Рішення

від 18.07.2013 по справі 918/912/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" липня 2013 р. Справа № 918/912/13

Господарський суд Рівненської області у складі судді Гудзенко Я.О. розглянув справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1І.М." до дочірнього підприємства "Закарпатський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс" про стягнення 306 186, 62 грн.

За участю:

від позивача: ОСОБА_2 (дов. № 23/10-12 від 23.10.12 р.) від відповідачів: не 'явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

ТОВ В«ОСОБА_1І.М.В» звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом до ДП "Закарпатський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (відповідач 1) та ТОВ "Фенікс" (відповідач 2) про спонукання до виконання умов мирової угоди.

Ухвалою господарського суду від 13.06.13 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 918/912/13 розгляд якої призначено на 21.06.13 року.

Ухвалами суду від 21.06.13 р. та 03.07.13 р. розгляд справи відкладався у зв'язку із неявкою представників відповідачів.

До канцелярії суду 01.07.13 р. від позивача надійшла заява про зміну предмету позову, яка судом прийнята та задоволена. Крім того представником позивача подана заява про зменшення позовних вимог в якій просить стягнути з відповідача 1- 320 149, 13 грн., відповідача 2- 3 000, 00 грн. та витрати по сплаті судового збору.

2 липня 2013 року до канцелярії суду від відповідача 1 надійшов відзив на позов в якому повідомляє про часткову оплату суми основного боргу в розмірі 250 000, 00 грн. на виконання умов мирової угоди та залишок основної заборгованості в сумі 317 149, 13 грн.

До канцелярії суду 08.07.13 р. від позивача надійшла додаткова уточнена заява про зменшення позовних вимог у зв’язку із частковою оплатою заборгованості. У заяві позивач просить суд стягнути з відповідача 1- 303 186, 62 грн., з відповідача 2- 3 000, 00 грн., судовий збір в розмірі 6 123, 73 грн. та повернути судовий збір у зв’язку із зменшенням розміру позовних вимог в сумі 2 990, 33 грн.

Відповідач 1 просив суд розглядати справу без участі свого повноважного представника заявивши про це в клопотанні поданому суду 01.07.13 р.

Відповідач 2 в судові засідання явку свого повноважного представника не забезпечив, відзиву на позов не подав, про причини неявки суд не повідомляв, хоча про місце, час та дату розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення відповідачу поштових відправлень, які містяться в матеріалах справи (а.с. 17, 26, 84).

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 18.07.2013 р. відповідно до ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Рівненської області -

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 30.11.11 р. у справі № 5019/2138/11 затверджено мирову угоду, укладену між ТОВ В«ОСОБА_1І.М.В» та ДП "Закарпатський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" і ТОВ "Фенікс", провадження у справі припинено. Зазначена ухвала набрала законної сили.

Відповідно до умов мирової угоди відповідач 1 прийняв зобов'язання в строк до 31.12.2011 року здійснити оплату суми основної заборгованості в розмірі 567 149, 13 грн. та погасити судові витрати в загальній у розмірі 6 037, 49 грн. Відповідач 2 в свою чергу визнаючи позовні вимоги зобов’язався в строк до 31.12.2011 року здійснити погашення основної суми боргу в розмірі 3 000, 00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач зобов'язань за мировою угодою повністю не виконав у строк, що визначений для повного розрахунку і тому позивач звернувся до суду із вимогою про спонукання відповідачів до виконання умов мирової угоди.

До позовної заяви позивачем додано копію постанови міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції про відмову у відкритті виконавчого провадження, посилаючись на невідповідність мирової угоди вимогам ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» як виконавчого документа, зокрема в останній не зазначено дати набрання чинності та строку для пред’явлення наказу до виконання.

До канцелярії суду 01.07.13 р. від позивача в порядку ч. 2 ст. 22 ГПК України надійшла заява про зміну предмету позову, яка судом прийнята та задоволена.

В процесі розгляду справи відповідачем 1 було частково оплачено заборгованість за мировою угодою, що підтверджується заявами про зменшення позовних вимог поданими представником позивача до яких додані належним чином завірені копії платіжних доручень про перерахування коштів позивачу відповідно до умов мирової угоди.

Крім того відповідачем 1 до канцелярії суду 01.07.13 р. подано відзив на позов, в якому станом на 26.06.13 р. повідомляє, що сума основної заборгованості за умовами мирової угоди складає 317 149, 13 грн. та посилаючись на важке фінансове становище просить відмовити у задоволенні позовних вимог. До відзиву відповідачем 1 додано оригінали платіжних доручень, що свідчать про часткову оплату заборгованості перед позивачем в загальній сумі 250 000, 00 грн.

Суд вважає за необхідне зауважити, що відповідач 2 в судові засідання явку свого повноважного представника не забезпечив, відзиву на позов не подав, хоча про час, місце та дату проведення судових засідань був повідомлений належним чином.

Судом встановлено, що на час прийняття рішення до канцелярії суду від позивача надійшла додаткова заява про уточнення позовних вимог, в якій останній зменшує позовні вимоги у зв’язку з надходженням на його розрахунковий рахунок 20 000, 00 грн., що були перераховані платіжним дорученням № 8115 від 04.07.13 р. з призначенням платежу «Оплата за фарбу згідно мирової угоди затвердженою ухвалою Господарського суду Рівненської області від 30.11.11 р. у справі № 5019/2138/11». У заяві просить стягнути з відповідача 1- 303 186, 62 грн., з відповідача 2- 3 000, 00 грн., судовий збір в розмірі 6 123, 73 грн. та повернути судовий збір у зв’язку із зменшенням розміру позовних вимог в сумі 2 990, 33 грн.

