Рішення

від 02.04.2013 по справі 918/317/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" квітня 2013 р. Справа № 918/317/13-г

Суддя Торчинюк В.Г. розглянувши матеріали справи

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до відповідача ОСОБА_2 оздоровчого табору "Експрес" підприємства "Рокс - Львів" дорожньої профспілкової організації Львівської залізниці

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 "Рокс - Львів" дорожньої профспілкової організації Львівської залізниці

про стягнення в сумі 12 390 грн. 16 коп.

В засіданні приймали участь:

Від позивача: ОСОБА_4

Від відповідача: ОСОБА_5

Від третьої особи: не з'явився.

Суть спору: позивач - Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся в господарський суд з позовом до відповідача - ОСОБА_2 оздоровчого табору "Експрес" підприємства "Рокс - Львів" дорожньої профспілкової організації Львівської залізниці, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 "Рокс - Львів" дорожньої профспілкової організації Львівської залізниці, про стягнення заборгованості в сумі 12 131 грн. 73 коп.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 11 березня 2013 року порушено провадження у справі № 918/317/13-г, розгляд якої було призначено на 19 березня 2013 року.

Ухвалою суду від 19 березня 2013 року розгляд справи відкладено на 02 квітня 2013 року.

29 березня 2013 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від представника позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог відповідно до якої останній просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості в розмірі 10 920 грн. 00 коп., пеню в розмірі 1 225 грн. 13 коп., суму процентів за користування коштами в розмірі 245 грн. 00 коп., також суму судового збору в розмірі 1 720 грн. 50 коп. Дана заява прийнята судом до розгляду.

В судовому засіданні 02 квітня 2013 року представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав вказаних у позовній заяві.

В судовому засіданні 02 квітня 2013 року представник відповідача не заперечив проти позовних вимог, борг визнав в повному обсязі з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

Представник третьої особи в судові засідання призначені на 19 березня 2013 року та 02 квітня 2013 року не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про місце, дату та час розгляду справи, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення поштових відправлень (а.с. 16).

Суд вбачає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду позовної заяви відповідно до статті 75 ГПК України.

В результаті розгляду матеріалів справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

28 травня 2012 року між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (надалі - Продавець) та ОСОБА_2 оздоровчим табором "Експрес" (надалі - Покупець) укладено договір № 7 (надалі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1. укладеного Договору Продавець приймає на себе зобов'язання передати у власність (повне господарське користування), а Покупець прийняти і оплатити наступний товар:

1.2. Назва товару: кам'яне вугілля ДГЖКОМ (13-100 мм).

1.3. Одиниця вимірювання : тонна.

1.4. Кількість: 20 тонн.

1.5. Ціна за одиницю товару: 1400 грн. 00 коп.

1.6. Загальна сума договору: двадцять вісім тисяч грн.00 коп.

1.7. Якість: згідно ТУ.

1.8. Тара, упаковка, маркування: насипом.

На виконання умов даного Договору, 03 липня 2012 року відповідачу було передане кам'яне вугілля ДГЖКОМ (13-100мм) у кількості 7.8 тонн на суму 10 920 грн. 00 коп.

Згідно пункту 2.2. Договору строк і порядок доставки: за рахунок покупця.

Договір підписаний уповноваженими представниками позивача та відповідача і скріплений відтисками печаток сторін.

Факт поставки вугілля в кількості 7,8 тонн та вартістю 10 920 грн. 00 коп. підтверджується накладною № 20 від 03 липня 2012 року (а.с. 7).

Про належне виконання позивачем своїх зобов’язань за договором від 28 травня 2012 року № 07 також свідчить відсутність з боку відповідача письмових претензій та повідомлень про порушення продавцем умов даної угоди.

Відповідачу та третій особі на стороні відповідача була надіслана претензія від 20 грудня 2012 року № 07 з вимогою сплатити борг в сумі 10 920 грн. 00 коп. (а.с. 8). Дана претензія залишена без задоволення.

Відтак судом встановлено, що станом на день розгляду справи заборгованість відповідача за поставлений товар становить 10 920 грн. 00 коп.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) встановлено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.

