Рішення

від 21.10.2014 по справі 918/1258/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2014 р. Справа № 918/1258/14

Господарський суд Рівненської області у складі судді Павленка Є.В., розглянувши матеріали справи за позовом заступника прокурора міста Рівного (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Рівненської міської ради Рівненської області (далі - Рада) та товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (далі - ТОВ "Рівнетеплоенерго") до товариства індивідуальних власників квартир "Сім'я" (далі - Товариство) про стягнення заборгованості в сумі 42 352 грн. 69 коп.,

за участі представників:

Ради: не з'явився,

ТОВ "Рівнетеплоенерго": ОСОБА_1 за дов. від 2 січня 2014 року № 03-05/4,

Товариства: ОСОБА_2 (керівника),

прокуратури: ОСОБА_3 за посв. від 2 липня 2014 року № 027171,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У вересні 2014 року Прокурор звернувся до господарського суду Рівненської області з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 1 листопада 2010 року між ТОВ "Рівнетеплоенерго" та відповідачем був укладений договір на відпуск теплової енергії № 381. Оскільки Товариство взяте на себе за вказаним договором зобов'язання щодо оплати теплової енергії, поставленої йому у січні - квітні 2014 року, не виконало, заборгувавши таким чином ТОВ "Рівнетеплоенерго" 37 056 грн. 11 коп., Прокурор, посилаючись на статті 525-526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 175, 193, 216-217 Господарського кодексу України (далі - ГК України), просив суд стягнути з відповідача вищезазначену суму боргу, а також 1 734 грн. 05 коп. пені, 3 151 грн. 82 коп. інфляційних втрат та три проценти річних у розмірі 410 грн. 71 коп., нарахованих у зв'язку з несвоєчасним проведенням розрахунків.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 4 вересня 2014 року порушено провадження у справі № 918/1258/14, розгляд якої було призначено на 7 жовтня 2014 року.

До початку призначеного судового засідання через канцелярію суду надійшов відзив Товариства на позовну заяву (а.с. 25), в якому останнє повідомило про відсутність можливості проводити розрахунки з ТОВ "Рівнетеплоенерго" за спожиту теплову енергію у зв'язку з блокуванням банківських рахунків відповідача.

Ухвалою суду від 7 жовтня 2014 року розгляд справи відкладено на 21 жовтня 2014 року.

До початку даного судового засідання через канцелярію суду надійшла заява Прокурора та ТОВ "Рівнетеплоенерго" про зменшення розміру позовних вимог від 15 жовтня 2014 року № 03-05/3831 (а.с. 45-46), згідно якої останні просили суд стягнути з відповідача 37 056 грн. 11 коп. основного боргу, 1 733 грн. 58 коп. пені, 2 882 грн. 79 коп. інфляційних втрат та три проценти річних у розмірі 365 грн. 02 коп. Вказана заява прийнята судом до розгляду.

Представники ТОВ "Рівнетеплоенерго" та прокуратури в судовому засіданні 21 жовтня 2014 року підтримали позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 15 жовтня 2014 року № 03-05/3831, та наполягали на їх задоволенні.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти позову та пояснив, що в рамках відкритого виконавчого провадження з Товариства вже була списана частина спірної заборгованості. Водночас останній також повідомив, що будь-яких погашень суми заборгованості перед ТОВ "Рівнетеплоенерго" за спожиту в спірний період теплову енергію відповідачем у добровільному порядку не здійснювалося.

Рада про дату, час та місце розгляду даної справи була повідомлена належним чином, проте явку свого повноважного представника не забезпечила, витребуваних судом документів не надала, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи із зазначенням підстав щодо своєї неявки не направила.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури, ТОВ "Рівнетеплоенерго" та Товариства, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

1 листопада 2010 року між Товариством та ТОВ "Рівнетеплоенерго" був укладений договір на відпуск теплової енергії № 381, за умовами якого, з урахуванням додатків № 1-№ 3 та додаткової угоди від 19 лютого 2014 року № 381/1 до цього договору, останнє зобов'язалося надавати споживачеві теплову енергію, а Товариство, у свою чергу, - прийняти та оплатити її вартість за встановленими тарифами в терміни, передбачені даною угодою (а.с. 7-9).

