Рішення

від 04.12.2012 по справі 0503/7069/2012

АРТЕМІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 0503/7069/2012

2/0503/3000/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.11.2012 .

Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Шевченко Л.В.,

при секретарі судового засідання Івашко К.В.

з участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача-директора підприємства ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Артемівську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Колективного підприємства «Садпроект», с. Опитне Артемівського району,

про стягнення невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Артемівського міськрайонного суду Донецької області з позовною заявою до Колективного підприємства «Садпроект»с. Опитне (відповідач), у якій просить стягнути заробітну плату в сумі 7645 грн., компенсацію за невикористану відпустку 4143 грн., середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а також моральну шкоду в розмірі 2500 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при звільненні відповідач не надав їй розрахунку заробітної плати, не сплатив заборгованість з заробітної плати за 2010 рік та компенсацію щорічної відпустки, що, зокрема, призвело до моральних страждань, які полягають в тому, що вона знаходиться в постійному нервовому напруженні; відчуття несправедливості, власної безпорадності, неможливості вирішити проблему, не вдаючись до суду, тримає її в стресовому стані, а також принижено її людську гідність. Позивач мотивує позов ст.ст. 116, 117, 237-1 КЗпП України.

06.09.2012 року відповідач надав заперечення на позовну заяву, у якій вказав, що він не погоджується з позовними вимогами позивача, оскільки ОСОБА_1 безпідставно, незаконно здійснила нарахування самій собі заробітної плати в підвищеному розмірі. На підтвердження своєї позиції надав розрахунок. Крім того відповідач зазначив, що факт відсутності порушення з боку підприємства ст. 116 КЗпП України при звільненні позивача підтверджений актом перевірки № 05-30-026/0063 від 22.11.2010 року. Заперечення відповідача містять також посилання на те, що ОСОБА_1 щомісяця нараховувала собі заробітну плату з розрахунку трьох окладів -головного бухгалтера, провідного спеціаліста, провідного спеціаліста сантехнічної групи, що є порушенням Закону України «Про оплату праці». Відповідач вважає, що порушення підприємством норм КЗпП України відсутні, а тому просить в задоволенні позову відмовити.

11.09.2012 року позивач подав клопотання запросити в якості свідків ОСОБА_4, головного бухгалтера КП «Садпроект», ОСОБА_5, старшого інспектора відділу кадрів з виконанням обов'язків секретаря-машиністки КП В«Садпроект», залучити в якості третьої особи директора КП «Садпроект»ОСОБА_3, витребувати у відповідача належним чином завірені копії документів (арк. с . 104,105), які частково були задоволені судом.

11.09.2012 року позивач надав пояснення до позову (арк. с. 106-153).

24.10.2012 року позивач надав заяву про зміну позовних вимог, у якій просить стягнути з Колективного підприємства «Садпроект» невиплачену заробітну плату в сумі 7645 грн., не нараховану компенсацію за невикористану відпустку в сумі 5057 грн., не нараховану заробітну плату за виконання обов'язків провідного економіста в сумі 1959 грн., середній заробіток за час затримки по день фактичного розрахунку, а також моральну шкоду в розмірі 2500 грн. (арк. с.170). Крім того позивач надав додаткові пояснення до позову.

Позивач вправі протягом усього часу розгляду справи по суті змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог або відмовитися від позову. Відповідач має право визнати позов повністю або частково. Сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадії цивільного процесу. (ст. 31 ЦПК). Зазначені права сторін випливають із загального диспозитивного правила про те, що кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 2 ст. 15 ЦК). Процесуальні дії по зміні позову можуть бути втілені в усній чи письмовій формі протягом всього часу розгляду справи по суті. Заяву прийнято судом як таку, що не суперечить чинному законодавству України.

В судове засідання 29.11.2012 року позивач надав розрахунок кількості робочих днів та середнього заробітку за період з 24.04.2012 року по 29.11.2012 року.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, оцінивши надані суду докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

01.02.1989 року ОСОБА_1 переведено провідним інженером.

01.02.1995 року ОСОБА_1 призначена виконуючою обов'язки провідного економіста.

Згідно наказу від 22.12.1997 року № 92а-к у зв'язку з відсутністю на підприємстві відповідача виконання обов'язків головного бухгалтера тимчасово з 22.12.1997 року покладено на провідного інженера ОСОБА_1

03.04.2008 року звільнена за власним бажанням з КП «Садпроект».

