Постанова

від 02.09.2009 по справі 44/87-б

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

44/87-б

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 02 вересня 2009 р.                                                                                    № 44/87-б  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Удовиченко О.С., –головуючий,

Катеринчук Л.Й. (доповідач),

Мамонтова О. М.

розглянувши касаційні скаргитовариства з обмеженою відповідальністю «Енергогазінвестсоюз»,Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

на постановугосподарського суду міста Києва від 17.03.2009р.

у справігосподарського суду міста Києва№ 44/87-б

за заявоюприватного підприємства «Юридична Агенція Магістр»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Енергогазінвестсоюз»

про визнання банкрутом

в судовому засіданні взяли участь  представники :

від заявника касаційної скарги - ДПІ у Голосіївському районі м. КиєваШаліна С.І., дов. №2246/9/10-011 від 05.05.2009року

від заявникаЯрош В.Ю., розпорядження від 19.10.2007р. №1

від боржникаІваненко Д.І., дов. від 10.10.2008р.Косачов Ю.Б., дов. від 19.05.2008р.

ВСТАНОВИВ :

ухвалою господарського суду міста Києва від 03.02.2009 року порушено провадження у справі про визнання банкрутом товариства з обмеженою відповідальністю «Енергогазінвестсоюз»(далі –боржника) за заявою приватного підприємства «Юридична Агенція Магістр»(далі - ініціюючого кредитора) з урахуванням особливостей, передбачених статтею 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Постановою суду від 17.03.2009року боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено ініціюючого кредитора, визнано розмір вимог ініціюючого кредитора на суму 692 053грн. 13коп., зобов'язано ліквідатора письмово повідомити всіх відомих кредиторів боржника про визнання його банкрутом, зобов'язано ліквідатора надати суду звіт та ліквідаційний баланс до 17.03.2010 року.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, товариство з обмеженою відповідальністю «Енергогазінвестсоюз»та Державна податкова інспекція у Голосіївському районі міста Києва звернулись до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких просили скасувати постанову суду першої інстанції, аргументуючи порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(далі –Закону), статті  19 Закону України «Про порядок реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців», статті 36 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України).

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову суду першої інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про задоволення касаційних скарг, виходячи з такого.

За приписами статті 107 ГПК України, сторони у справі мають право подати касаційну скаргу, а прокурор касаційне подання на рішення місцевого господарського суду, що набрало законної сили, та постанову апеляційного суду; касаційну скаргу мають право подати також особи, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їх прав чи обов'язків.

Відповідно до частини 2 статті 41 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 52 Закону в разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Отже, процедура банкрутства відповідно до статті 52 Закону передбачає введення ліквідаційної процедури боржника одразу ж після порушення провадження у справі про банкрутство, що має наслідком припинення господарської діяльності боржника ( частина 1 статті 23 Закону).

          Наслідком припинення господарської діяльності боржника є те, що в ліквідаційній процедурі не виникають зобов'язання по сплаті податків та загальнообов'язкових зборів відповідно до Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". З таким висновком погоджується Верховний суд України у Постанові №04/153 від 06.04.2004 року у справі №17/124.

          Відповідно до частини 5.3.1 статті 5.3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій ним податковій декларації протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 статті 4 цього Закону для поданні податкової декларації. У разі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені в законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування.

          Відтак, незаконне визнання боржника банкрутом за статтею 52 Закону унеможливлює встановлення податковим органом зобов'язань по сплаті податків відповідно до податкових повідомлень-рішень, прийнятих після введення ліквідаційної процедури, оскільки з моменту визнання боржника банкрутом у нього не виникають податкові зобов'язання.

          Наведене дозволяє зробити висновок про право податкового органу на оскарження постанов про визнання боржника банкрутом в порядку статті 107 ГПК України, як судових актів за наслідком прийняття яких змінюється правовий статус юридичної особи і вона втрачає статус суб'єкта, щодо якого можуть виникати  податкові зобов'язання.

Статтею 16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців»передбачено, що з метою забезпечення органів державної влади та учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб (підприємців) створюється Єдиний державний реєстр, який містить відомості щодо місцезнаходження юридичної особи, дати та номеру записів про проведення державної реєстрації юридичної особи, дату та номеру записів про внесення змін до нього, дати видачі або зміни свідоцтва про державну реєстрацію, дані про установчі документи, дати та номери записів про внесення змін до них, про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням тощо.

Відповідно до вимог статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців», який набув чинності з 01.07.2004 року в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

Відповідно до вимог частин 1, 3 статті 18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру , не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Вказаний Закон також визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її  місцезнаходженням, які здійснюються державним реєстратором  (пункт 7 статті 19 зазначеного Закону).

