Постанова

від 10.09.2009 по справі 50/222

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

50/222

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 10.09.2009                                                                                           № 50/222

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Островича  С.Е.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -Максименко В.В. – дов. б/н від 07.11.2008р.

 від відповідача -Коваль О.Б. – дов. №4/2 від 15.01.2009р.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Центральне спеціалізоване будівельне управління (госпрозрахункове) Міністерства оборони України

 на рішення Господарського суду м.Києва від 20.02.2009

 у справі № 50/222 (суддя  

 за позовом                               ВАТ "Укртелеком" в особі Інформаційно-розрахункового центру Київської міської філії

 до                                                   Центральне спеціалізоване будівельне управління (госпрозрахункове) (військова частина А-2352 Міністерства оборони України)

 третя особа відповідача           Міністерство оборони України

 про                                                   стягнення 250454,19 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до військової частини А - 2352 Міністерства оборони України про стягнення 250 454,19 грн. за невиконання зобов'язання по договору про надання послуг електрозв'язку № 7700016256 від 22.12.2000 ( було присвоєно індекс 20952600).

20.10.2008 в судовому засіданні представник позивача надав суду лист Департаменту будівництва Міністерства оборони України, відповідно до якого останній повідомив, що найменування військова частина А2352 належало Центральному спеціалізованому будівельному управлінню. Директивою Міністра оборони України від 17.07.2002 найменування - військова частина А2352 було анульовано.

Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи №489292 від 25.12.2003 Центральне спеціалізоване будівельне управління зареєстроване за адресою: 01042. м. Київ. вул. Івана Кудрі, будинок 18/2. Фактичне місцезнаходження зазначеного управління: 04053. м. Київ. вул. Артема. будинок 59.

У зв'язку з наведеним, місцевий господарський суд на підталі ч. 3 статті 24 ГПК України, ухвалою від 20.10.2008 допустив заміну первісного відповідача належним відповідачем - Центральним спеціалізованим будівельним управлінням. Розгляд справи було відкладено на 07.11.2008.

Представник відповідача подав відзив, в якому зазначив, що Центральне спеціалізоване будівельне управління не є правонаступником військової частини А2352 та має інший ідентифікаційний код, ніж у вказаної військової частини, а отже не може бути відповідачем по даній справі.

Господарський суд м. Києва, дослідивши матеріали справи та вислухавши думку представників сторін, залучив до участі у справі Міністерство оборони України третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, оскільки Центральне спеціалізоване будівельне управління підпорядковується Міністерству оборони України і в разі задоволення позову можуть зачіпатися його (Міністерства оборони України) права чи охоронювані законом інтереси.

В судовому засіданні 20.02.2009 представник позивача надав заяву про уточнення заявлених позовних вимог в в'язку із застосуванням строку позовної давності, відповідно до якої просить суд розглянути вимоги про стягнення суми заборгованості за період з серпня 2005 по серпень 2008 в розмірі 47 361,64, в тому числі: основного боргу 29 708,02 грн., пені - 1 132,87грн., трьох відсотків річних в розмірі 1 984,06 грн. та 14 536,69 грн. індексу інфляції.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.02.2009р. у справі №50/222 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг в сумі 29708,02 грн., пеню в сумі 1132,87 грн., 3% річних в сумі 1984,06 грн., індекс інфляції в сумі 14536,69 грн., 473,67 грн. державного мита і 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Припинено провадження в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості 173376,90 грн.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Центральне спеціалізоване будівельне управління (госпрозрахункове) звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 18.02.2009р. у справі №50/222.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2009р. апеляційна скарга Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункове) була прийнята до провадження та призначено розгляд справи №50/222 у судовому засіданні за участю представників сторін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2009р. розгляд справи було відкладено.

У судовому засіданні від 03.08.2009р. було оголошено перерву до 13.08.2009р.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 11.08.2009р. здійснювалась заміна в колегії суддів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.08.2009р. розгляд справи було відкладено.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2009р. здійснювалась заміна в колегії суддів.

