Рішення

від 06.05.2014 по справі 918/462/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" травня 2014 р. Справа № 918/462/14

Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В. розглянувши справу за позовом Єпархіальне управління ОСОБА_1 Єпархії Української православної церкви - Київського Патріархату

до відповідача ОСОБА_1 міська рада

про визнання права власності

За участю представників сторін:

від позивача: представник ОСОБА_2

від відповідача: представник ОСОБА_3

Статті 20, 22 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав визначених статтею 20 ГПК України відсутні.

ВСТАНОВИВ:

Єпархіальне управління ОСОБА_1 Єпархії Української Православної церкви - Київського Патріархату звернулося в господарський суд Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 міської ради (надалі Відповідач або Рада), в якому просить на підставі ст. 344 Цивільного кодексу України визнати за ним право власності на будинок № 4а по вул.16 Липня в м. Рівному за набувальною давністю. Свої вимоги Позивач обгрунтовує тим, що він добросовісно заволодів нерухомим майном, а саме - будинком № 4а по вул. 16 Липня у м. Рівному і продовжує відкрито, безперервно та фактично володіти та користуватися цим майном протягом останніх 20 років.

Відповідач надав суду відзив на позов в якому вимоги позивача визнає в повному обсязі.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками процесу та зібрані судом, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини на яких грунтуються їх вимоги та заперечення, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

При цьому суд керувався наступним.

З вересня 1992 року Позивач добросовісно заволодів нерухомим майном, а саме - будинком № 4а по вул. 16 Липня у м. Рівному, і продовжує відкрито, безперервно та фактично володіти та користуватися цим майном протягом останніх 20 років.

Про те, що приміщенням на вулиці 16 Липня, 4-а в м. Рівному з 1992 року по сьогоднішній день безперешкодно користується Позивач, свідчить лист виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради № 05-1085 від 02.04.2014 року.

Той факт, що дійсно з 1992 року адресою реєстрації та місцезнаходженням Єпархіального управління ОСОБА_1 Єпархії Української Православної церкви - Київського Патріархату є будинок 4-а по вулиці 16 Липня в місті Рівному, підтверджується випискою з Єдиного державного юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ).

Спірний будинок обслуговується позивачем та саме він несе витрати на його утримання та ремонт, що підтверджується наступними документами: угодою від 28 листопада 1995 року, угодою від 12 червня 1999 року, видатковою накладною № РН-0000025 від 15 листопада 2010 року, видатковим касовим ордером від 20 червня 2011 року, видатковим касовим ордером № 4 від 14 липня 2011 року, видатковим касовим ордером № 2 від 29 липня 2011 року, комерційними пропозиціями № Пропоз/5393 від 13вересня 2012 року та № Пропоз/6695 від 16 жовтня 2012 року.

Про те, що Єпархіальне управління ОСОБА_1 Єпархії Української Православної церкви - Київського Патріархату страхувало будинок 4-а по вулиці 16 Липня в місті Рівному, свідчать наступні договори: договір про добровільне страхування майна від 15 січня 1997 року, договір № 124 добровільного страхування майна від 16 грудня 1997 року, договір добровільного страхування майна від 01 листопада 1999 року, договір про добровільне страхування майна від 27 квітня 2000 року, договір № 12 добровільного страхування майна від 11 травня 2004 року, договір добровільного страхування майна від 19 травня 2005 року, договір про добровільне страхування майна юридичної особи від 16 липня 2006 року, договір про добровільне страхування майна юридичної особи від 16 липня 2007 року, договір добровільного страхування майна юридичної особи від 04 липня 2008 року договір добровільного страхування майна юридичної особи від 15 липня 2009 року, договір добровільного страхування майна юридичної особи від 16 липня 2010 року, договір про добровільне страхування майна юридичної особи від 16 липня 2012 року.

Підтвердженням того, що саме Позивач користувався вищезазначеною будівлею є наступні договори: типовий договір № 201088,3 про надання послуг електрозв'язку від 03 вересня 2001 року та платіжні доручення за послуги зв'язку в період з 2005 року по 2014 рік, угода про зміни і доповнення договору № 509 від 15 липня 1991 року на відпуск води з комунального водопроводу та прийняття стоків в комунальну каналізацію від 01 травня 1999 року, договір № 509 на подачу води з комунального водопроводу та прийняття стічних вод у комунальну каналізацію від 01 грудня 2009 року, додаткова угода до договору № 4429 від 01 липня 1999 року на подачу води з комунального водопроводу та прийняття стічних вод у комунальну каналізацію від 01 липня 2012 року, договір № 509 на подачу води з комунального водопроводу та прийняття стічних вод у комунальну каналізацію від 01 липня 2012 року, договір про постачання та користування електричною енергією № 1132 від 17 травня 2004 року, додаткова угода № 1 до договору про постачання електричної енергії № 1132 від 01 грудня 2005 року, додаткова угода до договору про постачання електричної енергії № 1132 від 1 грудня 2008 року, договір на надання послуг по транспортуванню природного газу магістральними трубопроводами від 15 січня 2002 року, договір Р-935-КП/06 на надання послуг по транспортуванню природного газу магістральними трубопроводами від 13 лютого 2006 року, додаткова угода до договору на постачання природного газу за регульованим тарифом 03 січня 2011року, договір № 79-РГ-2/10 на постачання природного газу від 31 грудня 2009 року, технічна угода № 79-РГ-2/10 від 31 грудня 2009 року, договір № 79-РГ-2/12 на постачання природного газу від 30 грудня 2011 року, договір № 2013/ТП-РО-1/79 на постачання природного газу за регульованим тарифом від 17 грудня 2012 року.

Статтею 344 ЦК України встановлено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Виходячи із змісту ст. 344 ЦК України, набувальна давність поширюється на випадки фактичного, безтитульного володіння чужим майном. Володіння має бути добросовісним, інакше кажучи, обставини, у зв'язку з якими виникло володіння чужою річчю, не давали найменшого сумніву стосовно правомірності набуття майна. Володіння має бути відкритим, очевидним для всіх третіх осіб, які повинні мати можливість спостерігати за ним, але це не означає, що володілець зобов'язаний спеціально інформувати оточуючих про своє володіння річчю. Володіння має бути безперервним протягом визначених законом строків.

Частина 3 статті 344 ЦК України вказує, що якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред'явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через п'ятнадцять років з часу спливу позовної давності.

Фактичне володіння чужим майном згідно зі статтею 397 Цивільного кодексу України вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду, а володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе.

Відповідно до вимог п. 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України правила статті 344 Цивільного кодексу України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом. Згідно п. 1 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України Кодекс набирає чинності з 1 січня 2004 року.

Згідно з ст. 16 ЦК України серед інших способів захисту цивільних прав є визнання права та інтересів.

Відповідно до ч.2 ст.328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність права власності не встановлена судом.

Згідно з ст.392 ЦК України власник вправі пред'явити позов про визнання його прав власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі відсутності документа, який засвідчує його право власності.

За наведених обставин вимоги Позивача грунтуються на законі, є правомірними, а відтак підлягають задоволенню.

На підставі заяви Позивача судові витрати залишаються за ним.

Керуючись статями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задоволити.

Визнати за Єпархіальним управлінням ОСОБА_1 Української Православної Церкви - Київського патріархату ( м.Рівне, вул. 16 Липня, 4а, код ЄДРПОУ 22575296) право власності на будинок №4а по вул. 16 Липня в м.Рівне.

Суддя Марач В.В.

підписано "07" травня 2014 р.