Згідно з частиною 8 статті 19 зазначеного Закону, якщо до Єдиного державного реєстру не внесено запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, то в разі неодержання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу в установлений частиною сьомою цієї статті строк, а також у разі одержання державним реєстратором від органу державної податкової служби повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний у строк, що не перевищує десяти робочих днів з дати, яка встановлена для подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу, або з дати одержання повідомлення від органу державної податкової служби, направити рекомендованим листом юридичній особі повідомлення про необхідність подання державному реєстратору реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу.

Виходячи з вимог частини 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства  повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Як вбачається з матеріалів справи, провадження у справі про банкрутство боржника було порушено за заявою приватного підприємства «Юридична Агенція Магістр». Заява мотивована тим, що боржник відсутній за адресою місцезнаходження, оскільки статус відомостей про юридичну особу боржника в ЄДРПОУ  "не підтверджено"–витяг з  ЄДРПОУ від 20.08.2008р. (том 1 а.с.42-44).

          Судом прийнято як належний доказ відсутності боржника за адресою місцезнаходження витяг з ЄДРПОУ станом на 13.05.2009року, в якому зазначено місцезнаходження боржника за адресою м. Київ, вул. Електриків, 28-А, а в рядку "статус відомостей про юридичну особу" записано: " не підтверджено –відсутність за місцезнаходженням" (том 1, а.с. 140).

Постановою суду від 13.05.2009 року боржника визнано банкрутом, як відсутнього боржника (том 1 а.с. 43-45).

Колегія суддів касаційного суду не погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність місцезнаходження боржника з огляду на таке.

Відповідно до підпункту 5.5 пункту 5 Положення про порядок надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, затвердженого наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 20.10.2005р. № 97, статус відомостей про юридичну особу може набувати значення: у Єдиному державному реєстрі є підтвердження даних про юридичну особу; у Єдиному державному реєстрі відсутні підтверджені дані про юридичну особу; виявлено відсутність юридичної особи за місцезнаходженням.

Отже, законодавець виключає тотожність записів про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням та про відсутність підтвердження даних про юридичну особу. Зазначеної норми не враховано судом першої інстанції при оцінці доказів на предмет встановлення місцезнаходження боржника.

Матеріалами справи підтверджується, що при прийнятті оскаржуваної постанови від 17.03.2009р. судом першої інстанції не надано оцінки довідці з ЄДРПОУ від 19.01.2009р. № 2890011 (том 1 а.с.15-17), та наявним у матеріалах справи витягам з ЄДРПОУ №3188591 від 16.03.2009 року та № 3050277 від 16.02.2009 року про реєстрацію боржника, за адресою місцезнаходження: місто Київ, Голосіївський район, вулиця Амурська, будинок 8 на момент порушення справи про банкрутство.

Постанова суду про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є за своєю правовою природою судовим рішенням, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 №11 із змінами на даний час).

Також колегія суддів касаційного суду зазначає про необхідність оцінки дійсності грошових вимог ініціюючого кредитора на момент порушення справи про банкрутство з огляду на те, що матеріалами справи обґрунтовується виникнення грошових вимог ініціюючого кредитора відповідно до Договору №01-08/РВ від 07.08.2008року про заміну кредитора у зобов'язанні, яке на думку ініціюючого кредитора існувало згідно наказу господарського суду Черкаської області від 26.10.2007року у справі №16-08/3955 (п.1 Договору, а.с. 10).

Положеннями статті 25 ГПК України заміна сторони у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні допускається тільки у випадку реорганізації.

З огляду на зазначене Верховний суд України не погоджується з правовою позицією про можливість заміни сторони у правовідношенні, за яким постановлено рішення суду про стягнення коштів з однієї сторони на користь іншої шляхом відступлення грошових вимог або заміни сторони у зобов'язанні шляхом укладення цивільного договору (Постанова Верховного Суду України  №05/507 від 11.10.2005року).

Колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції згідно приписів ст.ст. 1115, 1117 ГПК України, вважає постанову господарського суду міста Києва від 17.03.2009 року про визнання боржника банкрутом прийнятою з неповним дослідженням матеріалів справи, а отже такою, що підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

При новому розгляді справи суду слід врахувати викладене та перевірити обґрунтованість порушення провадження у справі про банкрутство боржника у справі за процедурою відповідно до статті 52 Закону.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України –

П О С Т А Н О В И В :

1.          Касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Енергогазінвестсоюз»та Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва задовольнити.

2.          Постанову господарського суду міста Києва від 17.03.2009 року скасувати, справу № 44/87-б направити до господарського суду міста Києва на новий розгляд.

Головуючий                                                                                О. Удовиченко

Судді                                                                                                  Л. Катеринчук

                                                                                                              О. Мамонтова