Вказаний договір, додаткова угода від 19 лютого 2014 року № 381/1 до нього, а також вищезазначені додатки до цього правочину, підписані уповноваженими представниками Товариства і ТОВ "Рівнетеплоенерго" та скріплені печатками цих юридичних осіб.

Відповідно до пункту 1.4 цього договору теплова енергія подається споживачу за адресою: місто Рівне, вулиця Чорновола, 35А.

Пунктом 3.2.1 договору передбачено, що споживач теплової енергії зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Згідно загальних відомостей про об'єкти споживача, що є невід'ємною частиною договору від 1 листопада 2010 року № 381, загальна площа об'єкту відповідача - житлового будинку, розташованого за адресою: місто Рівне, вулиця Чорновола, 35А, становила 1809,30 м 2 (а.с. 10).

Водночас у додатковій угоді від 19 лютого 2014 року до вищенаведеного договору (а.с. 11) сторони погодили, що з 1 лютого 2014 року загальна площа об'єкту Товариства зменшується з 1809,30 м 2 до 1808,20 м 2 .

Споживач проводить оплату за отриману теплову енергію шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника, при цьому споживач самостійно отримує рахунок. Термін внесення платежів - не пізніше 25 числа кожного місяця (пункти 5.3-5.4 договору).

Судом встановлено, що на виконання умов вищезазначеного договору ТОВ "Рівнетеплоенерго" протягом січня - квітня 2014 року надало відповідачу теплову енергію на загальну суму 37 056 грн. 11 коп. Дана обставина підтверджується наявними у матеріалах справи рахунками за послуги теплопостачання, виставленими постачальником у вищезазначений період (а.с. 50-53).

Про належне виконання ТОВ "Рівнетеплоенерго" своїх зобов'язань за цим договором щодо відпуску теплової енергії також свідчить відсутність з боку Товариства претензій та повідомлень про порушення постачальником умов даної угоди.

Однак всупереч умовам договору відповідач взятий на себе обов'язок по оплаті вартості теплової енергії, наданої йому протягом січня - квітня 2014 року, не виконав, заборгувавши таким чином ТОВ "Рівнетеплоенерго" 37 056 грн. 11 коп. Даний факт також підтверджується довідкою про суму заборгованості відповідача за вищезазначеним договором, яка виникла у спірний період (а.с. 69).

Доводи представника відповідача у судовому засіданні 21 жовтня 2014 року про часткове погашення Товариством спірної суми боргу не беруться судом до уваги з огляду на те, що дана заборгованість Товариства перед ТОВ "Рівнетеплоенерго", що виникла у спірний період, не могла бути списана з рахунків відповідача в рамках виконавчого провадження. Так, відповідно до частини 1 статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою лише на підставі виконавчих документів, яким є, зокрема, судовий наказ. Проте судовий наказ у справі № 918/1258/14 господарським судом Рівненської області не видавався, примусове його виконання органами державної виконавчої служби не проводилося. Водночас у вказаному судовому засіданні представник Товариства також пояснив, що будь-яких погашень суми заборгованості перед ТОВ "Рівнетеплоенерго" за спожиту в спірний період теплову енергію відповідачем у добровільному порядку не здійснювалося у зв'язку з блокуванням його рахунків. З огляду на викладене суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність заперечень Товариства.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що сума основного боргу відповідача за договором від 1 листопада 2010 року № 381, яка складає 37 056 грн. 11 коп., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які б могли свідчити про погашення даної заборгованості перед ТОВ "Рівнетеплоенерго", суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність вимог позивача про стягнення з Товариства зазначеної суми грошових коштів, у зв'язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов'язку щодо своєчасної оплати вартості наданих йому послуг щодо відпуску теплової енергії, позивач, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 15 жовтня 2014 року № 03-05/3831, просив суд стягнути з Товариства 1 733 грн. 58 коп. пені, нарахованої на відповідні суми основного боргу у період з 26 лютого 2014 року по 6 липня 2014 року, з яких: 116 грн. 75 коп. - пеня, нарахована з 26 лютого 2014 року по 25 березня 2014 року на суму основного боргу в розмірі 11 707 грн. 02 коп., 258 грн. 43 коп. - пеня, нарахована з 26 березня 2014 року по 25 квітня 2014 року на суму основного боргу в розмірі 23 406 грн. 60 коп., 548 грн. 23 коп. - пеня, нарахована з 26 квітня 2014 року по 25 травня 2014 року на суму основного боргу в розмірі 35 106 грн. 18 коп., 597 грн. 97 коп. - пеня, нарахована з 26 травня 2014 року по 25 червня 2014 року на суму основного боргу в розмірі 37 056 грн. 11 коп., 212 грн. 18 коп. - пеня, нарахована з 26 червня 2014 року по 6 липня 2014 року на суму основного боргу в розмірі 37 056 грн. 11 коп.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 6.3.3 договору передбачено, що споживач несе відповідальність за порушення порядку розрахунків за теплову енергію шляхом сплати пені в розмірі не менше подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення, а також боргу з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення і трьох процентів річних від простроченої суми.

