Рішення

від 23.08.2012 по справі 5019/1237/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" серпня 2012 р. Справа № 5019/1237/12

Господарський суд Рівненської області у складі судді Павленка Є.В., розглянувши матеріали справи за позовом малого приватного підприємства-фірми "Промсервіс" (далі - Підприємство) до товариства з обмеженою відповідальністю-фірми "Захід-насіння" (далі -Товариство) про стягнення заборгованості в сумі 4 366 грн. 57 коп.,

за участю представників:

позивача: ОСОБА_1 за дов. від 25 травня 2012 року,

відповідача: не з'явився,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У липні 2012 року Підприємство звернулося до господарського суду Рівненської області з вказаним позовом, посилаючись на те, що 1 грудня 2010 року між ним та Товариством був укладений договір оренди № 657, за умовами якого позивач передав відповідачу в тимчасове платне користування належне Підприємству на праві власності приміщення загальною площею 23,6 кв.м., розташоване за адресою: місто Рівне, вулиця Данила Галицького, будинок 19. Оскільки Товариство взяте на себе за вказаним договором зобов'язання по оплаті орендних платежів виконало лише частково, заборгувавши позивачу 4 006 грн. 39 коп., позивач, посилаючись на статті 509, 625 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) та статті 193, 216-218 Господарського кодексу України (далі -ГК України), просив суд стягнути з відповідача вищезазначену суму боргу, а також 240 грн. 73 коп. пені та три проценти річних у розмірі 119 грн. 45 коп., нараховані у зв'язку з несвоєчасним проведенням розрахунків.

Ухвалою господарського суду Рівненької області від 26 липня 2012 року порушено провадження у справі № 5019/1237/12, розгляд якої було призначено на 9 серпня 2012 року.

Ухвалою суду від 9 серпня 2012 року розгляд справи відкладено на 23 серпня 2012 року.

Представник позивача в судовому засіданні 23 серпня 2012 року позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач не забезпечив явку свого повноважного представника у судові засідання, призначені на 9 серпня 2012 року та 23 серпня 2012 року, витребуваних судом документів не надав, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи із зазначенням підстав щодо своєї неявки не направив.

Відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що за змістом цієї норми, зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвала суду про порушення провадження у справі від 26 липня 2012 була надіслана відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві, а саме: місто Рівне, вулиця Млинівська, будинок 14. Проте вказане поштове відправлення було повернуте підприємством поштового зв'язку з посиланням на вибуття Товариства (а.с. 19-20).

З метою встановлення дійсної адреси відповідача судом було зроблено спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців (а.с. 25-28), з якого вбачається, що місцезнаходженням товариства з обмеженою відповідальністю-фірми "Захід-насіння" є адреса, зазначена у позовній заяві: 33009, місто Рівне, вулиця Млинівська, будинок 14. У зв'язку з цим ухвала суду про відкладення розгляду справи від 9 серпня 2012 року також була направлена Товариству за цією адресою, однак дане поштове повідомлення повернуто підприємством поштового зв'язку з відміткою В«за закінченням терміну зберіганняВ» (а.с. 35-36).

Отже, за змістом вищезазначеної норми відповідач завчасно та належним чином був повідомлений про місце, дату та час судового засідання, крім того, останньому надавалося достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, письмових пояснень та додаткових документів.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

1 грудня 2010 року між Підприємством та Товариством був укладений договір № 657, за умовами якого останньому було передано в тимчасове платне користування (оренду) належне позивачу на праві приватної власності нерухоме майно -приміщення, означені в технічному паспорті під № 77/23.6 кв.м., та розташовані в будівлі, що знаходиться за адресою: місто Рівне, вулиця Данила Галицького, будинок 19.

Вказаний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих юридичних осіб.

Згідно з пунктом 3.1 вказаного договору вищезазначені приміщення були передані відповідачу на підставі акту прийому-передачі, підписаного між сторонами 1 грудня 2010 року.

У пункті 4.1 договору сторони встановили, що розмір орендної плати за місяць складає (з урахуванням ПДВ) 52 грн. 00 коп. за один квадратний метр орендованої площі. Також за умовами вказаного пункту договору орендар взяв на себе зобов'язання сплачувати плату за опалення в опалювальний період у розмірі 14 грн. 58 коп. за один квадратний метр орендованої площі.

Орендна плата та плата за опалення сплачується на розрахунковий рахунок орендодавця до 25 числа попереднього місяця (пункт 4.2 договору).

Відповідно до пункту 4.3 договору розмір орендної плати індексується із збільшенням індексу інфляції з дати підписання даної угоди.

Крім того, пунктом 4.6 договору встановлений обов'язок орендаря сплачувати вартість спожитої їм електроенергії (включаючи втрати електроенергії), послуг по утриманню електричних мереж, якими здійснюється передача електричної енергії орендарю, послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії, а також вартість послуг по водопостачанню та водовідведенню, які відшкодовуються орендодавцю на підставі показників лічильників та згідно виставлених рахунків.

Пунктом 5.1 договору встановлено, що термін оренди - з моменту підписання даного договору по 30 листопада 2011 року.

