Постанова
від 18.09.2009 по справі 4/98-08
ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

4/98-08

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2009 р.                                                                          Справа № 4/98-08   

Колегія суддів у складі:

головуючого-судді – Пушай В.І., суддів – Барбашової С.В., Плужник О.В.

                                               при секретарі – Голозубової О.І.

за участю представників сторін:

позивача – Лободина І.С., Матвєєнко Є.Г.

відповідача – Шатохіної О.І., Білик С.І., Мирославського С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 1401С/3-7) на рішення господарського суду Сумської області від 21.04.09 р. по справі № 4/98-08

за позовом  - ТОВ "Екватор-2006", м. Суми

до - ВАТ "Сумський завод сільськогосподарського машинобудування "Сумсільмаш", м.Суми

про стягнення  148955,38 грн., -

                                                               встановила:

       

Позивач 29.07.2008 року  звернувся до господарського суду Сумської області  з позовною заявою про стягнення з відповідача на свою користь боргу в розмірі  322 295,00 грн., у тому числі: за простим векселем № 783378584875 в розмірі 125 000,00 грн. та за простим векселем № 0706613 в розмірі 197 245,74 грн.

09.10.2008 року позивач подав заяву про зміну позовних вимог, в якій просить  суд стягнути  з відповідача на свою  користь  148 955,38 грн.,  у тому числі : борг в сумі  125 000,00 грн. по векселю № 783378584875,  борг в сумі  4 369,53 грн. по векселю № 0706613, пеню в сумі  13 291,10 грн.,  індекс інфляції в сумі  4 562,50 грн. та 3 % річних в сумі 1732,25 грн.,  керуючись умовами договору, ст.ст. 161, 204, 625 ЦК України  та Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.

Рішенням господарського суду Сумської області від 21.04.09 р. по справі № 4/98-08 (головуючий-суддя Левченко П.І., судді - Лугова Н.П., Костенко Л.А.) позов задоволений частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача борг в сумі  125 000,00 грн., індекс інфляції в сумі  4 562,50 грн., 3 %  річних в сумі 1732,25 грн., витрати по держмиту в сумі 1312,95 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 48,07 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення мотивоване з тих підстав, що відповідач видав Приватному підприємству “Лісма” простий вексель № 783378584875 від 03.07.2004 року на суму 125 000 грн. та вексель № 0706613 від 12.07.2007 року на суму 197 245,74 грн. з оплатою за пред'явленням .

30 червня 2005 року ПП “Лісма” звернулось до відповідача з листом № 37, в якому просило відповідача розрахуватись з ним по простому векселю  № 78337854875 номінальною вартістю 125 000,00 грн.

Висновком № 869 судово-економічної експертизи по справі № 4/98-08 від 24.03.2009 року  підтверджується, що відповідно до норм  діючого законодавства  дата строку платежу по векселю за надані послуги № 783378584875 від 03.07.2004 року  є 30 червня  2005 року .

Тим же висновком експертизи підтверджується, що погашення боргу по векселю № 783378584875 від 03.07.2004 року  документально не підтверджується.  

Згідно ст. 14 Закону України “Про цінні папери та фондовий ринок”, вексель-цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання  векселедавця або  його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику  векселя (векселедержателю).

Висновок  судового  експерта є одним  із засобів  встановлення  фактичних даних, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких  ґрунтуються  вимоги  і заперечення  сторін (ст. 32 ГПК України ).

Вищезгаданим висновком № 869 судово-економічної експертизи у даній справі від 24.03.2009 року підтверджується наявність непогашеного боргу відповідача  по емітованому  ним векселю  № 783378584875  в сумі 125 000,00 грн.

Векселедержателем векселя № 783378584875 є позивач згідно договору про відступлення права вимоги від 02.08.2007 року, укладеного між позивачем, відповідачем та ПП “Лісма”.

За договором про відступлення права вимоги від 02.08.2007 року ПП “Лісма” (цедент) відступив позивачеві (цесіонарієві) право вимоги  належне цеденту, в межах  якого цесіонарій стає кредитором боржника (відповідача) за векселем №783378584875 від 03.07.2004 року та № 0706613 вiд 12.07.2007 року.

Згідно п. 2 договору, до цесіонарія переходить право вимагати (замість цедента) від боржника належного виконання зобов'язань боржника, викладених в угоді, а боржник зобов'язується перед цесіонарієм належно виконати зобов'язання боржника, що викладені в угоді.