Представник позивача в судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду -  без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі.

Представник третьої особи підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Згідно статті 1 Закону України "Про Збройні Сили в Україні "Збройні сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.

Безпосереднє керівництво Збройними Силами України здійснює Міністерство оборони України, яке відповідно до ч. 1 ст. З цього Закону та п. 1 "Положення про Міністерство оборони України", затвердженого Указом Президента України від 21.08.199.7 року № 888 (в редакції Указу Президента України від 04.07.2002 року № 618) є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України, а згідно ч. 3 ст. 3 вказаного Закону організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, об'єднань, з'єднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій.

Як вбачається з матеріалів справи, найменування Центральне спеціалізоване будівельне управління (госпрозрахункове) виникло па підставі Директиви Міністра оборони України від 17.04.1995 року № 185/404, якою переформовано Спеціалізоване будівельне управління та підпорядковано Головному управлінню розквартирування військ і капітального будівництва Міністерства оборони України, але умовне найменування військова частина А32536 залишено без змін. Враховуючи зазначене, фактично Центральне спеціалізоване будівельне управління (госпрозрахункове) мало умовне найменування військова частина А32536 та значилось за індексом цієї частини 07704460.

Згідно Директиви Міністра оборони України № Д-115/1/5007 від 13.10.1997 Центральному спеціалізованому будівельному управлінню (м. Київ) надано нове умовне найменування - військова частина А2352, а умовне найменування військова частина 32536 анульовано.

В Директиві Міністра оборони України № Д-1 15/1/181 І від 12.05.1998 зазначено, що    Центральному    спеціалізованому    будівельному    управлінню    (м.    Київ),    що утримується за штатом   41/044-51 (01) чисельністю 45   військовослужбовців та 54 працівники Збройних Сил України, умовне найменування військова частина А2352 надати ідентифікаційний код 24969409. Ідентифікаційний код 07704460 анулювати.

У Директиві Міністра оборони України № Д-115/1/07 від 17.07.2002 передбачено, що умовне найменування військова частина А2352 Центральне спеціалізоване будівельне управління (м. Київ) анулювати до 30.10.2002.

Наказом Міністра оборони України від 12.04.2002 № 129 "Про заходи пов'язані з оптимізацією структури квартирно-будівельного комплексу Збройних Сил України" затверджено Положення про Центральне спеціалізоване будівельне управління (госпрозрахункове), відповідно до п. 1 якого Центральне спеціалізоване будівельне управління (госпрозрахункове) - це державна госпрозрахункова установа, яка заснована на державній власності, підзвітна і підконтрольна Міністерству оборони України. Тобто, це одна із структурних одиниць, з яких складаються Збройні Сили України і сукупність яких на місцях становлять Збройні Сили України.

25.12.2003 Коцюбинською   селищною   радою   (смт.   Коцюбинське,   Київської                    області), на підставі ч.2 статті 26 Закону України "Про державно-правовий експеримент           розвитку місцевого самоврядування в місті Ірпені, селищах Буча, Ворзель, Гостомель, Коцюбинське Київської області" було проведено державну реєстрацію найменування Центральне спеціалізоване будівельне управління (госпрозрахункове), про що видано            свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи та присвоєно ідентифікаційний код-32200555.

Відповідно до п.15 постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін і доповнень до Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України" у разі включення суб'єкта господарської діяльності до Державного реєстру йому присвоюються ідентифікаційний код і коди класифікаційних ознак. Суб'єктам підприємницької діяльності ідентифікаційний код присвоюється органами державної реєстрації під час реєстрації. Ідентифікаційний код є єдиним для всього інформаційного простору України і зберігається за суб'єктом протягом усього періоду його існування.

В матеріалах справи наявна відповідь № 21-10/6168 від 17.10.2007 Державного комітету статистики України Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві, що ідентифікаційний код 2496409 передано Міністерству оборони України для ведення відомчого обліку підпорядкованих йому суб'єктів.