Судом також встановлено, що згідно з наказом № 9-а від 04.04.2008 року ОСОБА_1 прийнято на посаду провідного інженера сантехнічної групи КОСП з виконанням обов'язків головного бухгалтера та провідного економіста. Таким чином, з наказу вбачається, що за основною посадою ОСОБА_1 працювала інженером сантехнічної групи. Проте, цим наказом не визначено, яким чином буде нараховуватися заробітна плата ОСОБА_1 за виконану роботу головного бухгалтера та провідного економіста.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач вказує, що ОСОБА_1 неправомірно нараховувала собі заробітну плату за вищезазначені посади та посилається на акт перевірки від 19.11.2010 року.

Як вбачається з матеріалів справи, 19 листопада 2010 року головним державним інспектором праці Державного департаменту з нагляду за додержанням законодавства про працю Територіальної державної інспекції праці у Донецькій області ОСОБА_6 за участю помічника прокурора Артемівського району Бушуєва Е.О. проведено перевірку додержання законодавства про працю КП «Садпроект». За результатами перевірки складено акт перевірки № 05-30-026/0063, в якому зроблено висновок, що формально обіймаючи посаду провідного інженера сантехнічної групи ОСОБА_1 значилась працюючою головним бухгалтером і провідним економістом на умовах суміщення. В акті перевірки також зазначається, що заробітна плата ОСОБА_1 щомісячно нараховується з окладу головного бухгалтера + оклад провідного економіста + заробітна плата провідного інженера сантехнічної групи за виконаний обсяг робіт. Крім того, перевіркою встановлено, що наказ № 9-а від 04.04.2008 року не містить даних про розмір доплати за виконання позивачем головного бухгалтера та провідного економіста. Наказ керівника підприємства № 2 від 04.01.2010 року, а саме пункт 10, дозволяє доплату за виконання обов'язків тимчасово відсутнього спеціаліста у розмірі 50% посадового окладу за фактично відпрацьований час. Перевіркою визначено, що одночасне нарахування ОСОБА_1 заробітної плати з окладу головного бухгалтера, окладу провідного економіста + оплата за виконаний провідним інженером обсяг робіт неправомірне та свідчить про порушення ст. 1 Закону України «Про оплату праці». Цим же актом перевірки визначено, що за довідкою несплаченою станом на 19.11.2010 року є частина нарахованої заробітної плати в сумі 7645 грн. ОСОБА_1, але вважати вказаний факт порушенням вимог ст. 116 КЗпП немає підстав через фактичне існування трудових відносин з провідним інженером ОСОБА_1

Судом встановлено, що дійсно станом на 19.11.2010 року, тобто на момент перевірки, ОСОБА_1 фактично перебувала у трудових відносинах з КП «Садпроект», оскільки згідно з наказом від 24.04.2012 року № 7-л її було звільнено з посад провідного інженера сантехнічної групи комплексного відділу будівельного проектування, провідного економіста та провідного інженера-гідротехніка, займаних нею за суміщенням, за прогули згідно ст.40 п.4 КЗпП України та датою звільнення наказано вважати 25.10.2010 року .

Суд встановив, що з акту перевірки не вбачається приписів щодо перерахунку заробітної плати, відшкодування шкоди на користь підприємства з посадової особи, що допустила порушення у нарахуванні заробітної плати ОСОБА_1 В судовому засіданні відповідач пояснив, що акт перевірки № 05-30-026/0063 від 19.11.2010 року не оскаржувався, а також зазначив, що до суду з позовом про відшкодування шкоди у зв'язку із неправомірним нарахуванням заробітної плати ОСОБА_1 собі та ОСОБА_7 на підставі акту перевірки підприємство не зверталося. За таких обставин, суд дійшов висновку, що акт перевірки від 19.11.2010 року № 05-30-026/0063 не може слугувати доказом неправомірності нарахування заробітної плати ОСОБА_1 в 2010 році.

Позивач в якості доказу наявності заборгованості із заробітної плати надав витяг із Книги нарахування заробітної плати КП «Садпроект», у якій значиться сума невиплаченої заробітної плати в розмірі 7645 грн. за жовтень 2010 року, яку відповідач не визнає, оскільки вважає, що вона неправильно нарахована. Крім того, відповідач вказав, що станом на дату подання позову така заборгованість не обліковується, відсутність заборгованості в облікових даних директор ОСОБА_3 пояснити не може.

