Постанова

від 17.09.2009 по справі 07/78-09

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

07/78-09

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2009 р.                                                           Справа № 07/78-09  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , судді  ,   

при секретарі Парасочці Н.В.

за участю представників сторін:

позивача - Шишкіної Ю.О. (дов. б/н від 01.07.2009р.)

відповідача -  не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського  апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 1678Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 12.05.2009р. у справі № 07/78-09

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельні рішення", м. Обухів Київської області

до  Приватного підприємства "Фасад-Сервіс", м. Харків

про стягнення 203083,27 грн.,

встановила:

Позивач - ТОВ "Будівельні рішення", у березні 2009 р. звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просив стягнути з відповідача –ПП "Фасад-Сервіс", на свою користь суму заборгованості за договором поставки № Х - 003 від 12.06.2008 р. (з урахуванням уточнень позовних вимог) 175 454,47 грн. основного боргу, 10 264,36 грн. інфляційних втрат, 8% річних в сумі 4 070,29 грн. та понесених ним судових витрат.

Рішенням  господарського суду Харківської області від 12.05.2009 р. у справі №07/78-09 (суддя Інте Т.В.) позов задоволено. Стягнуто з ПП "Фасад-сервіс" на користь ТОВ "Будівельні рішення" 175 454,47 грн. основного боргу, 10 264,36 грн. інфляційних втрат, 8% річних в сумі 4 070,29 грн., 1 897,89 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач - ПП "Фасад-сервіс" з вказаним рішенням не погодився, звернувся до Харківського  апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення господарського суду Харківської області від 12.05.2009 р. у справі №07/78-09 скасувати та у задоволенні позову відмовити.  Вимоги апеляційної скарги  відповідач, зокрема, обґрунтовує тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, висновки, викладені в оскаржуваному рішенні не відповідають обставинам справи. Так, як стверджує відповідач, судом першої інстанції зроблені безпідставні висновки щодо поставки продукції у межах   договору  поставки № Х - 003 від 12.06.2008 р. Жодна з накладних не

містить посилання на зазначений договір, а будь-які документи на його виконання не містять перелік накладних або посилання на них як на невід'ємну складову частину договору. Отже, ціна товару, тобто істотна умова договору, сторонами цим договором не узгоджувалася. Разом з цим, відповідач не заперечує проти того, що товар був фактично отриманий ним від позивача, однак представлений позивачем договір не має відношення до цього, отже підстави для стягнення боргу та штрафних санкцій по поставках відсутні. Крім того заявник апеляційної скарги посилається на те, що ПП «Фасад-сервіс», яке є відповідачем по цій справі, не отримувало жодного процесуального документа, позовної заяви, про порушення провадження у даній справі підприємство повідомлено не було, чим було грубо порушені процесуальні права ПП «Фасад-сервіс».          

Позивач у відзиві, а також його повноважний представник у судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечують, вважають її безпідставною та необґрунтованою, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду вважають законним, обґрунтованим та таким, що відповідає матеріалам справи, тому просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

В судове засідання апеляційного господарського суду 16.09.2009 р. представник відповідача (заявника апеляційної скарги), як і у попередні судові засідання, не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце засідання суду був повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення та відповідні ухвали суду з відміткою канцелярії суду про направлення даних ухвал на адресу сторін у справі.

Враховуючи належне повідомлення відповідача про час та місце засідання суду, а також те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, та заявник апеляційної скарги саме таким чином реалізував своє диспозитивне право щодо участі у судовому процесі, суд реалізує своє право в межах статті 75 ГПК України, та вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника ПП «Фасад-сервіс», за наявними матеріалами у справі.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши у судових засіданнях пояснення уповноваженого представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у відповідності до вимог ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга ПП «Фасад-сервіс»не підлягає задоволенню, зважаючи на таке.