Згідно п. 4 договору, моментом переходу права вимоги цедента до цесіонарія є підписання  договору .

Таким чином, право вимагати від відповідача  сплати  йому боргу за вищезгаданим  векселями у позивача виникло з 02.08.2007 року  на підставі договору про відступлення  права вимоги від 02.08.2007 року .

За вищевикладених обставин позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача  боргу в сумі  125 000 грн. є правомірними та підлягають  задоволенню.

Правомірними  та такими, що ґрунтуються  на ст. 625 ЦК України  є позовні вимоги  позивача  до відповідача  щодо  стягнення  індексу  інфляції  за період з грудня  2006 року  по  липень 2007 року  включно  в розмірі  4 562,50 грн. та 3 % річних  за той же  період в розмірі 1732,25 грн.

В частині вимог щодо стягнення з відповідача пені  в розмірі  подвійної облікової  ставки НБУ за період з 14.12.2006 року по 02.08.2007 року в розмірі 13 291,10 грн. позов задоволенню не підлягає, оскільки ці позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими.

Позивач  у своїй заяві про зміну позовних  вимог взагалі не обґрунтовує своїх позовних  вимог щодо стягнення з відповідача пені в сумі  13 291,10 грн., а лише посилається на умови договору (не зазначаючи якого) та на ст.ст. 161, 204, 625 ЦК України і на Закон України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, але жоден з наданих позивачем до справи договорів, жодна з норм вищезгаданих законів не встановлює відповідальність  відповідача перед  позивачем  у вигляді пені в розмірі  подвійної облікової ставки  НБУ.

Не підлягають задоволенню також вимоги позивача щодо стягнення з відповідача  4369,53 грн. за векселем № 0706613, оскільки матеріалами даної справи  підтверджується факт повного погашення боргу за векселем № 0706613 відповідачем Приватному  підприємству “Лісма”.

Як свідчить зміст позовної заяви Приватного підприємства “Лісма” від 21.04.2008 року  № 50 (а.с. 58,59) відповідач погасив Приватному підприємству “Лісма” 37 245,74 грн. боргу за векселем № 0706613, який був пред'явлений до сплати відповідачеві Приватному підприємству “Лісма” 21.02.2008 року .

Само ПП “Лісма” у вищезгаданій позовній заяві до ВАТ “Сумсільмаш” зазначило, що станом  на 01.04.2008 року непогашена заборгованість по векселю № 0706613 складала  160 000,00 грн. і цю суму ПП “Лісма” просила  в позовній заяві включити до кредиторських вимог до ВАТ “Сумсільмаш” перед ПП “Лісма”, яка в загальній сумі склала 218 043,00 грн.

Поточні кредиторські вимоги ПП “Лісма” до ВАТ “Сумсільмаш” в розмірі 218 043,00 грн. ухвалою господарського суду Сумської області  від 13.05.2008 року у справі № 12/83-05 були  визнані ( у тому числі  160 000 грн. по векселю № 0706613).

Платіжним  дорученням  № 302 від 27.05.2008 року кредиторська заборгованість в розмірі 218 043,00 грн. була погашена відповідачем повністю, у тому числі було  погашено  залишок  заборгованості  по векселю № 0706613 в сумі  160 000,00 грн.

Таким чином , заборгованості по векселю  № 0706613 не існує.

Вищевикладене свідчить про те, що Приватним підприємством “Лісма” взагалі  фактично не передавалось  позивачеві право вимоги боргу за векселем № 0706613 позивачеві  та сам цей вексель позивачеві, оскільки вже після укладення договору про відступлення права вимоги від 02.08.2007 року Приватне підприємство “Лісма” пред'явило до сплати відповідачеві 21.02.2008 року вексель № 0706613 до сплати і отримало від відповідача всю суму  за векселем в розмірі 197 245,74 грн. (37 245,74 грн. + 160 000 грн.).

Згідно ст. 44,49 ГПК України на відповідача покладаються  витрати  по держмиту в сумі 1312,95 грн. та витрати  на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі  48,07 грн. пропорційно  задоволеним  вимогам.