Оскільки заявлений до стягнення розмір вказаної штрафної санкції відповідає вищезазначеним нормам законодавства та положенням договору, а також є арифметично вірним, позовна вимога про стягнення з відповідача 1 733 грн. 58 коп. пені підлягає задоволенню.

Крім того, на підставі статті 625 ЦК України позивач, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 15 жовтня 2014 року № 03-05/3831, просив суд стягнути з відповідача 2 882 грн. 79 коп. інфляційних втрат, нарахованих на відповідні суми заборгованості з березня 2014 року по липень 2014 року, а також три проценти річних в сумі 365 грн. 02 коп., з яких: 26 грн. 94 коп. - три проценти річних, нараховані з 26 лютого 2014 року по 25 березня 2014 року на суму основного боргу в розмірі 11 707 грн. 02 коп., 59 грн. 64 коп. - три проценти річних, нараховані з 26 березня 2014 року по 25 квітня 2014 року на суму основного боргу в розмірі 23 406 грн. 60 коп., 86 грн. 56 коп. - три проценти річних, нараховані з 26 квітня 2014 року по 25 травня 2014 року на суму основного боргу в розмірі 35 106 грн. 18 коп., 94 грн. 42 коп. - три проценти річних, нараховані з 26 травня 2014 року по 25 червня 2014 року на суму основного боргу в розмірі 37 056 грн. 11 коп., 91 грн. 37 коп. - три проценти річних, нараховані з 26 червня 2014 року по 25 липня 2014 року на суму основного боргу в розмірі 37 056 грн. 11 коп., 6 грн. 09 коп. - три проценти річних, нараховані з 26 липня 2014 року по 28 липня 2014 року на суму основного боргу в розмірі 37 056 грн. 11 коп.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки заявлені до стягнення розміри інфляційних втрат та трьох процентів річних є арифметично вірними, відповідають вимогам чинного законодавства та не суперечать положенням договору, позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаних сум також підлягають задоволенню в повному обсязі.

За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства індивідуальних власників квартир "Сім'я" (33028, місто Рівне, вулиця В'ячеслава Чорновола, будинок 35А, ідентифікаційний код: 22556531) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (33027, місто Рівне, вулиця Данила Галицького, будинок 27, ідентифікаційний код: 36598008) 37 056 (тридцять сім тисяч п'ятдесят шість) грн. 11 коп. основного боргу, 1 733 (одну тисячу сімсот тридцять три) грн. 58 коп. пені, 2 882 (дві тисячі вісімсот вісімдесят дві) грн. 79 коп. інфляційних втрат, а також три проценти річних у розмірі 365 (триста шістдесят п'ять) грн. 02 коп.

Стягнути з товариства індивідуальних власників квартир "Сім'я" (33028, місто Рівне, вулиця В'ячеслава Чорновола, будинок 35А, ідентифікаційний код: 22556531) в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 21 жовтня 2014 року

Суддя Є.В. Павленко