Як свідчать матеріали справи та встановлено місцевим господарським судом, 12 червня 2008 року між сторонами у справі був укладений договір поставки № Х - 003 (далі договір), у відповідності до умов якого, ТОВ "Будівельні рішення" (постачальник) зобов'язався передавати ПП «Фасад-сервіс»(покупцю) будівельні матеріали окремими партіями за цінами, в асортименті (номенклатурі) та кількості, які погоджуються сторонами в накладних, а покупець (відповідач) зобов'язався приймати товар та оплачувати його на умовах, встановлених договором.

Згідно з пунктом 1.3 вказаного договору, ціни на товар визначаються сторонами в накладних на момент передачі партії товару.

Відповідно до п. 2.5 договору, покупець зобов'язався оплачувати кожну конкретну партію товару у строк, що не перевищує 28 календарних днів з моменту виконання постачальником зобов'язання з поставки.

На виконання умов договору, позивач поставив на користь відповідача у період з 13.06.2008 р. по 28.11.2008 р. товар на загальну суму 362 430,39 грн. З боку відповідача товар був отриманий уповноваженою особою. Поставка продукції позивачем відповідачу та отримання останнім цієї продукції за вказаним договором підтверджується доданими позивачем до матеріалів справи видатковими накладними та довіреностями на отримання товарно - матеріальних цінностей (т.1  а.с.15-113).

Відповідач свої зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару виконав неналежним чином, вартість отриманого товару сплатив частково, внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем склала 175 454,47 грн.

09 липня 2008р. позивач, у порядку ст. 5 ГПК України, ст. 530 Цивільного кодексу України, надіслав на адресу відповідача претензію з пропозицією погашення виниклої заборгованості та досудового врегулювання даного спору за договором (докази направлення претензії містяться в матеріалах справи т.1 а.с. 115).

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач відповідь на претензію позивача не надав, заборгованість перед ним не погасив, що стало підставою  для звернення позивача до господарського суду Харківської області з відповідним позовом.

Разом з цим відповідач не заперечує проти того, що товар був фактично ним отриманий від позивача, однак зазначає, що представлений позивачем договір не має відношення до цих поставок, оскільки відповідно до п. 2.8 договору, узгодженою ціною на товар вважається ціна, що зазначена в накладних. Однак, жодна з накладних не містить посилання на договір, а сам договір, або будь-які документи на його виконання не містять перелік накладних або посилання на них як на невід'ємну складову частину договору, тому підстави для стягнення боргу та штрафних санкцій по даним поставкам відсутні. Також вказує на відсутність письмових заявок згідно з п. 2.1 договору.

Матеріали справи свідчать, що п. 2.1 договору сторони дійсно погодили, що поставка здійснюється за попередньою письмовою заявкою покупця. Відповідно до заявки покупця оформляється та направляється на його адресу рахунок-фактура, яка є підтвердженням взяття заявки до виконання.

Як підтвердив представник позивача у судовому засіданні, письмові заявки відповідачу дійсно не направлялись, такі заявки здійснювалися у телефонному зв'язку.

Разом з тим відповідач за результатами отримання від позивача рахунків на оплату товару, які складені позивачем на виконання саме договору поставки №Х-003 від 12.06.2008р. (т.2, а.с.123-159), здійснив конклюдентні дії щодо часткової оплати за цей товар з посиланням на саме на ці рахунки, про що свідчать виписки з особових рахунків позивача (т.2 а.с.31-122).

Отже, аналізуючи усі вищевказані правовідносини між ТОВ "Будівельні рішення" та ПП «Фасад-сервіс», господарський суд апеляційної інстанції, як і господарський суд першої інстанції, вважає, що вони виникли на підставі  договору поставки  № Х - 003 від 12.06.2008 р. та регламентовані саме цим договором, тобто у даному випадку підтверджені правовідносини за спірним правочином, які відбувались шляхом здійснення оплати відповідачем товару за рахунками, виставленими на виконання саме договору поставки  № Х - 003 від 12.06.2008 р., тобто усі дії сторін  здійснювалися у контексті спірного договору, що свідчить про узгодження сторонами суттєвих умов здійснених поставок.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд вірно встановив, що позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, передавши відповідачу у власність товар, проте відповідач розрахунки за отриманий товар повністю не здійснив, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у розмірі 175 454,47 грн.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі ст. 692 ЦК України, покупець повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Продавець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до п. 2.5 вказаного договору, покупець зобов'язався оплачувати кожну конкретну партію товару у строк, що не перевищує 28 календарних днів з моменту виконання постачальником зобов'язання з поставки.

