Рішення

від 08.10.2014 по справі 918/1236/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" жовтня 2014 р. Справа № 918/1236/14

Господарський суд Рівненської області у складі судді Павленка Є.В., розглянувши матеріали справи за позовом Коростської сільської ради (далі - Рада) до публічного акціонерного товариства "Рівневтормет" (далі - Товариство) про стягнення заборгованості в сумі 5 009 грн. 74 коп.,

за участі представників:

позивача: ОСОБА_1 за дов. від 28 серпня 2014 року № 359,

відповідача: ОСОБА_2-А. за дов. від 28 квітня 2014 року № 243-06,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У серпні 2014 року Рада звернулася до господарського суду Рівненської області з вказаним позовом, посилаючись на те, що згідно умов укладеного у спрощений спосіб між нею та Товариством договору, позивач згідно накладної від 30 серпня 2011 року № 1 поставив відповідачу металобрухт у кількості 1800 кг на суму 4 140 грн. 00 коп. Оскільки відповідач взяте на себе зобов'язання по оплаті вартості переданого йому товару не виконав, Рада, посилаючись на статті 526, 530, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), просила суд стягнути з Товариства вищезазначену суму боргу, а також 496 грн. 80 коп. інфляційних втрат та три проценти річних у розмірі 372 грн. 94 коп., нарахованих у зв'язку з несвоєчасним проведенням розрахунків.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 29 серпня 2014 року порушено провадження у справі № 918/1236/14, розгляд якої було призначено на 10 вересня 2014 року.

Ухвалою суду від 10 вересня 2014 року розгляд справи відкладено на 8 жовтня 2014 року.

До початку призначеного судового засідання через канцелярію суду надійшла заява Ради про зменшення розміру позовних вимог від 17 вересня 2014 року (а.с. 46), відповідно до якої позивач просив суд стягнути з Товариства 4 140 грн. 00 коп. основного боргу, 496 грн. 80 коп. інфляційних втрат та три проценти річних у розмірі 371 грн. 58 коп. Вказана заява прийнята судом до розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні 8 жовтня 2014 року підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 17 вересня 2014 року, та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача у даному судовому засіданні визнав спірну суму заборгованості та не заперечував проти задоволення позову. Крім того, останній повідомив, що будь-яких погашень вищезазначеного боргу на час розгляду даної справи відповідачем проведено не було.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Судом встановлено, що між Радою та Товариством був укладений договір поставки товару в спрощений спосіб.

На виконання вищенаведеної угоди позивач відповідно до накладної від 30 серпня 2011 року № 1 поставив відповідачу металобрухт у кількості 1800 кг на суму 4 140 грн. 00 коп. Копія зазначеного товаророзпорядчого документа, підписаного уповноваженими представниками сторін та скріпленого печаткою Ради, наявна у матеріалах даної справи (а.с. 7).

Факт поставки вищезазначеного товару також підтверджується наявною у матеріалах справи копією відповідного приймально-здавального акта на брухт та відходи чорних металів від 30 серпня 2011 року № 31 (а.с. 8).

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за вказаним договором також свідчить відсутність з боку Товариства претензій та повідомлень про порушення Радою умов даної угоди.

У той же час всупереч умовам вищенаведеного договору відповідач взятий на себе обов'язок по оплаті вартості поставленого йому товару у встановлений строк не виконав, заборгувавши таким чином Раді 4 140 грн. 00 коп.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правововідносини, пов'язані з поставкою товарів.

За частиною 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 вказаної статті встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У частині 1 статті 692 ЦК України закріплено загальне правило, за яким покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Відтак судом встановлено, що строк виконання зобов'язання відповідача по оплаті спірного товару настав після підписання останнім накладної від 30 серпня 2011 року № 1.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що сума основного боргу відповідача за поставлений йому товар за вищезазначеною накладною, яка складає 4 140 грн. 00 коп., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, не оспорюється відповідачем, і останній на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Ради до Товариства про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв'язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, за частиною 1 статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Як було зазначено вище, у судовому засіданні 8 жовтня 2014 року представник відповідача визнав спірну суму заборгованості та не заперечував проти задоволення позову. Вказані пояснення представника Товариства відображені у протоколі даного судового засідання (а.с. 83).

Також на підставі статті 625 ЦК України Рада, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 17 вересня 2014 року, просила суд стягнути з відповідача 496 грн. 80 коп. інфляційних втрат, нарахованих на суму основного боргу в розмірі 4 140 грн. 00 коп. з січня 2014 року по липень 2014 року, а також три проценти річних в сумі 371 грн. 58 коп., нарахованих у період з 31 серпня 2011 року по 28 серпня 2014 року на вищезазначену суму боргу.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки заявлений Радою до стягнення розмір інфляційних втрат та трьох процентів річних є арифметично вірним та відповідає вимогам чинного законодавства, позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаних сум також підлягають задоволенню в повному обсязі.

За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Рівневтормет" (33013, місто Рівне, вулиця Ніла Хасевича, будинок 35, ідентифікаційний код: 13969919) на користь Коростської сільської ради (34532, Рівненська область, Сарненський район, село Корост, вулиця Центральна, будинок 72, ідентифікаційний код: 04387740) 4 140 (чотири тисячі сто сорок) грн. 00 коп. основного боргу, 496 (чотириста дев'яносто шість) грн. 80 коп. інфляційних втрат, три проценти річних у розмірі 371 (триста сімдесят одну) грн. 58 коп., а також 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 8 жовтня 2014 року

Суддя Є.В. Павленко