Рішення

від 09.01.2014 по справі 918/1726/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" січня 2014 р. Справа № 918/1726/13

Суддя Гудзенко Я.О. розглянувши матеріали позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Основа папір" до товариства з обмеженою відповідальністю "Млинівський м'ясокомбінат" про стягнення 20 055, 89 грн.

За участю:

від позивача : не з'явився

від відповідача : не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТОВ "Основа папір" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до ТОВ "Млинівський м'ясокомбінат" (далі - відповідач) з вимогами про стягнення 20 055, 89 грн. за договором поставки № 219/Ж/ГФ.

Ухвалою господарського суду від 11.11.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі розгляд якої призначено на 20.11.13 року. Ухвалами від 20.11.2013 р., 03.12.2013 р. розгляд справи відкладався.

В судове засідання Позивач не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про місце, час та дату розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення № 33013 0535009 6.

17.12.2013 року до суду від Позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої Позивач просить стягнути з Відповідача 8 555, 02 грн. - основного боргу, 208, 71 грн. - пені, 1 503, 26 грн.- 3% річних.

До канцелярії суду 18.12.2013 року від Відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 18.12.2013 року Відповідач заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із частковою 17.12.13 р. сплатою боргу та необхідністю надати сторонам час врегулювати спір.

Ухвалою господарського суду від 18.12.2013 року розгляд справи відкладено на 25.12.2013 року.

В судове засідання 25.12.2013 року сторони не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою суду від 25.12.13 р. у зв`язку із неявкою представників сторін розгляд справи було відкладено на 09.01.14 р.

В судове засідання 09.01.2014 року сторони не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час, дату та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення поштових відправлень наявними у матеріалах справи.

Враховуючи те, що сторони повідомлені про дату, час та місце розгляду справи належним чином, нез'явлення відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути спір у відсутності представників сторін за наявними у справі матеріалами згідно із ст. 75 ГПК України.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Рівненської області -

ВСТАНОВИВ:

15 червня 2009 року між ТОВ "Основа папір" (далі-продавець) та ТОВ "Млинівський м'ясокомбінат" (далі-покупець) укладено договір поставки № 219/Ж/ГФ (далі - Договір).

За умовами п. 1.1 Договору постачальник зобов'язався відповідно до умов цього договору поставити та передати у власність Покупця, а Покупець зобовязується прийняти та оплатити товар, визначений спеціфікаціями та накладними, що є невідємними частинами цього договору.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що оплата товару здійснюється покупцем за кожну поставлену партію відповідно до Специфікації до цього договору, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника.

Згідно п. 4.7 Договору передача товару покупцеві оформляється шляхом підписання акту приймання-передачі товару або видаткової накладної або товарно-транспортної чи залізничної накладної. Моментом передачі товару вважається момент підписання сторонами відповідних документів в місці поставки.

Відповідно до умов п.5.3 договору у випадку прострочення покупцем строків оплати товару покупець зобовязується сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення платежу.

Також до Договору було укладено додаткову угоду № 1 від 10.01.2011 р. (а.с. 12).

Додатковою угодою № 2 від 10.01.11 року до договору поставки №2019/Ж/ГФ від15.06.2009 р. сторони термін дії даного договору продовжили до 31.12.2011 р. наступні пункти договору виклали в новій редакції:

3.1 оплата товару здійснюється покупцем за кожну поставлену партію на умовах відстрочки оплати на 21 календарний день відповідно до специфікації до цього договору, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника.

4.1 поставка товару за цим договором здійснюється на умовах СРТ, відповідно до офіційних правил тлумачення торгівельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс) у редакції 2000р., якщо інше не передбачено Специфікацією до цього договору. Місце поставки - склад покупця, якщо інше не передбачено специфікацією до цього договору (а.с. 13).

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі укладеного Договору та видаткових накладних № S0401606 від 20.04.2011 р. на суму 59 092, 96 грн. і № S0400139 від 18.01.2011 р. на 55 409, 83 грн. постачальником було поставлено покупцю ОСОБА_1 на загальну суму 114 502, 79 грн.

Накладні підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб, що підтверджує отримання відповідачем ОСОБА_1, вказаного у накладних, а також свідчить про реальний характер проведених між сторонами господарських операцій.

В судовому засіданні 03.12.13 р. відповідачем було надано суду для огляду оригінали всіх документів доданих до позовної заяви, зокрема судом було оглянуто та досліджено Договір поставки № 219/Ж/ГФ від 15.06.12 р. та видаткові накладні на отримання товару відповідачем.

Судом встановлено, і підтверджено позивачем, що відповідачем було частково здійснено розрахунок за отриманий товар на загальну суму 106 917, 77 грн., з урахуванням передоплати в сумі 7, 94 грн. та 3 500 сплачених в процесі розгляду спору, про що позивач вказав в позовній заяві, акті звірки та у заяві про зменшення вимог (а.с. 2-3, 29, 42-44).

Таким чином, всупереч умовам Договору відповідач прийнятий на себе обов'язок по оплаті поставленого ОСОБА_1 у повному обсязі не здійснив, відтак заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар за вказаними вище накладними станом на день прийняття рішення становить 7 585, 02 грн.