Як свідчать матеріали справи, заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 175 454,47 грн. за період з 13.06.2008 р. по 28.11.2008 р. підтверджена належними доказами, будь-яких доказів оплати цієї суми відповідачем ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції надано не було, у зв‘язку з чим колегія суддів вважає, що позовні вимоги в частині стягнення 175 454,47 грн. основного боргу є обґрунтованими та правомірно задоволені місцевим господарським судом.

Таким чином, відповідач, не погасивши заборгованість перед своїм контрагентом  - ТОВ "Будівельні рішення" у розмірі 175 454,47 грн.,  був правомірно визнаний  місцевим господарським судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару, за договором поставки № Х - 003 від 12.06.2008 р.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 4.5 вказаного договору, у випадку, якщо прострочка платежу буде продовжуватись більше тридцяти календарних днів, постачальник має право додатково стягнути з в покупця 8 процентів від простроченої суми за весь період несплати з моменту відвантаження товару

З урахуванням приписів вищеназваних статей та досліджених матеріалів справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо того, що відповідач прострочив виконання зобов'язання з оплати товару за договором поставки № Х - 003 від 12.06.2008 р., тому вважає, що, місцевим господарським судом також вірно та обґрунтовано задоволені позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 10264,36 грн. інфляційних та 8% річних в сумі 4070,29 грн. за період з 13.06.2008 р. по 28.11.2008 р.

Разом з цим, колегія суддів вважає, що відповідач необґрунтовано стверджує про те, що господарським судом Харківської області порушено вимоги статті 4-2 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято за відсутності представника ПП «Фасад-сервіс».

Наявні матеріали справи свідчать, що судом першої інстанції були створені всі належні та допустимі умови для реалізації своїх процесуальних прав сторонами у справі, про всі судові засідання сторони належним чином повідомлялись про місце і час розгляду справи (у тому числі і відповідач), підтвердженням чого є повідомлення про вручення поштового відправлення від 19.03.2009р. №5202900 (т.1 а.с.127) та відповідні ухвали суду з відміткою канцелярії суду про направлення їх сторонам у справі. Проте представник відповідача повідомлений належним чином, у жодне судове засідання господарського суду не з'явився. Таким чином, прийняття рішення місцевим господарським судом за відсутності представника відповідача у судовому засіданні є правомірним та здійснювалось у порядку ст. 75 ГПК України. Крім того, колегія суддів враховує і те, що представник відповідача, подавши апеляційну скаргу, не з'явився у жодне судове засідання і суду апеляційної інстанції.

Частиною 2 статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Твердження ж відповідача в його апеляційній скарзі є безпідставними та необґрунтованими, зроблені при довільному трактуванні норм чинного законодавства і дійсних обставин справи, а також всі вищенаведені факти ним не спростовані належними доказами.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідач не надав доказів, що підтверджують обставини, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що його заперечення  позбавлені фактичного та правового обґрунтування, не відповідають як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, тому рішення господарського суду Харківської області від 12.05.2009р. у справі № 07/78-09 прийняте без порушень норм матеріального та процесуального права, що не дає підстав для його скасування.

Керуючись ст. ст. 99,101,102, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

                                                   постановила:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 12.05.2009р. у справі             № 07/78-09 залишити без змін.

         Головуючий суддя                                                                      

                                 Суддя                                                                     

                                 Суддя