Свідок ОСОБА_8, яка працювала головним бухгалтером КП В«Садпроект»з 25.10.2010 року, тобто одразу після звільнення позивача, пояснила, що на її думку, ОСОБА_1 також неправильно нараховано заробітна плата в жовтні 2010 рокеу, а саме відрядно 5087,55 грн., тому в Книзі нарахування заробітної плати КП «Садпроект»нею було зроблено помітку «красним», тобто «storno»4379,07 грн., нараховано почасово 2493,33 грн., компенсація за відпустку 4425,39 грн., а тому всього слідує до нарахування 7627,20 грн. З урахуванням того, що невірно нараховано відрядну оплату, то нею було зроблено інші відрахування до пенсійного фонду, фонду зайнятості, соціального страхування, податок з доходів фізичних осіб відповідно нарахованій заробітній платі. Після перевірки, в якій зазначалося про порушення підприємством Закону України «Про оплату праці» на суму нарахованої заробітної плати 7645 грн. зроблено бухгалтерську проводку «storno». Тому, на даний час така заборгованість підприємства перед позивачем -ОСОБА_1 не значиться. Враховуючи вищезазначене, дані Книги нарахування заробітної плати, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення нарахованої та невиплаченої заробітної плати в сумі 7645 грн. обґрунтовані, підтверджені належними доказами, а тому підлягають задоволенню.

25.10.2010 року згідно з наказом № 4 від 22.10.2010 року позивача звільнено з посади головного бухгалтера за п.1 ст.41 КЗпП України, про що зроблено відповідний запис в трудовій книжці.

Як встановлено судом, рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 27.01.2012 року по справі № 27.01.2012 року визнано протиправним та скасовано наказ директора КП «Садпроект»№ 4 від 22.10.2010 року про звільнення ОСОБА_1 з посади головного бухгалтера за одноразове грубе порушення трудових обов'язків згідно п.1 ст.41 КЗпП України. Поновлено ОСОБА_1 на посаді ведучого інженера сантехнічної групи КП «Садпроект»з виконанням обов'язків головного бухгалтера та ведучого економіста. Стягнуто з КП «Садпроект»на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 26.10.2010 року по 28.12.2011 року в сумі 73886,30 грн., а також моральну шкоду в сумі 1000 грн. в іншій частині вимог відмовлено. Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 16.05.2012 року по справі № 22ц-0590/3680/12 рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 27.01.2012 року по справі № 27.01.2012 року в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді ведучого інженера сантехнічної групи КП «Садпроект»з виконанням обов'язків головного бухгалтера та ведучого економіста, стягнення з КП «Садпроект»на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 26.10.2010 року по 28.12.2011 року в сумі 73886,30 грн., моральної шкоди в сумі 1000 грн., судового збору в сумі 107 грн. -скасовано, в задоволенні позову відмовлено. Рішення суду в частині визнання протиправним та скасування наказу директора КП «Садпроект»№ 4 від 22.10.2010 року про звільнення ОСОБА_1 з посади головного бухгалтера -залишено без змін.

Згідно статті 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній,

господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

28.10.2010 року позивач звернулась до відповідача (вх. № 42 від 28.10.2010 року) з проханням видати їй розрахунок суми, що належить їй при звільненні, на яку директором КП «Садпроект»дано відповідь № 01/344 від 09.11.2010 року про те, що довідку про середню заробітну плату їй буде видано після перевірки правоохоронними органами та повернення нею трудової книжки для здійснення запису про звільнення.