Враховуючи вищезазначене, код 24969409 є індексом військової частини, за яким обліковувалася особа у відомчому обліку Міністерства оборони України та не був відомий інформаційному простору України, а ідентифікаційний код 32200555 є єдиним для всього інформаційного простору України і зберігається за суб'єктом протягом усього періоду його існування.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України по справі № К-28558/06 від 24.01.2007 встановлено, що код 24969409, яким скористався позивач (Центральне спеціалізоване будівельне управління) при зверненні з позовом, переданий Міністерству оборони України для ведення відомчого обліку, а ідентифікаційний код позивача, як суб'єкта підприємницької діяльності 32200555 не відноситься до діапазону кодів Міністерства оборони України.

Відповідно до п.5 статті 35 ГПК України факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи.

Таким чином, суд вважає, що Центральне спеціалізоване будівельне управління (госпрозрахункове) є правонаступником військової частини А2352.

Наказом Міністра оборони України від 12.04.2002 № 129 "Про заходи пов'язані з оптимізацією структури  квартирно-будівельного  комплексу Збройних  Сил  України" затверджено   Положення   про   Центральне   спеціалізоване   будівельне   управління (госпрозрахункове),  відповідно  до  п.1   якого  Центральне  спеціалізоване  будівельне управління (госпрозрахункове) - це державна госпрозрахункова установа, яка заснована на державній власності, підзвітна і підконтрольна Міністерству оборони України.

Пунктом 12 Положення закріплено, що управління є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах банку у тому числі й в іноземній валюті, печатку із зображенням Державного Герба України зі своїм найменуванням. Управління має право від свого імені укладати угоди, набувати майнові і немайнові права, нести зобов'язання, виступати позивачем і відповідачем у суді, господарському і третейському суді, укладати мирові угоди. Управління не несе відповідальності за зобов'язаннями перед засновником, а засновник не несе відповідальності за зобов'язаннями управління.

Відповідно до ч.5 статті 74 ГК України держава та орган, до сфери управління якого входить державне комерційне підприємство, не несуть відповідальності за його зобов'язаннями, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ч.1 статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.  

Враховуючи вищезазначене, оскільки Міністерство оборони України та Центральне   спеціалізоване   будівельне   управління   (госпрозрахункове)   є   окремими юридичними особами, тому повинні самостійно відповідати за своїми зобов'язаннями.

22.12.2000 між відкритим акціонерним товариством "Укртелеком" в особі інформаційно-розрахункового центру Київської міської філії (далі - підприємство зв'язку) та військовою частиною А - 2352 Міністерства оборони України (далі - споживач) був укладений договір про надання послуг електрозв'язку № 7700016256 (далі договір), за умовами якого позивач зобов'язався надавати відповідачу послуги електрозв'язку, а відповідач прийняти надані послуги та сплатити їх вартість відповідно до діючих тарифів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав своїх зобов'язань за укладеним договором щодо оплати наданих позивачем послуг, чим порушив норми чинного законодавства України .

Відповідно до пункту 2.1.1 договору підприємство зв'язку зобов'язано забезпечувати безперебійне і якісне надання послуг телефонного зв'язку, а згідно з пунктом 3.2.8 договору споживач зобов'язаний своєчасно вносити плату за користування телефоном, за міжміські, та міжнародні телефонні розмови, подані в кредит телеграми та інші послуги надані по телефону.

Пунктом 4.3 договору передбачено, що споживач повинен своєчасно оплачувати надані послуги. Розрахунок абонплати за користування місцевим телефонним зв'язком здійснюється   за   сталою   (без   почасової   оплати)   або   за   змінною   (з   почасовою) величиною, якщо остання передбачена технічними можливостями обладнання АТС.