За результатами аналізу вимог чинного законодавства, оцінки письмових доказів, що надані суду, розгляду всіх обставин справи, зважаючи на правові позиції сторін, що викладені письмово і надані в матеріали справи та тверджень представника позивача у судових засіданнях, суд дійшов висновку про задоволення позову, з наступних підстав.

При вирішенні питання щодо правомірності позовної вимоги про спонукання судом до виконання мирової угоди у разі ухилення однієї зі сторін від виконання мирової угоди, господарським судом враховано правову позицію Пленуму Вищого господарського суду України, що викладена у пункті 3.19 постанови від 26.12.2011 р. № 18 (зі змінами та доповненнями).

Зокрема, якщо ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди відповідає вимогам статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" (далі-Закон), то вона є виконавчим документом у розумінні пункту 2 частини другої статті 17 названого Закону і підлягає виконанню державною виконавчою службою, тому за наявності зазначеної умови позовна заява про спонукання до виконання мирової угоди не підлягає розгляду в господарських судах.

Якщо ж ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у статті 18 названого Закону, то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про зобов'язання виконати мирову угоду, у випадку задоволення якого господарський суд видає наказ. Відповідний позов може мати як майновий, так і немайновий характер у залежності від змісту умов мирової угоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону у виконавчому документі повинні бути зазначені: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; резолютивна частина рішення; дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Ухвала господарського суду Рівненської області від 30.11.11 р. у справі № 5019/2138/11 не відповідає усім вимогам статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", зокрема, в ухвалі не зазначено дати набрання чинності, строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

За таких обставин, звернення позивача до господарського суду із даним позовом є правомірним.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зважаючи на зазначені положення законодавства та враховуючи, що мирова угода одночасно є правочином, позивач обґрунтовано звернувся до господарського суду з позовом до відповідачів про стягнення з них заборгованості з підстав невиконання ними зобов'язань за мировою угодою.

За приписами статтей 32-33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 заборгованості у розмірі 303 186, 62 грн ., з відповідача 2 в розмірі 3 000, 00 грн. строк сплати якої настав 31.12.2011 року, є обґрунтованими, законними, такими, що підтверджуються матеріалами справи та фактичними обставинами, що встановлені судом, а, відтак, підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" (далі-Закон), сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Частиною 2 ст. 7 Закону зазначено, що у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Оскільки законом встановлено, що ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру встановлюється на рівні однієї мінімальної заробітної плати станом на 1 січня відповідного року, відповідно, розмір судового збору за подання позовної заяви майнового характеру становить 1 720, 50 грн., а 2 відсотки ціни позову становить 9 114, 06 грн., які ТОВ В«ОСОБА_1І.М.В» повинно було сплатити.

Як встановлено судом позивачем судовий збір було сплачено в сумі 9 114, 06 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 14674 від 11.06.2013 р., оригінал якого міститься в матеріалах справи.

Позивач у поданій до суду заяві у зв’язку із зменшенням позовних вимог просить суд стягнути з відповідача 1 судовий збір в розмірі 6 063, 73 грн., з відповідача 2 в розмірі 60, 00 грн. та повернути судовий збір в сумі 2 990, 33 грн.

Відповідно до п. 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 N 18, передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку зі зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством.

Враховуючи вищевикладене суд на підставі вказаної норми Закону дійшов висновку про необхідність повернення позивачу переплаченої суми судового збору у розмірі 2 990, 33 грн., сплаченого платіжним дорученням № 14674 від 11.06.2013 р.

Одночасно з цим суд виходить з того, що відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись п. 1 ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", ст. ст. 22, 32-34, 43, 44, 49, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з дочірнього підприємства "Закарпатський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (88000, м. Ужгород, вул. Собранецька, 39, код ЄДРПОУ 31899285) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1І.М." (35312, Рівненська область, Рівненський район, смт. Клевань-2, вул. Центральна, 38, код ЄДРПОУ 31299514) 303 186 (триста три тисячі сто вісімдесят шість) грн. 62 коп. основної заборгованості та 6 063 (шість тисяч шістдесят три) грн. 73 коп. судового збору.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс" (35312, Рівненська область, Рівненський район, смт. Клевань-2, вул. Центральна, 38, код ЄДРПОУ 32679800) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1І.М." (35312, Рівненська область, Рівненський район, смт. Клевань-2, вул. Центральна, 38, код ЄДРПОУ 31299514) 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп. основної заборгованості та 60 (шістдесят) грн. 00 коп. судового збору.

4. Ухвалою повернути товариству з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1І.М." (35312, Рівненська область, Рівненський район, смт. Клевань-2, вул. Центральна, 38, код ЄДРПОУ 31299514) з Державного бюджету України 2 990 (дві тисячі дев’ятсот дев’яносто) грн. 33 коп. надмірно сплаченого судового збору, перерахованого платіжним дорученням № 14674 від 11.06.2013 р., оригінал якого міститься в матеріалах справи.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 19.07.2013 року.

Суддя Гудзенко Я.О.