Рішення

від 11.10.2010 по справі 10/238

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 10/238 11.10.10 За позовом Дочірнього підприємства «Хумана піпл ту піпл Україна»

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 7 394,48 грн.

за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Дочірнього підприємства «Хумана піпл ту піпл Україна»

про стягнення 344 000,00 гривень основного боргу, 18 269,76 грн. - пені, 3 307,61 грн. -3% річних

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Белаш Л.П.

Представники:

від позивача: Скіць В.С. (довіреність від 08.09.2010р.)

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність від 21.07.2010р.)

В судовому засіданні 11.10.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

Дочірнє підприємство «Хумана піпл ту піпл Україна»(далі за текстом - позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі за текстом - відповідач) безпідставно отриманих грошових коштів в розмірі 7 394,48 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 07.07.2010 року порушено провадження за вказаним позовом.

В судовому засіданні 29.07.2010 року та 05.08.2010 року представниками позивача були подані доповнення та уточнення до позовної заяви, в яких позивач просить стягнути з відповідача суму надмірно сплачених орендних платежів у сумі 7 394,48 гривень.

Доповнені та уточнені позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач, провівши внутрішню бухгалтерську перевірку, встановив факт помилкового безготівкового перерахування відповідачу грошових коштів на загальну суму 7 394,48 гривень та вважає цю суму надмірно сплаченими відповідачу орендними платежами.

30.08.10 до суду від відповідача надійшов зустрічний позов, у якому заявлені вимоги про стягнення з позивача (відповідач по зустрічному позову) 344 000,00 грн. суми основного боргу, 18 269,76 грн. - пені, 3 307,61 грн. -3% річних за договором оренди нежитлового приміщення від 25.12.2007 року.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач за зустрічним позовом 25 грудня 2007 року уклав з позивачем за зустрічним позовом договір оренди нежитлового приміщення загальною площею 270 м 2 за адресою: АДРЕСА_1, з додатковими угодами № 1 та 2, відповідно до умов яких повинен був сплачувати на користь позивача за зустрічним позовом орендну плату в період з січня 2010 року і по день подання зустрічного позову. Свої зобов'язання за договором не виконав. Тому повинен сплатити суму заборгованості по орендній платі та штрафні санкції у вигляді пені та три відсотки річних.

Розглянувши, без виклику сторін, матеріали зустрічної позовної заяви, господарський суд міста Києва ухвалив прийняти до провадження зазначену заяву.

Відповідач за зустрічним позовом, у відзиві зазначив, що сторонами при укладенні договору 25 грудня 2007 року не було належним чином визначено його предмет і порушені вимоги законодавства України щодо його обов'язкового державного реєстрації.

Відповідач подав доповнення до своєї зустрічної заяви, у яких зазначив, що 12.04.2010 року господарським судом міста Києва було прийняте рішення у господарській справі № 17/59, яким у задоволенні позову ДП «Хумана піпл ту піпл Україна»до ФО-П ОСОБА_1 про визнання договору недійсним відмовлено повністю. Просив при вирішенні господарської справи № 10/238 врахувати факти, встановлені рішенням господарського суду міста Києва від 12.04.2010 року у справі № 17/59.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

25.12.2007р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Дочірнім підприємством «Хумана піпл ту піпл Україна»укладено договір оренди нежитлового приміщення, за умовами якого позивач зобов'язався надати, а відповідач -прийняти у строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 270 м 2 , розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 3.1. договору за оренду приміщення відповідач зобов'язався сплачувати позивачу щомісячно орендну плату у розмірі 34 087, 00 грн. на місяць.

Відповідно до пп. 3.5., 3.6., 3.7. договору оренда плата за користування приміщенням сплачується щомісячно в порядку попередньої оплати не пізніше 15-го числа кожного місяця до кінця сплаченого періоду. Орендна плата нараховується та сплачується з дати підписання акту приймання-передачі приміщення в оренду. Орендна плата сплачується відповідачем по день фактичного повернення приміщення позивачу. Факт повернення приміщення підтверджується підписанням сторонами акту приймання-передачі (повернення) приміщення з оренди.

Договір, відповідно до п. 5.1., набирає чинності з 01.01.2008 р. та діє до 31.12.2010 р.

Факт передачі позивачем приміщення загальною площею 270 м 2 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1, відповідачу підтверджується актом прийому-передачі об'єкта оренди від 01.01.2008 р. (копія -у матеріалах справи).

01.02.2009 р. сторони уклали додаткову угоду № 2, якою встановили вартість щомісячної орендної плати за користування орендованим приміщенням загальною площею 270 м 2 з 01.02.2009 р. у розмірі 43 000, 00 грн.

Позовні вимоги позивача за первісним позовом обґрунтовуються тим, що договірні зобов'язання сторін повинні виникнути після підписання тексту договору, як єдиного письмового документу та скріплення його печатками сторін. Як випливає з тексту договору, його підписання відбулося 25.12.2007 року. За таких обставин строк дії договору дорівнює трьом календарним рокам та семи дням. На думку позивача за первісним позовом з цих підстав договір підлягає обов'язковій державній реєстрації, яка сторонами здійснена не була, тому він є неукладеним.