Пунктом 4.5 договору встановлено, що розрахунки за фактично отримані в кредит             послуги електрозв'язку за кожний попередній місяць проводяться споживачем протягом десяти днів з дня одержання рахунка, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до пункту 4.6 договору у разі застосування авансової системи оплати споживач для одержання послуг електрозв'язку проводить щомісячно, до 20 числа поточного місяця, попередню оплату їх вартості в розмірі не менше суми послуг, наданих у попередньому розрахунковому періоді з подальшим перерахунком (до 10 числа місяця, що настає після розрахункового періоду) виходячи з фактично наданих послуг. 6

Згідно з пунктом 4.9 договору нарахування плати за користування телефоном та іншими абонентськими пристроями здійснюється з дня їх включення.

У разі несплати за надані телекомунікаційні послуги понад установлений термін (з 21 числа місяця, що настає після розрахункового періоду) споживач сплачує пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня (пункт 5.8 Договору).

Як вбачається з роздруківок телефонних розмов по напрямках за весь час існування господарських відносин між сторонами, свідоцтв, актів і сертифікатів про державну метрологічну атестацію автоматизованих вимірювальних інформаційних системі тривалості телефонних розмов, довідки розрахунку заборгованості, акту звіряння розрахунків позивач надав військовій частині А2352 за період з жовтня 1997 по листопад 2007 року послуги телефонного зв'язку на загальну суму 203 084,92 грн., яка залишилась непогашеною.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає вірним висновок місцевого господарського суду, що матеріалами справи зазначений борг є доведеним та не спростований відповідачем 1, а тому позовні вимоги щодо стягнення з вказаного відповідача даної суми заборгованості є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

17.10.2007 позивачем була направлена відповідачу претензія № 07-07-1709 з вимогою погасити суму заборгованості з нарахуванням пені за несплату телекомунікаційних послуг в розмірі 204 087,52 грн. Однак зазначена претензія відповідачем залишена без відповіді та задоволення.

Відповідно до ч.10 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України правила Цивільного кодексу України про відповідальність за порушення договору застосовуються в тих випадках, коли відповідні порушення були допущені після набрання чинності цим Кодексом, крім випадків, коли в договорах, укладених до 1 січня 2004 року, була встановлена інша відповідальність за такі порушення.

Згідно статті 161 ЦК УРСР зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 162 ЦК УРСР передбачає, що одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається, за винятком випадків, передбачених законом.

Відповідно до п.5 ч.1 статті 33 Закону України "Про телекомунікації" споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

Пункт 33 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг передбачає, що телекомунікаційні послуги надаються за плату. У разі встановлення пільг на оплату телекомунікаційних послуг компенсація операторам, провайдерам недоотриманих сум доходів здійснюється відповідно до законодавства.

Представник Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункове) просив застосувати строк позовної давності.

Згідно ч.1 статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільною права або інтересу.

Статтею 71 ЦК УРСР встановлювався загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність) у три роки.

Аналогічний строк позовної давності, протягом якого порушене право підлягає захисту судом, встановлено також ст. 257 нині діючого Цивільного кодексу України.  

Статтями 74-75 ЦК УРСР визначалося, що вимога про захист порушеного права приймається до розгляду судом, арбітражем або третейським судом незалежно від закінчення    строку    позовної   давності.    Позовна    давність    застосовується    судом, арбітражем або третейським судом незалежно від заяви сторін.

Статтею 76 ЦК УРСР встановлено, що перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Винятки з цього правила, а також підстави зупинення і перериву перебігу строків позовної давності встановлюються законодавством Союзу РСР і статтями 78 і 79 ЦК УРСР.

Випадки зупинення перебігу строків позовної давності встановлювалися ст. 78 ЦК            УРСР,   відповідно   до   якої   перебіг   строку    позовної   давності   зупиняється:   якщо пред'явленню позову перешкоджала надзвичайна і невідворотна за даних умов подія               (непереборна сила); в силу встановленої законодавством Союзу РСР або Української РСР відстрочки виконання зобов'язань (мораторій).

Перебіг строку позовної давності зупиняється, якщо зазначені в цій статті обставини виникли або продовжувати існувати в останні шість місяців строку давності, а якщо цей строк менший шести місяців - протягом строку давності.

