Постанова

від 21.09.2009 по справі 49/62-09

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

49/62-09

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

   «14»вересня  2009 р.                                            Справа №49/62-09

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі:

головуючого судді  Лакізи В.В., суддів Білоусової Я.О., судді Фоміної В.О.  

при секретарі –Сємєровій М.О.

за участю представників:

позивача –   Мар'їної  І.О.,   довіреність у справі          

відповідача – Зубрич Д.О., довіреність у справі

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ   (вх. № 1696Х/2-6)

на рішення господарського суду Харківської області від 26.05.09 по справі № 49/62-09

за позовом Дочірня компанія "Газ України" НАК "Нафтогаз України", м. Київ

до  Відкритого  акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Харківміськгаз", м. Харків

про стягнення 24961463,89 грн., -

встановила:

          У квітні 2009 року Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ звернулась в суд з позовом до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Харківміськгаз" м. Харків   про стягнення з відповідача заборгованості за договором на постачання природного газу  №15/1-06/07-2769  від 29 грудня 2007 р., а саме основного боргу за поставлений природний газ в сумі  21667149,41 грн., пені - 1430417,10 грн., суми на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів в розмірі - 1635395,40 грн., 3 % річних  - 228501,98 грн. Також позивач просив покласти на відповідача всі судові витрати.

 Рішенням господарського суду від 26.05.2009р. по справі № 49/62-09 ( суддя Лаврова Л.С. ) клопотання відповідача було задоволено та зменшено розмір пені на 80%. Позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача - 17456568,21 грн. основного боргу, 286083,42 грн. пені, 1635395,40 грн. інфляційних, 3% річних - 228501,98 грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 25500,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118,00 грн.

В частині стягнення 4210581,20 грн. основного боргу провадження по справі припинено на підставі п. 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач з рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача про стягнення  пені повністю. В обґрунтування апеляційної скарги  посилається на те, що рішення суду, яким зменшена пеня на підставі тільки п. 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України є необґрунтованим, оскільки окрім цього, на думку апелянта, рішення більш не містить ніяких підстав щодо зменшення розміру пені, зокрема, підстав, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України. Також посилається на інші обставини викладені в апеляційній скарзі.

          Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу в якому проти апеляційної скарги заперечує, вважає її безпідставною та необґрунтованою. В відзиві на апеляційну скаргу посилається на те, що вирішуючи питання про зменшення розміру пені, місцевий господарський суд, врахував вимоги Закону України «Про тимчасову заборону стягнення пені з громадян України за несвоєчасне внесення оплати за житлово-комунальні послуги», Закону України «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати»та об'єктивно оцінив винятковість даного випадку, виходячи з інтересів сторін, встановив причини неналежного виконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної пені наслідкам, в зв'язку з чим просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення.

                             Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши присутніх в судовому засіданні представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи 29.12.2007 року між Відкритим  акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Харківміськгаз" та ДК "Газ України " було укладено договір на постачання природного газу  №15/1-06/07-2769. (а.с. 18-20)

          Умовами укладеного договору було встановлено, що позивач (постачальник)  зобов'язується передати у власність відповідачу (покупцю)  в січні 2008 року природний газ з урахуванням можливих обсягів розбалансування газу,  а покупець зобов'язується прийняти та оплатити  газ на умовах договору.

Пунктом 5.1. зазначеного договору сторони визначили порядок проведення  розрахунків та встановили, що розрахунки за газ покупець здійснює грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом  місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 5.5 договору також було встановлено, що звірка розрахунків здійснюється сторонами на підставі відомостей про фактичну оплату вартості спожитого газу покупцем та акту приймання - передачі газу протягом 10 днів  з моменту вимоги однієї із сторін.  

Пунктом 6 договору сторони визначили порядок відповідальності сторін за невиконання або неналежне виконання зобов'язань по даному договору, а саме п. 6.2. договору сторони встановили, що в разі несплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ у строки, зазначені в п. 5.1 даного договору, покупець (відповідач) сплачує на користь постачальника (позивача), крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено під час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанції, позивачем  протягом березня 2008 р.- грудня 2008 р. було передано відповідачу природний газ на загальну суму 90932857,57 грн. Факт зазначеної передачі підтверджується актами прийому-передачі природного газу, які були підписані представниками сторін та скріплені печатками. (а.с. 28-42) Таким чином, колегія суддів вважає доведеним, що позивач свої зобов'язання згідно укладеного сторонами договору виконав належним чином та в повному обсязі.

          Відповідач свої зобов'язання, встановлені умовами договору на постачання природного газу №15/1-06/07-2769. від 29.12.2007р. виконав частково, а саме лише частково оплатив надані позивачем послуги за поставлений  природний газ, внаслідок чого  утворилась заборгованість з оплати за договором в сумі  21667149,41 грн.

Отже, як вважав позивач, відповідачем було  порушено п.5 договору, яким встановлено строки та порядок проведення розрахунків, що стало підставою для звернення позивача з позовом про стягнення з відповідача основного боргу за поставлений природний газ в сумі  21667149,41 грн., пені - 1430417,10 грн., суми на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів в розмірі - 1635395,40 грн., 3 % річних  - 228501,98 грн.

