Постанова

від 10.09.2009 по справі 8/020-09

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

8/020-09

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 10 вересня 2009 р.                                                                                    № 8/020-09  

Вищий господарський суд  України у складі колегії суддів :

Головуючий суддяСудді:Могил С.К. (доповідач),Малетич М.М.Самусенко С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ВВС-ЛТД"

на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 27.05.2009 року

у справі№ 8/020-09 господарського суду Київської області

за позовомТОВ "Богмарк-Україна"

доТОВ "ВВС-ЛТД"

простягнення коштів,

за участю представників сторін

                    В С Т А Н О В И В  :

До господарського суду у січні 2009 року з позовом до ТОВ "ВВС-ЛТД" про стягнення коштів звернулось ТОВ "Богмарк - Україна".

Рішенням господарського суду Київської області від 03.03.2009 року позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача по справі 48 972, 28 грн.  основного боргу, 30 294, 00 грн. пені, 4 237, 68 грн. 3% річних, 12 656, 44 грн. інфляційних, а також судові витрати. Провадження по справі в решті позовних вимог припинено в зв'язку з погашенням заборгованості під час   судового розгляду справи.  

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 27.05.2009 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими у справі № 8/020-09 рішенням та постановою, ТОВ "ВВС-ЛТД" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на необґрунтованість та необ'єктивність висновків судів, просить суд касаційної інстанції скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій, а справу направити на новий розгляд.

Ознайомившись з матеріалами справи на предмет надання їм належної оцінки судами та повноти встановлення всіх обставин по справі, перевіривши на підставі встановлених обставин, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, заслухавши суддю-доповідача по справі, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням наступного.

Як видно з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 25.01.2005 року між позивачем (продавцем) та відповідачем (покупцем) було укладено договір купівлі продажу № К3-2005, відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов'язання із продажу виробів медичного призначення в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у видаткових накладних, а відповідач в свою чергу зобов'язався придбати товар у відповідності до умов укладеного договору.  

Судами також встановлено, що відповідач отримав товар, реалізований позивачем згідно видаткових накладних, а також довіреностей на отримання товару, і частково розрахувався за отриманий товар.

У відповідності до умов п. 5.1. договору купівлі-продажу сторони встановили, що оплата за отриманий товар здійснюється покупцем не пізніше 60 днів або як вказано у видаткових накладних, складених продавцем.

З матеріалів справи видно, що в процесі розгляду справи відповідач розрахувався за товар частково, що, за висновками судів попередніх інстанцій, свідчить про фактичне визнання ним заборгованості за договором купівлі-продажу № К3-2005 від 25.01.2005 року. Крім здійснення часткової оплати за товар, підтвердженням визнання відповідачем суми існуючої заборгованості є також беззаперечне підписання останнім акту звірки розрахунків від 16.02.2009 року.  

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу  одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно положень п. 7 наведеної статті не допускаються одностороння відмова від   виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.  

Тотожні вимоги до господарюючих суб'єктів встановлені ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанцій про наявність правових підстав для стягнення з відповідача по справі 48 972, 28 грн. основного боргу за отриманий товар.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача 12 656, 44 грн. індексу інфляції та 4 237,68 грн. трьох відсотків річних, судова колегія також погоджується з вірними висновками судів обох інстанцій щодо задоволення позову і в цій частині, оскільки обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, сплатити зазначені нарахування передбачений ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Крім того, ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.   

Приймаючи до уваги положення п. 7.1. договору, яким сторони передбачили сплату пені за порушення строків оплати, суди обох інстанцій дійшли вірного та обґрунтованого  висновку про стягнення з відповідача 30 294, 00 грн. пені.

При цьому, судом касаційної інстанції не приймаються до уваги доводи скаржника про порушення позивачем умов третього розділу договору щодо якості товару, оскільки ч. 2 ст. 1117 ГПК України встановлено, що касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З матеріалів справи вбачається, що вказані заперечення відповідач не заявляв в суді першої інстанції, та, частково сплативши вартість отриманого товару, не подав та не обґрунтував неможливості подання доказів на підтвердження своїх претензій щодо якості товару в суді апеляційної інстанції. На думку колегії суддів вказані доводи скаржника фактично направлені на ухилення від виконання зобов'язань з оплати за придбаний товар.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли вичерпних висновків щодо обставин справи і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Таким чином, висновки попередніх судових інстанцій відповідають встановленим обставинам справи, ґрунтуються на нормах матеріального права, доводи касаційної скарги їх не спростовують, а тому жодних підстав для зміни чи скасування мотивованої та ґрунтовної постанови апеляційного господарського суду та відповідно рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Київської області від 03.03.2009 року та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 27.05.2009 року у справі № 8/020-09 залишити без змін.

Головуючий суддяМогил С.К.

Судді :

Малетич М.М.

Самусенко С.С.