Відповідач з обставинами, викладеними в рішенні не погодився, просить його скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В підтвердження доводів, викладених в апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що зобов'язання  по векселю № 783378584875 від 03.07.2004 року  на суму  125 000 грн. виникли до порушення 25.07.2005 року справи  про банкрутство відповідача № 12/83-05. У відповідності до ч.2 ст. 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” не заявлені  вимоги конкурсних кредиторів вважаються погашеними. Оскільки ПП “Лісма” було векселедержателем згаданого векселя на момент порушення провадження у справі про банкрутство відповідача № 12/83-05, публікації оголошення та затвердження реєстру кредиторів, вимоги по вищезгаданому векселю вважаються  погашеними.

Борг по векселю № 0706613 від 12.07.2007 року на суму  197 245,74 грн.  виник під час процедури банкрутства у справі № 12/83-05, тобто був поточним боргом відповідача. Цей вексель був виданий відповідачем ПП “Лісма”, яке 21.02.2008 року  пред'явило його до сплати  відповідачеві, але відповідач  сплатив лише 37 245,74 грн., а решта боргу за цим векселем в сумі 160 000,00 грн. була включена до реєстру вимог кредиторів у справі № 12/83-05 у складі суми  кредиторських вимог в розмірі 218 043,00 грн.

27.05.2008 року платіжним дорученням № 302 кредиторські вимоги ПП “Лісми” були відповідачем погашені повністю в розмірі  218 043,00 грн., у тому числі  повністю погашена заборгованість  по векселю  № 0706613.

Тому відповідач  просить  суд відмовити  позивачеві в задоволенні позову.

В доповненнях до апеляційної скарги відповідач зазначає, що з матеріалів справи № 4/98 - 08, а також з тексту оскаржуваного рішення Господарського суду Сумської області по справі № 4/98-08 від 21.04.2009 р. вбачається, що факт відмови у здійсненні платежу за простим векселем із строком платежу «за пред'явленням»№ 783378584875 від 03.07.2004 р. на суму 125 000 грн. не має жодних підтверджень, оскільки факт відмови у здійсненні платежу за вказаним векселем не фіксувався протестом, як того вимагає ст. 44 Уніфікованого закону «Про переказні векселі та прості векселі», де передбачено, що відмова в акцепті або у платежі повинна бути підтверджена засвідченим автентичним документом (протест у неакцепті або у неплатежі).

В наслідок цього держатель векселя № 783378584875 від 03.07.2004 р. на суму 125 000 грн. втратив свої права регресу відповідно до ст. 53 Уніфікованого закону «Про переказні векселі та прості векселі», яка передбачає, що після закінчення строків, встановлених:

для пред'явлення переказного  векселя  зі строком платежу за пред'явленням або у визначений строк від пред'явлення;

для здійснення протесту у неакцепті або у неплатежі;

для пред'явлення для платежу у разі застереження "обіг без витрат", держатель втрачає свої права регресу проти індосантів, проти трасанта і проти інших зобов'язаних осіб, за винятком акцептанта.

За таких умов, право звернення з позовом до векселедавця та строк такого звернення для держателя простого векселя із строком платежу «за пред'явленням»№ 783378584875 від 03.07.2004 р. на суму 125 000 грн. до векселедавця передбачений ст. 70 Уніфікованого закону «Про переказні векселі та прості векселі».

Отже, на думку відповідача господарський суд Сумської області допустив порушення ст. 70 Уніфікованого закону «Про переказні векселі та прості векселі», яка передбачає, що позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.

      Оскільки простий вексель № 783378584875 від 03.07.2004 р. на суму 125 000 грн. видано із строком «за пред'явленням», то відповідно до ст. 34 Уніфікованого закону «Про переказні векселі та прості векселі» переказний вексель строком за пред'явленням підлягає оплаті при його пред'явленні. Він повинен бути пред'явлений для платежу протягом одного   року від дати його складання.

    Датою складання простого векселя № 783378584875 на суму 125 000 грн., як вбачається з самого векселя є 03.07.2004 р.

Таким чином, в силу прямої вказівки наведеної вище норми Закону останнім днем коли вказаний вексель міг бути пред'явлений до платежу є 03.07.2005 р.

Посилаючись на висновок судово-економічної експертизи № 869 від 24.03.2009 р. Господарський суд встановив, що датою строку платежу за простим векселем № 783378584875 на суму 125 000 гр. є 30.06.2005 р.

Відповідно до ст. 70 Уніфікованого закону «Про переказні векселі та прості векселі», позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.