З матеріалів справи вбачається, відповідач частково погасив утворену заборгованість, сплативши позивачу 4210581,20 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №2926 від  16 квітня 2009 р., № 2925 від 16 квітня 2009 р., № 2903 від 15 квітня 2009 р., № 2902 від 15 квітня 2009 р. (а.с. 60-63)

Отже, відповідачем надані докази погашення суми боргу в розмірі 4210581,20 грн., у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про припинення провадження у справі в частині  стягнення з відповідача 4210581,20 грн., боргу, відповідно до п.1-1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмету спору. При цьому колегія суддів також погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позову в частині стягнення з відповідача остаточної суми  боргу в розмірі 17456568,21 грн.

Щодо позовних вимог ДК "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про стягнення з відповідача 1635395,40  грн. - суми на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів та  3% річних в розмірі 228501,98 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не вказано договором або законом.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову в цій частині та стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 228501,98 грн.  та  1635395.40 грн. інфляційних втрат.

Що ж до висновків місцевого господарського суду щодо наявності підстав для зменшення стягнення розміру пені на 80%, то місцевий господарський суд виходив з того, що заборгованість споживачів перед відповідачем (населення, бюджетні установи, промислові підприємства)  складає 80 %  і має місце заборгованість  з оплати наданих послуг. Оскільки відповідно  Закону України "Про тимчасову заборону стягнення пені з громадян України за несвоєчасне внесення оплати за житлово-комунальні послуги" № 486/96 від 13.11.1996 р., заборонено нараховувати та стягувати пеню з громадян за несвоєчасну оплату житлово-комунальних послуг, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання відповідача та керуючись п.3 ст.83 ГПК України та ст. 233 ГК України зменшив розмір пені на 80% та стягнув з відповідача  286083,42 грн. пені.

Позивач в апеляційній скарзі з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для зменшення розміру пені на 80% до 286083,42 грн. не погодився та просив оскаржуване рішення в частині відмови у стягнення пені в розмірі 1430417,10  грн. скасувати  та прийняти нове, яким позовні вимоги про стягнення пені задовольнити повністю.          

З урахуванням викладеного, колегія суддів зазначає наступне.

 Відповідно до ст. 610, ст. 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів передбачених статтею 546 ЦК України, також створює зобов'язальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 6 договору сторони передбачили відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання зобов'язань по даному договору, зокрема, п. 6.2. сторони встановили, що  в разі несплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ у строки, зазначені п. 5.1 даного договору, покупець (відповідач) сплачує на користь постачальника (позивача), крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу. При цьому пунктом 6.3. договору сторони визначили, що неустойка нараховується постачальником протягом шести місяців, що передують моменту звернення з  вимогою, претензією,позовом.

Пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частина 3 ст. 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Зі змісту наведених норм випливає, що вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

З наданих відповідачем документів в обґрунтування клопотання про зменшення розміру пені вбачається, що на виконання вимог Закону України «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати»ВАТ «Харківміськаз»укладено 5490  договорів реструктуризації з абонентами –фізичними особами на строк від 6 до 275 місяців, оскільки відповідно до  Закону України «Про тимчасову заборону стягнення пені з громадян України за несвоєчасне внесення оплати за житлово-комунальні послуги»заборонено нарахування та стягнення пені з громадян за несвоєчасну оплату комунальних послуг, у зв'язку з чим відповідач позбавлений можливості нараховувати пеню споживачам газу - фізичним особам.

Дослідивши надані відповідачем додаткові документи в обґрунтування клопотання про зменшення розміру пені та, враховуючи інтереси позивача та відповідача,  колегія суддів вважає за необхідне змінити  рішення суду першої інстанції в частині  задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 80% та зменшити розмір визначеної позивачем до стягнення пені на 50%, у зв'язку з чим задовольнити позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 715208,55 грн. В іншій частині рішення залишити без змін..

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та зміну рішення господарського суду  Харківської  області від 26.05.2009р. по справі №49/62-09 в частині визначення розміру пені, що підлягає стягненню та стягнути з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 715208,55 грн.

В зв'язку з зміною рішення в частині розміру стягуваної пені, колегія суддів вважає за необхідне змінити розмір державного мита, що підлягає стягненню з відповідача, визначивши його в розмірі 20000,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, п. 4 ст. 103, 105,  110 ГПК України, колегія суддів апеляційного господарського суду,-          

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ  задовольнити частково.

            Рішення господарського суду  Харківської області від 26.05.2009р. по справі №49/62-09 змінити, виклавши п. 3 резолютивної частини рішення в наступній редакції:

 «Стягнути з Відкритого  акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Харківміськгаз" (61004, м. Харків, вул. Жовтневої революції, 57/59,  у тому числі р/р 2603700101053  в ВАТ "Перший інвестиційний банк" м. Києва, МФО 300506,  код ЄДРПОУ 03359552) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ,   вул. Шолуденко,1 рахунок  № 26008301970 в ВАТ "Ощадбанк", м. Київ, МФО 300465, код ЄДРПОУ 31301827) - 17456568,21 грн. основного боргу, пеню-715208,55 грн., інфляційні - 1635395,40 грн., 3 % річних - 228501,98 грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 20000,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118 грн.»

В іншій частині рішення господарського суду  Харківської області від 26.05.2009р. по справі №49/62-09 залишити без змін.

              Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом місяця до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                      Лакіза В.В.

                       Судді                                                                Білоусова Я.О.

                                                                                         Фоміна В.О.

          Повний текст постанови підписано 15.09.2009р.