Позивач в позовній заяві вказує, що оскільки у період з моменту підписання договору та на день звернення з позовною заявою до суду позивач сплатив грошову суму у розмірі 597 413 грн. 48 коп. та 58 587 грн. 76 коп. витрат на комунальні послуги, відповідач має сплатити на користь позивача за первісним позовом різницю між перерахованими грошовими коштами та фактично спожитими послугами з оренди нежитлового приміщення та спожитими комунальними послугами, вартість яких підтверджується актами приймання-передачі наданих послуг.

В подальшому позивач за первісним позовом уточнив свої позовні вимоги, вказавши в своїх доповненнях до позовної заяви, що ціна позову складається не з безпідставно набутих відповідачем за первинним позовом грошових коштів, а з надмірно сплачених платежів за договором оренди.

Відповідач у своїй зустрічній позовній заяві стверджує, що договір був укладений сторонами в належної формі і підписаний керівниками підприємств, а предмет договору (нежитлове приміщення) передано за актом приймання передачі від 01.01.2008 року. З цього моменту відповідно до положень законодавства України повинен обраховуватись строк договору. Протягом січня 2008 року по березень 2009 року відповідач за зустрічним позовом належним чином виконував свої зобов'язання, в тому числі грошові. Проте, за період з квітня 2009 року по січень 2010 року за договором оренди утворилась заборгованість у розмірі 430 000 грн. 00 коп., яка за рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 51/488 від 11.08.2010 була стягнута на користь позивача за зустрічним позовом. Оскільки на момент подання зустрічної позовної заяви відповідач не погасив перед позивачем суму заборгованості по орендних платежах за період лютий -вересень 2010 року позивач за зустрічною позовною заявою просить стягнути вказану заборгованість у примусовому порядку.

Крім того, відповідач зазначає, що господарським судом міста Києва 12.04.2010 року було винесено рішення у справі № 17/59, яким був встановлений факт укладеності договору оренди нежитлового приміщення від 25.12.2007 року, його дійсності та повній відповідності вимогам чинного законодавства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи за первісним та зустрічним позовом в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги за первісним та зустрічним позовами не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

25 грудня 2007 року між позивачем та відповідачем було підписано договір оренди нежитлового приміщення. Відповідно до положень п. 1.1. договору: «Орендодавець (фізична особа-підприємець ОСОБА_1) передає Орендарю (ДП „Хумана піпл ту піпл Україна") в строкове платне користування без права викупу нежитлове приміщення загальною площею 270 м. кв. на строк, зазначений у пункті 5.1. договору. Приміщення розташоване у будівлі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Технічний стан та інші характеристики приміщення, що передаються в оренду на умовах договору зафіксовані в акті приймання-передачі (Додаток № 1, який є невід'ємною частиною договору), повністю задовольняють Орендаря.»

Як випливає з частини першої Акту прийому-передачі від 01 січня 2008 року Орендодавець передав, а Орендар прийняв у тимчасове користування відповідно до умов договору оренди від 25 грудня 2007 року нежиле приміщення (надалі - об'єкт оренди, розташоване на цокольному поверсі нежилої будівлі за адресою: АДРЕСА_1, що включає в себе приміщення відповідно до плану поверху (Додаток № 1 до договору оренди від 25.12.2007 року).

Серед наданих сторонами доказах, оглянутих у відкритому судовому засіданні та приєднаних до матеріалів справи, відсутній підписаний сторонами Договору план поверху, який є додатком № 1 до договору.

Акт приймання-передачі (додаток № 1), який є невід'ємною частиною договору і підписано 1 січня 2008 року, не може підтверджувати домовленість сторін про предмет договору на момент його підписання, тобто на 25 грудня 2007 року.

Наведене свідчить, що умови договору, додатки до договору, які є його невід'ємними частинами та укладені в момент підписання договору, не містять всіх даних про розташування і характеристику нежитлового приміщення в будівлі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, необхідних і достатніх для визначення індивідуальних ознак предмету оренди за договором.

Між тим визначення індивідуальних ознак нежитлового приміщення, що є частиною капітальної споруди (будинку) і виступає предметом договору, неможливе за відсутності плану поверху (додатку № 1 до договору), в якому має бути вказано просторові орієнтири розташування Приміщення.

Таким чином, зміст договору, акту приймання-передачі об'єкта оренди і відсутність плану поверху (додаток № 1 до договору) не дають можливості чітко визначити індивідуалізуючі ознаки орендованого майна, зокрема, розташування предмету оренди на цокольному поверсі нежилої будівлі за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджує відсутність згоди сторін щодо предмету договору.

Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд вважає, що сторони по справі не представили належних доказів узгодження ними індивідуальних ознак предмету договору оренди нежитлового приміщення, як це було передбачено ч. 1 акту прийому передачі об'єкта оренди до договору, а саме: підписаний керівниками сторін та скріплений їх печатками план поверху (додаток № 1 до договору оренди від 25.12.2007 р.).