Згідно з наказом № 41-л від 14.10.2010 року підприємство повинно було виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку з 04.04.2009 року по 03.04.2010 року за 14 днів, з 04.04.2010 року по 03.10.2010 року -за 14 днів (арк. с.43). Крім того, оскільки позивача звільнено з посади 25.10.2012 року, свідок ОСОБА_5, старший інспектор відділу кадрів, підтвердила, що ОСОБА_1 слід нарахувати компенсацію за невикористану відпустку ще за 2 дня. Таким чином, суд встановив, що позивачу не враховано при звільненні компенсацію за невикористану відпустку за 16 днів невикористаної відпустки, що в грошовому вигляді складає 5057 грн. із розрахунку нарахованої компенсації за 14 днів - 4425,39 грн., тому за 16 днів компенсація повинна нараховуватись таким чином: 4425,39:14*16днів=5057,59 грн. За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення компенсації за невикористану відпустку за 16 днів в сумі 5057,59 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, передбачені ст. 116 цього Кодексу, яка передбачає, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Статтею 117 КЗпП України передбачена відповідальність за затримку розрахунку при звільненні і зазначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 20 Постанови № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»у разі непроведення розрахунку у зв'язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Визначаючи розмір середнього заробітку за затримку розрахунку, суд враховує положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затверджено постановою КМУ від 08 лютого 1995 року № 100 з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок). Відповідно до абзаців третього, четвертого п. 2 Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Довідка КП «Садпроект»№ 01/289 від 26.07.2011 року свідчить, про те, що за розрахунково-платіжними відомостями по заробітній платі за 2010 рік по КП «Садпроект»

та згідно табельного обліку використання робочого часу позивачу було нараховано за серпень 2010 року за відпрацьований 21 робочий день - 4909,42 грн., за вересень 2010 року при відпрацьованих 22 робочих днях зарплата становить 8638,89 грн. середньоденна заробітна плата складає 315,08 грн. (арк. с.55).

Суд вважає обґрунтованими доводи позивача про необхідність виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку, але при визначенні його розміру виплати слід застосувати принцип співмірності та істотності частини задоволеного позову з урахуванням спірної суми, на яку мала право позивач. Враховуючи, що відповідач не розрахувався з позивачем при звільненні, оскільки вважав, що суми, нараховані ОСОБА_1 є неправомірними, нараховані не у відповідності до законодавства України, суд вважає за необхідне в межах своїх повноважень ухвалити рішення про часткове задоволення позовних вимог та стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 6931,76 грн., а саме в середньому за 22 дня робочих дня та з урахуванням середньоденного заробітку в сумі 315,08 грн.

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 2500 грн. не підлягають задоволенню, оскільки у заяві про зміну позовних вимог та поясненнях до цієї заяви позивач не визначив, в чому полягає моральна шкода. В цій частині слід відмовити в позові.

Як передбачено ч. 3 ст.88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. На підставі зазначеної норми з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір у розмірі пропорційному, задоволеній частині вимог, а саме в сумі 215,93 грн.

На підставі ст.ст. 115,116,117, 237-1 КЗпП України, п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» та керуючись ст.ст. 15, 60, 88-89, 213-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Колективного підприємства «Садпроект», с. Опитне Артемівського району, про стягнення невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди -задовольнити частково.

Стягнути з Колективного підприємства «САДПРОЕКТ» (84571, с. Опитне Артемівського району, Донецької області, вул.. Радянська, 247, р/р 2600000000100491 в ПАТ «Укрсоцбанк»МФО 300023, м. Київ, код ЄДРПОУ 00415340) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (84500, м. Артемівськ Донецької області, вул. 60 років утворення СРСРАДРЕСА_1, НОМЕР_1 виданий Артемівським МВ УМВС України в Донецькій області 22.08.2002 року, ІПН НОМЕР_2) невиплачену заробітну плату в сумі 7645 грн., не нараховану та невиплачену компенсацію за невикористану відпустку в сумі 5057 грн., не нараховану заробітну плату за виконання обов'язків провідного економіста за жовтень 2010 року - 1959 грн., середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати в сумі 6931,76 грн.

В іншій частині позовних вимог -відмовити.

Стягнути з Колективного підприємства «САДПРОЕКТ»(84571, с. Опитне Артемівського району, Донецької області, вул. Радянська, 247, р/р 2600000000100491 в ПАТ «Укрсоцбанк»МФО 300023, м. Київ, код ЄДРПОУ 00415340) на користь держави судовий збір в сумі 215,93 грн.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті, вступну та резолютивну частини рішення підписано та проголошено в судовому засіданні 29.11.2012 року.

Повний текст рішення складено та підписано одноособово суддею 03.12.2012 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів до Апеляційного суду Донецької області через Артемівський міськрайонний суд Донецької області з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Головуючий суддя Л. В.Шевченко