Відповідно позовні вимоги за простим векселем № 783378584875 від 03.07.2004 р. на суму 125 000 грн. було погашено в силу прямого припису імперативної норми яка міститься у ст. 70 Уніфікованого закону «Про переказні векселі та прості векселі» 30.06.2008 р.

З матеріалів справи, а також з тексту оскаржуваного рішення Господарського суду Сумської області по справі № 4/98-08 від 21.04.2009 р. вбачається, що позов про стягнення боргу за простим векселем № 783378584875 на суму 125 000 грн. подано 29.07.2008 р., тобто після закінчення строку передбаченого ст. 70 Уніфікованого закону «Про переказні векселі та прості векселі».

Позивач вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим і просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

  В своїх поясненнях на апеляційну скаргу позивач зазначає, що у доповненні до апеляційної скарги апелянт посилається на ст. 44 Уніфікованого закону «Про переказні векселі та прості векселі», де передбачено, що відмова в акцепті або у платежі повинна бути підтверджена засвідченим автентичним документом (протест у неакцепті або у неплатежі), але вищевказана стаття зазначає, що протест не є обов'язком  векселедержателя, це його право для реалізації права регресу. У даному випадку, як підтверджено висновком судово-економічної експертизи № 869, простий вексель № 78337854875 номінальною вартістю 125 000,00 грн. від 03.07.2004 було пред'явлено до сплати 30.06.2005, тобто з дотриманням вимог ст. 34, ст.77,ст.33-37 Уніфікованого закону «Про переказні векселі та прості векселі»і відмови в оплаті не було.

За договором про відступлення права вимоги від 02.08.2007 ПП «Лісма»(Цедент) відступив позивачеві (Цесіонарієві) право вимоги належне цеденту, в межах якого Цесіонарій стає кредитором боржника (відповідача) за векселем № 783378584875 від 03.07.2004р. Договір про відступлення права вимоги від 02.08.2007р. було укладено, керуючись ст.ст.512-519 ЦК України. Згідно п.4 договору моментом переходу права вимоги Цедента до Цесіонарія є підписання Договору. Таким чином, право вимагати від відповідача сплатити боргу за вищезгаданим векселем у позивача виникло з 02.08.2007р. Боржник ухилявся або не міг виконати своїх обов'язків по вищезазначеному договору, тому, згідно п.2 ст.613 ЦК України вимога кредитора не являється простроченою. У зв'язку з чим,  керуючись  діючим  законодавством України, ТОВ «Екватор-2006»звернулось до Господарського суду Сумської області про стягнення суми боргу за Договором про відступлення права вимоги, а не з позовом до Векселедавця сплатити по

векселю. У разі передачі векселя у порядку цесії він стає звичайною борговою розпискою, яка свідчить про обов'язок вказаної у її тексті особи сплатити певну суму боргу, право на стягнення якого і переходить у порядку цесії.

Також, позивач зазначає, що наявні у справі № 4/98-08 матеріали містять доказову базу того, що ВАТ «Сумсільмаш» визнавав борг на суму 125 000,00 грн. за векселем № 783378584875 від 03.07.2004 і те що право вимоги цього боргу належить ТОВ «Екватор-2006», яке, в свою чергу, набуло це право від ПП «Лісма»в загальноцивільному порядку (у порядку відступлення права вимоги) за договором цесії від 02 серпня 2007 року. Цей договір було укладено між Цедентом - ПП «Лісма», Цесіонарієм - ТОВ «Екватор-2006» та Боржником (Трасантом)- ВАТ «Сумсільмаш», а саме листування сторін та акти звіряння розрахунків. Приймаючи до уваги п.1 ст. 264 ЦК України, яким визначено, що «перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу...» на підставі вищезазначених матеріалів справи, можна прийти висновку, що останнє переривання перебігу позовної давності відбулося 12 лютого 2008 року, а від так позов ТОВ «Екватор-2006»від 29.07.2008 про сплату боргу за векселем № 78337854875 на суму 125 000,00 грн. подано до суду без порушення строку позовної давності.

     Посилання відповідача на ст.70 Уніфікованого закону «Про переказні векселі та прості векселі»відповідно до якої він вважає, що строк позовної давності збіг, є нічим іншим, як спробою ввести в суд в оману, т. я. ст.71 Уніфікованого закону передбачає, що «перерва перебігу строків позовної давності має силу лише щодо тієї особи, стосовно якої строки перервались»- в даному випадку строки позовної давності перервались у зв'язку з укладанням договору про відступлення права вимоги від 02 серпня 2007 року щодо Цесіонарія - ТОВ «Екватор-2006».