Договір є обов’язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно п. п. 1.2. ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки сума основного боргу за договором від 28 травня 2012 року № 07, яка становить 10 920 грн. 00 коп., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення з відповідача вказаної суми є законною та обґрунтованою, а відтак підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що відповідач протягом строку встановленого умовами договору не провів оплату позивач нарахував 245 грн. 00 коп. 3% річних за період з 04 липня 2012 року по 08 лютого 2012 року.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами частини 1 статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять (пункти), визначенні на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 694 Цивільного кодексу України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Дія принципу свободи договору, закріпленого в ст. 3 ЦК України, зумовлює те, що більшість договорів, які укладаються в умовах ринкової економіки, є вільними, тобто такими, укладення котрих залежить виключно від розсуду сторін. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

В матеріалах справи відсутні та сторонами не подано суду належних і допустимих доказів того, що Договір № 07 від 28 травня 2012 року визнаний судом недійсними, а тому в силу презумпції правомірності правочину, закріпленої у ст. 204 ЦК України, цей договір є дійсним (правомірним).

Оскільки заявлений позивачем до стягнення розмір 3% річних є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та не суперечить положенням договору, також підлягають задоволенню.

Пунктом 3.1. Договору за прострочку виконання зобов'язань винна в цьому сторона оплачує другій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки їх виконання.

У зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем покладеного на нього обов'язку щодо своєчасної оплати вартості отриманого товару, позивач також просив суд стягнути ОСОБА_2 оздоровчого табору "Експрес" 1 225 грн. 13 коп. пені нараховану за період з 04 липня 2012 року по 02 квітня 2013 року.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Аналогічна норма міститься у частині 1 статті 230 ГК України згідно з якою під штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 4 статті 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З огляду на вищевикладені норми чинного законодавства суд не погоджується з вірністю зробленого позивачем розрахунку позовних вимог в частині стягнення пені.

Пунктом 3.1. Договору за прострочку виконання зобов'язань винна в цьому сторона оплачує другій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки їх виконання.

На підставі пункту 3.1. Договору позивачем нараховано відповідачу пеню за період з 04 липня 2012 року по 02 квітня 2013 року, що становить 273 дні в розмірі 1 225 грн. 13 коп. пені, тоді як частиною 6 статті 232 ГК України визначено, що рахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд зазначає, що сторонами у пункті 3.1. Договору не визначено інший строк, відмінний від строку визначеного частиною 6 статті 232 ГК України, протягом якого нараховуються штрафні санкції, а отже задоволенню підлягають вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за період з 04.07.2012р. по 03.01.2013р., що згідно з розрахунком зробленим судом становить 823 грн. 48 коп..

Відповідно до частини 1 статті 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, на відповідача покладаються витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1 664 грн. 76 коп..

Крім того, у позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача на свою користь витрати на оплату правової допомоги адвоката у розмірі 2 000 грн. 00 коп..

Судом встановлено, що 07.02.2013р. між позивачем (клієнтом) та адвокатом ОСОБА_4, що діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю виданого Рівненською обласною КДК адвокатури № 897 від 28.04.2012р., укладено договір-доручення б/н про надання правової допомоги.

Договором-дорученням визначено, що обсяг і вартість наданої правової допомоги за цим договором визначається за домовленістю сторін та складає 2 000 грн. 00 коп. та сплачується готівкою.

Матеріалами справи, а саме актом прийому-передачі виконаних робіт підтверджується факт надання адвокатом позивачу правової допомоги, а видатковим касовим ордером від 07.02.2013р. підтверджується, що позивачем сплачено адвокату 2 000 грн. 00 коп..

Пунктом 6.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 В«Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу УкраїниВ» , витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов’язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об’єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п’ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об’єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

З огляду на те, що матеріалами справи підтверджено правовий статусу адвоката, якому здійснено оплату, наявність доказів надання правової допомоги та фактичного перерахування йому коштів позивачем на підставі договору, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 000 грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката підлягають задоволенню на підставі частини 5 статті 49 ГПК України.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_2 оздоровчого табору "Експрес" підприємства "Рокс - Львів" дорожньої профспілкової організації Львівської залізниці (35320, Рівненська область, Рівненський район, село Олександрія, вулиця Санаторна, будинок 2, Ідентифікаційний код 34260333) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (33027, АДРЕСА_1, Ідентифікаційний код НОМЕР_1) суму основного боргу в розмірі 10 920 (десять тисяч дев'ятсот двадцять) грн. 00 коп., пеню у розмірі 823 (вісімсот двадцять три) грн. 48 коп., та 3 % річних в сумі 245 (двісті сорок п'ять) грн. 00 коп., судовий збір у розмірі 1 664 (одну тисячу шістсот шістдесят чотири) грн. 76 коп., а також 2 000 грн. (дві тисячі) 00 коп. витрат на оплату правової допомоги адвоката.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено "03" квітня 2013 року

Суддя Торчинюк В.Г.