У пункті 4.10 договору сторони погодили, що при внесенні орендарем оплати, кошти зараховуються, відповідно по виставлених рахунках, від першого до останнього (в хронологічному порядку), незалежно від призначення платежу, вказаному в платіжних документах.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором від 1 грудня 2010 року № 657 також свідчить відсутність з боку Товариства претензій та повідомлень про порушення орендодавцем умов даної угоди.

Проте 31 серпня 2011 року між Товариством та позивачем було підписано угоду про розірвання з вищезазначеної дати договору від 1 грудня 2010 року № 657.

Цього ж дня сторони підписали акт прийому-передачі, згідно з яким орендоване за вищевказаним договором приміщення було повернуто орендодавцю.

Судом встановлено, що на виконання умов вищезазначеного договору позивачем протягом травня -серпня 2011 року було виставлено відповідачу рахунки за користування вказаними приміщеннями на загальну суму 5 308 грн. 30 коп. (а.с. 12-15).

Однак всупереч положень даного договору Товариство взятий на себе обов'язок по оплаті рахунків виконало лише частково, заборгувавши таким чином Підприємству 4 006 грн. 39 коп. Даний факт підтверджується наданою позивачем випискою з його особового рахунку (а.с. 30), а також письмовими поясненнями Підприємства (а.с. 37).

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 283 ГК України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Аналогічна норма закріплена й у частині 1 статті 759 ЦК України, відповідно до якої за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з частиною 1 статті 762 ЦК України плата за користування майном справляється з наймача.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що сума основного боргу за вищезазначеним договором, яка складає 4 006 грн. 39 коп., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які б могли свідчити про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність вимог Підприємства про стягнення з Товариства вказаної суми, у зв'язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов'язку щодо своєчасної сплати орендних платежів, позивач також просив суд стягнути з Товариства 240 грн. 73 коп. пені, нарахованої на суму основного боргу за період з 25 липня 2011 року по 25 січня 2012 року, з яких: 64 грн. 62 коп. -пеня, нарахована з 25 липня 2011 року по 25 листопада 2011 року на суму основного боргу в розмірі 1 227 грн. 20 коп., 80 грн. 26 коп. -пеня, нарахована з 25 липня 2011 року по 25 грудня 2011 року на суму основного боргу в розмірі 1 227 грн. 20 коп., 82 грн. 86 коп. -пеня, нарахована з 26 липня 2011 року по 31 грудня 2011 року на суму основного боргу в розмірі 1 227 грн. 20 коп., 12 грн. 99 коп. -пеня, нарахована з 1 січня 2012 року по 25 січня 2012 року на суму основного боргу в розмірі 1 227 грн. 20 коп.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 4.5 договору передбачено, що у випадку затримки орендної плати орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на заборгованість суму за кожен день прострочки платежу.

Оскільки розмір нарахованої штрафної санкції, відповідає вищезазначеним нормам законодавства та положенням договору, а також є арифметично вірним, позовна вимога про стягнення з відповідача 240 грн. 73 коп. пені підлягає задоволенню.

Також на підставі статті 625 ЦК України позивач просив суд стягнути з відповідача три проценти річних в сумі 119 грн. 45 коп., з яких: 22 грн. 19 коп. -три проценти річних, нараховані з 26 травня 2011 року по 31 грудня 2011 року на суму основного боргу в розмірі 1 227 грн. 20 коп., 20 грн. 72 коп. -три проценти річних, нараховані з 1 січня 2012 року по 24 липня 2012 року на суму основного боргу в розмірі 1 227 грн. 20 коп., 19 грн. 06 коп. -три проценти річних, нараховані з 26 червня 2011 року по 31 грудня 2011 року на суму основного боргу в розмірі 1 227 грн. 20 коп., 20 грн. 72 коп. -три проценти річних, нараховані з 1 січня 2012 року по 24 липня 2012 року на суму основного боргу в розмірі 1 227 грн. 20 коп., 16 грн. 04 коп. -три проценти річних, нараховані з 26 липня 2011 року по 31 грудня 2011 року на суму основного боргу в розмірі 1 227 грн. 20 коп., 20 грн. 72 коп. -три проценти річних, нараховані з 1 січня 2012 року по 24 липня 2012 року на суму основного боргу в розмірі 1 227 грн. 20 коп.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки заявлений позивачем до стягнення розмір трьох процентів річних є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та не суперечить положенням договору, позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаної суми підлягають задоволенню в повному обсязі.

За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю-фірми "Захід-насіння" (33009, місто Рівне, вулиця Млинівська, будинок 14, ідентифікаційний код: 30712290) на користь малого приватного підприємства-фірми "Промсервіс" (33027, місто Рівне, вулиця Київська, будинок 98, ідентифікаційний код: 13981123) 4 006 (чотири тисячі шість) грн. 39 коп. основного боргу, 240 (двісті сорок) грн. 73 коп. пені, три проценти річних у розмірі 119 (сто дев'ятнадцять) грн. 45 коп., а також 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27 серпня 2012 року

Суддя Є.В. Павленко