008129 від 03.09.2008 р., оплачений згідно платіжного доручення № 25 від 04.09.2008 р., отриманий на підставі видаткової накладної № Р1-0008130 від 03.09.2008 р., оплачений згідно платіжного доручення № 36 від 08.09.2008 р., отриманий на підставі видаткової накладної № Р1-0008220 від 05.09.2008 р., оплачений згідно платіжного доручення № 37 від 08.09.2008 р., отриманий на підставі видаткової накладної № Р1-0007538 від 06.08.2008 р., оплачений згідно платіжного доручення № 363 від 04.08.2008 р. та № 23 від 03.09.2008 р., отриманий на підставі видаткової накладної № Р1-0007753 від 15.08.2008 р., оплачений згідно платіжного доручення № 363 від 04.08.2008 р. та № 23 від 03.09.2008 р.              

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України визначено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідач належним чином своїх обов'язків не виконав, суму основного боргу сплатив лише частково.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення позовної вимоги про стягнення основного боргу в повному обсязі та вважає за необхідне позов задовольнити частково та стягнути з відповідача 14246,28 грн. основного боргу.

Що стосується вимог позивача про стягнення 1604,13 грн. інфляційних втрат, 268,92 грн. 3 % річних та 3026,65 грн. витрат на оплату послуг адвоката, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку, зробленого судом апеляційної інстанції, розмір інфляційних втрат становить – 768,34 грн., 3 % річних – 126,00 грн.

Як вірно зазначено судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні, заявлені до стягнення витрати по оплаті послуг адвоката у сумі 3026,65 грн. не підлягають задоволенню, оскільки позивачем документально не підтверджена сплата на користь адвоката М'яктова Т.М. суми у розмірі 3026,65 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

В порушення вимог зазначеної статті позивач свої позовні вимоги апеляційному суду довів частково.

В зв'язку з цим, Господарський суд м. Києва необгрунтовано задовольнив позовні вимоги в повному обсязі.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції належить змінити в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу, трьох процентів річних, інфляційних втрат та судових витрат, в решті рішення необхідно залишити без змін.

Відповідно до статті 49 ГПК України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судових витрат за розгляд справи в суді першої інстанції пропорційно розміру задоволених позовних вимог – 151 грн. 40 коп. витрат по сплаті державного мита та         50 грн. 80 коп. витрат  на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 49, 101, 102, п. 4 ч. 1 ст.103, п. 1 ч. 1 ст.104, ст.105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -  

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма „Реда” на рішення Господарського суду м. Києва від 17.02.2009 р. у справі        № 18/39 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду м. Києва від 17.02.2009 р. у справі                 № 18/39 змінити, виклавши п. 2 резолютивної частини рішення в наступній редакції:

„Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма „Реда” (03061, м. Київ, пр. Відрадний, 103, р/р 26003500623101 в БФ ВАТ КБ „Експобанк” в м. Києві МФО 320467, код ЄДРПОУ 21511816) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково виробниче підприємство „Транс Лок” (03115, м. Київ, вул. Котельникова, 45-в, р/р 2600531443901 в філії АБ “Південний” м. Києва МФО 320917, код ЄДРПОУ 33549031) 14246 (чотирнадцять тисяч двісті сорок шість) грн. 28 коп. основного боргу, 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 34 коп. інфляційних втрат, 126 (сто двадцять шість) грн. 00 коп. 3 % річних, 151 (сто п'ятдесят одну) грн. 40 коп. витрат по оплаті державного мита, 50 (п'ятдесят) грн.        80 коп.

Наказ на виконання даної постанови доручити видати Господарському суду м. Києва.

Матеріали справи  повернути Господарському суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді