Постанова

від 02.09.2009 по справі 38/139

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

38/139

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 02.09.2009                                                                                           № 38/139

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Пашкіної С.А.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 Від позивача -             Томашевський Р.К. (довір.№3 від 16.03.09);

Від відповідача  -       Яковишин М.В. ( довір. б/н від 09.08.07);

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Святослав”

 на рішення Господарського суду м.Києва від 21.05.2009

 у справі № 38/139 (суддя  

 за позовом                               Приватного підприємства „Литвинський”

 до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю „Святослав”

 про                                                   стягнення 637411,61 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням господарського суду міста Києва від 21.05.2009р. у справі №38/139  позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Святослав” на користь Приватного підприємства „Литвинський”  основний борг з урахуванням встановленого індексу інфляції в сумі 480871,90 грн., пеню в розмірі 137140,74 грн., 3% річних в розмірі 11398,97 грн., збитки в розмірі 8000 грн., державне мито в розмірі 6374,11 грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 118 грн.

           Рішення суду першої інстанції грунтується на тому, що позивач поставив відповідачу товар на суму 819396,01 грн, проте відповідач оплатив  поставлений товар частково в сумі 367000,00 грн, а також повернув товар на суму 36722,44 грн. Заборгованість у відповідача, як зазначає суд, перед позивачем становить 415673,44 грн.

          Не погоджуючись із вказаним рішенням суду  відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд  скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2009р. в частині стягнення пені в розмірі 137140,74 грн. та збитків в розмірі 8000 грн.

          В апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що  при задоволенні  позовних вимог в частині стягнення пені суд не вірно застосував норми права   та дійшов до хибного висновку  про законність стягнення пені в розмірі 0,1 % згідно п 7.3 договору

          Скаржник зазначає про те, що отримання  позивачем юридичних послуг , пов'язаних з представництвом в суді, не є обов'язковими витратами, які особа має зробити для відновлення свого порушеного права, тому витрати по оплаті юридичних послуг, на думку відповідача, стягненню не підлягають.

           Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та  заслухавши пояснення  представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

          01.09.2006р. між позивачем та відповідачем  укладено договір поставки ковбасних виробів, відповідно до якого позивач зобов'язався поставляти і передавати у власність відповідача ковбасні вироби, а відповідач зобов'язався приймати і оплачувати у порядку та на умовах, передбачених цим договором, продукцію в асортименті, кількості і по цінам, вказаним в накладних.

          Згідно з п.3.5 договору продукція вважається переданою позивачем і прийнятою відповідачем за кількістю і якістю згідно накладних, оформлених у встановленому порядку.

          Відповідно до п.3.6 договору право власності на товар переходить від позивача до відповідача з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка засвідчує момент передачі товару.

          Розділом 4  договору  сторони погодили порядок розрахунків, відповідно до якого сума договору відповідає загальній сумі всіх накладних, на підставі яких здійснюється постачання товару відповідно до цього договору, продукцію позивач поставляє  (відпускає) згідно діючих відпускних цін, розрахунки за продукцію здійснюються відповідачем протягом 3-х банківських днів з моменту отримання продукції, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника, або за домовленістю сторін – шляхом попередньої оплати.

          Відповідно до п.6.1 цей договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.07р.

         Якщо за 10 днів до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не заявить про намір його розірвати, він вважається продовженим  на один рік   ( п.6.2 договору).

          На виконання умов  вказаного договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 819396,01 грн, що підтверджується видатковими накладними, які наявні в матеріалах справи.

          Господарським судом міста Києва встановлено, що відповідач частково оплатив отриманий товар в сумі 367000,00 грн, а також повернув товар на суму 36722,57 грн. Заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар становить 415673,44 грн.

          Доказів оплати, за отриманий від позивача товар в розмірі 415673,44 грн., відповідачем не надано.

Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.           Задовольняючи позовні вимоги позивача в частині стягнення пені в розмірі 137140,74 грн. місцевий господарський суд виходив з того, що відповідно до п.7.3 договору у разі затримки в оплаті позивач має право на стягнення з відповідача пені в розмірі 0,1 %  від простроченої суми за кожний день затримки платежу.

Однак такий висновок суперечить нормам чинного законодавства з огляду на наступне.

           Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          Згідно ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне  виконання грошових зобов'язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який  сплачується пеня.

          Таким чином, приймаючи рішення про стягнення з відповідача пені в розмірі 137140,74 грн., відповідно до п. 7.3 договору,  суд першої інстанції не врахував положення Закону України  „Про відповідальність за несвоєчасне  виконання грошових зобов'язань”, які встановлюють  обчислення розміру пені, що підлягає стягненню.

          З наведених вище положень вбачається, що  договором може бути встановлено  розмір пені, але  вона не може бути стягнута в більшому розмірі ніж подвійна облікова ставка НБУ за кожний день прострочення виконання грошового зобов'язання.

          Крім того, відповідно до ч.1 ст. 223 Господарського кодексу України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не передбачені цим кодексом.

          Згідно з п.1 ч. 2 ст. 258 позовна давність в один рік застосовується, зокрема,  до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

          У відповідності до ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання , якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців  від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

            Таким чином, з врахуванням наведених положень чинного законодавства, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пеня в розмірі  52 765,29 грн.

          Відповідно до ст. 625 боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.  Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду  про задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача боргу з урахуванням індексу інфляції  в сумі 480871,90 грн. та 3% річних в сумі 11398,97 грн.

          Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України   збитками є втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування  у меншому або більшому розмірі.

          Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується понесення позивачем збитків (укладення договору  про надання юридичних послуг з ТОВ „Спілка консультантів з економіки і права”  у зв'язку з неотриманням оплат від ТОВ „Святослав”) та наявністю в матеріалах справи платіжного доручення  про сплату ПП „Литвинський” на користь ТОВ „Спілка консультантів з економіки і права” 8 000 грн., з призначенням платежу „за юридичні послуги згідно договору №07/11/01-08 від 07.11.2008р., колегія суддів вважає обгрунтованим висновок місцевого господарського суду про необхідність задоволення позовних вимог про  стягнення 8 000 грн. понесених збитків.  

          З огляду на вище викладене, апеляційна інстанція дійшла висновку , що оскаржуване рішення підлягає зміні.

            Керуючись ст.ст.101-105 Господарського процесуального кодексу, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Святослав” задовольнити частково.

         2. Рішення Господарського суду міста Києва  від 21.05.2009р.                                                       у справі  № 38/139   змінити.

         3.  Резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2009р. у справі №38/139 викласти в наступній редакції:

„ Стягнути  з Товариства з обмеженою відповідальністю „Святослав” (04210, м.Київ, просп. Героїв Сталінграду, 39-В; код 31724464) на користь Приватного підприємства  „Литвинський” (09100, Київська обл.., м. Біла Церква, шосе Сквирське, 194; код 34402998) основний борг з урахуванням індексу інфляції в сумі 480871 (чотириста вісімдесят тисяч вісімсот сімдесят одна) грн. 90 коп., пеню в розмірі 52 765,29 ( п'ятдесят дві тисячі сімсот шістдесят п'ять) грн. 29 коп., 3% річних в розмірі 11398 (одинадцять тисяч триста дев'яносто вісім) грн. 97 коп., збитки в розмірі  8 000 (вісім тисяч) грн. 00 коп., державне мито в розмірі 6 246,52 грн. ,115,64 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

        В іншій частині позову відмовити.

     4. Матеріали справи № 38/139 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 08.09.09 (відправлено)