Відповідно до пп.3.2, 3.3 п. 3 Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України «Про судове рішення» від 10.12.96 р. № 02-5/422 (зі змінами та доповненнями) рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні і виявлені у процесі розгляду справи всіх фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин, а також містити правову кваліфікацію відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи.

Статтею 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до п. 3 ст. 180 ГК України, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Пунктом 8 ст. 181 ГК України встановлено, у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що договір нежитлового приміщення від 25 грудня 2007 року є неукладеним (такий що не відбувся), оскільки сторони належним чином не узгодили таку істотну умову договору, як його предмет.

Стосовно позовних вимог позивача за первісним позовом суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Відповідно до п. 2.1.1 договору орендодавець зобов'язаний передати орендарю приміщення по акту приймання передачі із зазначенням стану приміщення і переліку обладнання меблів, інвентаря, при їх наявності на момент їх передачі в оренду.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Як встановлено судом, на виконання свого договірного обов'язку 01.01.2008 року відповідачем за Актом прийому-передачі було передано позивачу частину капітальної будівлі (споруди), розташовану на цокольному поверсі нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до положень ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.

Частина сьома ст. 180 ГК України встановлює, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно , сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Оскільки акт приймання-передачі від 01.01.2008 року та фактична передача нежитлового приміщення відбулися на підставі вже існуючого господарського зобов'язання , передбаченого п. 2.1.1. договору, яке виникло між сторонами 25.12.2007 р., то суд приходить до висновку, що строком договору у даному випадку є період часу, який триває з дати підписання договору (25.12.2007 р.) і по останню календарну дату його дії зазначену у п. 5.1. договору (30.12.2010 р.).

Отже строк договору від 25 грудня 2007 року дорівнює трьом календарним рокам та семи дням.

Відповідно до вимог ст. 794 ЦК України, договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше ніж на три роки, підлягає державній реєстрації.

Відповідно до ч. 3 ст. 640 ЦК України, договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Таким чином договір є неукладеним, тому що не пройшов необхідну у цьому випадку державну реєстрацію.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до положень ч. 1 ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Як випливає з описової, мотивувальної та резолютивної частини рішення від 12.04.2010 року предметом позову у справі виступала немайнова вимога про визнання договору оренди нежитлового приміщення від 25.12.2007 року недійсним, а правовими підставами позову -відсутність у керівника позивача (ДП «Хумана піпл ту піпл») повноважень на укладення договору на момент його підписання, введення його в оману щодо наявності у відповідача права власності на зазначене житлове приміщення тощо.

Предметом позовних вимог позивача за первісним позовом у справі № 10/238 виступає майнова вимога про повернення надмірно сплачених орендних платежів, а однією з підстав -неукладеність договору від 25.12.2007 року.

Таким чином ні за підставою, ні за предметом позовних вимог справи № 17/59 та № 10/238 не є пов'язаними та взаємно обумовлене ними.

При вирішенні справи № 17/59 не встановлювались та не досліджувались обставини належного узгодження сторонами у справі предмету договору оренди нежитлового приміщення від 25.12.2007 року та необхідності проведення його державної реєстрації.

Що стосується взаємних майнових вимог сторін, то суд вважає, що вони задоволенню не підлягають, оскільки відсутній юридичний факт, необхідний для їх виникнення, а саме -господарській договір.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно до п. 3 ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать

Позивач за первісним позовом в якості підстави для обрахування ціни позову та доказів, які обґрунтовують його вимоги до відповідача, посилається на двосторонні акти надання послуг по оренді за січень 2008 -квітень 2009 року. У зазначених актах надання послуг по оренді нежитлового приміщення сторони посилаються на умови договору оренд нежитлового приміщення від 25 грудня 2007 року та додаткової угоди № 2 від 01.02.2009 року.

Проте, як встановлено судом, вказані правочини (договір від 25 грудня 2007 року і додаткова угода № 2, яка є його невід'ємною частиною) не можна вважати укладеними, а отже всі умови щодо вартості послуг по оренді нежитлового приміщення, сплати комунальних платежів, строків та порядку розрахунку між сторонами не мають ніякої юридичної сили.

З тих же підстав суд відмовляє в задоволенні вимог позивача за зустрічним позовом, викладених ним у зустрічній позовній заяві. Правовою підставою для нарахування суми орендних платежів за 2010 рік позивачем за зустрічним позовом виступає договір оренди нежитлового приміщення від 25 грудня 2007 року, який не можна вважати укладеним. За таких обставин пред'явлені відповідачем майнові вимоги за зустрічною позовною вимогою задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 33,49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог Дочірнього підприємства «Хумана піпл ту піпл Україна»до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 про стягнення 7394,48 грн. відмовити повністю.

В задоволенні зустрічних позовних вимог Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Хумана піпл ту піпл Україна»про стягнення 365577,36 грн. відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Котков

Дата підписання повного тексту рішення 12.10.2010р.