    Так, договором від 02 серпня 2007 року про відступлення права вимоги між Цедентом - ПП «Лісма», Цесіонарієм - ТОВ «Екватор-2006» і Боржником (Трасантом) -ВАТ «Сумсільмаш»збільшення позовної давності передбачено у п. 4 - «моментом переходу права вимоги Цедента, визначеним у п. 1 Договору, до Цесіонарія, є підписання Договору». Відповідно до п. 2 Договору Боржник взяв на себе зобов'язання перед Цесіонарієм виконати належно зобов'язання, що викладені в угоді, а згідно з п. З Договору «Боржник зобов'язується забезпечити реалізацію прав Цесіонарія, згідно угоди, що Цесіонарій набув згідно Договору».

       Таким чином, на підставі договору від 02 серпня 2007 року про відступлення права вимоги укладеного між Цедентом - ПП «Лісма», Цесіонарієм - ТОВ «Екватор-2006»і Боржником (Трасантом) - ВАТ «Сумсільмаш»та юридично значущих дій вчинених Боржником (Трасантом) - ВАТ «Сумсільмаш», результатом яких є підписання Актів звірки розрахунків між ВАТ «Сумсільмаш»та ТОВ «Екватор-2006», зокрема від 12 лютого 2008 року, позов ТОВ «Екватор-2006»від 29.07.2008 р. про сплату боргу за векселем №78337854875 на суму 125 000,00 до суду подано без порушення строку позовної давності.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи докази по справі на їх підтвердження, їх, юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку про часткове скасування рішення місцевого господарського суду та задоволення апеляційної скарги  з наступних підстав.

Приймаючи рішення про стягнення з відповідача на користь позивача борг в сумі  125 000,00 грн., індекс інфляції в сумі  4 562,50 грн., 3 % річних в сумі 1732,25 грн., витрати по держмиту в сумі 1312,95 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі  48,07 грн. суд першої інстанції порушив вимоги спеціального законодавства, що регулюють відносини сторін пов'язаних з обігом векселів, а також постанову №5 Пленуму Верховного суду України від 08 червня 2007 року «Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів»

З метою забезпечення однакового застосування законодавства усіма судами загальної юрисдикції при розгляді справ, пов'язаних з обігом векселів, Пленум Верховного Суду України п о с т а н о в л я є дати судам такі роз'яснення:

Відносини, пов'язані з обігом векселів в Україні, регулюються Конвенцією, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (з урахуванням застережень, передбачених у додатку II до неї), Конвенцією про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Конвенцією про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів (підписані в Женеві 7 червня 1930 р.), а також законами України від 5 квітня 2001 р. № 2374-ІІІ «Про обіг векселів в Україні» (ст. 2 якого містить застереження стосовно дії окремих положень Уніфікованого закону на території України), від 23 лютого 2006 р. № 3480-ІV «Про цінні напери та фондовий ринок», від 6 липня 1999 р. № 826-ХІV «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 р., якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі», від 6 липня 1999 р. № 827-ХІV «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930р. про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі», від 6 липня 1999 р. № 828-ХІV «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 р. про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів».

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом першої інстанції, відповідач видав Приватному підприємству «Лісма» простий вексель № 783378584875 від 03.07.2004 року  на суму 125 000 грн. та вексель № 0706613 від 12.07.2007 року на суму 197 245,74 грн. з оплатою за пред'явленням.

  30 червня 2005 року ПП «Лісма» звернулось  до відповідача з листом № 37, в якому просило відповідача розрахуватись  з ним  по простому векселю № 78337854875 номінальною вартістю 125 000,00 грн.

Як обґрунтовано зазначає відповідач у своїй скарзі, простий вексель №783378584875 від 03.07.2004 р. на суму 125 000 грн. видано із строком «за пред'явленням», то відповідно до ст.34 Уніфікованого закону «Про переказні векселі та прості векселі» переказний вексель строком за пред'явленням підлягає оплаті при його пред'явленні. Він повинен бути пред'явлений для платежу протягом одного року від дати його складання.