Згідно   з   ст.   79   ЦК   УРСР   перебіг   строку   позовної  давності   переривається              пред'явленням позову в установленому порядку.                                                                              

Статтею 83 ЦК УРСР встановлено, що позовна давність не поширюється на вимоги, що випливають з порушення особистих немайнових прав, крім випадків, передбачених законом; на вимоги державних організацій про повернення державного майна з незаконного володіння колгоспів та інших кооперативних та інших громадських організацій  або  громадян;  на вимоги  вкладників  про  видачу  вкладів,  внесених  у державні трудові ощадні каси і в Державний банк СРСР; у випадках, встановлюваних законодавством Союзу РСР, і на інші вимоги.                                                                                

Таким чином, відповідно до норм ЦК УРСР, порушене право позивача підлягало захисту судом у разі звернення позивача за захистом протягом встановленого законом загального 3-річного строку позовної давності з моменту, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Отже, відповідно до вищевикладеного, місцевий господарський суд вірно припинив провадження в частині стягнення основного боргу в розмірі 173 376,90грн. та штрафних санкцій відповідно, та розглянув вимоги позивача про стягнення заборгованості за надані телекомунікаційні послуги, лише в період з серпня 2005 по серпень 2008 в розмірі 29 708,02 грн.

До спірних правовідносин сторін місцевим господарським судом вірно застосовані положення Закону України „Про телекомунікації", що набрав чинності 23.12.2003.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач  у  встановлений договором  строк  свого  зобов'язання  щодо  оплати вартості телекомунікаційних послуг не виконав.

Станом на момент розгляду справи, заборгованість у сумі 29 708,02 грн. відповідачем не була сплачена.

Згідно з статтями 525, 526 ЦК України, статтею 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином, одностороння відмова від виконання пов'язання не допускається.

Враховуючи вищенаведене, позов у частині стягнення 29 708.02 грн. боргу є обґрунтованим та таким що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України невиконання або виконання з порушенням    умов,    визначених   змістом   зобов'язання    (неналежне    виконання)   є порушенням цього зобов'язання.                                                                            

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настаю наслідки, передбачені договором або законом.

Також позивач в своїй позовній заяві просив застосувати до відповідача штрафні санкції,  так як дії відповідача є порушенням грошового зобов'язання.                                          

Статтею 36 Закону встановлена відповідальність споживачів телекомунікаційних послуг згідно якої споживачі телекомунікаційних послуг несуть відповідальність за порушення норм цього Закону, Правил надання та отримання телекомунікаційних посли відповідно до закону; у разі затримки плати за надані оператором, провайдером телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня; сплата споживачем пені, правомірне припинення чи скорочення оператором, провайдером переліку телекомунікаційних послуг не звільняє споживача від обов'язку оплатити надані йому телекомунікаційні послуги.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно чинного законодавства боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене та наявність заборгованості у відповідача перед позивачем у розмірі 29 708,02 грн. колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з розрахунком суми боргу, з урахуванням встановленого індексу інфляції за період з серпня 2005 по серпень 2008 у розмірі 14 536,69 грн., з розрахунком 3% річних у розмірі 1984,06 грн. та пені - 1 132,87 грн., наданим позивачем і вважає його обґрунтованим.

В зв'язку з простроченням оплати наданих позивачем послуг у відповідача виникла заборгованість у розмірі 47 361.64 грн. за надані послуги електрозв'язку.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення Господарського суду м. Києва від 18.02.2009р. у справі №50/222 є законним, обґрунтованим та повністю відповідає фактичним обставинам справи, а тому колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги і вважає, що рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційну скаргу Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункове) на рішення господарського суду міста Києва від 18.02.2009р. у справі №50/222 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду м. Києва від 18.02.2009р. у справі №50/222 залишити без змін.

Справу №50/222 повернути до Господарського суду м. Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 18.09.09 (відправлено)