Судом встановлено, що позивачем було заявлено до стягнення в позовній заяві 11 085, 02 грн., в подальшому зменшено до 8 555, 02 грн., однак суд зазначає, що з урахуванням обставин проплати боргу, про які вказано самим же позивачем у позовній заяві та заяві про зменшення вимог, сума боргу відповідача станом на день винесення рішення становить 7 585, 02 грн. Про інші оплати сторони суд не повідомили і доказів не надали. Тобто, судом з пояснень позивача та наданих ним доказів, а також доказів поданих відповідачем, встановлено, що відповідачем було сплачено позивачу за отриманий ним на суму 114 502, 79 грн. товар - 7, 94 грн. передоплати, 99 909, 83 грн., 5 000 грн., 3 000 грн., 3 500 грн. (сплачені в процесі розгляду справи 29.11.13, 02.12.13, 02.12.13 р.).

Як вбачається з матеріалів справи, про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення Постачальником умов Договору.

Враховуючи вказане вище, суд приймає накладні в якості належних доказів факту поставки Відповідачу товару у розмірі зазначеному в накладних.

Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Доказом здійснення господарської операції є первинні документи, які містять необхідні для обліку господарської операції дані.

Таким чином судом встановлено, що поставки товару відповідачу здійснені відповідно до умов укладеного між сторонами Договору та чинного законодавства, що підтверджуються вищезазначеними видатковими накладними.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України) зобов'язання виникають зокрема з договорів. Вказані положення визначені також в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регулюють правовідносини з поставки.

Як встановлено ч. 1 ст. 265 ГК України та ч. 1 ст. 712 ЦК України за поставлену продукцію покупець зобов'язаний сплатити постачальнику певну грошову суму.

В силу приписів вказаних норм до правовідносин постачання застосовуються норми ЦК України про купівлю-продаж (ст. 655, ч. 1 ст. 691 ЦК України), які також передбачають обов'язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між позивачем та відповідачем договір поставки товару є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов.

Відповідно до ст. 202 ГК України та ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Матеріалами справи та письмовими поясненнями позивача підтверджено, що внаслідок неналежного виконання Відповідачем зобов'язань в частині проведення повного розрахунку за договором у Відповідача перед позивачем існує заборгованість по договору в розмірі 7 585, 02 грн.

Враховуючи викладене вище та надавши юридичну оцінку доказам поданим позивачем на підтвердження позовних вимог, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення суми основного боргу у вказаному розмірі.

Також у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов'язку щодо своєчасного розрахунку за отриманий товар за договором позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 208, 71 грн. за період з 23.04.13 р. по 13.08.13 р. (згідно уточнення на позов) та 3% річних в сумі 1 503, 26 грн. нараховані за період з 20.04.11 по 29.10.12 р. (згідно розрахунку наведеному у позовній заяві).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що позивачем допущено помилку у розрахунку 3% річних, крім того суд не може перевірити дати здійснення проплат для перевірки розрахунку 3% річних і встановлення періоду нарахування.

Ухвалою суду від 25.12.13 року, та в судовому засіданні03.12.13 р. у позивача витребовувались розрахунок 3% річних, виписки банку про оплати здійснені відповідачем про що зроблено запис в протоколі від 03.12.13 р., після чого позивачем було надіслано до суду заяву про уточнення вимог, однак не подано виписок банку і зроблені помилки в розрахунках.

На підставі вказаного суд за відсутності відомостей про дати проплат і доказів на їх підтвердження не може перевірити суми нарахувань, а отже розрахунок позивача наведений в позовній заяві у зв'язку з чим відмовляє в позові в частині стягнення 3% річних в сумі 1 503, 26 грн.

Пунктом 5.3. договору сторони погодили, що у випадку прострочення покупцем строків оплати товару покупець зобов'язується сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За приписами ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

За приписами ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано .

Позивач з 23.04.2013 року по 23.10.2013 року на суму боргу нарахував відповідачу пеню в сумі 1 531, 38 грн. (а.с. 51-52).

Даний розрахунок судом перевірено, визнано таким, що не відповідає вимога ст. 232 ГПК України, оскільки, позивачем здійснено нарахування пені з порушенням приписів вказаної вище норми.

З огляду на зазначене вище суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 208, 71 грн. є необґрунтованими, а відтак задоволенню не підлягають.

У відповідності до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач прийняті на себе зобов'язання виконав належним чином, проте відповідач розрахунки за договором не провів. Доказів сплати боргу Відповідач суду не надав.

Підсумовуючи викладене вище, докази надані позивачем на підтвердження заявлених вимог, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

За ч. 1 ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

В заяві про уточнення вимог позивач загалом просив стягнути з відповідача 9 296, 99 (з урахуванням арифметичної помилки) грн., відповідачем саме в процесі розгляду спору було частково сплачено 3 500 грн., з урахуванням відмови позвивачу у стягненні пені та 3% річних, - з відповідача підлягає стягненню 1 403, 68 грн. судового збору.

Керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Млинівський м'ясокомбінат" (35100, Рівненська обл., Млинівський р-н, смт. Млинів, вул. Кірова, 50, код ЄДРПОУ 32936076) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Основа папір" (01010, м. Київ, вул. Московська, 29а, код ЄДРПОУ 33939476) 7 585 (сім тисяч п'ятсот вісімдесят п'ять) грн. 02 коп. боргу за отриманий товар та 1 403 (тисяча сто чотири) грн. 68 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних в сумі 1 503, 26 грн. та пені в сумі 208, 71 грн. відмовити.

Повний текст рішення складено 14.01.2014 року.

Суддя Гудзенко Я.О.