Рішення

від 31.07.2013 по справі 918/891/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" липня 2013 р. Справа № 918/891/13

Господарський суд Рівненської області у складі судді Павленка Є.В., розглянувши матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Юмакс-Львів" (далі - ТОВ "Юмакс-Львів") до товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Логістікс" (далі - ТОВ "Трейд Логістікс") про стягнення заборгованості в сумі 39 319 грн. 83 коп.,

за участі представників:

позивача: не з'явився,

відповідача: ОСОБА_1 за дов. від 19 січня 2012 року,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У червні 2013 року ТОВ "Юмакс-Львів" звернулося до господарського суду Рівненської області з вказаним позовом, посилаючись на те, що на виконання умов договору дистрибюції № 178/12, укладеного 27 вересня 2012 року між позивачем та ТОВ "Трейд Логістікс", останньому згідно видаткової накладної від 28 вересня 2012 року № ЮЛ-0001134 були передані у власність безалкогольні напої на загальну суму 37 378 грн. 02 коп. Оскільки відповідач взяте на себе за вказаним договором зобов'язання по оплаті вартості поставленого йому товару не виконав, позивач, посилаючись на статті 525, 526, 530, 623-625, 627, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 174, 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), просив суд стягнути з ТОВ "Трейд Логістікс" вищезазначену суму боргу, а також 1 792 грн. 30 коп. пені та 149 грн. 51 коп. інфляційних втрат, нарахованих у зв'язку з несвоєчасним проведенням розрахунків.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 11 червня 2013 року порушено провадження у справі № 918/891/13, розгляд якої було призначено на 26 червня 2013 року.

Ухвалою суду від 26 червня 2013 року розгляд справи відкладено на 31 липня 2013 року.

До початку судового засідання 31 липня 2013 року через канцелярію суду надійшов відзив ТОВ "Трейд Логістікс" на позовну заяву від 31 липня 2013 року № 21, в якому останнє визнало позов в частині стягнення 17 378 грн. 02 коп. основного боргу та повідомило, що 17 липня 2013 року відповідачем було здійснено часткове погашення основного боргу за спірним договором та сплачено ТОВ "Юмакс-Львів" 20 000 грн. 00 коп. На підтвердження вказаного факту ТОВ "Трейд Логістікс" до відзиву було долучено належним чином завірену копію платіжного доручення від 17 липня 2013 року № 5788, яким на розрахунковий рахунок позивача відповідачем було перераховано вищезазначену суму грошових коштів.

Позивач про дату, час і місце розгляду даної справи був повідомлений належним чином, проте явку свого повноважного представника у призначені судові засідання не забезпечив, будь-яких заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи із зазначенням причин щодо своєї явки на адресу суду не направив.

Представник відповідача у судовому засіданні 31 липня 2013 року визнав позов в частині стягнення з ТОВ "Трейд Логістікс" 17 378 грн. 02 коп. основного боргу та просив суд припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 20 000 грн. 00 коп. Крім того, останній просив суд долучити до матеріалів справи подану ним у судовому засіданні виписку з рахунку відповідача, що також підтверджує факт часткової сплати позивачу суми основного боргу в розмірі 20 000 грн. 00 коп.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

27 вересня 2012 року між ТОВ "Юмакс-Львів" та ТОВ "Трейд Логістікс" був укладений договір дистрибюції № 178/12, за умовами якого позивач взяв на себе обов'язок з метою наступного продажу передавати товар відповідачу, а останній, у свою чергу, - приймати вказаний товар та здійснювати своєчасну оплату його вартості (а.с. 9-13).

Даний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих суб'єктів господарювання.

Пунктом 4.1 вказаної угоди передбачено, що асортимент і кількість товару, який продається дистриб'ютору, відображається в накладних на передачу товару, які являються невід'ємною частиною даного договору.

Сума договору включає в себе суму всіх накладних, на основі яких здійснюється продаж товару на виконання даного договору (пункт 5.1 вказаної угоди).

За умовами пункту 6.4 договору прийом товару по кількості та якості здійснюється за місцем отримання товару, вказаному в пункті 6.3 даного договору, відповідно до накладної. Датою отримання товару вважається дата прийняття товару дистриб'ютором, вказана в накладній.

Згідно з пунктом 6.6 вказаної угоди претензії по кількості товару (недостача, втрата товарного вигляду і лишки) визначаються під час прийому товару та оформлюються окремим актом, який підтверджується підписами уповноважених на це представників сторін та водіїв компанії-перевізника, які доставляли товар.

Судом встановлено, що на виконання умов вищезазначеного договору позивач поставив відповідачу безалкогольні напої на загальну суму 37 378 грн. 02 коп., що підтверджується наданою ТОВ "Юмакс-Львів" видатковою накладною від 28 вересня 2012 року № ЮЛ-0001134 (а.с. 19).

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором дистрибюції від 27 вересня 2012 року № 178/12 також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення покупцем умов даної угоди.

Пунктом 8.2 договору встановлено, що оплата за поставлений продавцем товар здійснюється дистриб'ютором в момент його отримання, що визначається датою на документах приймання-здачі товару. Сторони домовились, що відтермінування по оплаті товару, отриманого в період з травня до серпня місяця включно складає 14 календарних днів, а у період з вересня до квітня включно складає 30 календарних днів від дати отримання товару.

Проте всупереч умовам договору ТОВ "Трейд Логістікс" взятий на себе обов'язок по оплаті вартості даного товару у встановлений строк не виконало, заборгувавши таким чином ТОВ "Юмакс-Львів " 37 378 грн. 02 коп.

У той же час до початку розгляду даної справи по суті представником відповідача було надано належним чином завірену копію платіжного доручення, що свідчить про часткове погашення ТОВ "Трейд Логістікс" суми основного боргу, який виник за договором дистрибюції від 27 вересня 2012 року № 178/12. Так, згідно платіжного доручення від 17 липня 2013 року № 5788 в рахунок погашення боргу відповідачем було перераховано позивачу кошти на загальну суму 20 000 грн. 00 коп. (а.с. 82). Факт проведення часткового погашення суми основного боргу за спірним договором додатково підтверджується наданою представником відповідача випискою з банківського рахунку ТОВ "Трейд Логістікс" (а.с.83-84).

Відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмету спору.

За приписами пункту 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 17 травня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова) господарський суд припиняє провадження у справі в зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Оскільки на час прийняття рішення у даній справі відповідачем в рахунок погашення суми основного боргу сплачено позивачу 20 000 грн. 00 коп., даний факт підтверджується наявними у матеріалах справи належними доказами та не спростовується позивачем, суд відповідно до вищезазначеної норми дійшов висновку про необхідність припинення провадження у справі в частині позовної вимоги про стягнення з відповідача цієї суми боргу.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що сума основного боргу за договором дистрибюції від 27 вересня 2012 року № 178/12, яка складає 17 378 грн. 02 коп., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, що свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність позовної вимоги про стягнення з ТОВ "Трейд Логістікс" вказаної суми, у зв'язку з чим позов в частині стягнення з відповідача 17 378 грн. 02 коп. основного боргу підлягає задоволенню.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов'язку щодо своєчасної оплати вартості поставленого йому товару, позивач просив суд стягнути з ТОВ "Трейд Логістікс" 1 792 грн. 30 коп. пені, нарахованої на суму основного боргу за період з 27 жовтня 2012 року по 20 лютого 2013 року (за 117 днів прострочення платежу).

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 13.1 договору (з урахуванням підписаного сторонами протоколу розбіжностей до даної угоди) (а.с. 13) передбачено, що у випадку, якщо дистриб'ютор не оплатив товар у строк, зазначений у пункті 8.2 даного договору, він зобов'язаний сплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки від суми протермінованого боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення.

При дослідженні матеріалів справи судом встановлено, що поставка товару за спірним договором відбулася 28 вересня 2012 року, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією видаткової накладної від 28 вересня 2012 року № ЮЛ-0001134.

Як зазначалося вище, у пункті 8.2 спірного договору сторони домовились, що відтермінування по оплаті товару, отриманого в період з травня до серпня місяця включно складає 14 календарних днів, а у період з вересня до квітня включно складає 30 календарних днів від дати отримання товару.

Відтак суд, на підставі вищезазначеного положення договору дійшов висновку про те, що штрафні санкції за цією угодою слід обраховувати з 29 жовтня 2012 року, оскільки останнім днем оплати поставленої продукції є 28 жовтня 2012 року.

Проте з наведеного позивачем розрахунку пені вбачається, що останній просив стягнути вказану штрафну санкцію за період з 27 жовтня 2012 року по 20 лютого 2013 року (за 117 днів прострочення).

Ухвалами суду від 11 червня 2013 року та від 26 червня 2013 року позивачу було запропоновано надати уточнений розрахунок пені та інфляційних втрат з урахуванням приписів пункту 8.2 спірного договору із зазначенням початкової дати нарахування штрафних санкцій та інфляційних втрат.

Проте ТОВ "Юмакс-Львів" не скористалося наданим законом правом на зміну позовної вимоги щодо розміру нарахування вищезазначеної штрафної санкції.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 83 ГПК України, приймаючи рішення, господарський суд має право, зокрема, виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

За частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної (у тому числі судової) влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина 4 статті 22 ГПК України визначає зміну підстави або предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог виключно як право, а не обов'язок позивача.

Отже, враховуючи вищезазначені приписи чинного законодавства, пунктом 2 частини 1 статті 83 ГПК України передбачено право господарського суду щодо виходу за межі позовних вимог (за наявності передбачених цією нормою умов та відповідного клопотання заінтересованої сторони), але не зміни таких вимог на власний розсуд чи спонукання до їх уточнення.

Водночас згідно з приписами пункту 3.12 Постанови право позивача на зміну предмета або підстави позову, передбачене частиною 4 статті 22 ГПК України, може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК України з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу.

Враховуючи той факт, що позивачем не було подано відповідної заяви про зміну позовної вимоги щодо нарахування вищезазначеної штрафної санкції, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача пені, нарахованої за період з 29 жовтня 2012 року по 20 лютого 2013 року (кінцева дата нарахування пені, визначена позивачем у його розрахунку, що міститься в тексті позовної заяви), яка за розрахунком суду складає 1 761 грн. 67 коп. Відтак, у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача решти нарахованої позивачем суми пені слід відмовити.

Також на підставі статті 625 ЦК України позивач просив суд стягнути з відповідача 149 грн. 51 коп. інфляційних втрат, нарахованих на суму основного боргу в розмірі 37 378 грн. 02 коп. за період з 27 жовтня 2012 року по 20 лютого 2013 року.

Згідно з умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки під час розгляду даної справи було встановлено, що останнім днем оплати відповідачем спірної продукції є 28 жовтня 2012 року, суд дійшов висновку про те, що інфляційні втрати також слід обчислювати з 29 жовтня 2012 року.

Крім того, судом було встановлено, що позивачем було невірно проведено розрахунки по нарахуванню вказаних компенсаційних виплат та не включено в розрахунок місяців, в яких відбувалася дефляція.

За таких обставин, за обрахунком суду, стягненню з відповідача підлягає 74 грн. 76 коп. інфляційних втрат за період з 29 жовтня 2012 року по 20 лютого 2013 року. Водночас в частині стягнення решти заявлених до стягнення інфляційних втрат слід відмовити.

Відповідно до частини 3 статті 80 ГПК України про припинення провадження у справі виноситься ухвала, в якій мають бути вирішені питання про розподіл між сторонами господарських витрат, про повернення судового збору з бюджету, а також можуть бути розв'язані питання про стягнення штрафів, передбачених у пунктах 4 і 5 частини другої статті 83 цього Кодексу.

Під час розгляду даної справи судом було встановлено, що спір між сторонами у даній справі виник внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем за спірним договором, що зумовило звернення ТОВ "Юмакс-Львів" до господарського суду Рівненської області з даним позовом. Водночас з наданих відповідачем копії платіжного доручення від 17 липня 2013 року № 5788 та виписки з його банківського рахунку вбачається, що після порушення провадження у даній справі відповідач частково сплатив заявлену до стягнення суму основного боргу в розмірі 20 000 грн. 00 коп., підтвердивши таким чином факт порушення взятих на себе договірних зобов'язань та наявність вищезазначеної заборгованості. Факт порушення ТОВ "Трейд Логістікс" своїх зобов'язань за спірним договором не заперечувався і представником відповідача у судовому засіданні.

Частиною 2 вказаної статті 49 передбачено, що якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Аналогічна правова позиція викладена і у пункті 4.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України".

З огляду на вищезазначене, а також враховуючи факт добровільного погашення відповідачем частини основного боргу та часткове задоволення позовних вимог, суд на підставі вищезазначеної статті Кодексу дійшов висновку про необхідність покладення на відповідача судового збору в розмірі 1 715 грн. 89 коп.

Оскільки у задоволенні решти позовних вимог було відмовлено, судовий збір у розмірі 4 грн. 61 коп. на підставі частини 1 статті 49 ГПК України залишається за позивачем.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Логістікс" (33001, місто Рівне, вулиця Дворецька, будинок 93, ідентифікаційний код: 37198169) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Юмакс-Львів" (81144, Львівська область, Пустомитівський район, село Бережани, ДОЛИНІВКА, будинок 23, ідентифікаційний код: 33964083) 17 378 (сімнадцять тисяч триста сімдесят вісім) грн. 02 коп. основного боргу, 1 761 (одну тисячу сімсот шістдесят одну) грн. 67 коп. пені, 74 (сімдесят чотири) грн. 76 коп. інфляційних втрат, а також 1 715 (одну тисячу сімсот п'ятнадцять) грн. 89 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Провадження у справі № 918/891/13 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Юмакс-Львів" до товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Логістікс" про стягнення заборгованості в сумі 39 319 грн. 83 коп. в частині стягнення 20 000 грн. 00 коп. основного боргу припинити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 2 серпня 2013 року

Суддя Є.В. Павленко