Датою складання простого векселя № 783378584875 на суму 125 000 грн., як вбачається з самого векселя є 03.07.2004 р.

Таким чином, в силу прямої вказівки наведеної вище норми Закону останнім днем коли вказаний вексель міг бути пред'явлений до платежу є 03.07.2005 р.

Відповідно до ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

   Посилаючись на висновок судово-економічної експертизи № 869 від 24.03.2009 р. суд першої інстанції безпідставно встановив, що датою строку платежу за простим векселем № 783378584875 на суму 125 000 гр. є 30.06.2005 р., оскільки встановлення строку платежу за простим векселем не потрібні спеціальні знання, як того вимагає ст.41 Господарського процесуального кодексу України.

   Відповідно до абзацу 1 ст. 70 Уніфікованого закону позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються через три роки, які обчислюються від дати настання строку платежу. Такий строк застосовується як щодо позову векселедержателя, так і щодо позовних вимог, пред'явлених до акцептанта переказного векселя векселедавцем, індосантами, авалістами та іншими особами, до яких права за векселем перейшли внаслідок виконання ними вексельного зобов'язання.

Згідно роз'яснень викладених в постанові №5 Пленуму Верховного суду України від 08 червня 2007 року «Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів»Перебіг трирічного строку на пред'явлення позовних вимог до акцептанта переказного векселя або до векселедавця простого векселя починається з дати настання строку платежу, зазначеного у векселі.

   Встановлені ст. 70 Уніфікованого закону, строки для пред'явлення позовних вимог за векселем є присічними, вони не можуть бути змінені за угодою сторін і не підлягають зупиненню або відновленню. Суд застосовує ці строки незалежно від заяви сторони. Після їх закінчення припиняється дія матеріального права вимоги платежу від зобов'язаних за векселем осіб.

   Також, відповідно до вимог ст. 74 Уніфікованого закону «Про переказні векселі та прості векселі»не допускається застосування будь-яких, не встановлених законом або судом, пільгових строків.

З матеріалів справи вбачається, що позов про стягнення боргу за простим векселем № 783378584875 на суму 125 000 грн. подано 29.07.2008 р., тобто після закінчення строку передбаченого ст. 70 Уніфікованого закону «Про переказні векселі та прості векселі», тому позов про стягнення боргу за простим векселем із строком платежу «за пред'явленням» № 783378584875 від 03.07.2004 р. на суму 125 000 грн., індексу інфляції в сумі 4 562,50 грн., 3 % річних в сумі 1732,25 грн., витрат по держмиту в сумі 1312,95 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі  48,07 грн. задоволенню не підлягають.

В іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, оскільки в цій частині рішення винесено на підставі фактично наданих доказів та без порушень норм матеріального та процесуального права.

      Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 34, 70, 78 Уніфікованого закону «Про переказні векселі та прості векселі», ст.ст. 33, 49, 99, 101, п.2 ст. 103, п.п. 3,4 ст. 104, ст. 105 ГПК України, судова колегія, -

                                                     постановила:

Апеляційну скаргу задовольнити. Рішення господарського суду Сумської області від 21.04.2009 р. по справі № 4/98-08 про стягнення боргу за простим векселем № 783378584875 від 03.07.2004 року на суму 125 000 грн., індексу інфляції в сумі  4 562,50 грн., 3 % річних в сумі 1 732,25 грн., витрат по держмиту в сумі  1 312,95 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі  48,07 грн. скасувати та прийняти нове, яким в позові в цій частині відмовити. В іншій частині рішення залишити без змін.

Головуючий суддя                                                    Пушай В.І.

                        судді                                                     Барбашова С.В.

                                                                                       Плужник О.В.

Повний текст постанови підписаний 21.09.2009 року.

СудХарківський апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення18.09.2009
Оприлюднено08.10.2009
Номер документу4885077
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —4/98-08

Ухвала від 01.09.2014

Господарське

Харківський апеляційний господарський суд

Крестьянінов О.О.

Ухвала від 04.07.2014

Господарське

Вищий господарський суд України

Гольцова Л.A.

Постанова від 18.09.2009

Господарське

Харківський апеляційний господарський суд

Могилєвкін Ю.О.

Ухвала від 14.10.2008

Господарське

Господарський суд Вінницької області

Білоус В.В.

Ухвала від 28.07.2008

Господарське

Господарський суд Вінницької області

Білоус В.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні